Справа № 560/4922/25
10 квітня 2025 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Матущака В.В., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії щодо нарахування і виплати додткової грошової допомоги,
Позивач звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:
1. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , що полягає у невиплаті при звільненні ОСОБА_1 з військової служби додаткової грошової допомоги в розмірі 100 тис.грн. за кожен місяць пропорційно дням лікування.
2. Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 додаткову грошову допомогу в розмірі 100 тис.грн. за кожен місяць пропорційно дням лікування.
Ухвалою суду від 31.03.2025 суд позовну заяву залишив без руху з підстав пропуску строку звернення до суду та надав позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - 10 днів з дня вручення йому ухвали про залишення позовної заяви без руху.
На виконання вимог вказаної ухвали позивач 07.04.2025 подав заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду, в обґрунтування якої вказує, що оскільки позивач звертався до відповідача із запитами про надання інформації про нарахування та виплати за час перебування на військовій службі, надання письмових документів необхідних для звернення до суду, які йому фактично надані у жовтні місяці та тривалим лікуванням, позивач подаючи адміністративний позов вважав, що ним реалізовувалось право звернення до суду з питань спірних відносин пов'язаних із звільненням з публічної служби.
Дослідивши подані заяву та докази, суд зазначає наступне.
У поданому позові позивач оскаржує дії відповідача щодо ненарахування та невиплати додаткової грошової допомоги в розмірі 100 тис.грн. за кожен місяць пропорційно дням лікування.
Згідно зі статтею 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Отже, КАС України, яким врегульовані строки звернення до адміністративного суду за захистом прав, є загальним законом, який не містить норм, які б урегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці (грошового забезпечення).
Водночас, КАС України передбачає, що строк звернення до суду може встановлюватися іншими спеціальними законами.
Такі правовідносини регулюються положеннями статті 233 КЗпП України, оскільки, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, положення статті 233 КЗпП України у частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною 5 статті 122 КАС України.
При цьому, 19.07.2022 набрав чинності Закон України №2352-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин", яким викладено в новій редакції норму статті 233 КЗпП України, а саме: працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Отже, з 19.07.2022 законодавцем передбачено тримісячний строк для звернення працівника до суду з позовом про виплату заробітної плати.
Разом з тим, пунктом 1 Прикінцевих положень КЗпП зазначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 27.06.2023 №651, відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Таким чином з 01.07.2023 строк звернення до суду із позовом про виплату заробітної плати (грошового забезпечення) регламентується статтею 233 КЗпП України і складає три місяці з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Отже, статтею 233 КЗпП України визначено тримісячний строк звернення із заявою про вирішення трудового спору, який законом продовжено у зв'язку з дією карантину до 30.06.2023.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.08.2023 у справі №280/6779/22.
Крім того, з матеріалів справи встановлено, що позивач звільнений з військової служби 09.08.2024 відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 №237.
Таким чином, позивач мав право звернутись до суду з цим позовом упродовж трьох місяців з 09.08.2024, тобто до 10.11.2024.
Однак, позовна заява подана до суду 25.03.2025, тобто з пропуском тримісячного строку звернення до суду в цій частині.
Суд не погоджується з твердженням позивача щодо поважності причини пропуску звернення його до суду з цим позовом та звертає увагу на таке.
Згідно наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 09.08.2024 №237 позивач звільнений з військової служби 09.08.2024, та зазначено:
- виплатити щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби в розмірі 513% від посадового окладу, надбавку за особливості проходження служби у розмірі 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років за період з 01 по 09 серпня 2024.
- виплатити грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2023 рік тривалістю 08 календарних днів.
- виплатити грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2024 рік тривалістю 30 календарних днів.
- виплатити грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій (посвідчення серія НОМЕР_2 від 30.01.2024) за 2024 рік тривалістю 14 календарних днів.
- виплатити одноразову грошову допомогу по звільненню за 16 місяців служби, в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби але не менше 25 відсотків місячного грошового забезпечення.
Також зазначено, що:
- грошова допомога на оздоровлення за 2024 рік не виплачена.
- матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань за 2024' рік не виплачена.
Таким чином, у наказі про звільнення роботодавець повідомив працівника про види та суми грошового забезпечення, яке належить нарахувати та виплатити при звільненні.
Тобто, з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 09.08.2024 №237 про виключення позивача зі списків, позивач мав дізнатися про ненарахування та невиплату йому грошового забезпечення в належному розмірі.
На підтвердження поважності пропуску строку звернення до суду, позивач надав виписку із медичної карти, в якій зазначено, що в період з 07.10.2024 по 11.10.2024 (5 днів) позивач перебував на стаціонарному лікуванні у ДУ "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України".
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі №640/20314/20 (постанова від 02.12.2021), досліджуючи питання щодо поважності причин пропуску процесуального строку зазначив, що причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, при цьому такі обставини повинні бути підтверджені належним чином.
Враховуючи вищевказане та те, що дотримання процесуальних строків є обов'язком сторін, суддя не вбачає обґрунтованих підстав для визнання причин пропуску строку звернення позивача до суду поважними за обставин, викладених позивачем у заяві про поновлення строку звернення до суду з позовом, у зв'язку із чим суддя не вбачає підстав для поновлення строку звернення до суду.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду визначені у статті 123 КАС України. Відповідно до частини 1 та частини 2 даної статті зазначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Суд звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.
Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позивач без поважних причин пропустив строк звернення до суду з вказаними позовними вимогами.
Згідно з частиною 2 статті 121 КАС України, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про необхідність продовження позивачу процесуального строку для усунення недоліків позовної заяви на 10 днів з моменту отримання копії цієї ухвали, оскільки зазначені обставини у заяві на усунення недоліків не є на думку суду поважними, та такими, що дають підстави вважати, що позивач з об'єктивних причин не мав можливості звернутись до суду з цим позовом в межах строків встановлених у КАС України.
Недоліки позовної заяви позивачеві необхідно усунути шляхом подання до суду заяви про поновлення пропущеного строку, із зазначенням інших підстав для поновлення строку.
Керуючись статтями 121, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
визнати неповажними підстави пропуску строку звернення ОСОБА_1 до суду з цим позовом, зазначені у заяві від 07.04.2025.
Продовжити ОСОБА_1 процесуальний строк для усунення недоліків позовної заяви на 10 днів з моменту отримання копії цієї ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Головуючий суддя В.В. Матущак