08 квітня 2025 року справа № 580/11961/24
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Орленко В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання протиправним та скасування наказу,
02.12.2024 до Черкаського окружного адміністративного суду звернувся представник позивача, адвокат Ейбут Є.І. згідно ордеру від 27.11.2024 Серії СА №1104641 з позовною заявою, в якій просить: визнати протиправним та скасувати наказ від 29.10.2024 №318 начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 в частині призову під час мобілізації ОСОБА_1 .
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 29.10.2024 року № 318, в частині призову під час мобілізації ОСОБА_1 є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки був прийнятий з порушенням положень Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період, затвердженого постановою КМУ № 560 від 16.05.2024 року, а також Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Зокрема зазначено, що була порушена процедура призову ОСОБА_1 на військову службу, а саме: позивач протиправно утримувався працівниками Відповідача та території останнього протягом двох діб без належних на те підстав та відповідних повноважень, що зафіксовано шляхом повідомлення про даний факт органи поліції по гарачій лінії « 102». Крім цього зазначено, що позивачу було вручено повістку саме для уточнення даних, натомість повістка щодо призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби останньому не вручалась, а також позивач не проходив професійно-психологічний відбір щодо відповідності вимогам проходження військової служби у визначеному виді, окремому роді військ.
Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 06.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому проваджені).
Відповідач позов не визнав, просив у його задоволенні відмовити повністю, надав до суду письмовий відзив на позов, в якому зазначив, що військовослужбовцями ІНФОРМАЦІЯ_2 не здійснювалось утримання ОСОБА_1 , а Позивачем до матеріалів позову не надано жодного допустимого, достовірного та достатнього доказу на підтвердження вказаних обставин. Крім цього зазначено, що обов'язковість проходження професійно-психологічного відбору стосується осіб, які виявили бажання проходити військову службу під час мобілізації у вибраній ними військовій частині, тому до Позивача такі положення не застосовуються. Також наголошено, що Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період, затвердженого постановою КМУ № 560 від 16.05.2024 року, а також положеннями Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не передбачено, що мобілізації має передувати повістка щодо призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби, тобто законодавець не ставить в залежність факт мобілізації та правомірність наказу про мобілізацію із отриманням повістки на відправку.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Так, матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 перебуає на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією військового квитка серія НОМЕР_3 від 28.10.2024 року.
У відповідності до довідки ВЛК № 6196 від 23.10.2024 року, Позивач визнаний придатним до військової служби.
В подальшому, у відповідності до Наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 29.10.2024 року № 318, солдат ОСОБА_1 був призваний за мобілізацією до команди НОМЕР_4 військової частини НОМЕР_4 АДРЕСА_3 .
Вважаючи вищевказані дії Відповідача щодо свого призову протиправними, оскільки останні були проведені з порушенням чинних положень нормативно-правових актів, які регулюють процес мобілізації, ОСОБА_1 звернувся з відповідним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає, що правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів регулює Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-ХІІ (далі - Закон № 3543-XII).
Стаття 1 цього Закону передбачає, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону №3543-ХІІ загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
Згідно з ч. 5 ст. 4 Закону № 3543-ХІІ вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення.
За змістом ст. 2 Закону №3543-XII правовою основою мобілізаційної підготовки та мобілізації є Конституція України, Закон України «Про оборону України», цей та інші закони України, а також видані відповідно до них нормативно-правові акти.
Статтею 22 Закону №3543-XII встановлені обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період регламентовано постановою КМУ ід 16 травня 2024 р. № 560 (надалі - Порядок).
Так, звертаючись з позовною заявою до суду представником Позивача зазначено, що в даному випадку була порушена процедура призову ОСОБА_1 на військову службу, зокрема наголошено, що Позивач протиправно утримувався працівниками Відповідача та території останнього протягом двох діб без належних на те підстав та відповідних повноважень, що є підставою для визнання таких дій протиправними.
В даному контексті суд наголошує, що матеріали справи не містять належних, допустимих та достатніх доказів, що військовослужбовцями ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснювалося утримання ОСОБА_1 на території ТЦК та СП в період часу з 27.10.2024 року по 29.10.2024 року.
В позовній заяві зазначено, що для встановлення в діях уповноважених осіб ІНФОРМАЦІЯ_2 ознак кримінального правопорушення за даним фактом подано заяву в порядку ст.214 КПК України до Черкаського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області, з метою прийняття рішення про притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності.
Посилання представника Позивача на вищевказану інформацію суд не бере до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутній витяг з ЄРДР про відкриття кримінального провадження за даним фактом та визнання ОСОБА_1 потерпілим в даному кримінальному правопорушенні.
Оформлення призову на військову службу під час мобілізації регламентовано окремим розділом вищевказаного Порядку.
Так, п. 81 Порядку визначено, що призов громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період здійснюють: військовозобов'язаних та резервістів (крім резервістів, які уклали контракти на проходження служби у військовому резерві) - районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Призов громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період оформляється наказом керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, командира військової частини, керівника розвідувального органу або визначеного ним керівника відповідного підрозділу, Голови СБУ, його заступників чи керівника підрозділу, органу, закладу, установи СБУ.
За приписами п.811 Порядку, військовозобов'язані та резервісти, які виявили бажання проходити військову службу під час мобілізації у вибраній ними військовій частині, призиваються на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі власноруч написаної заяви на ім'я командира військової частини, керівника відповідного підрозділу розвідувальних органів, керівника Центрального управління або регіонального органу СБУ за формою згідно з додатком 13 із зазначенням обраної (запропонованої) посади в складі основних (бойових) підрозділів відповідної військової частини, підрозділі, органі, закладі, установі СБУ.
Військовозобов'язані та резервісти, які виявили бажання бути призваними на військову службу під час мобілізації до вибраної ними військової частини, вивчаються командиром військової частини, керівником відповідного підрозділу розвідувальних органів, керівником Центрального управління або регіонального органу СБУ за документами, що посвідчують особу, військово-обліковими документами, іншими документами, що засвідчують отриману освіту та набуту фахову спеціальність.
За результатами визначення ступеня придатності військовозобов'язаного та резервіста до проходження військової служби за станом здоров'я та професійно-психологічного відбору командир військової частини, керівник відповідного підрозділу розвідувальних органів, керівник Центрального управління або регіонального органу СБУ приймає рішення про призов військовозобов'язаного та резервіста на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Отже, обов'язковість проходження професійно-психологічного відбору стосується осіб, які виявили бажання добровільно проходити військову службу під час мобілізації у вибраній ними військовій частині, а тому не застосовуються до осіб, яких мобілізують в загальному порядку, а отже в цій частині доводи Позивача не знайшли свого підтвердження та спростовані вищевказаним.
Щодо доводів представника Позивача, що останньому була вручена повістка саме для уточнення даних, натомість повістка щодо призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби останньому не вручалась, суд зазначає наступне.
Наказ про призов військовозобов'язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період видається: керівником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки - в день відправлення військової команди до військової частини (установи), п.82 Порядку.
У відповідності до п.88 Порядку, на основі результатів проведення медичного огляду та професійно-психологічного відбору резервістам та військовозобов'язаним, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки (Центральному управлінні або регіональних органах СБУ чи відповідному підрозділі розвідувальних органів) під особистий підпис вручається повістка щодо призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби.
Вищевказане свідчить, що дійсно, військовозобов'язаним, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період під особистий підпис вручається повістка щодо призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби, отже доводи Позивача в цій частині є обгрунтованими.
Суд натомість зазначає, що у відповідності до висновків, які зроблені Верховним Судом в Постанові від 5 лютого 2025 року у справі № 160/2592/23 (провадження № К/990/35899/24) зазначено, що “відновлення порушеного права повинне відбуватися в межах спірних правовідносин за участю їх учасників. Водночас зобов'язання військової частини звільнити особу з військової служби виходить за межі правовідносин між районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки й позивачем щодо порядку його призову на військову службу під час мобілізації, яка є предметом розгляду в цій справі.
У спірних правовідносинах порушеним було право позивача на належну процедуру його призову на військову службу під час мобілізації. Обраний же позивачем спосіб захисту порушеного права, який надалі застосували суди обох інстанцій за наслідками розгляду справи, - звільнення з військової служби - є неефективним, адже не вирішує правомірності акта, який приймається за результатом проведеної процедури призову позивача на військову службу. Такий спосіб захисту порушеного права втручатиметься в інші правовідносини, які врегульовані іншими правовими нормами, що не досліджувалися судами попередніх інстанцій, і створюватиме ситуацію невиконуваності судового рішення.
Верховний Суд наголосив, що процедура призову військовозобов'язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу.
У відповідності до п.5 ч.13 Закону України “Про судоустрій і стату суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
гідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Всупереч наведеним вимогам позивачем не надано достатньо належних доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги.
Натомість, відповідачі, як суб'єкти владних повноважень довели суду правомірність вчинення ними дій та винесення спірного рішення.
За таких обставин, системно проаналізувавши приписи законодавства України, надавши оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.
Відсутні підстави для здійснення розподілу судових витрат.
Керуючись ст.2, 90, 242-246, 255, 258, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Судові витрати не розподіляються.
Рішення набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, що може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України до Шостого апеляційного адміністративного суду у зв'язку із початком функціонування модулів ЄСІТС з урахуванням підпунктів 15.1, 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України відповідно до рішення ВРП від 17.08.2021 №1845/О/15-21 «Про затвердження Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи».
Копію рішення направити сторонам справи.
Рішення складене та підписане 08.04.2025.
Суддя Валентина ОРЛЕНКО