10 квітня 2025 року Справа № 480/5218/24
Сумський окружний адміністративний суд у складі судді - Савицької Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Суми заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Латімер" до Київської митниці про ухвалення додаткового рішення,-
Рішенням від 31.03.2025 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Латімер" до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення задоволено.
Визнано протиправним та скасовано Рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів 02.04.2024 №UА100380/2024/000025/1.
Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ЛАТІМЕР" (вул. Каденюка Леоніда, 1, будівля 340, м. Шостка, Шосткинський район, Сумська область, 41100, код ЄДРПОУ 40893315) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці (бульвар Гавела Вацлава, 8А, м. Київ, 03124, код ЄДРПОУ 43997555) судовий збір в сумі 3028,00 грн.
01.04.2025, через підсистему "Електронний суд", представником позивача подано заяву про ухвалення додаткового рішення, яким просить стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн.
Відповідачем заперечень на заяву про відшкодування витрат на правову допомогу не подано.
Розглянувши заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат, оцінивши матеріали справи та оцінивши доводи сторін, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Виходячи з аналізу зазначеної норми, колегія суддів зазначає, що чинне законодавство передбачає можливість прийняття додаткового рішення, серед іншого, у разі, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно з частиною третьою статті 132 КАС України до складу витрат, пов'язаних з розглядом справи належать витрати, в тому числі і на професійну правничу допомогу.
Відповідно до приписів частин 1-5 статті 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Положення частин першої та другої статті 134 КАС України кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв'язку з розглядом.
Відповідно до ст. 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність від 5 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
Закон України Про судоустрій і статус суддів встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі Баришевський проти України (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі Двойних проти України (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі Меріт проти України (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
З аналізу вищевказаної норми слідує, що, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати наведені вище критерії, зокрема чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.
З метою підтвердження факту понесення витрат на професійну правничу допомогу до матеріалів справи долучено: договір про надання професійної правничої допомоги від 10.06.2024 №01-06/24; договір про надання професійної правничої допомоги від 10.06.2024 №01-06/1/24; додаткова угода №1 від 22.10.2024 до договору про надання професійної правничої допомоги від 10.06.2024 №01-06/24; акт наданих послуг від 01.04.2025; платіжна рахунок-фактура №06 від 01.04.2025.
З матеріалів справи встановлено, що ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "ЛАТІМЕР" уклало з адвокатським бюро «Віктор Васильцов і партнери» договір про професійної правничої допомоги від 10.06.2024 №01-06/24.
Згідно до додаткової угоди №1 від 22.10.2024 встановлено, що сторони домовились викласти п. 4.4. договору про надання професійної правничої допомоги від 10.06.2024 №01-06/24 в наступній редакції:
«Сторони домовились, що розмір гонорару Адвокатського бюро (Адвоката) за надання правової допомоги в суді 1-ї інстанції становить 5 000 (чотири тисячі) гривень.
Зі змісту акту наданих послуг від 11.12.2024 вбачається, що адвокатським бюро надані наступні послуги:
складання позовної заяви, відповіді на відзив, пояснень, додаткових пояснень по суті справи в суді першої інстанції - 5000,00 грн. Загальна вартість послуг складає 5000,00 грн.
Оплату було здійснено у розмірі 5000,00 грн відповідно до рахунку-фактури №06 від 01.04.2025.
Отже, в підтвердження надання правової допомоги позивачем надано відповідні документи.
За висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 25.05.2021 у справі №640/2076/19, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності тa необхідності), а також розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Тобто законодавець визначив, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами та при наявності зазначеного положення суд розглядає питання співмірності витрат.
Відповідач у даній справі не скористався правом на подання клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги щодо заяви позивача про відшкодування суми понесених судових витрат.
Враховуючи викладене та оцінивши всі аспекти даної справи, зокрема, досліджені судом докази, які були надані позивачем на підтвердження понесених позивачем витрат, те що ціна позову становить 133671,15 грн, а також досліджені судом докази на підтвердження понесених позивачем витрат, які містять детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних за умовами відповідного договору, що відображено в акті наданих послуг, суд вважає за необхідне задовольнити заявлений представником позивача розмір судових витрат.
Відтак, суд вважає, що заявлений у клопотанні позивача розмір відшкодування витрат позивача на правову допомогу у розмірі 5000 грн. є підтверджений та співмірний із наданим адвокатом обсягом послуг, відповідає критеріям їх реальності та розумності.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що заява позивача про ухвалення додаткового рішення підлягає задоволенню шляхом стягнення на користь позивача понесених витрат на правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі 5000 грн.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 252, 295 КАС України, суд, -
Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ЛАТІМЕР" про ухвалення додаткового судового рішення - задовольнити.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ЛАТІМЕР" (вул. Каденюка Леоніда, 1, будівля 340, м. Шостка, Шосткинський район, Сумська область, 41100, код ЄДРПОУ 40893315) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці (бульвар Гавела Вацлава, 8А, м. Київ, 03124, код ЄДРПОУ 43997555) витрати на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.
Додаткове рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги на додаткове рішення суду в тридцятиденний строк з дня складення повного тексту додаткового рішення.
Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження, набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження, закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Н.В. Савицька