справа № 631/1881/24
провадження № 2/631/359/25
09 квітня 2025 року селище Нова Водолага
Нововодолазький районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді Трояновської Т. М.,
за участі секретаря судового засідання Семенко А. А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань приміщення Нововодолазького районного суду Харківської області цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовною заявою АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УНІВЕРСАЛ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Представник АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УНІВЕРСАЛ БАНК» - Мєшнік Костянтин Ігорович, який діє на підставі довіреності № 22-70Д1 від 08 січня 2024 року, звернувся до Нововодолазького районного суду Харківської області з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з останнього заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 24 червня 2019 року у розмірі 22689 гривень 88 копійок та судові витрати по справі.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що «Monobank» - це мобільний банк в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки «Monobank». Після перевірки кредитної історії на платіжних картках «Monobank» за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт.
Особливістю проекту «Monobank» є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень. Верифікація клієнта відбувається шляхом на точці видачі; у відділенні банку; співробітником служби доставки банку у зручному для клієнта місці; кредитним агентом у точці.
Як вказав представник позивача, Умови і правила обслуговування рахунків фізичної особи в АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВІ «УНІВЕРСАЛ БАНК», опубліковані на офіційному сайті банку та постійно доступні для ознайомлення за посиланням https://www.monobank.ua/terms.
У підпункті 2.1 пункту 2 розділу І Умов і правил визначено, що банк відкриває клієнту поточний рахунок, операції за яким здійснюються з використанням платіжної картки та/або мобільного додатку, випускає та надає клієнту у користування платіжну картку, а також забезпечує здійснення розрахунків за операціями, здійсненими з використанням платіжної картки та/або мобільного додатку, згідно умов договору в тому числі платіжної системи MasterCard/Visa, та відповідно до вимог чинного законодавства України, в тому числі нормативно-правових актів Національного Банку України.
Згідно із підпунктом 2.3. пункту 2 Розділу 1 Умов і правил, відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України договір, що укладається між банком та клієнтом є змішаним договором, в якому містяться елементи різних договорів, в тому чисті але не виключно: договору банківського рахунка; договору про споживчий кредит.
Відповідно до пунктів 5.3., 5.8.1. пункту 5 Розділу 1 Умов і правил клієнт погоджується, що операції, здійснені з використанням коду доступу до додатка, визнаються вчиненими клієнтом і оскарженню не підлягають, за винятком випадків, прямо передбачених законодавством України. Клієнт може скористатися послугами банку через мобільний додаток та інші канали обслуговування в Інтернет для отримання інформації та здійснення операцій.
Підпунктами 2.1, 2.4 та 2.5 пункту 3 розділу ІІ Умов і правил визначено, що для надання послуг банк видає клієнту картку. Підписанням анкети-заяви клієнт і банк укладають договір про надання банківських послуг «monobank». Датою укладання договору є дата підписання клієнтом анкети-заяви та отримання картки. Платіжна картка передається клієнту не активованою. Платіжна картка активується банком: (І) при додаванні інформації з картки в Мобільний додаток з авторизацією за номером телефону, або (ІІ) при активізації клієнтом віртуальної картки в мобільному додатку. З метою ідентифікації клієнта при проведенні операції з використанням картки при активації картки встановлюється ПІН-код. ПІН-код є аналогом власноручного підпису клієнта. Клієнт погоджується, що використання картки і правильного ПІН-коду є належною і достатньою ідентифікацією держателя платіжної картки.
24 червня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг від 24 червня 2019 року.
Положеннями Анкети-заяви визначено, що анкета-заява разом з Умовами і правилами обслуговування фізичних осіб в АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВІ «УНІВЕРСАЛ БАНК» при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів, таблицею обчислення вартості кредиту і паспортом споживчого кредиту, що розміщені за посиланням www.monobank.ua/terms складають договір про надання банківських послуг.
Отже, підписанням Анкети-заяви цифровим власноручним підписом 24 червня 2019 року у пункті 2 ОСОБА_1 підтвердив, що ця Анкета-заява разом із Умовами і правилами обслуговування фізичних осіб в АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВІ «УНІВЕРСАЛ БАНК» при наданні банківських, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту, Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг (далі - Договір), укладання якого він підтвердив і зобов'язався виконувати його умови.
На підставі укладеного договору ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 50000 гривень 00 копійок у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка НОМЕР_1 .
У підпункті 4.2.19 пункту 4 Розділу І Умов визначено, що на постійній основі, але не рідше ніж один раз на 30 календарних днів, клієнт зобов'язаний ознайомлюватися із чинною редакцією Договору, що розташований за посиланням https://www.monobank.ua/terms та/або https://www.monobank.com.ua/terms та/або в мобільному додатку, з метою виконання умов Договору з урахуванням можливих змін до нього.
Як зазначив представник банку, надання і обслуговування кредиту обумовлено пунктом 5 розділу ІІ Умов, а саме у пункті 5.3 сторони домовилися, що банк має право, на власний розсуд, переглядати ліміт до використання в межах суми ліміту кредитування, що зазначена в Договорі. Інформація щодо зміни ліміту до використання (новий розмір ліміту та строки уведення у дію) зазначаються клієнту текстовим повідомленням в електронному вигляді на номер мобільного телефону клієнта та/або у мобільному додатку.
Форма надання Кредиту: поновлюваний кредитний ліміт/кредитна лінія, який може бути використаний для отримання готівкових грошових коштів та/або здійснення безготівкових розрахунків за придбані товари чи послуги (підпункт 5.5 пункту 5 розділу ІІ Умов).
Відповідно до підпункту 5.9 пункту 5 розділу ІІ Умов на суму наданого кредиту банк нараховує відсотки. Відсотки нараховуються за кожен календарний день використання кредитного ліміту, з розрахунку 365/366 календарних днів у році, за процентними ставками, зазначеними в Тарифах.
При цьому клієнт зобов'язаний щомісяця сплачувати щомісячний мінімальний платіж в розмірі та в термін, зазначені в мобільному додатку. При несплаті щомісячного мінімального платежу клієнт повинен сплатити штраф за несплату щомісячного мінімального платежу згідно з Тарифами. Банк розглядає будь-який надісланий платіж клієнта як визнання клієнтом даного штрафу в розмірі платежу, що надійшов, але не більше суми штрафу визначеного Тарифами, що передбачено підпунктом 5.11 пункту 5 розділу ІІ Умов.
Відповідальність за порушення строків виконання грошового зобов'язання клієнтом за договором передбачена підпунктами 5.15 - 5.19 пункту 5 розділу ІІ Умов.
Так, у разі порушення терміну сплати щомісячного мінімального платежу понад 90 днів вся заборгованість за кредитом вважається простроченою (істотне порушення клієнтом зобов'язань). На залишок простроченої заборгованості банк нараховує, а клієнт сплачує штраф у розмірі згідно з Тарифами, але не більше 50 % від суми одержаного клієнтом кредиту. При цьому діє відсоткова ставка за користування кредитом у розмірі 0,00001% річних (підпункт 5.16 пункту 5 розділу ІІ Умов).
Відповідно підпункту 8.20 пункту 8 розділу І Умов з урахуванням положень частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, сторони погодили, що за несвоєчасне виконання клієнтом вимоги про повне повернення всієї суми заборгованості за кредитом, що свідчить про несанкціоноване користування чужими грошовими коштами, клієнт несе відповідальність за порушення грошового зобов'язання шляхом сплати суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 74,4 (69,6, процентів для держателів платіжної картки MONOBANK PLATINUM або IRON BANK) процентів річних від простроченої суми за весь час прострочення.
Отже від цього моменту подальше неповернення клієнтом раніше одержаних від банку коштів свідчить про несанкціоноване користування клієнтом чужими грошовими коштами, за що останній у відповідності зі статтею 625 Цивільного кодексу України та підпункту 8.20 пункту 8 розділу 1 Умов має сплатити банку суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 74,4 (69,6, процентів для держателів платіжної картки MONOBANK PLATINUM або IRON BANK) процентів річних від простроченої суми за весь час прострочення.
Таким чином, АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «УНІВЕРСАЛ БАНК» свої зобов'язання за договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту, в той час як відповідач взятих на себе зобов'язань по договору не виконав, своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом не надав.
Як вказав представник банку, станом на 28 серпня 2024 року у відповідача прострочення зобов'язання із сплати щомісячного мінімального платежу за договором сягнуло понад 90 днів, у зв'язку з чим, на підставі підпункту 5.17 пункту 5 Розділ ІІ Умов, відбулось істотне порушення клієнтом зобов'язань, вся заборгованість за кредитом стала простроченою. 28 серпня 2024 року банк направив відповідачу повідомлення «пуш» про істотне порушення умов договору та про необхідність погасити суму заборгованості. Проте ОСОБА_1 на контакт не виходив та не вчинив жодної дії, направленої на погашення заборгованості, у зв'язку з чим у відповідності до пунктів 5.18, 5.19 Умов і правил обслуговування фізичних осіб кредит 26 вересня 2024 року став у формі «на вимогу».
На підставі вищезазначеного, загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 перед АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «УНІВЕРСАЛ БАНК» за договором станом на 24 вересня 2024 року становить 22689 гривень 88 копійок, та складається із загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту).
Оскільки позичальником ОСОБА_1 так і не були повернені кошти за кредитним договором, в порушення приписів статтей 509, 526, 629 та 1054 Цивільного кодексу України, відповідач зобов'язання за вказаним договором не виконав, представник позивача змушений був звернутися до суду з позовом про стягнення зазначених коштів у судовому порядку.
Ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області від 16 грудня 2024 року позовну заяву АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УНІВЕРСАЛ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області від 09 квітня 2025 року визначено про заочний розгляд справи за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УНІВЕРСАЛ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Інших процесуальних дій (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо) у цивільній справі судом не вживалось.
Уповноважений представник АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УНІВЕРСАЛ БАНК» у судове засідання не прибув, хоча про дату, час і місце розгляду справи були сповіщені завчасно відповідно до приписів Цивільного процесуального кодексу України. В наданому до позову клопотанні представник позивача вказує, що підтримує позовні вимоги в цілому, просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість у повному обсязі, зазначає, що розгляд справи може відбутися без представника банку за наявності наданих доказів по справі. При цьому позивач не заперечує проти заочного розгляду справи та ухвалення рішення за наявності обставин, визначених у статті 280 Цивільного процесуального кодексу України.
Відповідач, ОСОБА_1 , у судові засідання, що були призначені на 14 січня 2025 року, 10 лютого 2025 року, 28 лютого 2025 року та 09 квітня 2025 року, жодного разу не з'явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи був сповіщений завчасно відповідно до приписів статті 128 Цивільного процесуального кодексу України за адресою реєстрації місця проживання, вказаної у повідомленні Сосонівського старостинського округу № 5 Нововодолазької селищної ради Харківської області № 18-58/127 від 12 грудня 2024 року. Судові повістки про виклик ОСОБА_1 були повернуті на адресу суду з відміткою відділення УДППЗ «УКРПОШТА» - «за закінченням терміну зберігання», «адресат відсутній за вказаною адресою».
До того ж, у судове засідання, призначене на 09 квітня 2025 року ОСОБА_1 викликався шляхом розміщення судового оголошення на офіційному вебсайті судової влади України (https://nv.hr.court.gov.ua/sud2028/pres-centr/11/1775241/).
Про причини своєї неявки ОСОБА_1 суд не повідомив, заяви про відкладення розгляду справи або про її розгляд за його відсутності, а також відзив на позовну заяву, у відповідності до статті 178 Цивільного процесуального кодексу України, не надав, станом розгляду справи не цікавився.
З цього приводу слід зазначити, що відповідно до пунктів 2 та 7 частини 2 статті 43 Цивільного процесуального кодексу України учасники справи зобов'язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи та виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Частиною 3 статті 131 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що у разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Положеннями частини 1 статті 223 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
В даному випадку відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений про дату судового розгляду справи, враховуючи наявні в матеріалах справи довідки поштового відділення, у тому числі з позначкою про неможливість вручення судової повістки «адресат відсутній за вказаною адресою». Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у складі колегією суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10 травня 2023 року у справі № 755/17944/18 (провадження № 61-185св23) та у постанові від 13 травня 2024 року у справі № 755/4829/23 (провадження № 61-73св24).
Окрім цього, частиною 11 статті 128 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що з опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.
У разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення) (частина 4 статті 223 Цивільного процесуального кодексу України).
Також відповідно до частини 1 статті 280 Цивільного процесуального кодексу України у зв'язку із неявкою в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, зі згоди позивача по справі, суд вирішив за можливе розглянути справу на підставі наявних в ній доказів та ухвалити заочне рішення.
Верховний Суд України, узагальнюючи судову практику, також вказав, що інститут заочного провадження відповідає положенням та спрямований на реалізацію Рекомендації № R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на вдосконалення судової системи. Для досягнення цієї мети необхідно забезпечити доступ сторін до спрощених і більш оперативних форм судочинства та захистити їх від зловживань та затримок, зокрема, надавши суду повноваження здійснювати судочинства більш ефективно.
В даному випадку суд також бере до уваги позицію, викладену Верховним Судом у постановах від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 та від 24 жовтня 2024 року у справі № 752/8103/13-ц, в яких зазначено, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
За таких обставин, приймаючи до уваги те, що відповідач будучи завчасно належним чином повідомленим про день, час та місце розгляду справи, повторно, без зазначення причин свого неприбуття, не з'явився у судове засідання, а сторона позивача звернулась на адресу суду з заявою про розгляд справи за їх відсутності, де зазначили, що проти ухвалення рішення в заочному порядку не заперечують, враховуючи те, що підстав для визнання явки учасників справи обов'язковою для надання особистих пояснень не має, суд вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності на підставі наявних у ній доказів, при цьому відповідно до частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Вивчивши доводи позовної заяви, всебічно, повно та об'єктивно з'ясувавши всі обставини справи в межах заявлених вимог, перевіривши їх доказами, які були безпосередньо досліджені у судовому засіданні, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з наступних підстав та мотивів.
Вирішуючи спірні правовідносини суд виходить з того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина 1 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України).
Відповідно до положень часини 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. При цьому, розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках (частина 1 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України).
Положеннями частини 1 статті 77 вказаного нормативно-правового документа регламентовано, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Частина 2 статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 вказаної частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Аналогічні приписи передбачені частиною 3 статті 12 та частиною 1 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до яких кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього кодексу.
Частиною 2 статті 77 та частиною 1 статті 82 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
Під час вирішення спірних правовідносин суд враховує, що їх правове регулювання здійснюється нормами Цивільного кодексу України.
Так, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї (частини 1 та 2 статті 14 Цивільного кодексу України).
За правилом, наведеним у частині 1 статті 205 Цивільного кодексу України може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
У відповідності до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
За змістом статей 626 та 628 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Приписами частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 Цивільного кодексу України).
Абзац 2 часини 2 статті 639 наведеного кодифікованого закону України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до частини 1 статті 181 Господарського кодексу України господарський договір, як правило, існує в вигляді єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощеній формі шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами та іншими засобами електронної комунікації, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні норми до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 Цивільного кодексу України).
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19; від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19 та від 22 листопада 2021 року у справі № 234/7719/20.
Згідно з частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 Цивільного кодексу України).
Частиною 2 статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 Цивільного кодексу України).
Із прийняттям Закону України № 675-VIII від 03 вересня 2015 року «Про електронну комерцію», який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
У статті 3 вказаного Закону визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частин 3 та 4 статті 11 зазначеного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (частина 6 статті 11 Закону України № 675-VIII від 03 вересня 2015 року «Про електронну комерцію»).
У відповідності до частини 12 наведеної норми права, електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Положеннями статті 12 Закону України № 675-VIII від 03 вересня 2015 року «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
При цьому, за змістом наведеного Закону електронним підписом, тобто одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
Аналогічні за змістом висновки, викладені у численних постановах Верховного Суду, зокрема постанові від 12 січня 2021 у справі № 524/5556/19, від 09 вересня 2020 року у справі 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року по справі 127/33824/19 тощо.
Так, АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «УНІВЕРСАЛ БАНК» запустив новий проект «Monobank», в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки «Monobank». Після перевірки кредитної історії на платіжних картках «Monobank» за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт.
Особливістю проекту «Monobank» є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень. Попередня ідентифікація відбувається за допомогою завантаження копії паспорта та реєстраційного номера облікової картки платника податків в мобільний додаток, а видача платіжної картки після верифікації фізичної особи здійснюється або у точці видачі, або спеціалістом банку, що виїжджає за адресою, зазначеною клієнтом. Разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту надається послуга переведення витрати у розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт.
З матеріалів справи судом встановлено, що 24 червня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УНІВЕРСАЛ БАНК» з метою отримання банківських послуг. Пройшовши ідентифікацію та верифікацію й надавши пакет документів ОСОБА_1 підписав Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг «Monobank» шляхом застосування цифрового власноручного підпису у мобільному додатку.
Відповідно до змісту Анкети-заяви встановлено, що ОСОБА_1 , вказавши свої особисті дані, завантаживши копію паспорту громадянина Україні та реєстраційного номеру облікової картки платника податків, просив відкрити поточний рахунок в АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВІ «УНІВЕРСАЛ БАНК» № НОМЕР_2 у гривні на його ім'я та встановити кредитний ліміт на суму, вказану у додатку, відповідно до умов Договору.
У пункті 3 Анкети-заяви ОСОБА_1 підтвердив, що ознайомлений з Умовами і правилами надання послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту (згідно вимог діючого законодавства) та отримання їх примірника.
Підписанням Анкети-заяви ОСОБА_1 засвідчив генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем 0374887CB46F24887DA9065CF0A3AB51CDDFB8BE941D29BD24699CC3EF86312809, що буде використовуватися для вчинення правочинів та платіжних операцій. Визнав, що удосконалений електронний підпис є аналогом власноручного підпису та його накладання має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях (пункт 6 Анкети-заяви).
У пункті 10 Анкети-заяви відповідач надав право та доручив банку здійснювати договірне списання коштів з усіх його рахунків, відкритих у банку, без додаткових його розпоряджень, для погашення будь-яких інших його грошових зобов'язань перед банком, що випливають з умов Договору та/або будь-якого іншого договору, що укладений або буде укладений у майбутньому між ним та банком.
Таким чином, слід зазначити, що дійсно перш ніж надавати кредитні кошти позичальнику, зважаючи на те, що проект «Мonobank» є онлайн банком, з метою дотримання вимог чинного законодавства, банком було особисто здійснено попередню ідентифікацію відповідача, отримано документи, що підтверджують його особу, та внесено їх до бази банку, після чого на основі власноручного підпису позичальника було згенеровано особистий ключ, який використовувався для накладення електронного підпису, який відповідає власноручному підпису клієнта банку, при цьому в анкеті-заяві банку зазначається, що в подальшому вказаний підпис буде використовуватися позичальником з метою засвідчення будь-яких дій згідно з договором в мобільному додатку.
Доказів того, що ОСОБА_1 не звертався до банку та не заповнював анкету-заяву, у тому числі не завантажував копії своїх особистих документів, матеріали справи не містять та відповідачем вказані факти не спростовані.
Отже, як свідчать наявні матеріали справи між АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «УНІВЕРСАЛ БАНК» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання банківських послуг.
Таким чином, після підписання 24 червня 2019 року Анкети-заяви у сторін виникли взаємні права та обов'язки, зокрема, у банку виникло зобов'язання надати кредитні кошти відповідачу, а у відповідача - зобов'язання оплачувати послуги банку, що виникають в результаті використання платіжної картки.
На підставі укладеного договору ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 50000 гривень 00 копійок у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом, якого є платіжна картка НОМЕР_1 .
У підпункті 2.3 пункту 2 Розділу І Умов і правил обслуговування визначено, що відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України договір, що укладається між банком та клієнтом, є змішаними договором, в якому містяться елементи різних договорів, в тому числі але не виключно: договору банківського рахунку, депозитного договору, договору про надання кредиту.
Підпунктом 2.1. пункту 2 Розділу І Умов і правил обслуговування передбачено, що банк відкриває клієнту поточний рахунок, операції за яким здійснюються з використанням платіжної картки та/або мобільного додатка, випускає та надає клієнту у користування платіжну картку, а також забезпечує здійснення розрахунків за операціями, здійсненими з використання платіжної картки та/або мобільного додатка, згідно умов Договору в тому числі, платіжної системи MasterCard/Visa, та відповідно до вимог чинного законодавства України, в тому числі нормативно-правових актів Національного Банку України. Номер поточного рахунку, операції за яким здійснюються з використанням електронного платіжного засобу - платіжної картки, зазначається у Анкеті-заяві.
Згідно з підпунктами 5.3., 5.8.1. пунктом 5.1 розділу І Умов і правил обслуговування встановлено, що клієнт погоджується, що операції, здійснені з використанням коду доступу до додатка, визнаються вчиненими клієнтом і оскарженню не підлягають, за винятком випадків, прямо передбачених законодавством України. Клієнт може скористатися послугами банку через мобільний додаток та інші канали обслуговування в інтернеті для отримання інформації та здійснення операцій.
Згідно з положеннями підпункту 5.9 пункту 5 розділу ІІ Умов і правил обслуговування, на суму наданого кредиту банк нараховує відсотки. Відсотки нараховуються за кожен календарний день використання кредитного ліміту, з розрахунку 365/366 календарних днів у році, за процентними ставками, зазначеними у тарифах. Також процентна ставка за кредитом на календарний місяць, наступний за звітним, вказується банком у мобільному додатку. Нарахування відсотків здійснюється в останній календарний день звітного місяця.
Клієнт зобов'язаний щомісяця сплачувати щомісячний мінімальний платіж в розмірі та в термін, що зазначені в мобільному додатку. При несплаті щомісячного мінімального платежу клієнт повинен сплатити штраф за несплату щомісячного мінімального платежу згідно з Тарифами. Банк розглядає будь-який надісланий платіж клієнта як визнання клієнтом даного штрафу в розмірі платежу, що надійшов, але не більше суми штрафу, визначеного Тарифами (підпункт 5.11 пункту 5 розділу ІІ Умов і правил обслуговування).
Як убачається з Паспорту споживчого кредиту Чорної картки «Мonobank», пільговий період за карткою «Monobank» встановлюється до 62 днів (діє з моменту виникнення заборгованості до кінця календарного місяця, наступного за датою виникнення заборгованості, при умові її погашення в повному обсязі); пільгова відсоткова ставка 0,00001%; розмір обов'язкового щомісячного платежу за користування кредитними коштами 4% від заборгованості (не менше 100 гривень, але не більше залишку заборгованості); базова відсоткова ставка 3,1% на місяць на залишок заборгованості; збільшена відсоткова ставка на місяць за карткою на суму загальної заборгованості 6,2% на місяць (нараховується у випадку наявності простроченої заборгованості).
Підпунктом 5.15 пункту 5 Розділу ІІ Умов і правил обслуговування визначено, що за порушення строків сплати щомісячного мінімального платежу клієнт сплачує банку відсотки в подвійному розмірі від базової процентної ставки, зазначеної в Тарифах, що діє на дату нарахування відсотків. Відсотки в подвійному розмірі, замість базового розміру процентної ставки, зазначеного в Тарифах, нараховуються від суми загальної заборгованості з моменту виникнення заборгованості під час дії пільгового періоду за карткою, внаслідок не внесення щомісячного мінімального платежу в повному обсязі, або за кожен календарний день поточного календарного місяця, в якому клієнт своєчасно не вніс щомісячний мінімальний платіж за звітний місяць після закінчення дії пільгового періоду за карткою. При цьому сторони усвідомлюють та підтверджують, що таке збільшення розміру процентної ставки не є зміною умов цього Договору та/або зміною процентної ставки за Договором, що здійснюється банком в односторонньому порядку, і відповідно внесення змін до Договору не потребується. У разі усунення клієнтом вищезазначених порушень процентна ставка за користування кредитом встановлюється у розмірі базової процентної ставки, зазначеної в Тарифах.
У разі порушення терміну сплати щомісячного мінімального платежу понад 90 днів вся заборгованість за кредитом вважається простроченою (істотне порушення клієнтом зобов'язань). На залишок простроченої заборгованості банк нараховує, а клієнт сплачує штраф у розмірі згідно з Тарифами, але не більше 50% від суми одержаного клієнтом кредиту. При цьому діє відсоткова ставка за користування кредитом у розмірі 0,00001 % річних (підпункт 5.16 пункту 5 розділу ІІ Умов і правил обслуговування).
Відповідно до підпункту 5.17 пункту 5 розділу ІІ Умов і правил обслуговування у випадку настання істотного порушення клієнтом зобов'язань банк не пізніше наступного робочого дня у Мобільному додатку направляє клієнту повідомлення про відповідне порушення із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.
Крім того у підпункті 4.2.19 пункту 4 Розділу І Умов визначено, що на постійній основі, але не рідше ніж один раз на 30 календарних днів, клієнт зобов'язаний ознайомлюватися із чинною редакцією Договору, що розташований за посиланням https://www.monobank.ua/terms та/або https://www.monobank.com.ua/terms та/або в мобільному додатку, з метою виконання умов Договору з урахуванням можливих змін до нього.
На час розгляду справи судом, відповідачем не надано даних, що свідчать про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку.
Таким чином, АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «УНІВЕРСАЛ БАНК» свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту, в той час як відповідач взятих на себе зобов'язань по договору не виконав, своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом не надав.
Відтак, станом на 28 серпня 2024 року у ОСОБА_1 прострочення зобов'язання із сплати щомісячного мінімального платежу за договором сягнуло понад 90 днів, у зв'язку з чим, на підставі підпункту 5.17 пункту 5 Розділ ІІ Умов і правил обслуговування, відбулось істотне порушення клієнтом зобов'язань, вся заборгованість за кредитом стала простроченою.
Так, згідно з наданим банком розрахунком заборгованості за кредитним договором від 24 червня 2019 року станом на 24 вересня 2024 року, становить 22689 гривень 88 копійок, з них 22689 гривень 88 копійок - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту).
Вказаний розрахунок заборгованості відповідачем не заперечувався та у встановленому законом порядку не спростовано.
З цього приводу слід зазначити, що стаття 204 Цивільного кодексу України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права і обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
Таким чином, у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за цим договором, повинні здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.
Із матеріалів справи вбачається, що з моменту укладання кредитного договору від 24 червня 2019 року між АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «УНІВЕРСАЛ БАНК» та ОСОБА_1 ніхто зі сторін до цього часу не заявив про намір його припинити. У свою чергу, відповідач не надав суду доказів щодо звернення до банку з письмовою заявою про закриття карткового рахунку.
Приписи частини 1 статті 1049 Цивільного кодексу України встановлюють обов'язок позичальника повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самі сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самі кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплатити проценти, належні йому відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України.
При цьому, згідно вимог статтей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України у встановлений строк.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).
Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені положеннями статті 611 Цивільного кодексу України. Так, згідно вищевказаної норми права, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Положеннями статті 614 Цивільного кодексу України регламентовано, що яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Як вбачається з матеріалів справи, зобов'язання не виконані з вини відповідача.
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (стаття 625 Цивільного кодексу України).
Отже, після підписання кредитного договору (позики) у сторін виникли взаємні права та обов'язки, зокрема, у позичальника виникло зобов'язання надати кредитні кошти відповідачу, а у відповідача виникло зобов'язання повернути суму отриманого кредиту та сплатити проценти.
В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.
Таким чином, під час судового розгляду встановлено, що вимоги кредитного договору відповідачем належним чином не виконані, що є порушенням статтей 526 - 530 Цивільного кодексу України.
Даних, що свідчать про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за вказаним вище договором у добровільному порядку відповідачем ОСОБА_1 за час розгляду справи в суді не надано.
Крім того, суду не надано беззаперечних, належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання, відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України.
Враховуючи вищевикладене, суд при заочному розгляді справи приходить до висновку, що між сторонами по справі виникли кредитні правовідносини, відповідно до яких відповідач отримавши кошти у кредит, своїх зобов'язань з їх повернення і сплати процентів за користування грошима належним чином не виконав.
Отже, вимоги позивача щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором у розмірі 22689 гривень 88 копійок підлягають задоволенню, оскільки відповідно до статті 77 Цивільного процесуального кодексу України, підтверджені належними доказами.
Будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження існування істотних обставин у відповідача, які слугували б поважною причиною невиконання взятих на себе зобов'язань, суду не надано.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УНІВЕРСАЛ БАНК» суд відповідно до пункту 6 частини 1 статті 264 Цивільного процесуального кодексу України вважає за необхідне вирішити питання щодо розподілу між сторонами справи судових витрат.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (частини 1 та 2 статті 133 Цивільного процесуального кодексу України).
Відповідно до частини 1, підпункту 1 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
За подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою, ставка судового збору встановлюється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України № 3460-IX від 09 листопада 2023 року «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 1 січня 2024 року встановлений прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб в сумі 3028 гривень 00 копійок.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем при подачі позовної заяви до суду було сплачено судовий збір на загальну суму 3028 гривень 00 копійок, що підтверджено платіжним дорученням № 32553230347 від 19 листопада 2024 року.
Частиною 1 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача (пункт 1 частини 2 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України).
З огляду на вищевикладене, враховуючи, що позовні вимоги АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УНІВЕРСАЛ БАНК» підлягають задоволенню в повному обсязі, суд приходить до висновку про необхідність стягнути з ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3028 гривень 00 копійок.
На підставі викладеного, керуючись статтями 11, 14 - 16, 202, 204, 509, 526, 527, 530, 549, 610, 611, 625, 626, 627, 629, 1046, 1048, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, статтями 1 - 5, 10 - 13, 17, 19, 23, 76, 81, 89, 133, 141, 206, частиною 3 статті 211, частиною 1 статті 223, пунктом 2 частини 1 та частиною 2 статті 258, статтею 259, статтями 263 - 265, 267, 268, частинами 5 та 11 статті 272, частинами 1 і 2 статті 273, статтями 280 - 283, частиною 1 статті 352, статтями 354 і 355 Цивільного процесуального кодексу України,
Позовні вимоги АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УНІВЕРСАЛ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УНІВЕРСАЛ БАНК» заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 24 червня 2019 року у розмірі 22689 (двадцять дві тисячі шістсот вісімдесят дев'ять) гривень 88 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УНІВЕРСАЛ БАНК» понесені судові витрати по сплаті судовому збору у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду безпосередньо, або шляхом використання підсистеми «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Відомості щодо учасників справи, які не оголошуються при проголошенні рішення:
Позивач: АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «УНІВЕРСАЛ БАНК», ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 21133352, адреса місцезнаходження: місто Київ, вулиця Автозаводська, будинок № 54/19.
Відповідач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя Т. М. Трояновська