Справа № 560/4153/25
10 квітня 2025 рокум. Хмельницький
Суддя Хмельницького окружного адміністративного суду Печений Є.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного державного виконавця Другого відділу Державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Центрального міжрегіонального Управління міністерства юстиції(м.Київ) Гнідко Наталя Олександрівна про визнання протиправною та скасування постанови,
ОСОБА_1 звернулась 17.03.2025 до суду з позовом до Головного державного виконавця Другого відділу Державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Центрального міжрегіонального Управління міністерства юстиції (м. Київ) Гнідко Наталії Олександрівни, у якому просить суд:
" - визнати протиправною та скасувати постанову Головного державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстицїї (м.Київ).Гнідко Н.О. від 03.02.2025 року ВП №777002896 про стягнення виконавчого збору у розмірі 16000,00 грн;
- визнати протиправною та скасувати постанову Головного державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гнідко Н.О. від 03.02.2025 року ВП №777002896 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у розмірі 305,00 грн".
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 19.03.2024 позовну заяву ОСОБА_1 , залишено без руху.
Надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - 5 днів з дня вручення йому ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом пропозиції позивачу подання до суду позовної заяви (відповідно до кількості відповідачів) із зазначенням відповідачем відповідного органу державної виконавчої служби.
На виконання вимог вказаної ухвали Хмельницького окружного адміністративного суду від 26.03.2024 року, позивачем подано заяву про усунення недоліків.
Водночас, дослідивши матеріали позовної заяви, встановлено таке.
Позивач оскаржує постанову Головного державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстицїї (м.Київ).Гнідко Н.О. від 03.02.2025 року ВП №777002896 про стягнення виконавчого збору у розмірі 16000,00 грн та постанову Головного державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гнідко Н.О. від 03.02.2025 року ВП №777002896 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у розмірі 305,00 грн.
ОСОБА_1 звернулась до суду з цим позовом 17.03.2025 року.
При цьому, позивачем разом з позовною заявою до суду подану заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду.
У поданій заяві позивач зазначає, що копії оскаржуваних постанов державного виконаця нею отримано 05.03.2025 року в приміщенні Другого відділу державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ).
На підтвердження вказаної вище обставини, до своєї заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду позивач надає копію заяви на ім'я начальника Другого відділу Державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Центрального міжрегіонального Управління міністерства юстиції (м. Київ) від 05.03.2025 року.
Вирішуючи зазначену заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду, необхідно вказати таке.
Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Згідно із частиною 1 статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця врегульовано ст. 287 КАС України.
Частиною 1 статті 287 КАС України визначено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.287 КАС України, позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
У відповідності до статті 74 Закону України "Про виконавче провадження", рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
За приписами частини п'ятої цієї статті, визначено, що рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.
Отже, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому, перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відтак, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Суд звертає увагу на те, що вирішуючи питання поважності причин пропуску строку звернення до суду, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2020 у справі № 9901/32/20 вказала: "...правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або, як згадано вище, непереборними і об'єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об'єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб'єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.
Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб'єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду".
За таких обставин, поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були об'єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами. За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Як зазначено вище, державним виконавцем винесено постанову від 03.02.2025 ВП №777002896 про стягнення виконавчого збору у розмірі 16000,00 грн та постанову від 03.02.2025 року ВП №777002896 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у розмірі 305,00 грн., які оскаржується позивачем.
При цьому, до суду ОСОБА_1 із цим позовом звернулася до суду 13.03.2025 року.
Отже, ОСОБА_1 пропущено встановлений законом строк звернення до суду з цим позовом.
Щодо посилання позивача на те, що про порушення свої прав вона дізналася саме 05.03.2025 року, отримавши копії оскаржуваних постанов державного виконавця, що підтверджується копією її заяви від 05.03.2025 на ім'я начальника Другого відділу Державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Центрального міжрегіонального Управління міністерства юстиції (м. Київ), а тому строк звернення до суду їй підлягає поновленню, то слід зазначити таке.
Зі змісту заяви від 05.03.2025 на ім'я начальника Другого відділу Державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Центрального міжрегіонального Управління міністерства юстиції (м. Київ), на яку посилається позивач, вбачається, що ОСОБА_1 просила надати їй: "... копії документів поставу щодо впровадження постанови 773557 77355706".
Також вказана заява містить відмітку "отримала на руки 05.03.2025р.".
Водночас, зазначену заяву ОСОБА_1 від 05.03.2025 на ім'я начальника Другого відділу Державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Центрального міжрегіонального Управління міністерства юстиції (м. Київ) не можна визнати належним доказом на підтвердження факту отримання позивачем копій оскаржуваних постанов з таких підстав.
По-перше, у порушенням правил щодо ведення діловодства державними органами, вказана заява не містить штампу вхідної кореспонденції з вхідним номером і датою реєстрації заяви ОСОБА_1 від 05.03.2025 на ім'я начальника Другого відділу Державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Центрального міжрегіонального Управління міністерства юстиції (м. Київ).
По-друге, із змісту самої заяви неможливо встановити той факт, що ОСОБА_1 запитувалися і отримані саме оскаржувані постанови Головного державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстицїї (м.Київ). Гнідко Н.О. від 03.02.2025 ВП №777002896 про стягнення виконавчого збору у розмірі 16000,00 грн та від 03.02.2025 ВП №777002896 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у розмірі 305,00 грн.
З огляду на викладене вище, позовна заява та заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду позивача не містять обґрунтованих пояснень та доказів на їх підтвердження, що перешкоджало позивачу без зайвих зволікань звернутись до суду у встановлений строк за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів у межах десятиденного строку.
Отже, не є можливим визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду із цим позовом, які ОСОБА_1 вказує у своїй заяві про поновлення пропущеного строку від 14.03.2025 року.
Згідно з частинами другою, третьої статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, у письмовому провадженні.
Відповідно до частини шостої статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України, про поновлення або продовження процесуального строку, відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.
За таких обставин і правових підстав, суд дійшов висновку про необхідність продовження строку залишення позовної заяви без руху, та запропонувати позивачу усунути вказані недоліки позовної заяви шляхом подання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, із зазначенням інших підстав для поновлення такого строку.
Керуючись статтями 169, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
Визнати неповажними підстави пропуску строку звернення ОСОБА_1 до суду з цим позовом, зазначені у заяві про поновлення пропущеного строку від 14.03.2025 року.
Позовну заяву ОСОБА_1 - залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - 10 днів з дня вручення йому ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Головуючий суддяЄ.В. Печений