Справа № 500/488/25
07 квітня 2025 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Подлісної І.М. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Тернопільського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з приводу не зарахування до стажу вказаного періоду та вимогою його зарахувати. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (надалі - відповідач) від 22.11.2024 №961150142064 позивачу відмовлено в перерахунку пенсії. Згідно відмови період роботи в ПСП "Лілея" з 01.12.1992 по 06.02.1995 не зараховано через неточності в трудовій книжці. А період роботи в фірмі "Шанс" з 01.02.1995 по 11.03.1999 не зараховано, у зв'язку з відсутніми даними в реєстрі застрахованих осіб.
Позивач вважає рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 22.11.2024 №961150142064 протиправним та просить його скасувати.
Ухвалою суду від 04.02.2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Даною ухвалою встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області своїм правом не скористався та відзиву до суду не подав.
Частиною шостою статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні від учасників справи не надходило.
На підставі статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судовий розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами.
Справа розглянута з урахування періоду перебування головуючої судді у основній щорічній плановій відпустці.
Дослідивши подані до суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступне.
Згідно паспорта громадянина України серія НОМЕР_1 , виданого Чортківським РВ УМВС України в Тернопільській області 28.03.1996 підтверджується особа ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1
Згідно свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 , виданого 10.05.1990, позивачка 10 травня 1990 року розірвала шлюб, внаслідок чого прізвище " ОСОБА_2 " замінила на дошлюбне " ОСОБА_3 ".
З 01 грудня 2004 року ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Тернопільській області та отримує пенсію по віку.
Вперше 17 жовтня 2024 року позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області з заявою про перерахунок пенсії з врахуванням періоду роботи з 01 грудня 1992 року по 06 лютого 1995 року в ПАП "Лілея" та з 01 лютого 1995 року по 11 березня 1999 року у фірмі "Шанс" на підставі записів трудової книжки, заповненої 20.07.1972 на ім'я.
Згідно відповіді Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 07.11.2024 за №8382-8364/М-02/8-1900/24 позивачу відмовлено у зарахуванні вказаних періодів до стажу роботи. Зокрема, період роботи з 01.12.1992 по 06.02.1995 в ПСП "Лілея" не враховано, оскільки запис в трудовій книжці зроблено не у відповідності до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а саме - у записі №21 (про прийняття на роботу) дату відповідного наказу дописана іншим чорнилом, ніж решта тексту, а запис про звільнення завірено не чітким відтиском печатки. Період роботи з 01.02.1995 по 11.03.1999 в фірмі "Шанс" не зараховано, оскільки запис в трудовій книжці про звільнення з роботи завірений відтиском печатки, на якій відсутній ідентифікаційний номер.
В подальшому позивач подала в відділ обслуговування громадян №12 (сервісний центр) заяву про перерахунок пенсії з врахуванням зазначеного стажу роботи для перерахунку пенсії. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 22.11.2024 №961150142064 позивачу відмовлено у перерахунку пенсії. Згідно відмови період з 01.12.1992 по 06.02.1995 неможливо зарахувати, оскільки запис (номер наказу та дата) здійснено ручками різного кольору та печатка нечитабельна. Період з 01.02.1995 по 06.02.1995 не зараховано відповідачем, оскільки не підтверджено даними з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Не погодившись із протиправним рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 22.11.2024 №961150142064 щодо не зарахування до страхового стажу зазначених періодів роботи та відмови у перерахунку пенсії, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Визначаючись щодо спірних правовідносин, що виникли між сторонами, суд виходив з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення та перерахунку пенсій врегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок №22-1).
Відповідно до п.4.1 Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою. З аналізу викладених норм слідує, що підставою для вчинення дій, спрямованих на призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, пенсії є відповідна заява особи та додані до неї необхідні документи, подані до уповноваженого органу Пенсійного фонду у встановленому порядку.
Перелік документів, необхідних для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший визначений розділом II Порядку №22-1. Пункт 2.7 Порядку №22-1 передбачає, що до заяви про перерахунок пенсії у зв'язку з урахуванням страхового стажу (заробітної плати) після призначення пенсії, у зв'язку зі зміною кількості членів сім'ї, а також в інших випадках, які спричиняють збільшення чи зменшення розміру пенсії, надаються документи, передбачені підпунктами 2-4 пункту 2.1, пунктом 2.6 цього розділу.
Згідно пп.2-4 п.2.1 Порядку №22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637).
Згідно п. 1 Порядку №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Як видно з матеріалів справи, зокрема в трудовій книжці, заповненій 20.07.1972 на ім'я ОСОБА_4 , 1954 року народження, в записах 21-24 (с.20-23) вказано, що:
- 01.12.1992 прийнята на роботу старшим продавцем ПСП "Лілея" (наказ №3 від 01.12.1992),
- 06.02.1995 - звільнена з роботи в зв'язку з поданою заявою по ст.38 КЗпПУ (наказ №16 від 22.06.1995);
- 01.02.1995 - прийнята на роботу продавцем в магазин №2 у фірмі "Шанс" (наказ №14 від 01.02.1995);
- 11.03.1999 - звільнена з роботи по ст.36 п.1 КЗпПУ (наказ №1 від 11.03.1999).
Пунктом 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року №58 (далі - Інструкція №58) передбачено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Відповідно до п. 2.4. вказаної Інструкції, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження); записи виконуються арабськими цифрами; записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення. Отже, відповідальним за заповнення трудової книжки, в т.ч. внесення до неї записів є підприємство, роботодавець.
Відповідно до приписів ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. Положеннями Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» підставою для призначення пенсії визначено наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Відповідно п. 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про трудові книжки працівників» від 27.04.1993 №301, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Таким чином, працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.
Крім того, поняття «страховий стаж» введено в дію з 1 січня 2004 року Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Наявність стажу прямо пов'язана зі сплатою страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Тобто з 1 січня 2004 року до страхового стажу зараховуються лише ті періоди, протягом яких сплачувалися страхові внески, і в розмірах пропорційно сплаченим внескам.
Весь трудовий стаж, набутий до 1 січня 2004 року, враховується до страхового стажу на умовах раніше діючого законодавства. Періоди трудової діяльності до 01 січня 2004 року, які зараховуються до страхового стажу, визначені ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Відповідно до приписів ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Трудова книжка позивачки містить необхідні записи про початок та кінець роботи як у ПСП “Лілея», так у фірмі “Шанс». Твердження відповідача про те, що не підлягає до зарахування даний період оскільки є розбіжності в кольорі ручки та неякісній печатці є безпідставними. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці чи довідці.
А тому, відповідачем безпідставно не зараховано до стажу періодів роботи з 01 грудня 1992 року по 06 лютого 1995 року в ПСП “Лілея» та з 01 лютого 1995 року по 14 березня 1999 року у фірмі "Шанс" на підставі записів трудової книжки, яка заповнена 20.07.1972 на ім'я ОСОБА_4 , 1954 року народження.
Таким чином суд вважає, що позовні вимоги в частині визнання протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №961150142064 від 22.11.2024 щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 , періодів роботи з 01 грудня 1992 року по 06 лютого 1995 року в ПСП “Лілея» та з 01 лютого 1995 року по 14 березня 1999 року у фірмі “Шанс». - підлягають задоволенню.
Зі змісту ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії та ч.3 ст.46 Конституції України випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу, починаючи з 01 грудня 2004 року, то суд зазначає наступне.
Призначення, перерахунок, нарахування та виплата пенсій відноситься до дискреційних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України.
Відповідно до частини першої статті 58 Закону №1058-IV, пенсійний фонд є органом, який, зокрема, здійснює керівництво та управління солідарною системою, забезпечує збирання, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування виплати пенсій.
Так, питання призначення пенсії є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.
Отже, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.
Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.
За таких обставин адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно з частиною другою статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Виходячи зі змісту позовних вимог та доказів, наданих на підтвердження правової позиції відповідачами, суд доходить висновку, що належним способом відновлення порушеного права позивача буде зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про перерахунок та виплату пенсії позивачу з 01.12.2004 року. Відтак, позов належить задовольнити частково.
Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
За подання позовної заяви до суду, позивачем було сплачено судовий збір у сумі 1211,20 грн, що підтверджується квитанцією від 29.01.2025 року.
Згідно із частинами першою, третьою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки суд позов задовольняє частково, то на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати пропорційно до задоволених позовних вимог у сумі 605,60 грн.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №961150142064 від 22.11.2024 щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , періодів роботи з 01 грудня 1992 року по 06 лютого 1995 року в ПСП “Лілея» та з 01 лютого 1995 року по 14 березня 1999 року у фірмі “Шанс».
Зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до страхового стажу періоди роботи 01 грудня 1992 року по 06 лютого 1995 року в ПСП “Лілея» та з 01 лютого 1995 року по 14 березня 1999 року у фірмі “Шанс».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про перерахунок та виплату пенсії починаючи з 01 грудня 2004 року, прийнявши відповідне рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Волинській області на користь ОСОБА_1 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп. сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 09 квітня 2025 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_3 );
відповідач:
- Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (місцезнаходження/місце проживання: вул. Набережна Перемоги, 26,м. Дніпро,Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н,49094 код ЄДРПОУ/РНОКПП 21910427).
Головуючий суддя Подлісна І.М.