Справа № 560/2002/25
іменем України
10 квітня 2025 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Салюка П.І. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить:
- визнати протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо звільнення ОСОБА_2 з військової служби за підпунктом "д" пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України від 25.03.1992 №2232-ХІІ "Про військовий обов'язок і військову службу" як військовослужбовця, який проходить військову службу за контрактом у зв'язку з звільненням з полону;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 , прийняти рішення про звільнення ОСОБА_2 з військової служби за підпунктом "д" пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України від 25.03.1992 №2232-ХІІ "Про військовий обов'язок і військову службу" як військовослужбовця, який проходить військову службу за контрактом у зв'язку з звільненням з полону.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що перебуває на військовій службі за контрактом з 16.01.2001 року, а з 16.01.2024 року службу несе у ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідно до підпункту "д" п. 3 ч. 5. ст. 26 Закону №2232-ХІІ (в редакції, чинній на час подання позивачем рапорту про звільнення з військової служби та позову) контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби під час проведення мобілізації та дії воєнного стан у зв'язку із звільненням з полону (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу). Вищезазначена норма є імперативною, вичерпною та не передбачає додаткових умов чи альтернатив окрім вказаних в нормі закону. Однак, 03.02.2025 року отримав лист відмову у звільненні, аргументовану тим, що у доданих до рапорту документах, а саме: виписці з Єдиного реєстру осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, листі Міністерства з питань реінтеграції тимчасово-окупованих територій України та листі з об'єднаного центру координації пошуку, та звільнення військовополонених, незаконно позбавлених волі осіб внаслідок агресії проти України при Службі безпеки України зазначено, що позивач в період з 03.06.2024 по 24.06.2024 був позбавлений особистої свободи внаслідок агресії проти України, а не вказано, що перебував в полоні.
Ухвалою суду від 11 лютого 2025 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Вказує, що 29.01.2025 штаб - сержант ОСОБА_1 звернувся з рапортом до начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 з метою звільнення його з військової служби у запас на підставі підпункту "д" (у зв'язку із звільненням з полону (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу ) пункту 3 частини 5 статті 26 Закону №2232-XII. 03.02.2025 штаб-сержанту ОСОБА_2 було надано відповідь на його рапорт в якій відмовлено у його зверненні щодо звільнення з військової служби так як факт перебування ОСОБА_2 у полоні не підтверджений наданими ним документами. Також зазначає, що в українському законодавстві відсутнє визначення поняття полон. Як зазначає позивач в Українському законодавстві наявне визначення поняття військовополонений, яке сформульовано в пункті 8 глави 2 розділу ІІ Інструкції про порядок виконання норм міжнародного гуманітарного права у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 23.03.2017 № 164. Про те підпункт "д" пункту 3 частини 5 статті 26 Закону №2232-XII не містить визначення військовополонений. Враховуючи, що штаб -сержантом ОСОБА_2 не було надано до ІНФОРМАЦІЯ_3 документи, що підтверджували б перебування останнього в полоні керівництвом відділу було прийнято рішення про відмову у звільненні ОСОБА_2 з військової служби за контрактом.
Позивач подав до суду відповідь на відзив, в якій вказує, що перелік документів для підтвердження права звільнення з військової служби особи звільненої з полону визначено саме Міністерством оборони України, який відповідач зобов'язаний виконувати, відповідача не уповноважено визначати перелік документів на власний розсуд. До позивач рапорту надав документи передбачені Інструкцією про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, що в повній мірі підтверджують право на звільнення з військової служби, тому доводи відповідача, що надані документи не підтверджують саме факт полону є абсурдними. Просить позовні вимоги задоволити в повному обсязі.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, з'ясувавши всі обставини справи, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 зазначає, що перебуває на військовій службі за контрактом з 16.01.2001 року, а з 16.01.2024 року службу несе у ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 02.06.2014 № 94 (по стройовій частині) прапорщик ОСОБА_1 вибув у відрядження до військової частини НОМЕР_1 АДРЕСА_1 .
03 червня 2014 року на залізничному вокзалі м. Дебальцеве Луганської області був позбавлений волі та утримувався в заручниках представників незаконних збройних формувань з 03.06.2014 по 24.06.2014 року.
Відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (по стройовій частині) від 26.06.2014 № 110, прапорщик ОСОБА_1 прибув з відрядження та приступив до виконання службових обов'язків.
23.01.2025 штаб - сержант ОСОБА_1 звернувся з рапортом до начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо надання довідки про перебування громадянина України з числа осіб, визначених пунктом 1 частини першої статті 2 Закону України “Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України та членів їх сімей», у місцях несвободи внаслідок збройної агресії проти України або інтернування в нейтральних державах.
04.02.2025 для штаб -сержанта ОСОБА_2 було видано вищевказану довідку з метою направлення останньої до Комісії з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України.
29.01.2025 штаб - сержант ОСОБА_1 звернувся з рапортом до начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 з метою звільнення його з військової служби у запас на підставі підпункту "д" (у зв'язку із звільненням з полону (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу ) пункту 3 частини 5 статті 26 Закону №2232-XII.
До рапорту від 29.01.2025 року позивачем було додано: виписку з єдиного реєстру осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України №06-04/1566 від 16.01.2025 р.; паперова копія оригіналу електронного документа Міністерства з питань реінтеграції тимчасово-окупованих територій України №22/Є-1483-8.1-1955 від 06.12.2021 р.; копія листа від керівника Об'єднаного Центру з координації пошуку та звільнення військовополонених, незаконно позбавлених волі осіб внаслідок агресії проти України при Службі безпеки України №34/Є-2817 від 20.12.2024 р.
03.02.2025 штаб-сержанту ОСОБА_2 було надано відповідь на його рапорт в якій відмовлено у його зверненні щодо звільнення з військової служби так як факт перебування ОСОБА_2 у полоні не підтверджений наданими ним документами.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови у звільненні з військової служби позивач звернувся з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
За змістом статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України. Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі Закон №2232). Цей Закон також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності (ч.1 ст.2 Закону №2232).
Згідно з ч.3 ст.2 Закону №2232, громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.
Частиною 6 статті 2 Закону №2232 визначені види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" від 12.05.2015 №389-VIII (далі - Закон №389), воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні2, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Станом на час розгляду справи воєнний стан не скасований і продовжує свою дію.
Як встановив суд, позивач проходить військову службу за контрактом.
Згідно з ч. 4 ст. 2 Закону №2232, порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Частиною сьомою статті 26 Закону №2232-XII визначено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України затверджено Указом Президента України №1153/2008 від 10.12.2008.
Відповідно до пункту 233 Положення №1153/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту виконання вимог цього Положення, визначає Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністра оборони України №170 від 10.04.2009 року.
Відповідно до пункту 12.1 розділу XII цієї Інструкції, звільнення військовослужбовців з військової служби (крім військовослужбовців строкової служби) здійснюється посадовими особами, визначеними пунктом 225 Положення.
За визначенням, наведеним в Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Головнокомандувача №40 від 31.01.2024, рапорт (заява) - це письмове звернення військовослужбовця (працівника) до вищої посадової особи з проханням (надання відпустки, матеріальної допомоги, поліпшення житлових умов, переведення, звільнення тощо) чи пояснення особистого характеру.
Подання рапорту "по команді" означає направлення його в порядку підпорядкування прямому командиру, який після розгляду та задоволення передає далі своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання. І так далі до командира військової частини або іншої посадової особи, що наділена правом вирішувати питання по суті. Лише у разі неприйняття, нерозгляду чи незадоволення рапорту, він подається непрямому, старшому командиру із поясненням причин такої подачі. І так до посадової особи, яка наділена правом звільнення підлеглого військовослужбовця зі служби чи скасування рішень попередніх командирів.
Рапорт має дійти до останньої ланки з клопотаннями прямих командирів (начальників) або з обґрунтуванням їх відсутності. Для зручності в рапорті можна одразу зазначати всіх командирів від прямого до командира військової частини, але фактично подавати по команді і проставляти відповідні помітки подання, отримання та клопотання надалі нижчим командиром вищому.
Підстави звільнення з військової служби визначені статтею 26 Закону №2232-XII. Підстави звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за контраком, передбачені частиною п'ятою цієї статті. При цьому, пунктом другим визначені підстави для звільнення таких військовослужбовців під час дії особливого періоду (крім періодів проведення мобілізації та дії воєнного стану), а пунктом третім - під час проведення мобілізації та дії воєнного стану.
Так, згідно з пунктом 3 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (станом на час виникнення спірних правовідносин) контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах:
а) за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі;
б) за станом здоров'я:
- на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби або про тимчасову непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців;
- за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);
в) у зв'язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі або обмеження волі;
г) через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);
ґ) за власним бажанням (для військовослужбовців із числа іноземців та осіб без громадянства, які проходять військову службу за контрактом у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту та Національній гвардії України), але не раніше шести місяців проходження ними безперервної військової служби;
д) у зв'язку із звільненням з полону (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);
е) у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - у разі неможливості їх використання на службі (для осіб вищого офіцерського складу);
ж) у зв'язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану;
з) у зв'язку з призначенням (обранням) на посаду судді, судді Конституційного Суду України, члена Вищої ради правосуддя, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, керівника служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, його заступника, дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя;
и) у зв'язку з визнанням військовослужбовця таким, що не пройшов випробування, встановлене частиною першою статті 21-2 цього Закону (для військовослужбовців із числа іноземців та осіб без громадянства, які проходять військову службу за контрактом у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту та Національній гвардії України);
і) через службову невідповідність (для військовослужбовців із числа іноземців та осіб без громадянства, які проходять військову службу за контрактом у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту та Національній гвардії України);
ї) у зв'язку з відмовою від проведення психофізіологічного дослідження із застосуванням поліграфа (для військовослужбовців із числа іноземців та осіб без громадянства, які проходять військову службу за контрактом у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту та Національній гвардії України).
Отже, підпункт "д" пункту 3 частини 5 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" встановлює право військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, на звільнення з військової служби під час дії воєнного стану у зв'язку із звільненням з полону (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Таких умов для звільнення з військової служби, які передбачені підпунктом "д" пункту 3 частини 5 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" позивачем дотримано.
Так, із рапорта ОСОБА_1 від 29.01.2025 вбачається, що він не бажає продовжувати військову службу.
Наказом Міністерства оборони України від 23.07.2024 № 495 "Про затвердження Змін до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України", зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 10 вересня 2024 р. за№ 1361/42706 затверджено Зміни до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10 квітня 2009 року № 170, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 19 травня 2009 року за № 438/16454.
Додатком 19 "Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України" затвердженої наказом Міністра оборони України 10.04.2009 року №170, передбачено перелік документів, що подаються з поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби за тих чи інших підстав. У зв'язку із звільненням з полону подаються наступні документи:
- копія рапорту військовослужбовця;
- копія аркуша бесіди (для військовослужбовців військової служби за контрактом);
- копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсію за вислугу років) та один із документів, що підтверджує перебування військовослужбовця в полоні та звільнення з полону:
- довідка про перебування громадянина України з числа осіб, визначених пунктом 1 частини першої статті 2 Закону України "Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей", у місцях несвободи внаслідок збройної агресії проти України або інтернування в нейтральних державах, зразок якої затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 2023 року № 55 "Про затвердження Порядку оформлення довідок про перебування осіб у місцях несвободи внаслідок збройної агресії проти України або інтернування в нейтральних державах";
- копія рішення Комісії з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, прийнятого в установленому постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2022 року№ 1281 "Деякі питання виконання Закону України "Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти У країни, та членів їхніх сімей" порядку або витяг із Єдиного реєстру осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України;
- довідка (лист-підтвердження) державного підприємства "Український національний центр розбудови миру" про встановлення факту перебування та звільнення (інтернування) особи з полону;
- довідка Об'єднаного центру з координації пошуку та звільнення військовополонених, незаконно позбавлених волі внаслідок агресії проти України при Службі безпеки України про встановлення факту перебування та звільнення (інтернування) особи з полону;
- інші документи, встановлені актами законодавства;
- документи, видані військовою частиною (довідки, витяги з наказів тощо) про встановлення факту перебування та звільнення (інтернування) особи з полону.
Суд встановив, що до рапорту від 29.01.2025 року позивачем було додано: виписку з єдиного реєстру осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України №06-04/1566 від 16.01.2025 р.; паперова копія оригіналу електронного документа Міністерства з питань реінтеграції тимчасово-окупованих територій України №22/Є-1483-8.1-1955 від 06.12.2021 р.; копія листа від керівника Об'єднаного Центру з координації пошуку та звільнення військовополонених, незаконно позбавлених волі осіб внаслідок агресії проти України при Службі безпеки України №34/Є-2817 від 20.12.2024 р.
Більше того, суд враховує, що відповідачем особисто видано ОСОБА_2 довідку №696/84 від 04.02.2025 року про перебування громадянина України з числа осіб, визначених пунктом 1 частини першої статті 2 Закону України "Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей", у місцях несвободи внаслідок збройної агресії проти України або інтернування в нейтральних державах, зразок якої затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 2023 року № 55 "Про затвердження Порядку оформлення довідок про перебування осіб у місцях несвободи внаслідок збройної агресії проти України або інтернування в нейтральних державах", що є одним із документів, передбачений інструкцією, що підтверджує право на звільнення на підставі підпункту "д" пункту 3 частини 5 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач має право на звільнення з військової служби на підставі підпункту "д" пункту 3 частини 5 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Водночас суд зазначає, що наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.
За таких обставин, адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Частиною 1 статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно з частиною 2 статті 5 КАС України, захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про визнання протиправною відмови ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо звільнення ОСОБА_2 з військової служби за підпунктом "д" пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України від 25.03.1992 №2232-ХІІ "Про військовий обов'язок і військову службу" як військовослужбовця, який проходить військову службу за контрактом у зв'язку з звільненням з полону та зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянути рапорт ОСОБА_2 від 29.01.2025 року про звільнення з військової служби за підпунктом "д" пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" № 2232-ХІІ від 25.03.1992, з урахуванням висновків суду, наведених у цьому рішенні.
Інші доводи та заперечення сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).
За нормами частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Наведене свідчить про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративнимй позов - задоволити частково.
Визнати протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо звільнення ОСОБА_2 з військової служби за підпунктом "д" пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України від 25.03.1992 №2232-ХІІ "Про військовий обов'язок і військову службу" як військовослужбовця, який проходить військову службу за контрактом у зв'язку з звільненням з полону.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянути рапорт ОСОБА_2 від 29.01.2025 року про звільнення з військової служби за підпунктом "д" пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" № 2232-ХІІ від 25.03.1992, з урахуванням висновків суду, наведених у цьому рішенні.
Стягнути на користь ОСОБА_2 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 )
Відповідач:ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_3 )
Головуючий суддя П.І. Салюк