Справа № 500/225/25
10 квітня 2025 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:
головуючої судді Дерех Н.В.
розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (надалі, позивач) звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (надалі, відповідач), в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 по виплаті позивачу добових витрат у безперервному відрядженні з 04.03.2024 року по 18.03.2024 року включно, зобов'язати здійснити виплати військової частини НОМЕР_1 позивачу добових витрат у безперервному відрядженні з 04.03.2024 року по 18.03.2024 року включно у сумі 4500 (чотири тисячі п'ятсот) гривень; визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 по виплаті позивачу добових витрат у безперервному відрядженні з 12.04.2024 року по 15.04.2024 року включно, зобов'язати здійснити виплати військової частини НОМЕР_1 позивачу добових витрат у безперервному відрядженні з 12.04.2024 року по 15.04.2024 року включно у сумі 1200 (одна тисяча двісті) гривень, визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 по виплаті позивачу добових витрат у безперервному відрядженні з 16.04.2024 року по 20.04.2024 року включно, зобов'язати здійснити виплати військової частини НОМЕР_1 позивачу добових витрат у безперервному відрядженні з 16.04.2024 року по 20.04.2024 року включно у сумі 1500 (одна тисяча п'ятсот) гривень.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оплату добових (грошових коштів) за час перебування у відрядженні відповідачем не було проведено по теперішній час. Позивач звертався до військової частини НОМЕР_2 із рапортами щодо виплати вказаних коштів, однак, останній виплату коштів на відрядження не здійснив. Вважаючи, що бездіяльність військової частини НОМЕР_2 , яка підпорядкована Військовій частині НОМЕР_1 , порушує права та інтереси ОСОБА_1 , позивач звернувся з даним позовом до суду.
Ухвалою суду від 21.01.2025 позовну заяву залишено без руху, та у встановлений судом строк позивач усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.
Ухвалою суду від 23.01.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Даною ухвалою відповідачу встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.
Заперечуючи проти позовних вимог, представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову повністю. Просить врахувати, що у відповідності до листа заступника Міністра оборони України № 9696/з від 20.05.2022 та зазначених у ньому вимог з метою недопущення фінансових порушень під час направлення військовослужбовців Збройних Сил України у відрядження під час воєнного стану, військовослужбовці під час службових відряджень в інші військові частини зараховуються на продовольче забезпечення, на підставі продовольчих атестатів. Вважає, що в результаті бездіяльності старшого лейтенанта ОСОБА_1 , що призвела до не отримання атестату військовослужбовця на продовольство №145 від 11.04.2024 (серія АВГ книжка № НОМЕР_3 ) у продовольчій службі логістики військової частини НОМЕР_2 для подальшого зарахування на продовольче забезпечення у період відрядження з 12.04.2024 по 15.04.2024 та продовження відрядження з 16.04.2024 по 20.04.2024 до військової частини НОМЕР_4 , останній не був зарахований на продовольче забезпечення у вищезазначені періоди у військовій частині НОМЕР_4 у зв'язку з тим, що прибув до військової частини НОМЕР_4 без продовольчого атестата. При цьому, вказаний продовольчий атестат не був витребуваний позивачем та на даний час зберігається в продовольчій служби логістики військової частини НОМЕР_2 . На думку відповідача, протиправна бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , по виплаті позивачу добових витрат у безперервному відрядженні з 12.04.2024 по 15.04.2024 включно та з 16.04.2024 по 20.04.2024 включно - відсутня. Відтак, вважає, що підстав для виплати позивачу добових витрат у безперервному відрядженні з 12.04.2024 по 15.04.2024 включно у сумі 1200 (одна тисяча двісті) гривень та добових витрат у безперервному відрядженні з 16.04.2024 по 20.04.2024 включно у сумі 1500 (одна тисяча п'ятсот) гривень не має. До того ж, зауважує, що до Військової частини НОМЕР_1 рапортів старшого лейтенанта ОСОБА_1 щодо виплат добових по відрядженню не надходило.
Судом встановлено, що позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_5 .
Позивач є військовослужбовцем, мобілізованим до лав Збройних Сил України, на підставі Наказу Головнокомандувача Збройних Сил України №1555 від 14 липня 2023 року призначений на посаду заступника командира роти вогневої підтримки з морально-психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_2 .
Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_2 №63 від 03.03.2024 року старший лейтенант ОСОБА_1 вибув у військову частину НОМЕР_1 (окрема бригада), з 04 березня 2024 року з метою забезпечення надійної охорони та оборони визначеної території на підставі розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 №1494/20/377дск від 20.01.2024, посвідчення про відрядження №62 від 03.03.2024 року.
По прибуттю у військову частину НОМЕР_1 старший лейтенант ОСОБА_1 згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №64 від 04.04.2024 року був зарахований на продовольче забезпечення з обіду 04.03.2024 року на підставі посвідчення про відрядження №62 від 03.03.2024 року та на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №78 від 18.03.2024 року знятий з продовольчого забезпечення з обіду 18.03.2024 року па підставі посвідчення про відрядження №62 від 03.03.2024 року.
Відповідно до наказів командира частини НОМЕР_2 за №63 від 03.03.2024, №102 від 11.04.2024, №106 від 15.04.2024 ОСОБА_1 перебував у відрядженнях у періоди з 04.03.2018 по 18.03.2024, з 12.04.2024 по 15.04.2024, з 16.04.2024 по 20.04.2024 відповідно.
Позивач звертався до начальника Військової частини НОМЕР_2 з заявою про виплату добових за період перебування у відрядженні відповідно до чинного законодавства та компенсувати інші витрати на власні потреби.
Проте Військова частина у листі-відповіді від 31.03.2024 вказала на відсутність підстав для виплати останньому добових відповідно до Інструкції про відрядження військовослужбовців Збройних Сил України.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст. 2 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.
За змістом частини шостої ст. 14 Закон України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» при виконанні службових обов'язків, пов'язаних з відрядженням в інші населені пункти, військовослужбовцям відшкодовуються витрати на відрядження в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Підтвердними документами, що засвідчують вартість понесених у зв'язку з відрядженням витрат, є розрахункові документи відповідно до Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та Податкового кодексу України (п. 9 Інструкції про відрядження військовослужбовців Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 20.02.2017 № 105).
Абзац 1 пункту 10 Інструкції № 105 зазначає, що окремим видом витрат, що не потребують спеціального документального підтвердження, є добові витрати (витрати на харчування та фінансування інших власних потреб фізичної особи, понесені у зв'язку з таким відрядженням).
За змістом абзацу 11 пункту 24 Інструкції № 105 виплата добових військовослужбовцям не здійснюється за дні, коли вони (у передбачених законодавством випадках) забезпечуються триразовим харчуванням за рахунок держави, а також за період, коли відрядженому здійснюються польові виплати (морське грошове забезпечення).
Відповідно до п. 1.1. Положення про продовольче забезпечення Збройних Сил України на мирний час, затвердженого наказом Міністерства Оборони України від 09.12.2002 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2002 р. за № 992/7280 (зі змінами) військовослужбовці, які прибули у військову частину в відрядження, зараховуються на продовольче забезпечення наказом командира військової частини.
З метою недопущення фінансових порушень під час направлення військовослужбовців у відрядження під час дії воєнного стану, на підставі вимог заступника Міністра оборони України № 9696/з від 20.05.2022 року, військовослужбовці, під час направлення у відрядження під час дії воєнного стану забезпечуються: - видачею продовольчих атестатів (або добовим польовим набором продуктів (повсякденним набором сухих продуктів); - зарахуванням на продовольче забезпечення із забезпеченням триразовим харчуванням.
Уразі неможливості забезпечити військовослужбовців, які прибули у відрядження триразовим харчуванням, командування частини повинно надіслати повідомлення командиру військової частини, з якої військовослужбовці прибули у відрядження, із зазначенням причин.
За змістом пункту 13 Постанови Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 №98 “Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів» визначено, що особливості направлення у відрядження військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, а також інших працівників органів внутрішніх справ, осіб рядового і начальницького складу, які проходять службу в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації, органах і підрозділах цивільного захисту, визначаються за погодженням з Міністерством фінансів відповідно Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Службою безпеки, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Управлінням державної охорони, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, а осіб начальницького складу Державної фельд'єгерської служби - Міністерством інфраструктури, працівників дипломатичної служби України, направленим у довготермінове відрядження, - Міністерством закордонних справ.
Для покриття особистих витрат під час відрядження військовослужбовцям здійснюються виплата добових; відшкодування витрат на найм житлового приміщення за час перебування у такому відрядженні; відшкодування вартості проїзду до місця відрядження та назад.
Виплата добових та відшкодування витрат на найм житлового приміщення здійснюються за наявності на посвідченні про відрядження засвідчених печаткою відміток про дати прибуття військовослужбовця в пункт (пункти) відрядження та вибуття з нього (з них) (п. 20 Інструкції про відрядження військовослужбовців Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 20.02.2017 № 105).
У відповідності до п.1.1 Інструкції про порядок відшкодування військовослужбовцям Збройних Сил України витрат на службові відрядження в межах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 29 серпня 2011 року №530, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 22 вересня 2011 року №1115/19853 (далі Інструкція №530) визначено, що службовим відрядженням вважається поїздка військовослужбовця за розпорядженням командира або начальника на певний строк в іншу місцевість для виконання службового завдання поза пунктом постійного або тимчасового розквартирування військової частини (підрозділу), у якій військовослужбовець проходить службу. Для покриття особистих витрат під час відрядження військовослужбовцям здійснюються виплата добових та відшкодування витрат на наймання житлового приміщення, а також на проїзд до місця відрядження та назад.
Також, пунктом 1.11 Інструкції №530 встановлено, що виплата добових та відшкодування витрат на наймання житлового приміщення проводяться за наявності на посвідченні про відрядження засвідчених печаткою відміток про дати прибуття військовослужбовця в пункт (пункти) відрядження та вибуття з нього (з них). Відмітки завіряються: у військових частинах - підписом командира військової частини або начальника штабу, а в установах, на підприємствах і в організаціях та інших органах виконавчої влади - підписом посадової особи, на яку покладено обов'язок відмічати посвідчення про відрядження.
При цьому, згідно з п.1.4 Інструкції №530 забороняється провадити виплату добових та відшкодовувати витрати на наймання житлового приміщення за посвідченнями про відрядження, виданими з порушенням порядку їх оформлення, встановленого законодавством України.
За відсутності в посвідченні про відрядження засвідчених печаткою відміток про дати прибуття військовослужбовця в пункт (пункти) відрядження та вибуття з нього (з них) добові не виплачуються (п.1.12 Інструкції №530).
Згідно п.6 Постанови Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 №98 строк одного відрядження визначається керівником, але не може перевищувати в межах України 30 календарних днів, за кордон - 60 календарних днів, крім випадків, зазначених в абзацах другому - шістнадцятому цього пункту.
Строк відрядження військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу та працівників, які в особливий період направляються в межах України в райони воєнних (бойових) дій для участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, а також здійснення заходів із забезпечення правопорядку на деокупованих територіях та на державному кордоні, не повинен перевищувати період здійснення таких заходів.
Згідно п. 7 Постанови Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 № 98 установлено, що державним службовцям, а також іншим особам, які направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, що повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок коштів бюджетів, за наявності підтвердних документів відшкодовуються витрати на оплату вартості проживання у готелях (мотелях), інших житлових приміщеннях.
Відповідно до п. 3 Інструкції про відрядження військовослужбовців Збройних Сил України, яка затверджена Наказом Міністерства оборони України від 20.02.2017 №105, рішення про направлення військовослужбовців у відрядження оформляється відповідним наказом, в якому зазначаються: пункт призначення; найменування військової частини (установи, організації), куди відряджається військовослужбовець; строк та терміни відрядження; мета відрядження.
Суд зазначає, що вказаною нормою визначено вичерпний перелік. Зазначення додаткової інформації не передбачено.
Згідно п. 6 Інструкції про відрядження військовослужбовців Збройних Сил України, яка затверджена Наказом Міністерства оборони України від 20.02.2017 №105, Військова частина (установа, організація), що відряджає військовослужбовця, забезпечує його коштами для здійснення поточних витрат під час відрядження (авансом). Аванс відрядженому військовослужбовцю перераховується в безготівковій формі на відповідний рахунок для використання із застосуванням платіжних карток.
Відповідно до п. 9 Інструкції про відрядження військовослужбовців Збройних Сил України, яка затверджена Наказом Міністерства оборони України від 20.02.2017 №105, підтвердними документами, що засвідчують вартість понесених у зв'язку з відрядженням витрат, є розрахункові документи відповідно до Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та Податкового кодексу України.
Судом не встановлені підстави, передбачені п. 24 Інструкції №105, за яких виплата добових військовослужбовцю під час відрядження не мала здійснюватися.
Вирішуючи спір по суті, суд також враховує, що у Постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2025 у справі №500/3013/24, якою скасоване рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 18 липня 2024 року у справі №500/3013/24 та у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено, колегія суддів дійшла наступного висновку: "...у ході апеляційного розгляду встановлено, що Військова частина НОМЕР_2 відповідно до довідки № 222/19 з відомчого обліку Міністерства оборони України в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є лише відокремленим підрозділом, і як окремий батальйон територіальної оборони Збройних Сил України перебуває у складі та на забезпеченні Військової частини НОМЕР_1 (окремої бригади територіальної оборони Збройних Сил України). Таким чином, позивачем заявлено позов до неналежного відповідача, тоді як належним відповідачем у справі є Військової частини НОМЕР_1 ...".
Частиною четвертою ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Суд зазначає, що відповідно до наказів командира частини НОМЕР_2 за №63 від 03.03.2024, №102 від 11.04.2024, №106 від 15.04.2024 ОСОБА_1 перебував у відрядженнях у періоди з 04.03.2018 по 18.03.2024, з 12.04.2024 по 15.04.2024, з 16.04.2024 по 20.04.2024 відповідно.
Отож, на думку суду, після повернення з відрядження саме Військова частина НОМЕР_1 повинна була виплатити позивачу добові за час відрядження в розмірі, визначеному чинним законодавством на час відрядження, за кожну добу відрядження. Однак доказів оплати добових (грошових коштів) за час перебування у відрядженні відповідачем суду не подано та судом таких доказів не здобуто. Така бездіяльність, на думку суду, є протиправною.
Водночас, вирішуючи даний спід по суті, суд враховує, що сума добових витрат на відрядження в межах України визначена в додатку 1 постанови Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 №98 "Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів", а обов'язок їх нарахування та виплати покладено на відповідача. Тому суд не може втручатись у його компетенцію та присвоювати функції зазначеного органу.
З огляду на зазначене, з урахуванням обставин справи та досліджених доказів суд вважає, що позовні вимоги необхідно задовольнити частково.
Суд також враховує позицію ЄСПЛ, сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також, п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, визначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
То ж, залишаючи без оцінки окремі аргументи учасників справи, суд виходить з того, що такі обставини лише опосередковано стосуються суті і природи спору, а їх оцінка не має вирішального значення для його правильного вирішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що даний позов підлягає до часткового задоволення.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 добових за час перебування у відрядженні з 04.03.2024 по 18.03.2024, з 12.04.2024 по 15.04.2024 та з 16.04.2024 по 20.04.2024.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 добових за час перебування у відрядженні з 04.03.2024 по 18.03.2024, з 12.04.2024 по 15.04.2024 та з 16.04.2024 по 20.04.2024 відповідно до наказу Міністерства оборони України від 20.02.2017 №105 (зі змінами) “Про затвердження Інструкції про відрядження військовослужбовців Збройних Сил України» та постанови Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 №98 (зі змінами) “Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів».
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено та підписано 10 квітня 2025 року.
Копію рішення надіслати учасникам справи.
Реквізити учасників справи:
позивач - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_6 );
відповідач - Військова частина НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 код ЄДРПОУ: НОМЕР_7 ).
Головуюча суддя Дерех Н.В.