Справа № 560/2639/25
іменем України
10 квітня 2025 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Драновського Я.В. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернулась в суд з позовом до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем протиправно не нараховано та не виплачено позивачу грошове забезпечення військовослужбовця з 01.01.2020 - 26.01.2023 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 та 01.01.2023 відповідно.
Ухвалою суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Відповідач відзив у справі не подав, однак зазначає, що позивачем пропущено строк звернення до суду з даним позовом. Визначаючись щодо вказаного, суд зазначає наступне.
В поданому адміністративному позові позивач оскаржує ненарахування та невиплату йому грошового забезпечення.
Втім, положення статті 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати, до якої відноситься й сума її індексації, у разі порушення законодавства про оплату праці (грошового забезпечення військовослужбовців).
Такі правовідносини регулюються положеннями статті 233 КЗпП України, зокрема, частиною другою цієї статті (в редакції, яка набула чинності з 19 липня 2022 року) установлено, що із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Представник відповідача не довів належними та допустимими доказами факт ознайомлення позивача з розміром його грошового забезпечення та порядком його обчислення (шляхом надання розрахункових листів, письмових повідомлень тощо), такі докази в матеріалах справи відсутні.
Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд встановив таке.
Позивач у період з 01.01.2020 - 26.01.2023 проходив службу у військовій частині військової частини НОМЕР_1 .
Позивач вважає, що має право на перерахунок та виплату з 01.01.2020 - 26.01.2023 грошового забезпечення, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, що визначити шляхом множення розміру мінімального прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 та 01.01.2023.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд звертає увагу на таке.
Приписами частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною четвертою статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - Постанова № 704) передбачено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Додатком 1 до Постанови № 704 визначено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 4 Постанови № 704 (в первинній редакції на дату прийняття) встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
21.02.2018 Кабінет Міністрів України ухвалив Постанову № 103, пунктом 6 якої пункт 4 Постанови №704 викладений в такій редакції: " 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.".
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 пункт 6 Постанови № 103 визнаний нечинним.
За змістом частини 2 статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Отже, з 29.01.2020 розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.
Натомість, відповідачем застосовувався розмір прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018, а не встановлений законом на 1 січня відповідного календарного року.
Відповідач не здійснив відповідні перерахунки та виплату сум грошового забезпечення, що свідчить про наявність протиправності щодо обчислення та виплати позивачу грошового забезпечення.
А тому відповідача слід зобов'язати здійснити перерахунок та виплату спірних грошових виплат, з урахуванням вже виплачених сум.
З огляду на наведене, у період з 01.01.2020 - 26.01.2023 грошове забезпечення позивача має обчислюватися із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 та 01.01.2023 - за Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" та Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік".
Наведене свідчить про наявність правових підстав для задоволення позових вимог.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 основних та додаткових видів грошового забезпечення за період з 01.01.2020 - 26.01.2023, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018.
Зобов'язати військову частину військової частини НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 усіх належних при звільненні основних та додаткових видів грошового забезпечення (в тому числі грошової допомоги на оздоровлення) за період з 01.01.2020 - 26.01.2023, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2020 Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", станом на 01.01.2021 Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", станом на 01.01.2022 Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", станом на 01.01.2023 Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік", з урахуванням виплачених сум.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 )
Відповідач:Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_3 )
Головуючий суддя Я.В. Драновський