Справа № 560/2156/25
іменем України
10 квітня 2025 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Салюка П.І. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 (Регіональне управління сил територіальної оборони " ІНФОРМАЦІЯ_1 ") , Військової частини НОМЕР_2 про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся в Хмельницький окружний адміністративний суд з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 (Регіональне управління сил територіальної оборони " ІНФОРМАЦІЯ_1 "), Військової частини НОМЕР_2 , в якій просить:
- визнати протиправною відмову військової частини НОМЕР_1 та військової частини НОМЕР_2 у звільненні з військової служби ОСОБА_1 з військової служби згідно статті 26 Закону України за сімейними обставинами у зв'язку із необхідністю здійснювати постійний догляд за матір'ю, яка є особою з інвалідністю II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 та військову частину НОМЕР_2 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби згідно статті 26 Закону України за сімейними обставинами у зв'язку із необхідністю здійснювати постійний догляд за матір'ю, яка є особою з інвалідністю II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що військові частини протиправно відмовили позивачеві у звільненні з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України від 25.03.1992 №2232-ХІІ "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон №2232-ХІІ).
Ухвалою суду від 12 лютого 2025 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
Представник військової частини НОМЕР_1 подав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Вказує, що позивач мав намір звільнитись з військової служби у зв'язку з необхідністю постійного догляду за хворою матір'ю, що підтверджується медичним висновком медико-соціальної комісії, висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я. Відповідно до довідки МСЕК серії 12 ААГ № 939607 ОСОБА_2 (матір позивача) є особою з інвалідністю 2 групи. На підставі висновку "про наявність порушень функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі" № 467 (форма №080-4/о), ОСОБА_3 потребує отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи. Вказаний висновок від 05.06.2024 №467 не свідчить про потребу ОСОБА_3 у здійсненні постійного догляду, оскільки підтверджує потребу у "соціальній послузі з догляду на непрофесійній основі", що не є тотожним поняттю "постійний догляд". Також відповідно до переліку документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, який передбачений додатком 19 до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України затверджено Наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170 (пункт 12.11 розділу XII) позивач при подачи документів ненадав один з основних документів, а саме "акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки".
Представник Військової частини НОМЕР_2 подав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Вказує, що виключно Військова частина НОМЕР_1 (Регіональне управління Сил територіальної оборони “ ІНФОРМАЦІЯ_1 » Сил територіальної оборони Збройних Сил України) може звільнити офіцера у військовому званні від молодшого лейтенанта до підполковника, який проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 . У військової частини НОМЕР_2 такі повноваження не передбачені. Враховуючи вимоги Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, військова частина НОМЕР_2 не наділена повноваженнями щодо звільнення в запас військовослужбовців офіцерського складу, і вчинила всі належні дії з метою вирішення по суті питання, викладеного в рапорті позивача про звільнення його з військової служби. Таким чином, наведене вище вказує на необґрунтованість заявлених позовних вимог щодо протиправності дій суб'єкта владних повноважень - військової частини НОМЕР_2 щодо відмови молодшому лейтенанту ОСОБА_1 , в задоволенні поданого ним рапорту щодо його звільнення з військової служби за пунктом третім частини дванадцятої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Позивач скористався своїм правом та подав до суду відповідь на відзив, в якій підтримує позовні вимоги в повному обсязі та просить задоволити адміністративний позов з підстав викладених у позовній заяві.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, з'ясувавши всі обставини справи, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_2 , яка перебуває у підпорядкуванні військової частини НОМЕР_1 (Регіональне управління сил територіальної оборони " ІНФОРМАЦІЯ_1 ").
Позивач подав до військової частини НОМЕР_2 рапорт про звільнення з військової служби за сімейними обставинами на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", а саме у зв'язку із необхідністю здійснювати постійний догляд за матір'ю з числа осіб з інвалідністю ІІ групи.
Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 20.08.1992 року ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно з довідкою акту огляду МСЕК серії 12 ААГ № 939607, виданою 25 березня 2024 року, ОСОБА_2 призначено ІІ групу інвалідності безтерміново; причина інвалідності - загальне захворювання; висновок про умови та характер праці: протипоказання важкої фізичної праці.
Відповідно до висновку про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, виданому ЛКК КНП "ЦПМД Хмельницького району" 05 червня 2024 року за № 467, ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , рекомендовано соціальні послуги: отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи. Висновок дійсний до 05 травня 2025 року. Висновок надається для одержання компенсації фізичною особою, яка надає соціальні послуги на непрофесійній основі.
Листом командира військової частини НОМЕР_1 позивачеві відмовлено у звільненні з військової служби, оскільки відсутні документи про підтвердження відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступення споріднення такої особи.
Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв'язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, в межах доводів позовної заяви суд виходить з такого.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" від 25.03.92 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Частиною 6 ст. 2 Закону № 2232-XII передбачено зокрема такий вид військової служби, як військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Пунктом 12 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про оборону України" визначено, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону №2232-XII і залежать від виду військової служби.
Так, відповідно до пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232-XII (тут і надалі у редакції на час подання рапорту про звільнення) під час дії воєнного стану військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах, з-поміж іншого: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Частиною сьомою статті 26 Закону № 2232-XII визначено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (надалі - Положення № 1153/2008; тут і надалі у редакції на час виникнення спірних правовідносин), яким визначається порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов'язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов'язку в запасі (пункт 1).
Відповідно до пункту 233 Положення № 1153/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту виконання вимог Положення № 1153/2008 визначає Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністра оборони України від 10 квітня 2009 року № 170.
Відповідно до пункту 14.10 розділу XIV Інструкції (тут і надалі у редакції на час виникнення спірних правовідносин) звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.
За змістом спірних обставин у цій справі, на підтвердження наявності підстав для звільнення з військової служби позивач надав копію висновку за формою первинної облікової документації № 080-4/о, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09 березня 2021 року № 407, ЛКК КНП "ЦПМД Хмельницького району" від 05.06.2024 року року за № 467 про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, згідно з яким ОСОБА_2 рекомендовано отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи. Висновок дійсний до 05.05.2025 року.
Так, визначення терміну "медичний висновок" наведено у пункті 3 Порядку ведення Реєстру медичних висновків в електронній системі охорони здоров'я, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України "Деякі питання ведення Реєстру медичних висновків в електронній системі охорони здоров'я" від 18 вересня 2020 року № 2136, як електронний документ, що формується на підставі медичних записів в системі та містить висновок лікаря про тимчасову або постійну втрату працездатності, придатність до певних видів діяльності, про стан здоров'я пацієнта або щодо інших питань, визначених законодавством.
Отже, медичний висновок це документ, який містить дані про стан здоров'я особи та видається з питань, пов'язаних з таким станом здоров'я.
Суб'єктами формування та видачі медичного висновку є лікарі, лікарсько-консультативні та лікарсько-експертні комісії закладів охорони здоров'я.
Своєю чергою, процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації визначено Положенням № 1317 (чинного на час виникнення спірних правовідносин, яке 01 січня 2025 року втратило чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року № 1338; підлягає застосуванню у цій справі у редакції на час виникнення спірних правовідносин).
За приписами підпункту 1 пункту 11 Положення № 1317 міські, міжрайонні, районні комісії визначають:
- ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов'язане ушкодження здоров'я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням ними трудових обов'язків;
- потребу осіб з інвалідністю у забезпеченні їх технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення на підставі медичних показань і протипоказань, а також з урахуванням соціальних критеріїв;
- потребу осіб з інвалідністю, потерпілих від нещасного випадку на виробництві, із стійкою втратою працездатності у медичній та соціальній допомозі, в тому числі у додатковому харчуванні, ліках, спеціальному медичному, постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі, побутовому обслуговуванні, протезуванні, санаторно-курортному лікуванні, придбанні спеціальних засобів пересування;
- ступінь стійкого обмеження життєдіяльності хворих для направлення їх у стаціонарні відділення центрів соціального обслуговування;
- причини смерті особи з інвалідністю або особи, ступінь втрати працездатності якої визначений комісією у відсотках на підставі свідоцтва про смерть у разі, коли законодавством передбачається надання пільг членам сім'ї померлого;
- медичні показання на право одержання особами з інвалідністю автомобіля і протипоказання до керування ним.
У наведеному переліку прав та обов'язків медико-соціальної експертної комісії відсутнє поняття "постійного догляду", який може бути визначений для осіб, яким інвалідність не встановлена, а вказано лише право визначати необхідність стороннього нагляду, догляду.
При цьому, поняття "сторонній догляд" не є тотожним поняттю "постійний догляд", позаяк перше говорить про те, ким надається догляд, а друге - тривалість такого догляду.
Отже, поняття "постійний догляд" передбачає безперервний догляд, який надається особі, яка не здатна до самообслуговування, догляд, який надається без будь-якого часового обмеження, безперервно, постійно.
Відповідно до Порядку № 189 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров'я України від 01 червня 2021 року № 1066) при лікувально-профілактичних закладах охорони здоров'я незалежно від форми власності, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, утворюються ЛКК (пункту 1 розділу III).
За приписами пункту 3 розділу ІІІ цього Порядку до основних завдань ЛКК належить: 1) видача документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи, відповідно до вимог пункту 4 розділу IV цього Порядку; 2) здійснення направлення хворих на огляд та обстеження до МСЕК для встановлення інвалідності; 3) надання до МСЕК документів хворого, направленого на огляд та обстеження; 4) вжиття заходів щодо перевірки та усунення недоліків у суб'єкта господарювання, що були виявлені Фондом соціального страхування України за результатом перевірки обґрунтованості медичних висновків про тимчасову непрацездатність (у разі звернення керівника суб'єкта господарювання).
Пунктом 4 розділу ІV Порядку передбачено, що ЛКК видає такі документи, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи:
- форму рішення для встановлення причинно-наслідкового зв'язку захворювання з умовами праці відповідно до вимог, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 року № 337 "Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві";
- висновки або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний),- до досягнення дитиною 16-річного віку.
Повертаючись до підстав для звільнення військовослужбовця з військової служби за нормою абзацу 12 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232-XII суд зазначає про недосконалість та неузгодженість термінів та понять в нормативно-правових актах стосовно питання, яким документом підтверджується необхідність здійснення постійного догляду та який орган має право видавати цей документ.
З аналізу повноважень медико-соціальної експертної комісії, передбачених Положенням № 1317, у постанові від 11 квітня 2024 року у справі № 420/16689/23 Верховний Суд за схожих зі спірними обставин дійшов висновку про те, що така комісія визначає потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі особам з інвалідністю, а також особам, яким визначена ступінь втрати професійної працездатності.
Щодо осіб, які не відносяться до цих категорій, але які за станом здоров'я нездатні до самообслуговування і потребують постійного стороннього догляду, Верховний Суд у постанові від 21 лютого 2024 року у справі № 120/1909/23 та у вже згаданій постанові від 11 квітня 2024 року у справі № 420/16689/23 зазначив про те, що такі повноваження можуть бути віднесені до лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, які також мають право приймати висновки, зокрема, про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (зокрема, за формою № 080-4/о) з рекомендаціями щодо отримання відповідних послуг.
Порядок видання та заповнення форми первинної облікової документації № 080-4/о "Висновок про наявність порушення функцій організму через, які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі" визначає Інструкція щодо заповнення форми первинної облікової документації № 080-4/о "Висновок про наявність порушення функцій організму через, які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі", яка затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09 березня 2021 року № 407, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 15 квітня 2021 року за № 510/36132 (надалі - Інструкція № 407).
Відповідно до Інструкції № 407 висновок за формою № 080-4/о надається особі або законному представнику особи, яка потребує надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі відповідно до Порядку подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 року № 859. Висновок призначений для надання до структурних підрозділів з питань соціального захисту населення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчих органів міської, міста обласного значення, районної в місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної, міської ради об'єднаної територіальної громади за місцем проживання/перебування особи, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, або до структурного підрозділу, що визначений договором про співробітництво територіальних громад для вирішення питання призначення особі соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі.
Згідно з пунктом 11 Інструкції № 407 особам, яким встановлено інвалідність безстроково, висновок видається безстроково. Особам, яким інвалідність встановлена на певний строк, висновок видається на строк не більше ніж до завершення строку встановлення їм інвалідності, але не менше ніж на 12 місяців. Іншим категоріям осіб висновок видається на 12 місяців з дати видачі.
Визначаючись у спірних правовідносинах у цій справі суд враховує позицію Верховного Суду у спорі у такій категорії у постанові від 11 квітня 2024 року у справі № 420/16689/23 щодо необхідності судам з'ясувати, зокрема, чи містить відповідний висновок (рішення) інформацію про строк, на який воно видане, оскільки позивач ініціює остаточне звільнення з військової служби.
При цьому, на переконання суду, абзацом 12 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232-XII визначено, що підставою для звільнення з військової служби є саме необхідність здійснення постійного догляду.
В аспекті цього суд враховує, що ІІ групу інвалідності встановлено ОСОБА_2 безстроково, а висновок ЛКК КНП "ЦПМД Хмельницького району" є дійсним до 05.05.2025 року, тобто на один рік. Водночас, як вже йшлося, особам, яким встановлено інвалідність безстроково, згідно з пунктом 11 Інструкції № 407 висновок видається безстроково; а особам, яким інвалідність встановлена на певний строк, висновок видається на строк не більше ніж до завершення строку встановлення їм інвалідності, але не менше ніж на 12 місяців; іншим категоріям осіб висновок видається на 12 місяців з дати видачі.
Суд вважає, що "постійний догляд" і "догляд на непрофесійній основі" не утворюють синонімію та мають відмінне смислове навантаження, проте саме висновок лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду є тією підставою, яку сформульовано і закладено законодавцем в основу абзацу 11 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232-XII для підстави звільнення з військової служби під час дії воєнного стану.
Жодного слова про систематичність, чи іншу періодичність такого догляду, у висновку ЛКК КНП "ЦПМД Хмельницького району" від 05.06.2024 року № 467, наданого позивачем, немає. Саме по собі поняття "догляд на непрофесійній основі" є не є тотожним поняттю "постійний догляд", позаяк останнє передбачає безперервний догляд, який надається особі, що не здатна до самообслуговування, догляд який надається без будь-якого часового обмеження, суцільним порядком.
Тому, з огляду на вказівку у висновку ЛКК про потребу соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, суд зауважує на тому, що відповідно частини шостої статті 13 Закону України від 17 січня 2019 року № 2671-VIII "Про соціальні послуги" фізичні особи, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності, можуть надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі без проходження навчання та дотримання державних стандартів соціальних послуг отримувачам соціальних послуг з числа членів своєї сім'ї, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права і обов'язки та є, зокрема, невиліковно хворими, які через порушення функцій організму не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися (пункт 4).
Відповідно до абзаців 3, 4 пункту 14 Порядку подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 року № 859 "Деякі питання призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі", для підтвердження факту спільного проживання з особою, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, та догляду за нею складається акт про проведення обстеження сім'ї фахівцями уповноваженого органу. Форма акта про проведення обстеження сім'ї затверджується Мінсоцполітики.
Суд також враховує, що до рапорту про звільнення з військової служби позивачем не додавався акт про проведення обстеження сім'ї фахівцями уповноваженого органу, матеріали справи останнього також не містять.
Вирішуючи спір у цій справі суд виходить з того, що відсутність у висновку, складеному ЛКК КНП "ЦПМД Хмельницького району" про наявність порушення функцій організму через, які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від 05.06.2024 року за № 467, інформації про необхідність постійного догляду, утворює самостійну та достатню підставу для висновку про непідтвердження вказаних у рапорті підстав для звільнення з військової служби у зв'язку з необхідністю постійного догляду за матір'ю з інвалідністю II групи, а тому суд погоджується з відповідачем у тому, що позивач не надав належних доказів на підтвердження існування підстав для звільнення з військової служби, визначених абзацом 12 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232-XII, відтак порушення прав позивача, про захист яких він просив у судовому порядку, не знайшло підтвердження у ході судового розгляду. Натомість відповідачами доведено перед судом правомірність дій у межах спірних правовідносин.
Водночас суд зазначає, що позивач за наявності у нього інших документів, окрім тих, які були додані до рапорту про звільнення з військової служби, не позбавлений права звернення до військової частини з рапортом про звільнення з військової служби на підставі статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Інші доводи та аргументи сторін не мають визначального значення для вирішення цього спору та не впливають на юридичну оцінку спірних правовідносин у цій справі.
У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
За встановлених обставин цієї справи та наведеного правового регулювання суд дійшов висновку про відсутність законних підстав для звільнення позивача з військової служби через сімейні обставини (для догляду за матір'ю) на підставі поданого рапорту з додатками, а дії та рішення відповідачів узгоджуються з вимогами чинного законодавства та не порушують прав позивача, відтак у задоволенні позовних вимог належить відмовити.
Відповідно до положень статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 (Регіональне управління сил територіальної оборони " ІНФОРМАЦІЯ_1 "), Військової частини НОМЕР_2 про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_4 )
Відповідач:Військова частина НОМЕР_1 (Регіональне управління сил територіальної оборони " ІНФОРМАЦІЯ_1 ") ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_5 ) Військова частина НОМЕР_2 ( АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_6 )
Головуючий суддя П.І. Салюк