справа № 2-16/2007
провадження № 2-зз/631/1/25
09 квітня 2025 року селище Нова Водолага
Нововодолазький районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді Мащенко С. В.
за участю:
секретаря судового засідання Тиндика А. О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 1 приміщення суду заяву ОСОБА_1 «Про скасування арешту майна» у цивільній справі № 2-16/2007 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 «Про визнання договору дарування недійсним та поновлення права власності на житловий будинок»,-
В провадженні Нововодолазького районного суду Харківської області знаходилась цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 «Про визнання договору дарування недійсним та поновлення права власності на житловий будинок».
ОСОБА_1 звернувся в суд із заявою «Про скасування арешту майна», зареєстрованою за вхідним № 1458/25-вх від 19.03.2025 року, з якої убачається, що ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області від 07 серпня 2006 року про забезпечення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 «Про визнання договору дарування недійсним та поновлення права власності на житловий будинок» було накладено арешт на житловий будинок. 01 листопада 2007 року вищевказаний позов залишено без розгляду. У зв'язку з цим відпала правова підстава для накладення арешту на зазначене нерухоме майно. Відповідно до інформаційної довідки № 416769390 від 07.03.2025 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, дане обтяження є дійсним, а тому просив скасувати арешт, накладений на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 ,- який належить на праві власності ОСОБА_1 , та скасувати всі обмеження щодо розпорядження зазначеним майном.
Учасники справи у судове засідання не з'явились, хоча про час та місце розгляду справи були сповіщені своєчасно та належним чином відповідно до вимог Цивільного процесуального кодексу України, про причини своєї неявки суд не повідомили, заяви про відкладення розгляду справи або про її розгляд за їх відсутності не надали, окрім позивача ОСОБА_2 , яка 09.04.2025 року за вхідним № 1938/25-вх надала заяву, в якій просила розглядати справу без її участі та скасувати арешт майна, та відповідача ОСОБА_1 , який того ж дня за вхідним № 1933/25 -вх надав заяву із проханням справу розглянути за його відсутності, задовольнивши заяву про скасування арешту повністю.
Відповідно до змісту частини 1 статті 58 Цивільного процесуального кодексу України сторона може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника, а згідно з частиною 1 статті 223 цього ж кодексу неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Крім того, на підставі частини 3 статті 211 наведеного кодифікованого процесуального закону України особи, які беруть участь у справі, мають право заявити клопотання про розгляд справи за їх відсутності. Про наявність такого клопотання у позивача та відповідача свідчать їх відповідні заяви, долучені до матеріалів справи.
Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, учиненої 04.11.1950 року Високими Договірними Сторонами в Римі та ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до приписів статті 9 Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року (із змінами та доповненнями) є частиною національного законодавства України, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3477-ІV від 23.02.2006 року (із змінами та доповненнями) обумовлює, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Отже, Європейський суд з прав людини у пунктах 39 - 41 свого Рішення від 08.11.2005 року у справі «Стрижак проти України» (заява № 72269/01) констатував наявність у заявника права надавати свої аргументи під час публічного слухання справи, недотримання якого було кваліфіковано як порушення частини 1 статті 6 Конвенції.
За таких обставин, беручи до уваги те, що суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації учасниками справи, що не з'явились, їх процесуальних прав на безпосередню участь у розгляді справи в суді, ураховуючи те, що підстав для визнання необхідним давання ними особистих пояснень не має, суд вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності.
Доходячи такого, суд зауважує, що на виконання змісту пунктів 2 та 7 частини 2 статті 43 Цивільного процесуального кодексу України учасники справи зобов'язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи та виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Імперативними приписами пункту 2 частини 2 статті 223 цивільного процесуального кодифікованого акта України обумовлено, що суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим кодексом строку, зокрема, з підстав першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
Натомість змістом частиною 3 статті 131 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що у разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Правилом частин 8 - 11 статті 128 вказаного кодифікованого процесуального акту України унормований прядок, за яким особи вважаються повідомленими належним чином про дату, час і місце розгляду справи.
Зокрема, у відповідності до пунктів 1 і 2 частини 8 наведеної вище статті днем вручення судової повістки є день вручення її під розписку й день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи.
Зважаючи на це, суд не знаходить підстав задля визнання неявки належно повідомлених учасників справи поважною, а, отже, така неявка не є перешкодою в розгляді справи.
Відтак, здійснюючи правосуддя на засадах змагальності й рівності учасників судового процесу перед законом і судом, всебічно, повно та об'єктивно з'ясувавши обставини справи та всі фактичні данні, які мають значення для вирішення питання про скасування заходів забезпечення позову або відмовлення у задоволенні цього клопотання, перевіривши їх доказами, безпосередньо дослідженими у судовому засіданні, що відповідають вимогам закону про їх належність, допустимість, достовірність та достатність, а саме: дослідивши матеріали справи, що містять наявні в ній письмові докази, - суд вважає, що клопотання заявника ОСОБА_1 «Про скасування арешту майна» слід задовольнити з наступних підстав.
Так, пунктом 160 частини 1 Указу Президента України «Про реорганізацію місцевих загальних судів» № 451/2017 від 29.12.2017 року шляхом реорганізації (злиття) Валківського районного суду, Коломацького районного суду та Нововодолазького районного суду Харківської області утворено Валківський окружний суд - у Валківському, Коломацькому та Нововодолазькому районах Харківської області із місцезнаходженням у містах Валках, селищі міського типу Новій Водолазі та селі Різуненковому Коломацького району Харківської області.
За змістом пункту 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року районні суди продовжують здійснювати свої повноваження до утворення та початку діяльності місцевого окружного суду, юрисдикція якого розповсюджується на відповідну територію.
Окрім того, постановою Верховної Ради України № 807-ІХ від 17.07.2020 року «Про утворення та ліквідацію районів», що набрала чинності 19.07.2020 року, змінений адміністративно-територіальний устрій нашої Держави.
Зокрема, відповідно до підпункту 20 пункту 3 та абзаців 3 і 6 підпункту 20 пункту 1 цієї Постанови ліквідований Нововодолазький район Харківської області та утворені Красноградській район Харківської області (з адміністративним центром у місті Красноград) у складі території Старовірівської сільської територіальної громади (на цей час Берестинський район та місто Берестин відповідно) та Харківський район Харківської області (з адміністративним центром у місті Харків) у складі території Нововодолазької селищної територіальної громади, що затверджені Кабінетом Міністрів України, тощо.
При цьому, як чітко визначив законотворець у пункті 6 своєї Постанови, у продовж тримісячного строку з дня набрання нею чинності Кабінет Міністрів України повинен привести свої нормативно-правові акти у відповідність із нею та забезпечити таке приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів.
Одночасно із цим, приписами статті 125 Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року № 254к/96-ВР (із змінами та доповненнями), а також статтею 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», закріплено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності, спеціалізації, інстанційності і визначається законом.
Пунктом 3-1 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» вищезазначеного Закону на законодавчому рівні унормовано, що до набрання чинності законом України щодо зміни системи місцевих судів на території України у зв'язку з утворенням (ліквідацією) районів відповідні місцеві суди продовжують здійснювати свої повноваження у межах територіальної юрисдикції, визначеної до цього, але не довше ніж один рік з дня припинення чи скасування воєнного стану на території України.
Натомість, закон, який змінює існуючу систему судоустрою та приводить її у відповідність до нового адміністративно-територіального устрою, не прийнятий, Валківський окружний суд на цей час свою діяльність не розпочав, воєнний стан на території України не припинений та не скасований, а тому справа перебувала на розгляді належного суду.
Згідно зі змістом частини 3 статті 3 Цивільного процесуального кодексу України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Крім того, приписами частини 2 статті 258 цього ж кодексу визначено, що процедурні питання, пов'язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.
При цьому, розв'язуючи питання щодо скасування заходів забезпечення позову, суд, перш за все, виходить з того, що статтею 55 Конституції України проголошено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Зміст цього права полягає у тому, що кожен має право звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.
З матеріалів справи з єдиним унікальним № 2-16/2007 убачається, що ОСОБА_2 звернулась із позовом до ОСОБА_1 «Про визнання договору дарування недійсним та поновлення права власності на житловий будинок» в якому просила визнати договір дарування, укладений між сторонами у справі 27.01.2003 року, недійсним, визнавши за відповідачем право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 (а. с. 2 - 4).
07.08.2006 року заяву ОСОБА_2 задоволено та заборонено відчуження житлового будинку АДРЕСА_1 до вирішення справи по суті (а. с. 27).
Ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області, постановленою 01.11.2007 року, позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 «Про визнання договору дарування недійсним та поновлення права власності на житловий будинок» залишено без розгляду (а. с. 140).
Зі змісту зазначеної ухвали убачається, що суд не вирішив питання про скасування заходів забезпечення позову, хоча фактично завершив розгляд справи по суті, оскільки зауважив, що сторони вирішили спір у позасудовому порядку (а. с. 140).
Натомість, частиною 9 статті 158 Цивільного процесуального кодексу України унормовано, що у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.
Відтак, залишення позову без розгляду є безумовною підставою задля скасування заходів забезпечення позову.
З огляду на наведене, суд доходить обґрунтованого висновку про те, що заяву ОСОБА_1 «Про скасування арешту майна» слід задовольнити, а заборону відчуження житлового будинку АДРЕСА_1 , накладену ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області, прийнятою 07.08.2006 року в межах справи з єдиним унікальним № 2-16/2007 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 «Про визнання договору дарування недійсним та поновлення права власності на житловий будинок» скасувати.
На підставі викладеного, керуючись частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, учиненої 04.11.1950 року Високими Договірними Сторонами в Римі та ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 року; статтями 9, 55 і 125 Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року № 254к/96-ВР (із змінами та доповненнями); статтею 17, пунктом 6 частини 2 статті 36 і пунктами 3 та 3-1 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року (із змінами та доповненнями); статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3477-ІV від 23.02.2006 року (із змінами та доповненнями); Рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Стрижак проти України» від 08.11.2005 року (заява № 72269/01); Постановою Верховної Ради України № 807-ІХ від 17.07.2020 року «Про утворення та ліквідацію районів»; пунктом 160 частини 1 Указу Президента України «Про реорганізацію місцевих загальних судів» № 451/2017 від 29.12.2017 року, а також статтями 1 - 5, 7, 13, 17, 18, 42, 43 46, 48, 58, 62, 64, 76 - 80, 89, 128 - 131, 150, 158, 211, 223, пунктом 1 частини 1 та частиною 2 статті 258, статтями 259 - 260, частиною 2 статті 261, статтею 263, частинами 5 та 11 статті 272, частиною 2 статті 352, пунктом 4 частини 1 статті 353, частиною 2 та 3 статті 354 Цивільного процесуального кодексу України № 1618-ІV від 18.03.2004 року (в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03.10.2017 року із змінами та доповненнями),-
Заяву ОСОБА_1 «Про скасування арешту майна» у цивільній справі № 2-16/2007 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 «Про визнання договору дарування недійсним та поновлення права власності на житловий будинок»задовольнити повністю.
Скасувати заходи забезпечення позову, а саме: заборону відчуження житлового будинку АДРЕСА_1 ,- накладені ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області, прийнятою 07.08.2006 року в межах справи з єдиним унікальним № 2-16/2007 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 «Про визнання договору дарування недійсним та поновлення права власності на житловий будинок».
Копію цієї ухвали надіслати заявнику ОСОБА_1 , а також всім іншим учасникам справи протягом двох днів з дня її складення в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її проголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з цього дня.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала, що набрала законної сили, обов'язкова для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання ухвали є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Ухвалу постановлено шляхом прийняття, складено за допомогою комп'ютерного набору та підписано суддею в одному примірнику.
Суддя С. В. Мащенко