Справа № 346/4330/24
Провадження № 2/346/228/25
31 березня 2025 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області
у складі: головуючого судді: Махно Н.В.
з участю: секретаря: Гломби А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права володіння, користування та розпорядження квартирою шляхом виселення, -
Представник позивача, адвокат Гринів Я.В., в інтересах позивача, звернулася до Коломийського міськрайонного суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права володіння, користування та розпорядження квартирою шляхом виселення, без надання іншого житла. Даний позов мотивує тим, що відповідно до договору дарування квартири від 04 березня 1999 року зареєстрованого в реєстрі під №Д-253, серія ААР №521430, позивач ОСОБА_1 , є власницею трьохкімнатної квартири АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 , зареєстрована в даній квартирі та проживала у ній, до моменту виїзду за межі України, разом з нею в даній квартирі проживав співмешканець ОСОБА_2 . Зазначила, що стосунки між ними погіршились, тому позивач звернулась до відповідача з проханням виселитись з її квартири, на що отримала відмову. Зазначила, що у квартирі відповідач проживає без правових підстав, окрім того, ОСОБА_2 , самовільно без згоди ОСОБА_1 , змінив замки у дверях, що унеможливлює її безперешкодне користування майном. Вказала, що жодного дозволу на проживання в квартирі позивачка не надавала, договорів оренду, найму між ними не укладались. Зазначає, що проживання відповідача створює позивачу перешкоди у користуванні, розпорядженні та володінні належним їй майном - квартирою, та відповідач відмовляється добровільно виселитися з квартири. Крім того у позові вказала, що відповідач не є власником майна, членом сім'ї позивача, а також, не відноситься до кола осіб, які постійно проживають разом з позивачем і ведутть спільне господарство, тому і використовувати таке майно для проживання не має права. Вказала, що з метою захисту своїх прав, позивач звернулась з заявою до чергової частини Коломийського РВП з приводу незаконного заволодінням квартирою відповідачем, що підтверджується копією талон-повідомленням Єдиного обліку № 13803. Представник позивача вказала, що вона в інтересах позивача подавала адвокатський запит до Коломийського районного відділу поліції ГУНП в Івано-Франківській області про надання інформації щодо звернення. Відповіддю від 12 червня 2024 року №9783/108/56-2024, виданої Коломийським РВП ГУНП в Івано-Франківській області повідомлено, що зареєстроване звернення з приводу вчинення неправомірних дій ОСОБА_2 , в результаті проведеної перевірки сформовано довідку. Зазначила, що згідно копії довідки за результатами проведення перевірки по матеріалах ЄО № 13803 від 27.12.2023 року встановлено, що від 27.12.2023 року надійшло звернення про те, що в АДРЕСА_2 , колишній співмешканець не покидає житло, яке є власністю ОСОБА_1 . Вжиті заходи: під час проведення перевірки було письмово опитано громадянина ОСОБА_2 , який пояснив, що дану квартиру близько 5-ти років тому придбав та подарував заявниці. Крім того вказав, що вона виїхала в Італію та не була протягом 5-ти років в Україні, в даній квартирі проживав громадянин ОСОБА_2 , повернувшись додому позивачка повідомила відповідача про те, що він має звільнити її майно, однак відповідач відмовився, мотивуючи це тим, що покине дану квартиру тільки за рішенням суду. Зазначила, що за таких обставин ОСОБА_1 , позбавлена в повній мірі володіти, користуватися та розпоряджатися власною квартирою так як, ОСОБА_2 , своїми діями унеможливив їй вільний доступ до власного майна. Представник позивача просить суд усунути ОСОБА_1 перешкоди у здійсненні право володіння, користування та розпорядження квартирою за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом виселення ОСОБА_2 , без надання іншого житла.
Сторони в судове засідання не з'явились.
Представник позивача, подала до суду заяву, у якій зазначила, що підтримує позов в повному обсязі, просила розгляд справи проводити за відсутності представника позивача та позивача.
Відповідач в судове засідання не з'явився повторно, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи, у встановленому законом порядку.
У відповідності до ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. За вказаних обставин суд приходить до переконання, що згідно з ч. 4 ст.223, ст.280 ЦПК Українислід ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши письмові матеріали справи судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу усунення перешкод у здійсненні права володіння, користування та розпорядження квартирою. Судом встановлено, що відповідно до копії договору дарування квартири від 04 березня 1999 року зареєстрованого в реєстрі під №Д-253, ААР №521430, ОСОБА_1 , є власником квартири АДРЕСА_1 (а.с.16-17). Згідно копії паспорту ОСОБА_1 , встановлено, що місце проживання зареєстровано за адресою АДРЕСА_2 (а.с. 11-15). Встановле й те, що з метою захисту своїх прав, позивач ОСОБА_1 , звернулась з заявою до Коломийського РВП з приводу проживання у квартирі відповідача, що підтверджується копією талон-повідомлення єдиного обліку № 13803 (а.с.18). Встановлено те, що згідно копії довідки за результатами проведення перевірки по матеріалах ЄО № 13803 від 27.12.2023 року встановлено, що 27.12.2023 року надійшло звернення від позивача про те, що в АДРЕСА_2 , колишній співмешканець не покидає житло, яке є власністю ОСОБА_1 . Вжиті заходи: під час проведення перевірки було письмово опитано громадянина ОСОБА_2 , який пояснив, що дану квартиру близько 5-ти років тому придбав та подарував заявниці. Так як заявниця виїхала в Італію та не була протягом 5-ти років в Україні, в даній квартирі проживав громадянин ОСОБА_2 , повернувшись додому заявниця повідомила ОСОБА_2 покинути її квартиру, однак він відмовився, мотивуючи це тим, що покине дану квартиру тільки за рішенням суду. Громадянці ОСОБА_1 , по даному факту рекомендовано звернутись до суду згідно цивільного судочинства України (а.с.19-20).
За змістом статті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Зазначене кореспондується зі статтею 321 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.
Статтею 15 Цивільного кодексу України визначено що, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Норами частини першої статті 16 Цивільного кодексу України, передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до частини першої статті 4 Цивільного-процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною другою статті 386 Цивільного кодексу України визначено, власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
За змістом статтей 316, 317, 319 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до частини першої статті 383 Цивільного кодексу України власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.
Оскільки право власності є абсолютним правом, яке включає право володіння, користування та розпорядження майном, якого ніхто не може бути позбавлений, крім випадків, передбачених законом, то власник житла має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, згідно з положеннями статті 391 Цивільного кодексу України.
Вказана норма передбачає усунення порушень права власності будь-яким способом, у тому числі, й шляхом виселення.
Враховуючи вищевикладене, оскільки позивачем доведено належними та допустими доказами, те, що ОСОБА_2 , чинить першкоди позивачу у користуванні та розпорядженні своє власністю, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про усунення перешкоди у користуванні майном шляхом виселення, є належно обґрунтованими, підтверджені зібраними доказами по справі, та є такими, що підлягають задоволенню. Тому позов слід задовольнити, та слід усунути позивачу, ОСОБА_1 , перешкоди у здійсненні право володіння, користування та розпорядження квартирою за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом виселення відповідача, ОСОБА_2 , з квартири за адресою: АДРЕСА_2 , без надання іншого житла. Питання судових витрат слід вирішити у відповідності з вимогами ст. 141 ЦПК України, тобто з відповідача на користь позивача слід стягнути суму сплаченого судового збору у розмірі 1211 гривень 20 копійок.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 15,16, 316,317,319, 383, 386, 391 ЦК України та ст.ст.81, 247 ч.2, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 280-283 ЦПК України, суд,-
Позов задовольнити. Усунути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , перешкоди у здійсненні право володіння, користування та розпорядження квартирою за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом виселення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого: АДРЕСА_3 , з квартири за адресою: АДРЕСА_2 , без надання іншого житла. Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого АДРЕСА_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , судовий збір в розмірі 1211 гривень 20 копійок. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України неподані заява про перегляд заочного рішення, або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повне судове рішення складено 10.04.2025 року.
Суддя: Махно Н. В.