справа № 208/4132/25
провадження № 1-кс/208/1405/25
09 квітня 2025 р. м. Кам'янське
Слідчий суддя Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду № 7 клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Донецькій області ОСОБА_6 , погодженого з прокурором Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.149 КК України,
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровськ Дніпропетровської області, громадянина України, раніше судимого, одруженого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
І. Суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається
03.04.2025 до Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області надійшло вказане клопотання.
В обґрунтування клопотання, слідчий зазначив, що відділом розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Донецькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за ч. 2 ст. 149 КК України внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025050000000201 від 19.03.2025.
Так, слідчий зазначає, що досудовим розслідуванням встановлено, що на початку травня 2024 ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_4 (точний час під час слідства не встановлений), виник спільний злочинний умисел, направлений на вербування, переміщення людей, з метою сексуальної експлуатації з використанням обману, уразливого стану та примусу осіб, щодо неповнолітніх за попередньою змовою групою осіб. З метою реалізації вказаного умислу ОСОБА_9 , діючи за спільним планом розробленим разом із ОСОБА_4 та ОСОБА_8 , зателефонував ОСОБА_10 , з якою познайомився на початку лютого 2024 на інтернет сайті знайомств. В подальшому, ОСОБА_9 усвідомлюючи, що остання перебуває в уразливому стані, внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних та інших обставин, достеменно знаючи її вік, повідомив їй про можливість працевлаштування повією.
На наступний день ОСОБА_9 разом із ОСОБА_8 під'їхав до ОСОБА_10 за її місцем проживання та під час розмови між ними трьома ОСОБА_10 було запропоновано роботу, яка полягала в наданні сексуальних послуг чоловікам за грошову винагороду, при цьому від неї приховали дійсні відомості про вид та характер майбутньої діяльності, пов'язаної із наданням послуг сексуального характеру. При цьому ОСОБА_11 було обіцяно високі прибутки та забезпечення безкоштовним житлом для проживання та надання в ньому сексуальних послуг.
Слідчий зазначає, що в подальшому ОСОБА_8 сказала, щоб ОСОБА_9 відвіз їх до квартири, яка розташована по АДРЕСА_2 , де під час спілкування між ОСОБА_10 та ОСОБА_8 , остання, діючи згідно заздалегідь розробленому плану спільно із ОСОБА_9 та ОСОБА_4 , домоглася згоди ОСОБА_10 на вказану роботу, чим здійснила вербування з використанням обману та уразливого стану (вік потерпілої, скрутне матеріальне становище, вимушене переселення, збіг тяжких особистих, сімейних та інших обставин) з метою її сексуальної експлуатації.
Після чого, а саме, отримання згоди ОСОБА_10 , ОСОБА_9 перемістив її автомобілем до орендованої квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , з метою подальшої сексуальної експлуатації.
В подальшому, реалізуючи свій злочинний намір на сексуальну експлуатацію, приблизно в середині липня 2024 року, ОСОБА_9 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_8 та ОСОБА_4 виконуючи вказівку останніх, на автомобілі, привіз ОСОБА_10 до буд. АДРЕСА_4 , в якому знаходились ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , які у цей час вживали спиртні напої та надалі, використовуючи погрози та примус, ОСОБА_4 та ОСОБА_8 сказали ОСОБА_10 надати послуги сексуального характеру ОСОБА_14 безоплатно у вигляді «подарунку», на що ОСОБА_10 , почувши погрози від ОСОБА_8 та ОСОБА_4 , у зв'язку з побоюванням за своє життя та здоров'я, вимушена була погодитись та надала сексуальну послугу ОСОБА_14 безоплатно.
З огляду на наведене, слідчий зазначає, що для досягнення мети і завдань кримінального провадження, на даний час у слідства виникла необхідність у застосуванні запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваної строком на 60 діб з визначенням застави у розмірі 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, яка обумовлена наявністю ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме тим, що ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інші кримінальні правопорушення.
ІІ. Позиції учасників у судовому засіданні
В судовому засіданні прокурор підтримав подане клопотання та просив його задовольнити, надавши пояснення, аналогічні викладеним у клопотанні.
Підозрюваний ОСОБА_4 та його захисник адвокат ОСОБА_5 щодо задоволення вказаного клопотання заперечили, та зазначили, що відносно підозрюваного вже діє запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту у основному кримінальному провадженні № 12024050000000356 від 01.05.2024. Зокрема, захисник зазначив, що ухвалою слідчого судді Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 27.02.2025 до підозрюваного у кримінальному провадженні № 12024050000000356 від 01.05.2024 вже застосовано запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту строком на два місяці та на його підзахисного покладено обов'язки прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця постійного проживання; не залишати місце постійного проживання цілодобово, без дозволу слідчого, прокурора або суду, що в цілому нівелює усі ризики у даному кримінальному провадженні, яке, на думку захисника, є штучно виділеним 19.03.2025 з основного, яке розслідується з 01.05.2024, та суперечить основним положенням ст. 2 КПК України щодо швидкого, повного та неупередженого розслідування, оскільки органу досудового розслідування достеменно відомо, що в разі порушення ОСОБА_4 визначених слідчим суддею обов'язків до нього може бути застосовано більш жорсткий захід забезпечення кримінального провадження.
Також захисник зазначив, що ОСОБА_4 вже обраний відносно нього запобіжний захід жодного разу не порушував та ним наразі не порушується, а тому і підстав для задоволення вказаного клопотання немає. Окремо захисник зазначив що ухвала слідчого судді від 27.02.2025 була залишена без змін ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 31.03.2025 та у даній справі апеляційним судом вже було надано оцінку щодо ризиків за підозрою у вчинені кримінального правопорушення за ч. 2 ст.149 КК України, оскільки події, покладені в обґрунтування нової підозри, є складовим фактичних обставин справи, які наявні у первинній підозрі ОСОБА_4 - за ч. 3 ст. 303 КК України, та ці обставини мали місце на час оголошення ОСОБА_4 вказаної первинної підозри.
ІІІ. Положення закону, якими керувалася слідча суддя при постановленні ухвали
Згідно із ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження є запобіжні заходи (п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК).
Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: (1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; (2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; (3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
Слідчий суддя відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою. Запобіжні заходи застосовуються під час досудового розслідування - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора (частини 3, 4 ст. 176 КПК).
Статтею 177 КПК України встановлено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам, зокрема: (1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; (2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; (3) незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні; (4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; (5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: (1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; (2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказують детектив та прокурор; (3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно із ч. 1 ст. 12 КПК під час кримінального провадження ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом.
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 (ч. 1 ст. 183 КПК).
Відповідно до вимог ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передається для виконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного, обвинуваченого. Орган Національної поліції повинен негайно поставити на облік особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, і повідомити про це слідчому або суду, якщо запобіжний захід застосовано під час судового провадження. Працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на неї зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю.
IV. Установлені слідчим суддею обставини, мотиви, з яких слідчий суддя виходив при постановленні ухвали
Під час розгляду зазначеного клопотання слідчий суддя встановив наступні обставини та дійшов таких висновків.
СУ ГУНП в Донецькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024050000000356 від 01.05.2024, відповідно до якого ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.127, ч.2 ст.146, ч. 3 ст. 303, ч.1 ст.263, ч.2 ст.149 КК України.
Ухвалою слідчого судді Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 27.02.2025 до підозрюванго ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 12024050000000356 від 01.05.2024 застосовано запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту строком на два місяці та покладено наступні обов'язки: прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця постійного проживання; не залишати місце постійного проживання цілодобово, без дозволу слідчого, прокурора або суду. Контроль за виконанням ухвали покладено на старшого слідчого СУ ГУНП в Донецькій області ОСОБА_6 .
Згідно постанови прокурора Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_7 від 19.03.2025 з кримінального провадження № 12024050000000356 від 01.05.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 127, ч. 2 ст. 146, ч. 3 ст. 303, ч. 2 ст. 149 КК України, у зв'язку із виниклою необхідністю, виділено матеріали кримінального провадження, що стосується вчинення кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 149 КК України та 19.03.2025 внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025050000000201.
29.03.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 149 КК України.
31.03.2025 Дніпропетровським апеляційним судом постановлено ухвалу про залишення без задоволення апеляційної скарги прокурора у кримінальному провадженні на ухвалу слідчого судді Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 27.02.2025, якою підозрюваному ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 12024050000000356 від 01.05.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 303 КК України застосовано запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту та ухвалу слідчого судді Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 27.02.2025 залишено без змін.
Тобто, слідчий, за погодженням із прокурором із клопотанням про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 звернувся до суду через «електронний суд» 02.04.2025, лише після того, як 31.03.2025 апеляційним судом залишено без змін ухвалу слідчого судді від 27.02.2025 про обрання запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, в той час як повідомлення про підозру ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 149 КК України було вручено 29.03.2025, що є неприпустимим, оскільки утворює суперечності в діях слідчого судді при перевірці обґрунтованості нової підозри та наявності ризиків, перетворюючи стадію розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу на фактичний перегляд судового рішення апеляційного суду та слідчого судді, які вже надали оцінку процесуальній поведінці підозрюваної.
Щодо обґрунтованості підозри.
Згідно із усталеною судовою практикою, яка обґрунтовується рішеннями Європейського суду з прав людини (у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011, у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28.10.1994 та у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Також, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином, і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Так, на підтвердження обґрунтованості повідомленої ОСОБА_4 підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 149 КК України органом досудового розслідування надані такі докази:
1) протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 10.10.2024, в якому свідок ОСОБА_15 впізнала чоловіка, який зображений на фото №1, який працював на ОСОБА_4 таксистом в м.Краматорськ, відвозив повій на адреси, з метою надання ними сексуальних послуг, а також доставляв клієнтів до повій;
2) протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 10.10.2024, в якому свідок ОСОБА_15 впізнала дівчину, яка зображена на фотознімку під №4, яка працювала головним адміністратором із організації та забезпечення надання платних сексуальних послуг на території Донецької області під керівництвом ОСОБА_4 ;
3) протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 10.10.2024, в якому свідок ОСОБА_15 впізнала чоловіка, який зображений на фотознімку під №4, який працював на ОСОБА_16 таксистом в м.Краматорськ та відвозив повій на адреси, з метою надання ними сексуальних послуг, а також доставляв клієнтів до повій;
4) протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 10.10.2024, в якому свідок ОСОБА_15 впізнала чоловіка, який зображений на фотознімку під №1, як ОСОБА_4 , з яким познайомилась в липні 2024 року та який був головним організатором з надання сексуальних послуг на території Донецької області та на якого вона працювала повією;
5) протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 09.10.2024, в якому свідок ОСОБА_10 впізнала дівчину, яка зображена на фото під №4, яка запропонувала їй роботу повією в березні 2024 року та працювала головним адміністратором із організації та забезпечення надання сексуальних послуг на території Донецької області під керівництвом ОСОБА_4 ;
6) протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 09.10.2024, в якому свідок ОСОБА_10 впізнала чоловіка, який зображений на фотознімку під №4, який неодноразово вступав з нею в статевий зв'язок, а також працював на ОСОБА_4 таксистом в м.Краматорськ та відвозив повій на адреси, з метою надання ними сексуальних послуг, а також доставляв клієнтів до повій;
7) протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 09.10.2024, в якому свідок ОСОБА_10 впізнала чоловіка, який зображений на фотознімку під №1, який працював на ОСОБА_4 таксистом в м.Краматорськ, відвозив повій на адреси, з метою надання ними сексуальних послуг, а також доставляв клієнтів до повій;
8) протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 09.10.2024, в якому свідок ОСОБА_10 впізнала чоловіка, зображеного на фотознімку під №1 як ОСОБА_4 , з яким познайомилась в липні 2024 року та який був головним організатором з надання сексуальних послуг на території Донецької області та на якого вона працювала повією;
9) протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 15.10.2024, в якому свідок ОСОБА_17 впізнала чоловіка, який зображений на фотознімку під №1 ( ОСОБА_4 ), з яким вона познайомилась навесні 2024 року, який був головним адміністратором з надання сексуальних послуг іншими особами на території Донецької області та на якого вона працювала повією. Крім цього, свідок ОСОБА_17 вказала, що ця ж особа ( ОСОБА_4 ), 11.06.2024 наносила їй тілесні ушкодження в автомобілі, силою утримував її, не даючи покинути автомобіль, неодноразово висловлював погрози свідку та членам її родини;
10) протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 15.10.2024, в якому свідок ОСОБА_17 впізнала дівчину, яка зображена на фотознімку під №4, яка працювала адміністратором із організації та надання платних сексуальних послуг на території Донецької області під керівництвом особи, яку свідок впізнала як ОСОБА_4 ;
11) протокол огляду речей та документів від 16.10.2024, в якому відображено огляд відеозапису. Згідно відомостей, зафіксованих у даному протоколі, на оглянутому відеозаписі зображена свідок ОСОБА_17 . З правого боку від неї, на задньому сидінні автомобіля перебував чоловік в камуфльованій формі, якого свідок впізнала за фотознімками як ОСОБА_4 . Даний чоловік руками наносив удари по обличчю та голові ОСОБА_17 . Крім цього, на задньому сидінні, в місці, де сиділа ОСОБА_17 , лежить частина волосся, які зістриг ОСОБА_4 ножицями. На відеозаписі чутно, як особа чоловічої статі наказує ОСОБА_17 відпустити ножиці;
12) протокол про результати контролю за вчиненням злочину від 16.09.2024, в якому повія вказує залученій до проведення негласної слідчої
(розшукової) дії особі, що їх діяльністю керує особа на ім'я ОСОБА_18 ;
13) протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 10.03.2025, в якому свідок ОСОБА_13 впізнав особу, зображену на фотознімку під №2, як ОСОБА_4 , який організував та забезпечував діяльність з надання сексуальних послуг на території Донецької області за грошову винагороду;
14) протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 10.03.2025, в якому свідок ОСОБА_14 впізнав чоловіка, який зображений на фотознімку №3 як ОСОБА_4 , з яким познайомився на початку літа 2024 року та який був головним організатором з надання сексуальних послуг на території Донецької області.
Отже, оцінивши наведені вище докази в їх сукупності, слідчий суддя дійшов висновку, що наявних досліджених матеріалів достатньо для того, щоб в межах судового контролю, який наразі здійснюється, дійти висновку про наявність обґрунтованої підозри.
Щодо інших доказів, на підтвердження обґрунтування підозри слідчий суддя зазначає наступне.
Виходячи із системного аналізу положень Конституції України (ч. 5 ст. 10, п. 4 ч. 1 ст. 92), КПК, Законів України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII (ст. 12), «Про забезпечення функціонування української мови як державної» від 25.04.2019 № 2704-VIII (ст. 1, ч. 6 ст. 13, частин 1, 2 ст. 14), документи, за результатами перевірки та/або розгляду яких розпочинається судовий контроль на стадії досудового розслідування, провадження мають бути викладені українською мовою (в перекладі на українську мову).
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова.
Також ч. 5 ст. 10, п. 4 ч. 1 ст. 92 Основного Закону України регламентовано, що застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається виключно законами України.
Частиною 1 ст. 29 КПК України регламентовано, що кримінальне провадження здійснюється державною мовою. Сторона обвинувачення, слідчий суддя та суд складають процесуальні документи державною мовою.
Тобто згідно з Конституцією України, КПК України і зазначеними законами України органи досудового розслідування, прокуратура та суд як державні органи, а також їх посадові особи при здійсненні своїх повноважень і в інших публічних сферах суспільного життя, зобов'язані використовувати лише державну мову. Це також стосується і прийняття до розгляду документів, складених лише українською мовою.
Викладене узгоджується, зокрема, з Рішенням Конституційного Суду України від 22.04.2008 № 8-рп/2008, відповідно до якого види судочинства (конституційне, адміністративне, господарське, кримінальне та цивільне) є процесуальними формами правосуддя та охоплюють порядок звернення до суду, процедуру розгляду судом справи та ухвалення судового рішення.
Однак, передбачена чинним законодавством України вимога щодо подання документів українською мовою не є перешкодою у доступі до правосуддя та не звужує права учасників провадження за мовною ознакою, оскільки процесуальним законодавством гарантовано право учасників провадження щодо користування ними в судовому процесі рідною мовою або мовою, якою вони володіють.
Так, право користуватися рідною мовою або іншою мовою, якою особа володіє, та в разі необхідності користуватися послугами перекладача, зокрема і безоплатно, передбачено і для потерпілого; цивільного позивача; представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження; свідка; особи, стосовно якої розглядається питання про видачу (екстрадицію); особи, до якої застосовано тимчасовий чи екстрадиційний арешт; особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід, не пов'язаний із триманням під вартою до прийняття рішення про її видачу (екстрадицію); особи, якої стосується прохання Міжнародного кримінального суду чи надійшло прохання Міжнародного кримінального суду про тимчасовий арешт або про арешт і передачу (п. 9 ч. 1 ст. 56, ч. 3 ст. 61; п. 11 ч. 3 ст. 641, п. 4 ч. 1 ст. 66, ч. 2 ст. 581, ч. 8 ст. 583, частини 5, 14 ст. 584, ч. 4 ст. 585, п. 2 ч. 2 ст. 627, пункти 1, 9 ч. 4 ст. 627 КПК).
Очевидно, що особа, яка неповною мірою розуміє мову судочинства і, відповідно, те, що саме відбувається у кримінальному процесі, неспроможна захистити свої права та інтереси законним шляхом.
Тому право осіб (які набули статусу певного учасника судового провадження) на користування в судовому процесі рідною мовою або мовою, якою вони володіють, є беззаперечним і воно кореспондує обов'язок слідчого забезпечити реалізацію такого права, у тому числі за необхідності скористатися послугами перекладача в порядку, передбаченому КПК.
Така реалізація відбувається шляхом залучення перекладача на стадії досудового слідства за рішенням слідчого, прокурора.
Залучений у провадженні перекладач має виконувати всі свої обов'язки, визначені ч. 2 ст. 68 КПК, зокрема і здійснювати повний і правильний переклад пояснень, показань або документів, які надаються іншими учасниками провадження.
Відповідно, реалізуючи своє право на користування рідною мовою або мовою, якою володіють, інші особи кримінального провадження вправі звертатися до слідчого по допомогу для перекладу документів, які готуються на розгляд слідчого судді.
Переклад таких документів надає можливість слідчому судді з'ясувати наявність в особи, яка звертається, прав на таке звернення, а також перевірити дотримання передбачених КПК вимог щодо змісту документа і його додатків, зокрема, у даному випадку оцінити покази свідків та потерпілих, зазначених у протоколах допиту при вирішень клопотань, як заходів забезпечення кримінального провадження.
При цьому процесуальним законодавством не передбачено залучення перекладача для перекладу саме слідчому судді процесуальних документів, переданих на його розгляд, складених недержавною мовою органами досудового розслідування.
До того ж для прийняття законного та обґрунтованого рішення за наслідками клопотання про застосування запобіжного заходу у кримінальному проваджені слідчий суддя позбавлений можливості постановляти процесуальні рішення, у тому числі щодо залучення перекладача для перекладу документів поданих слідчим.
Окрім вищенаведених доказів на підтвердження обгрунтованості підозри ОСОБА_4 слідчим до клопотання долучено:
1)протокол допиту потерпілої ОСОБА_10 від 20.03.2025, в якому зазначено, що остання бажає давати показання українською мовою та викладати їх під запис, однак слідчим ГУ ГУНП в Донецькій області ОСОБА_6 такі викладено іноземною мовою. Слідчий суддя звертає увагу, що потерпіла при ознайомлені із змістом цього протоколу власноручно у присутності законного представника зазначила, що з її слів записано вірно нею прочитано, тобто потерпіла володіє українською мовою і підстави викладення слідчим її пояснень іноземною мовою у протоколі не зазначено, що унеможливлює прийняття цього протоколу як належного та допустимого доказу, оскільки такий складено із істотним порушенням ч. 1 ст. 29 КПК України, якою регламентовано, що кримінальне провадження здійснюється державною мовою.
2) протокол допиту свідка ОСОБА_10 від 09.10.2024, до якого долучено стенограму, складену іноземною мовою, що є істотним порушенням ч.1 ст.29 КПК України та позбавляє слідчого суддю можливості вивчити її зміст та надати йому відповідну оцінку;
3) протокол допиту неповнолітнього свідка ОСОБА_15 від 10.10.2025, в якому зазначено, що остання бажає давати показання російською мовою та викладати їх під запис, однак в порушення до ч.3 ст.29 КПК України, слідчим не забезпечено свідку послуги перекладача в порядку, передбаченому цим Кодексом, та в подальшому зазначений протокол складено із порушенням ч. 1 ст. 29 КПК України, що унеможливлює оцінити цей протокол як належний та допустимий доказ;
4) протокол огляду речей та документів від 11.10.2024, в якому зазначено, що об'єктом огляду є мобільний телефон марки «Айфон 13 міні» із сім карткою абонента мобільного зв'язку «Водафон» з номером НОМЕР_1 , імей НОМЕР_2 , НОМЕР_3 . За змістом протоколу цитується листування між користувачами месенджеру «Телеграмм», однак його зміст слідчий суддя позбавлений можливості оцінити з огляду на те, що листування викладене іноземною мовою, а переклад його змісту державною мовою, всупереч вимогам КПК України, органом досудового розслідування не було забезпечено;
5) протокол допиту свідка ОСОБА_17 від 15.10.2024, в якому зазначено, що остання бажає давати показання російською мовою та викладати їх під запис, однак в порушення до ч. 3 ст. 29 КПК України, слідчим не забезпечено потерпілій послуги перекладача в порядку, передбаченому цим Кодексом, та в подальшому зазначений протокол складено із порушенням ч. 1 ст. 29 КПК України, що унеможливлює оцінити цей протокол як належний та допустимий доказ.
6) протокол проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_17 від 16.10.2024, складений іноземною мовою, що унеможливлює прийняття цього протоколу як належного та допустимого доказу, оскільки такий складено із істотним порушенням ч. 1 ст. 29 КПК України, якою регламентовано, що кримінальне провадження здійснюється державною мовою;
7) протокол проведення слідчого експерименту від 30.10.2024, зміст якого викладено іноземною мовою, що унеможливлює прийняття цього протоколу як належного та допустимого доказу, оскільки такий складено із істотним порушенням ч. 1 ст. 29 КПК України, якою регламентовано, що кримінальне провадження здійснюється державною мовою;
8) протокол допиту свідка ОСОБА_19 від 03.12.2024, в якому зазначено, що останній бажає надавати показання російською мовою, однак в порушення до ч.3 ст.29 КПК України, слідчим не забезпечено свідку послуги перекладача в порядку, передбаченому цим Кодексом, та в подальшому зазначений протокол складено із порушенням ч. 1 ст. 29 КПК України, що унеможливлює оцінити цей протокол як належний та допустимий доказ;
9) протокол допиту свідка ОСОБА_20 від 20.12.2024, в якому зазначено, що останній бажає надавати показання російською мовою, однак в порушення до ч.3 ст.29 КПК України, слідчим не забезпечено свідку послуги перекладача в порядку, передбаченому цим Кодексом, та в подальшому зазначений протокол складено із порушенням ч. 1 ст. 29 КПК України, що унеможливлює оцінити цей протокол як належний та допустимий доказ;
10) протокол допиту потерпілого ОСОБА_21 від 25.02.2025, в якому зазначено, що остання бажає надавати показання російською мовою, однак в порушення до ч.3 ст.29 КПК України, слідчим не забезпечено свідку послуги перекладача в порядку, передбаченому цим Кодексом, та в подальшому зазначений протокол складено із порушенням ч. 1 ст. 29 КПК України, що унеможливлює оцінити цей протокол як належний та допустимий доказ;
11) протокол проведення слідчого експерименту за участю потерпілого від 25.02.2025, складений іноземною мовою, що унеможливлює прийняття цього протоколу як належного та допустимого доказу, оскільки такий складено із істотним порушенням ч. 1 ст. 29 КПК України, якою регламентовано, що кримінальне провадження здійснюється державною мовою;
12) протокол допиту свідка ОСОБА_22 від 01.03.2025, в якому зазначено, що останній бажає надавати показання російською мовою, однак в порушення до ч.3 ст.29 КПК України, слідчим не забезпечено свідку послуги перекладача в порядку, передбаченому цим Кодексом, та в подальшому зазначений протокол складено із порушенням ч. 1 ст. 29 КПК України, що унеможливлює оцінити цей протокол як належний та допустимий доказ;
13) протокол допиту свідка ОСОБА_23 від 01.03.2025, в якому зазначено, що останній бажає надавати показання російською мовою, однак в порушення до ч.3 ст.29 КПК України, слідчим не забезпечено свідку послуги перекладача в порядку, передбаченому цим Кодексом, та в подальшому зазначений протокол складено із порушенням ч. 1 ст. 29 КПК України, що унеможливлює оцінити цей протокол як належний та допустимий доказ;
14) протокол допиту малолітнього (неповнолітнього) свідка ОСОБА_10 від 01.03.2025, в якому зазначено, що остання бажає давати показання російською мовою, однак в порушення до ч.3 ст.29 КПК України, слідчим не забезпечено свідку послуги перекладача в порядку, передбаченому цим Кодексом, та в подальшому зазначений протокол складено із порушенням ч. 1 ст. 29 КПК України, що унеможливлює оцінити цей протокол як належний та допустимий доказ. Слідчий суддя звертає увагу, що потерпіла при ознайомлені із змістом цього протоколу власноручно у присутності законного представника зазначила, що з її слів записано вірно нею прочитано, тобто потерпіла володіє українською мовою і підстави викладення слідчим її пояснень іноземною мовою у протоколі не зазначено, що унеможливлює прийняття цього протоколу як належного та допустимого доказу, оскільки такий складено із істотним порушенням ч. 1 ст. 29 КПК України, якою регламентовано, що кримінальне провадження здійснюється державною мовою.
15) протокол допиту свідка ОСОБА_20 від 01.03.2025 в якому зазначено, що останній бажає надавати показання російською мовою, однак в порушення до ч.3 ст.29 КПК України, слідчим не забезпечено свідку послуги перекладача в порядку, передбаченому цим Кодексом, та в подальшому зазначений протокол складено із порушенням ч. 1 ст. 29 КПК України, що унеможливлює оцінити цей протокол як належний та допустимий доказ;
16) протокол проведення слідчого експерименту за участю неповнолітнього свідка ОСОБА_10 від 02.03.2025, складений іноземною мовою, що унеможливлює прийняття цього протоколу як належного та допустимого доказу, оскільки такий складено із істотним порушенням ч. 1 ст. 29 КПК України, якою регламентовано, що кримінальне провадження здійснюється державною мовою;
17) протокол проведення слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_17 від 02.03.2025, складений іноземною мовою, що унеможливлює прийняття цього протоколу як належного та допустимого доказу, оскільки такий складено із істотним порушенням ч. 1 ст. 29 КПК України, якою регламентовано, що кримінальне провадження здійснюється державною мовою;
18) протокол допиту малолітнього (неповнолітнього) свідка ОСОБА_15 від 02.03.2025, в якому зазначено, що остання бажає давати показання російською мовою, однак в порушення до ч. 3 ст. 29 КПК України, слідчим не забезпечено свідку послуги перекладача в порядку, передбаченому цим Кодексом, та в подальшому зазначений протокол складено із порушенням ч. 1 ст. 29 КПК України, що унеможливлює оцінити цей протокол як належний та допустимий доказ;
19) протокол проведення слідчого експерименту за участю неповнолітнього свідка ОСОБА_15 від 07.03.2025, складений іноземною мовою, що унеможливлює прийняття цього протоколу як належного та допустимого доказу, оскільки такий складено із істотним порушенням ч. 1 ст. 29 КПК України, якою регламентовано, що кримінальне провадження здійснюється державною мовою;
20) протокол допиту свідка ОСОБА_13 від 10.03.2025 в якому зазначено, що останній бажає надавати показання російською мовою, однак в порушення до ч. 3 ст. 29 КПК України, слідчим не забезпечено свідку послуги перекладача в порядку, передбаченому цим Кодексом, та в подальшому зазначений протокол складено із порушенням ч. 1 ст. 29 КПК України, що унеможливлює оцінити цей протокол як належний та допустимий доказ;
21) протокол допиту свідка ОСОБА_14 від 10.03.2025, в якому зазначено, що останній бажає надавати показання російською мовою, однак в порушення до ч. 3 ст. 29 КПК України, слідчим не забезпечено свідку послуги перекладача в порядку, передбаченому цим Кодексом, та в подальшому зазначений протокол складено із порушенням ч. 1 ст. 29 КПК України, що унеможливлює оцінити цей протокол як належний та допустимий доказ;
22) протокол проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_14 від 11.03.2025, складений іноземною мовою, що унеможливлює прийняття цього протоколу як належного та допустимого доказу, оскільки такий складено із істотним порушенням ч. 1 ст. 29 КПК України, якою регламентовано, що кримінальне провадження здійснюється державною мовою.
За таких обставин, а саме, що вищеперераховані процесуальні документи викладені слідчим викладені іноземною мовою слідчий суддя позбавлений можливості у повному обсязі оцінити докази на підтвердження обґрунтованості підозри ОСОБА_4 , оскільки ті докази, на які посилався прокурор у судовому засіданні, всупереч вимог КПК України щодо їх викладу українською мовою чи в перекладі на державну мову, надані іноземною мовою.
Тобто викладення процесуальних документів старшим слідчим СУ ГУНП в Донецькій області ОСОБА_6 іноземною мовою створили перешкоди у виконанні слідчим суддею своїх обов'язків, визначених процесуальним законом та позбавило слідчого суддю можливості зрозуміти їх зміст і визначитися щодо прийняття чи не прийняття до розгляду вказаних документів.
Відповідно до ч. 4 ст. 193 КПК України, з метою з'ясування дійсних показів свідків та потерпілої, слідчий суддя вживав процесуальні заходи задля заслуховування свідків та потерпілих, однак органом досудового розслідування та прокурором не було надано повної інформації щодо їх місця перебування та контактних даних, та не забезпечено їх прибуття в судове засідання, або участь у судовому засіданні в режимі ВКЗ, що обмежило слідчого суддю здійснити повний судовий контроль, відповідно до вимог КПК України, на даному етапі.
Щодо існування ризиків
Прокурор, наполягаючи на застосуванні до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, окрім обґрунтованості підозри останнього у вчиненні кримінального правопорушення, вказує також на існування ризиків, які дають підстави вважати, що підозрювана може: (1) переховуватися від органів досудового розслідування та суду; (2) незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні; (3) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; (4) вчиняти інші кримінальні правопорушення.
Мотивуючи клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 слідчий, за погодженням з прокурором, зазначає, що під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, і в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_4 покладається необхідність запобігання спробам:
- переховуватися від органу досудового розслідування та суду, що підтверджується, тим що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину за який, передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від 5 до 12 років, у зв'язку із чим, розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання підозрюваного винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення понесення покарання.
- незаконно впливати на свідків, у цьому ж кримінальному провадженні, що підтверджується тим, що підозрюваний може вплинути на свідків, які мають визначальну роль у доказуванні вини останнього. Не обрання запобіжного заходу фактично створить умови для здійснення впливу на безпосередніх свідків, у тому числі шляхом залякування та здійснення стосовно останніх насильницьких дій.
Наявність цього ризику зумовлена тим, що підозрюваний вчинював злочини поєднані із насиллям над людиною, та робив це не одноразово, що вбачається з матеріалів кримінального провадження. ОСОБА_4 має мотив та можливість внаслідок підтримання дружніх стосунків із військовослужбовцями, вплинути на свідків та їх свідчення. Свідки у даному кримінальному провадженні надали покази з приводу обставин вчинення підозрюваним ОСОБА_4 інкримінованих йому злочинів, у зв'язку з чим їх покази є основоположними для доведення винуватості останнього перед судом. Однак, підозрюваний ОСОБА_4 з метою уникнення від покарання, яке йому загрожує у разі доведення його винуватості перед судом, може почати спроби незаконного впливу на свідків, зокрема шляхом вмовляння, підкупу або погроз, що може призвести до зміни їх показів у судовому провадженні, а це, у свою чергу може призвести до уникнення підозрюваним законного справедливого покарання. З огляду на положення ст. 23 КПК України (безпосередність дослідження показань судом), судом будуть братись до уваги саме ті покази свідків, які будуть вивчені безпосередньо судом, а не які надані слідчому на стадії досудового розслідування. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України.
Тобто ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
-перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином що підтверджується тим, що підозрюваний розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, наслідки та ризик втечі для нього, при цьому як колишній військовослужбовець маючи певну підтримку серед інших військовослужбовців може будь-яким чином здійснювати вплив на свідків. Імовірність впливу на свідків за допомогою насилля складатиме суть ризику вчинити інше кримінальне правопорушення або перешкоджання кримінальному провадженню будь-яким чином. Крім цього, підозрюваний перебуваючи на волі, з метою ухилитись від кримінальної відповідальності за вчинений злочин, в якому підозрюється, може умисно вчинити самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення досудового розслідування.
- вчиняти інші кримінальні правопорушення підтверджується, чи продовжити здійснювати кримінальні правопорушення в яких підозрюється тим, що підозрюваний ОСОБА_4 вчиняючи вказані злочини в умовах воєнного стану, з метою ухилення від покарання у разі визнання його винним або від кримінального переслідування існує реальна можливість вчинення останнім злочинів направлених на продовження злочинної діяльності.
В судовому засіданні було встановлено, що ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 27.02.2025, яка в подальшому була залишена без змін ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 31.03.2025, до підозрюваного ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту та покладено на ОСОБА_4 наступні обов'язки: прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну місця постійного проживання; не залишати місце постійного проживання ( АДРЕСА_1 ) цілодобово.
Під час розгляду даного клопотання стороною обвинувачення не надано відомостей, які могли б свідчити про порушення підозрюваним ОСОБА_4 обов'язків, покладених на нього ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м.Дніпродзержинська від 27.02.2025, відтак, слідчий суддя приходить до висновку про недоведеність існування ризику втечі та переховування від органу досудового розслідування та суду.
Однак, в судовому засіданні стороною захисту надано документи, які свідчать про наявність стійких соціальних зв'язків у підозрюваного ОСОБА_4 . Так, з матеріалів, наданих стороною захисту вбачається, що підозрюваний ОСОБА_4 одружений, має на утриманні малолітнього сина, має постійне місце проживання, що в свою чергу, має стримуючи вплив на підозрюваного.
Слідчий суддя погоджується з твердженням сторони обвинувачення про наявність ризику впливу на свідків та потерпілих у кримінальному провадженні, оскільки з матеріалів, досліджених слідчим суддею при вирішенні клопотання про застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_4 вбачається, що підозрюваний ОСОБА_4 схильний до агресивної поведінки, а відтак, може здійснити спроби впливу на свідків та потерпілих шляхом погроз, шантажу та фізичного насильства, що, в свою чергу, може призвести до зміни свідками та потерпілими своїх показань, вчинення нового кримінального правопорушення, та перешкоджанню кримінальному провадженню в цілому.
Водночас, у судовому засіданні прокурором не доведено, що застосування більш м'яких запобіжних заходів не забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного, а також не буде запобігати настанню ризику або ризиків, зазначених у клопотанні.
За таких обставин, слідчий суддя дійшов висновку, що вагомі підстави для застосування відносно підозрюваного виняткового виду запобіжного заходу у виді тримання під вартою відсутні. Так само і настанню ризиків можливо запобігти застосуванням до підозрюваного запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту.
Враховуючи наявність обґрунтованої підозри у вчиненні тяжкого злочину, а також наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя вважає, що на даному етапі кримінального провадження запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту буде необхідним та достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного та зможе запобігти встановленим ризикам і при цьому буде пропорційним, співмірним та таким, що не становитиме надмірний тягар для підозрюваного та інших осіб.
За наведених вище обставин подане клопотання слідчого слід залишити без задоволення, а до підозрюваного застосувати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту з покладенням на нього обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.
З огляду на вищенаведене у задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 176-179,182,184,186,193,194,196 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Донецькій області ОСОБА_6 , погодженого з прокурором Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.149 КК України, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишити без задоволення.
Застосувати в межах кримінального провадження № № 12025050000000201 від 19.03.2025 до підозрюванго ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком на два місяці за адресою: АДРЕСА_1 .
Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов'язки:
-прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, суду;
-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця постійного проживання;
-не залишати місце постійного проживання - АДРЕСА_1 , цілодобово, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
-утримуватись від спілкування з іншими підозрюваними, потерпілими, свідками у даному кримінальному провадженні.
Ухвалу про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передати для виконання органу поліції за місцем проживання підозрюваного.
Орган поліції повинен негайно поставити на облік особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, і повідомити про це слідчому.
Контроль за виконанням ухвали покласти на старшого слідчого СУ ГУНП в Донецькій області ОСОБА_6 .
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали складено і оголошено 10.04.2025 о 16:55 год.
Слідчий суддя: ОСОБА_1