Справа № 953/12125/24
Провадження № 2/953/1005/25
10 квітня 2025 року м. Харків
Київський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого судді - Бобко Т.В.,
секретар судового засідання Кузьменко Б.С.,
учасники справи:
позивач ОСОБА_1 ,
представник позивача ОСОБА_2 ,
відповідач ОСОБА_3 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_4 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_4 , про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
Короткий зміст позовних вимог.
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом шляхом пред'явлення позовної заяви до відповідача ОСОБА_3 , яким просить визнати відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме: квартирою АДРЕСА_1 .
На обґрунтування позовних вимог зазначає, що позивач ОСОБА_1 зареєструвала шлюб з ОСОБА_5 та змінила прізвище на ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 шлюб було розірвано. В подальшому позивач зареєструвала шлюб з ОСОБА_7 та змінила своє прізвище на ОСОБА_8 . В жовтні 1989 року на позивача та членів її сім'ї: чоловіка ОСОБА_7 , сина ОСОБА_3 , доньку ОСОБА_4 видано ордер на отримання квартири за адресою: АДРЕСА_2 . Шлюб між позивачем та ОСОБА_3 було розірвано 26 січня 1993 року. Після чого, позивач 12 серпня 1993 року змінила прізвище на ОСОБА_9 . Тобто на момент отримання ордеру на квартиру позивач мала прізвище ОСОБА_8 . З 2002 року син позивача ОСОБА_3 (відповідач у справі) у квартирі за вказаною адресою не проживає, оскільки змінив місце проживання та мешкав разом із батьком. У 2021 році син позивача отримав у спадкування від батька квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , однак за вказаною адресою також не проживає, оскільки виїхав за межі України. Відповідач з рідними не спілкується, намірів щодо повернення проживати за місцем своєї реєстрації не висловлював, власних речей в квартирі не має, комунальні послуги не сплачує, спірним майном не користується.
Крім того, в судовому засіданні позивач пояснила, що у 2000 році між нею та її сином (відповідач по справі) відбувся конфлікт, у зв'язку із чим останній та переїхав жити до свого батька, з того часу між сторонами було припинено спілкування. Останній раз позивач бачила відповідача у 2003 році, коли той забирав свої речі зі спірної квартири. Місце проживання відповідача та його засоби зв'язку позивачу не відомі, за плітками відповідач наразі проживає за кордоном. Позивачу необхідно визнати відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням, оскільки вона здійснює за нього усі комунальні платежі, але в зв'язку з реєстрацією відповідача позбавлена можливості оформити субсидію.
Аргументи учасників справи.
Відповідач відзив на позов не надав, з будь-якими заявами та клопотанням не звертався.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета позову, ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримала позовні вимоги позивача та просила їх задовольнити.
Рух справи.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 02 січня 2025 року провадження у справі відкрито, розгляд справи ухвалено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження та призначено проведення судового засідання.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 25 березня 2025 року залучено до участі у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_4 та встановлено третій особі десятиденний строк із дня вручення даної ухвали для надання пояснень щодо позову.
Участь у справі сторін та інших учасників справи.
Позивач та її представник адвокат Пашкова Ю.Ю. в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити та не заперечували проти заочного розгляду справи.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явився, про день та час розгляду справи був повідомлений своєчасно і належним чином, причини неявки суду не повідомив.
В судовому засіданні третя особа ОСОБА_4 просила задовольнити позовні вимоги.
У зв'язку з повторною неявкою в судове засідання належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання відповідача, який не повідомив про причини неявки та не подав відзив відповідно до статті 280 ЦПК України, суд вважає за можливе за згодою позивача проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.
Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Позивач ОСОБА_1 зареєструвала шлюб з ОСОБА_5 та змінила прізвище на ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 шлюб було розірвано (свідоцтво про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 ).
В подальшому позивач зареєструвала шлюб з ОСОБА_7 та змінила своє прізвище на ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 шлюб було розірвано (свідоцтво про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 ).
04 жовтня 1989 року позивачу разом із сім'єю з 4-х осіб: чоловіку ОСОБА_7 , сину ОСОБА_3 , доньці ОСОБА_4 видано ордер на житлове приміщення - ізольовану трикімнатну квартиру житловою площею 42,45 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується дублікатом ордеру №125845 від 04.10.1989.
12 серпня 1993 року позивач змінила прізвище на ОСОБА_9 , що підтверджується свідоцтвом про зміну прізвища серії НОМЕР_3 .
Згідно з довідкою про зареєстрованих осіб від 26 листопада 2024 року з Реєстру територіальної громади міста Харкова в квартирі за адресою: АДРЕСА_2 зареєстровані: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 .
З інформації наданої КП «Житлокомсервіс» від 27.12.2024 за вих. №13962/2/07-05 слідує, що за період з 2020 року по 2024 рік звернень від ОСОБА_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 не надходило.
З інформації наданої ХРУП №1 ГУНП в Харківській області від 27.12.2024 за вих. №215аз/119/61-2024 слідує, що за період з 2020 року по 2024 рік звернень від ОСОБА_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 не надходило.
Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду
Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло.
Згідно зі статтею 379 ЦК України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них.
Відповідно до статті 64 ЖК Української РСР члени сім'ї наймача, які проживають разом із ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами й несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім'ї наймача належать дружина, їхні діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом із ним і ведуть спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права й обов'язки, як наймач та члени його сім'ї.
Згідно з частиною четвертою статті 9 ЖК Української РСР ніхто не може бути виселений із займаного приміщення або обмежений у праві користування ним інакше, як на підставах і в порядку, передбаченому законодавством.
Відповідно до частини першої статті 71 ЖК Української РСР при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. У частині третій статті 71 вказаного кодексу наведено випадки, в яких жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім'ї понад шість місяців.
Вичерпного переліку поважності причин непроживання в житловому приміщенні законодавство не встановлює, у зв'язку з чим зазначене питання суд вирішує в кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин справи. В свою чергу доказами, що відповідач не проживає в спірному приміщенні, можуть бути зокрема: правовстановлюючі документи, які підтверджують факт власності спірним майном; довідка з ЖЕКу/ОСББ про склад сім'ї або проживаючих; показання свідків; матеріали судових або виконавчих проваджень; документи про створення іншої сім'ї; трудові контракти відповідача в іншій місцевості; договори орендованого помешкання відповідачем у іншій місцевості / оплата комунальних послуг; листи / телеграми з іншого регіону тощо.
Згідно зі статтею 72 ЖК Української РСР визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку. Засадничими принципами цивільного судочинства, як відомо, є змагальність та диспозитивність, що покладає на позивача обов'язок з доведення обґрунтованості та підставності усіх заявлених вимог. Саме на позивача покладається обов'язок надати належні та допустимі докази на доведення власної правової позиції.
Застосовуючи принцип диспозитивності, закріплений у статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Отже, позивач, як особа, яка на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами на звернення до суду за захистом порушеного права, визначає докази, якими підтверджуються доводи позову, доводиться їхня достатність та переконливість.
Такої правої позиції дійшов Верховний Суд в постанові від 22 листопада 2018 року по справі №760/13113/14-ц. Прим цьому, Верховний Суд у вказаній постанові зазначив, що у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням, необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. При вирішенні спору про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, необхідно встановити факт відсутності особи в жилому приміщення понад шість місяців та поважність причин такої відсутності. Суд має всебічно перевірити доводи сторін щодо поважності причин відсутності у жилому приміщенні понад зазначені у статті 71 ЖК Української РСР строки.
Факт відсутності відповідача ОСОБА_3 у спірній квартирі понад шість місяців підтверджується повністю підтверджується показаннями допитаних в судовому засіданні свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_10 .
Так, допитана у якості свідка третя особа ОСОБА_4 пояснила суду, що позивач є її матір'ю, а відповідач є її братом. Вони разом зареєстровані за спірною адресою з 1989 року. На початку 2000 років між матір'ю та братом відбувся конфлікт, після якого останній залишив житло та переїхав до свого батька, з того часу до 2003 року відповідач іноді навідувався до квартири, а потім забрав свої речі та остаточно зник. На цей час свідку не відомо місце проживання відповідача та його засоби зв'язку, зі слів спільних знайомих останній проживає наразі за кордоном. Особисті речі відповідача у спірній квартирі відсутні, перешкод у його проживанні вони з матір'ю не чинили, відповідач має ключі від квартири, замки з часу залишення відповідачем квартири не змінювались. Оплату комунальних послуг здійснюють вони з матір'ю.
Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснила суду, що вона є сусідкою позивача більше 20 років. З позивачем вона має дружні відносини, а тому знає всіх членів її сім'ї. Відповідача ОСОБА_3 , який є сином позивача, вона не бачила приблизно 18 років. Стосунки між позивачем та її сином були погані. Позивач в квартирі проживає разом із своєю донькою та чловіком, особисті речі відповідача у спірній квартирі свідок не бачила.
Крім того, факт відсутності позивача в спірній квартирі також підтверджується інформацією, наданою КП «Житлокомсервіс» від 27.12.2024 за вих№13962/2/07-05 та інформацією, наданою ХРУП №1 ГУНП в Харківській області від 27.12.2024 за вих№215аз/119/61-2024 з яких слідує, що за період з 2020 року по 2024 рік звернень від ОСОБА_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 не надходило. В матеріалах справи відсутні будь-які відомості щодо поважності причин непроживання відповідача за місцем реєстрації.
Суд вважає, що позивачем в ході судового розгляду надані достатні докази на підтвердження факту відсутності відповідача у спірній квартирі понад шість місяців, а також на підтвердження відсутності поважних причин не проживання відповідача.
Отже, під час судового розгляду судом встановлено, що відповідач не проживає за адресою: АДРЕСА_2 , понад шість місяців, а саме з 2003 року, його особистих речей в квартирі немає, перешкод у його проживанні за місцем реєстрації, а також поважність причин невикористання відповідачем свого права користування спірним житловим приміщенням судом не встановлено.
Жодних беззаперечних, належних та допустимих доказів на підтвердження поважності причин відсутності відповідача за вищевказаною адресою понад шість місяців, суду не надано.
Докази, що підтверджують той факт, що позивач якимось чином перешкоджав відповідачу у користуванні спірним майном в матеріалах справи також відсутні.
За положеннями ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу свої вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.
Щодо судових витрат
Згідно квитанції №9085-5434-1494-7693 від 30 грудня 2024 року при пред'явленні позову до суду позивачем були понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 1211,20 гривень.
Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а саме судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 1211,20 гривень
На підставі викладеного і керуючись ст. 12, 81, 141, 247, 263-265, 274-279, 280-282 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням задовольнити повністю.
Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме: квартирою АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог ст. 284-285 ЦПК України.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Харківського апеляційного суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування): . АДРЕСА_2 .
Відповідач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП не відомий, паспорт серії НОМЕР_5 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування): АДРЕСА_2 .
Третя особа ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування): АДРЕСА_2 .
Суддя Т.В. Бобко