Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
10 квітня 2025 р. справа № 520/10928/22
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Григоров Д.В., розглянувши в порядку письмового провадження звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про виконання рішення суду у справі
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 )
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (пл. Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ: 14099344)
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13.02.2023р. адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково:
визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 11.11.2022р., прийняте за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 29.10.2022р. на призначення пенсії в разі втрати годувальника ОСОБА_2 згідно Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб";
зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про перехід з одного виду пенсії на інший, а саме з пенсії по інвалідності, призначеної ОСОБА_1 в 2019 році, на пенсію в разі втрати годувальника згідно норм Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" з дня звернення - 29.10.2022р. та ухвалити відповідне рішення з урахуванням висновків суду. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення суду набрало законної сили.
02.12.2024р. до суду надійшла заява позивачки в порядку ст.382 КАС України, в якій вона просила суд:
- встановити засоби судового контролю за виконанням рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.02.2023р. у справі № 520/10928/22;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області протягом 10 днів подати звіт про повне виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.02.2023р. у справі № 520/10928/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування заяви позивачка зазначає, що відповідач ухиляється від виконання судового рішення, грубо, навмисно та свідомо порушує права ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 12.12.2024р. прийнято до розгляду заяву позивачки, подану в порядку статті 382 КАС України у справі та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області надати до суду докази виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.02.2023р. по справі №520/10928/22.
Ухвалою суду від 20.01.2025р. заяву позивачки, подану в порядку статті 382 КАС України - задоволено частково та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області протягом 30-ти днів з дня набрання чинності цією ухвалою подати до Харківського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.02.2023р. по справі №520/10928/22.
30.01.2025р. до суду надійшов звіт Головного правління Пенсійного фонду України в Харківській області.
Ухвалою суду від 13.02.2025р. відмовлено у затвердженні звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.02.2023р. по справі №520/10928/22 та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області подати до Харківського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.02.2023р. по справі №520/10928/22 протягом двох місяців з дня отримання цієї ухвали суду.
19.03.2025р. до суду надійшов звіт Головного правління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому відповідач зазначив, що на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.02.2023р. по справі №520/10928/22 головним управлінням повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії в разі втрати годувальника відповідно до Закону №2262-ХІІ з урахуванням висновків суду.
За результатом повторного розгляду заяви головним управлінням прийнято рішення від 21.02.2025р. відповідно до якого підстави для призначення пенсії в разу втрати годувальника ОСОБА_1 відсутні.
Зокрема, відповідачем зазначено, що до головного управління не надходив висновок Медико-соціальної експертної комісії про встановлення причин смерті від поранення, контузії, чи захворювання, що мали місце під час служби. Наявність такого висновку давав би змогу ОСОБА_1 мати право на призначення пенсії в разі втрати годувальника незалежно від перебування на утриманні свого чоловіка відповідно до ст. 29 Закону №2262-XII.
Оскільки до заяви про призначення пенсії в разі втрати годувальника ОСОБА_1 не додала документ, (рішення суду), яке би підтверджувало, що вона втратила джерело засобів до існування, відповідно до даних її трудової книжки, вона працювала, а отже вірогідно мала джерело до існування та висновку Медико-соціальної експертної комісії про встановлення причин смерті, а також відсутня довідка, (рішення суду), уповноважених органів з місця проживання про перебування на утриманні, підстава для призначення пенсії в разі втрати годувальника ОСОБА_1 , відсутня.
Позивачкою до суду надано заперечення на затвердження звіту ГУ ПФУ в Харківській області, згідно змісту якого остання просила:
- відмовити у прийнятті звіту, який надійшов 19.03.2025 про виконання рішення Харквського окружного адміністративного суду від 13.02.2023 у справі №520/10928/22;
- накласти на керівника суб'єкта владних повноважень штраф у сумі 120 тисяч гривень;
- стягнути 60 (шістдесят тисяч) гривень на користь ОСОБА_1 ;
- додатково встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу.
Відповідач надав до суду заяву, згідно якої просив не накладати на керівника суб'єкта владних повноважень штраф.
Надаючи правову оцінку наданому звіту та запереченням проти нього, суд зазначає наступне.
Приписами статті 129 Конституції України встановлено, що однією з основних засад здійснення судочинства є обов'язковість судового рішення.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
На виконання приписів статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Аналогічні положення містяться в статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Обов'язковість судових рішень, що набрали законної сили, для їх виконання на всій території України передбачена також приписами Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Аналізуючи наведені норми, суд зауважує, що судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок, тобто особа, якій належить виконати судове рішення, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
В абзаці третьому пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року №5-рп/2013 Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення. Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).
Також, Конституційний Суд України у рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі Шмалько проти України, заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику Європейського суду з прав людини підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов'язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов'язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі Валерій Фуклєв проти України від 7 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі Шмалько проти України від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі Юрій Миколайович Іванов проти України від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі Apostol v. Georgia від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04).
Метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у від 30 червня 2009 року № 16-рп/2009).
Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 6 вересня 1978 року у справі "Класс та інші проти Німеччини", "із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури".
На підставі аналізу ст.ст.3, 8, ч.ч.1, 2 ст.55, ч.ч.1 та 2 ст.129-1 Конституції України в системному взаємозв'язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов'язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов'язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
У справі Сорінг проти Об'єднаного Королівства від 07.07.1989 Європейський суд визначив, що на державі лежить прямий обов'язок дотримуватися громадянських прав осіб і забезпечувати належне та своєчасне виконання рішення суду, що набрало законної сили. Виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам ст. 6 Конвенції. Поза сумнівом, вирішення справи в суді без невиправданого і необґрунтованого зволікання є запорукою ефективного захисту особою своїх прав. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвим, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням, зазначено в Концепції Пункт 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру.
Отже, обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених ст. 129-1 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст.ст. 14, 370 Кодексу адміністративного судочинства України.
19.12.2024 набрав чинності Закон України від 21.11.2024 №4094-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень» (далі - Закон №4094-ІХ), яким статтю 382 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено у новій редакції, а КАС України доповнено статтями 381-1, 382-1, 382-2, 382-3.
Згідно із пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №4094-ІХ справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Законом, розглядаються з урахуванням особливостей, що діють після набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 382-2 КАС України суд розглядає звіт суб'єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду.
Розгляд звіту про виконання судового рішення здійснено судом з урахуванням особливостей, що діють після набрання чинності Законом №4094-ІХ, в порядку письмового провадження.
Як зазначалося вище, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13.02.2023р. в цій справі зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про перехід з одного виду пенсії на інший, а саме з пенсії по інвалідності, призначеної ОСОБА_1 в 2019 році, на пенсію в разі втрати годувальника згідно норм Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" з дня звернення - 29.10.2022р. та ухвалити відповідне рішення з урахуванням висновків суду.
Разом з тим, згідно наданого відповідачем до суду звіту вбачається, що на виконання вищевказаного рішення суду відповідачем було повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії в разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб".
За результатом повторного розгляду вказаної заяви було прийнято рішення від 21.02.2025р., яким повідомлено про відсутність підстав для призначення пенсії у разі втрати годувальника.
Підставою такої відмови стало те, що до заяви про призначення пенсії в разі втрати годувальника ОСОБА_1 не додала документ, (рішення суду), яке би підтверджувало, що вона втратила джерело засобів до існування відповідно до даних її трудової книжки, вона працювала, а отже вірогідно мала джерело до існування та висновку Медико-соціальної експертної комісії про встановлення причин смерті, а також відсутня довідка (рішення суду), уповноважених органів з місця проживання про перебування на утриманні.
Зазначені підстави відмови у призначенні пенсії у разі втрати годувальника є іншими ніж ті, що були предметом розгляду цієї справи. У зв'язку з чим між сторонами виник новий публічно-правовий спір, а суд в межах вирішення питання про встановлення судового контролю позбавлений повноважень з перевірки ухваленого рішення відповідача на предмет його законності та обгрунтованості.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку про наявність підстав для затвердження звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області.
Щодо накладення штрафу на керівника суб'єкта владних повноважень, суд ураховує що відповідачем наведено достатні та допустимі докази на підтвердження вжиття ним заходів з виконання рішення суду в цій справі. Таким чином, затверджуючи звіт відповідача з виконання судового рішення, суд не вбачає і підстав для накладення штрафу на керівника відповідача - суб'єкта владних повноважень.
На підставі викладеного та керуючись статтями 248, 293, 294, 382, 382-1, 382-2, 382-3 КАС України, суд -
Затвердити звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.02.2023р. по справі №520/10928/22.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів до Другого апеляційного адміністративного суду. Зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Д.В. Григоров