Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
м. Харків
10 квітня 2025 р. справа №520/1419/25
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Біленський О.О., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної установи "Харківська виправна колонія (№43)" (вул. Таджицька, буд. 17, м. Харків, 61089, код ЄДРПОУ 08564558) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної установи "Харківська виправна колонія (№43)", в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Харківська виправна колонія (№43)» щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» в повному обсязі за період з 24.02.2022 до дати прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 2022 р. №1146, а саме по 08.10.2022 в розмірі 30000,00 грн. щомісячно;
- зобов'язати Державну установу «Харківська виправна колонія (№43)» здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 у повному обсязі додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», за період з 24.02.2022 до дати прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 2022 р. №1146, а саме по 08.10.2022 в розмірі 30000,00 грн. на місяць, з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язати Державну установу «Харківська виправна колонія (№43)» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" у розмірі 30000 гривень 00 копійок щомісячно, за період з 06.03.2022 по 31.05.2022, відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року №2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів, у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду відкрито спрощене провадження в адміністративній справі згідно з положеннями п. 1, п. 10 ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 257 КАС України, якими унормовано що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до положень ст. 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Згідно з положеннями ч. 2, 3, 4, 5 ст. 262 КАС України, розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - протягом п'ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів із дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що з 15.04.2020 по 19.11.2024 проходила службу в Державній кримінально-виконавчій службі України на посаді молодшого інспектора (оператора охоронної теле- (відео) системи відділу інженерно-технічних засобів охорони, зв'язку та інформатизації Державної установи «Харківська виправна колонія (№43)». Під час проходження служби та на час звільнення позивача з Державної установи «Харківська виправна колонія (№43)» їй не була виплачена у повному обсязі додаткова винагорода, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за період з 24.02.2022 по 08.10.2022, а саме до часу прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 08.10.2022 №1146 «Про внесення змін до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. №168» в розмірі 30000,00 грн. за кожен місяць. Вказана бездіяльність відповідача стала підставою для звернення до суду з даним позовом.
Представник відповідача надав до суду відзив на адміністративний позов, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування відзиву зазначив, що постанова Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» №168 від 28.02.2022 (в редакції постанови КМУ №793) передбачає виплату додаткової винагороди особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби в розмірі до 30000,00 грн. пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць, починаючи з самого початку дії воєнного стану, а саме з 24.02.2022. Відповідач зазначає, що у спірний період позивачу була виплачена додаткова винагорода в повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходила службу в Державній кримінально-виконавчій службі України, а саме в Державній установі «Харківська виправна колонія (№43)», що не заперечується сторонами.
Позивач звільнена зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України за пунктом 7 частини 1 статті 77 закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII (за власним бажанням) з 19.11.2024, що вбачається з Витягу з наказу Державної установи «Харківська виправна колонія (№43)» від 19.11.2024 №244/ОС-24 «Про особовий склад».
Зі змісту позовної заяви судом встановлено, що позивач вважає, що Державною установою «Харківська виправна колонія (№ 43)» не було здійснено нарахування та виплату в повному обсязі додаткової винагороди в розмірі 30000,00 грн. на місяць під час проходження нею служби за період з 24.02.2022 по 08.10.2022 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і початкового стану, поліцейським та їх сім'ям під час дії військового стану".
Як встановлено судом з матеріалів справи, додаткова винагорода відповідно до постанови КМУ від 28.02.2022 №168 за спірний період виплачувалася позивачу в розмірі пропорційно фактичній кількості годин несення служби, що не заперечується сторонами.
Разом з тим, позивач не погоджується з обрахунком додаткової винагороди відповідно до постанови КМУ від 28.02.2022 №168, оскільки, на думку позивача, за спірний період їй мала бути виплачена додаткова винагорода саме в розмірі 30000,00 грн. щомісячно, а не пропорційно фактичній кількості годин несення служби.
Зазначене стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Правові основи організації та діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України, її завдання та повноваження визначає Закон України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» від 23 червня 2005 року №2713-IV (далі - Закон №2713-IV).
Відповідно до ч. 4 ст. 21 Закону №2713-IV, особи рядового і начальницького складу та працівники кримінально-виконавчої служби, а також члени їхніх сімей знаходяться під захистом держави, їх безпека, честь і гідність охороняються законом.
Частиною 2 ст. 23 Закону №2713-IV визначено, що умови грошового і матеріального забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплата праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються законодавством і мають забезпечувати належні матеріальні умови для комплектування Державної кримінально-виконавчої служби України висококваліфікованим персоналом, диференційовано враховувати характер і умови служби чи роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій та професійній діяльності і компенсувати персоналу фізичні та інтелектуальні затрати.
На осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України «Про Національну поліцію», а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України (ч. 5 ст. 23 Закону №2713-IV).
Пунктами 2 і 3 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації.
З метою визначення порядку та умов виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України Міністерством юстиції України 28.03.2018 наказом №925/5 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України (далі - Порядок №925/5).
Згідно з пунктом 3 вказаного Порядку, грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за спеціальним званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: допомога для оздоровлення; матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ), введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та діє на даний час.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнято постанову №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168).
Пунктом 1 Постанови №168 (в редакції, чинній станом на 24.03.2022) було встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми єПідтримка, виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Пунктом 5 Постанови №168 передбачено, що вона набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24.02.2022.
Так, суд зазначає, що приписами Постанови №168 було передбачено щомісячне нарахування додаткової винагороди особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка».
Разом з тим, 01.07.2022 постановою Кабінету Міністрів України №754, яка набрала чинності з дня її опублікування та застосовується з 01.06.2022, внесено зміни до пункту 1 Постанови №168, зокрема, в абзаці 1 після слова «щомісячно» доповнено словами «(крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць)».
Суд зазначає, що до спірних у даній справі правовідносин підлягає застосуванню Постанова №168, у відповідній редакції, що діяла на час їх виникнення.
Досліджуючи спірний у даній справі період служби позивача з 24.02.2022 по 08.10.2022 та її право на отримання в спірний період додаткової винагороди в розмірі 30000,00 грн. відповідно до постанови КМУ №168, суд зазначає, що в період з 24.02.2022 по 31.05.2022 діяла норма пункту Постанови №168 в наступній редакції: на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми єПідтримка, виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно.
Тобто зазначена норма передбачала обов'язок відповідача обрахунку грошової винагороди саме виходячи з розміру 30000,00 гривень щомісячно.
Суд зазначає, що вказані вище зміни, внесені в подальшому до постанови КМУ №168, у правовому регулюванні спірних правовідносин не змінили обсягу права позивача на отримання додаткової винагороди в розмірі 30000 грн. на місяць за період з 24.02.2022 по 31.05.2022, що було передбачено постановою № 168 у первинній редакції.
Аналогічне тлумачення змісту постанови КМУ №168 наведене, зокрема, в постанові Верховного Суду від 21.09.2023 у зразковій справі №260/3564/22, що враховується судом відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.
Разом з тим, суд зазначає, що постанова Кабінету Міністрів України від 01.07.2022 №754, якою внесено зміни до пункту 1 Постанови №168, зокрема, в абзаці 1 після слова щомісячно доповнено словами (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), відповідно до пункту 2 набрала чинності з дня її опублікування та застосовується з 01.06.2022.
Так, суд зазначає, що розмір додаткової винагороди для осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, починаючи з 01.06.2022 визначається пропорційно та виплачується за фактичний час несення служби, розрахований у годинах, в розрахунковому (у годинах) місячному періоді проходження служби, а саме відповідно вимог постанови КМУ №168 зі змінами, внесеними постановою №754 від 01.07.2022, яка набрала чинності 08.07.2022 та застосовується з 01.06.2022, винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць.
Відтак, суд приходить до висновку, що позивач з 01.06.2022 також мав право на виплату додаткової винагороди, однак вже не в розмірі 30000,00 грн. щомісячно, а пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць, тобто з урахуванням Постанови №754.
Крім того, суд зазначає, що 08.10.2022 Кабінетом Міністрів України прийнята постанова №1146 "Про внесення змін до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. №168", якою внесено наступні зміни:
В абзаці першому:
слова “, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні),» та “(крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць)» виключити;
доповнити абзац реченням такого змісту: “Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.».
Відповідно до п. 2 постанови КМУ від 08.10.2022 №1146, ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 1 вересня 2022 року.
Таким чином, виплата особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби спірної доплати припинена з 01.09.2022, а не з 08.10.2022, про що зазначає позивач у позовній заяві.
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що позивач у спірний період мала право на виплату їй додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, за період з 24.02.2022 по 31.05.2022, виходячи із розрахунку 30000,00 грн. на місяць та у період з 01.06.2022 по 01.09.2022 із розрахунку 30000,00 грн. пропорційно часу проходження служби на місяць.
Так, у матеріалах справи містяться розрахунки розміру нарахованої позивачу додаткової винагороди, з якої вбачається нарахування позивачу додаткової винагороди наступним чином:
- за період з 24.02.2022 по 28.02.2022 в розмірі 892,86 грн. за фактичну кількість годин несення служби - 20;
- за період з 01.03.2022 по 31.03.2022 в розмірі 806,45 грн. за фактичну кількість годин несення служби - 20;
- за період з 01.04.2022 по 25.04.2022 в розмірі 0,00 грн. за фактичну кількість годин несення служби - 0;
- за період з 26.04.2022 по 30.04.2022 в розмірі 0,00 грн. за фактичну кількість годин несення служби - 0;
- за період з 01.05.2022 по 31.05.2022 в розмірі 3177,42 грн. за фактичну кількість годин несення служби - 80;
- за період з 01.06.2022 по 30.06.2022 в розмірі 8208,33 грн. за фактичну кількість годин несення служби - 200;
- за період з 01.07.2022 по 31.07.2022 в розмірі 6451,61 грн. за фактичну кількість годин несення служби - 160;
- за період з 01.08.2022 по 31.08.2022 в розмірі 5645,16 грн. за фактичну кількість годин несення служби - 140.
Тобто, судом встановлено, що за період з 24.02.2022 по 01.09.2022 позивачу виплачувалася додаткова винагорода в розмірі 30000,00 грн. пропорційно часу несення служби.
Разом з тим, як вже було встановлено судом, позивач у спірний період мала право на нарахування їй додаткової винагороди наступним чином - за період з 24.02.2022 по 31.05.2022, виходячи із розрахунку 30000,00 грн. на місяць та у період з 01.06.2022 по 01.09.2022 із розрахунку 30000,00 грн. пропорційно часу проходження служби на місяць.
Однак, судом встановлено, що за період з 24.02.2022 по 31.05.2022 позивачу нараховувалася додаткова винагорода з розрахунку 30000,00 грн. пропорційно часу проходження служби, що, зважаючи на вищевикладені висновки суду та норми законодавства, є неправомірним.
Відповідач мав нараховувати позивачу додаткову винагороду за період з 24.02.2022 по 31.05.2022 в розмірі 30000,00 грн. щомісячно.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність Державної установи "Харківська виправна колонія (№43)" щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 за період з 24.02.2022 по 31.05.2022 в розмірі 30000,00 грн. щомісячно та зобов'язати Державну установу "Харківська виправна колонія (№43)" здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 за період з 24.02.2022 по 31.05.2022 в розмірі 30000,00 грн. щомісячно, з урахуванням раніше виплачених сум.
Разом з тим, щодо частини спірного періоду з 01.06.2022 по 01.09.2022, то, як вже зазначалося судом, позивач мав право на отримання додаткової винагороди за зазначений період із розрахунку 30000,00 грн. пропорційно часу проходження служби на місяць.
Судом з матеріалів справи встановлено, що відповідачем нараховувалася позивачу додаткова винагорода за період з 01.06.2022 по 01.09.2022 пропорційно часу несення служби, на підтвердження чого відповідачем було надано відповідні розрахунку з зазначенням кількості годин несення служби та відповідної суми, нарахованої позивачу додаткової винагороди і судом встановлено, що фактична кількість годин несення позивачем служби за спірний період є меншою за встановлену норму часу у 2022 році.
За період з 01.06.2022 по 01.09.2022 додаткова винагорода позивачу виплачувалась, проте не у розмірі 30000,00 грн. щомісячно, а в розмірі відповідно до фактично відпрацьованого позивачем часу, що є правомірним, зважаючи на норми постанови КМУ №168, чинні на момент виникнення спірних правовідносин, та викладені вище висновки суду.
Доводів та відповідних доказів щодо невірності розрахунку відповідачем додаткової винагороди за період з 01.06.2022 по 01.09.2022 або несення позивачем служби в іншій кількості годин, ніж зазначено відповідачем у відповідних документах, позивачем до суду не надано. Отже, судом не встановлено та позивачем не наведено підстав для виплати позивачу додаткової винагороди за період з 01.06.2022 по 01.09.2022 в розмірі 30000,00 грн.
Судом не встановлено наявності протиправної бездіяльності відповідача щодо не виплати відповідачем спірної додаткової винагороди позивачу за період з 01.09.2022 по 08.10.2022, оскільки з введенням в дію постанови Кабінету Міністрів України від 08.10.2022 №1146, а саме - з 01.09.2022, виплата спірної винагороди особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби взагалі припинена.
Отже, позовні вимоги щодо перерахунку додаткової винагороди за період з 01.06.2022 по 08.10.2022 не підлягають задоволенню.
Вказані висновки суду узгоджуються з позицією Другого апеляційного адміністративного суду, викладеними у постанові від 20.03.2025 по справі №520/19563/24.
Розглядаючи позовні вимоги щодо зобов'язання Державної установи «Харківська виправна колонія (№43)» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" у розмірі 30000 гривень 00 копійок щомісячно, за період з 06.03.2022 по 31.05.2022, відповідно до Закону України від 19.10.2000 №2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів, у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Згідно статті 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством).
Статтею 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» визначено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Відповідно до статті 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
З метою реалізації Закону №2050-ІІІ Уряд прийняв постанову від 21 лютого 2001 року №159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок №159).
Пунктами 2, 3 вказаного Порядку передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.
Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема, пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).
Зміст зазначених норм права дає підстави дійти висновку, що основними умовами для виплати суми компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та виплата нарахованих доходів. Виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.
Тобто законодавець пов'язує виплату компенсації втрати частини доходів з виплатою основної суми доходу.
Такий висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 24 січня 2023 року по справі №200/10176/19-а, від 31 липня 2024 року по справі №480/1704/19, від 21 серпня 2024 року по справі №200/63/23.
Суд зазначає, що додаткова винагорода, передбачена пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", за вказаним рішенням суду на даний час відповідачем не виплачена, а відповідно позовні вимоги в частині виплати компенсації частини доходів є передчасними та такими, що задоволенню не підлягають.
За приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 19, 139, 205, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної установи "Харківська виправна колонія (№43)" (вул. Таджицька, буд. 17, м. Харків, 61089, код ЄДРПОУ 08564558) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Державної установи "Харківська виправна колонія (№ 43)" щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 за період з 24.02.2022 по 31.05.2022 в розмірі 30000,00 грн. щомісячно.
Зобов'язати Державну установу "Харківська виправна колонія (№43)" здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 за період з 24.02.2022 по 31.05.2022 в розмірі 30000,00 грн. щомісячно, з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної установи "Харківська виправна колонія (№43)" (вул. Таджицька, буд. 17, м. Харків, 61089, код ЄДРПОУ 08564558) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Біленський О.О.