про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення
10 квітня 2025 року Справа № 480/7081/23
Сумський окружний адміністративний суд у складі судді - Глазька С.М., розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду в м. Суми заяву представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення по справі № 480/7081/23 за позовом ОСОБА_1 до Недригайлівської селищної ради Сумської області, Виконавчого комітету Недригайлівської селищної ради Сумської області, третя особа - ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення,
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 30.11.2023, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 19.09.2024, позов ОСОБА_1 до Недригайлівської селищної ради Сумської області, Виконавчого комітету Недригайлівської селищної ради Сумської області, третя особа - ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Недригайлівської селищної ради Сумської області від 07.06.2023 «Про недовіру та дострокове припинення повноважень секретаря Недргалівської селищної ради ОСОБА_3 ».
Поновлено ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на посаді секретаря Недригайлівської селищної ради (42100, Сумська область, Роменський район, смт. Недригайлів, вул. Сумська, 4, код 04390110) з 08.06.2023.
Стягнуто з Недригайлівської селищної ради (42100, Сумська область, Роменський район, смт. Недригайлів, вул. Сумська, 4, код 04390110) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 181119,96 грн.
Допущено до негайного виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді секретаря Недригайлівської селищної ради з 08.06.2023 та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць у розмірі 30186,66 грн.
У задоволенні інших вимог відмовлено.
01.12.2023 Сумським окружним адміністративним судом по даній справі видано виконавчі листи, зокрема про поновлення ОСОБА_1 на посаді секретаря Недригайлівської селищної ради з 08.06.2023; допущення до негайного виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді секретаря Недригайлівської селищної ради з 08.06.2023.
Ухвалами суду від 22.12.2023, 01.11.2024 та від 21.01.2025 у задоволенні заяв Недригайлівської селищної ради про роз'яснення рішення суду у справі №480/7081/23 було відмовлено.
У подальшому, 13.03.2025 представник позивача подав заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, у якій просить:
- зобов'язати Недригайлівську селищну раду подати до суду протягом десяти календарних днів з дня отримання Недригайлівською селищною радою відповідної ухвали, звіт про виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 30.11.2023 по справі № 480/7081/23 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді секретаря Недригайлівської селищної ради з 08.06.2023;
- постановити відповідну ухвалу про встановлення судового контролю за виконанням рішення Сумського окружного адміністративного суду від 30.11.2023 по справі № 480/7081/23 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді секретаря Недригайлівської селищної ради з 08.06.2023, та направити її для виконання суб'єкту владних повноважень (боржнику) - Недригайлівській селищній раді (41200, смт. Недригайлів, вул. Сумська, 4, код ЄДРПОУ 04390110).
Також просить стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,20 грн.
Заява обґрунтовується тим, що рішення Сумського окружного адміністративного суду від 30.11.2023 по справі № 480/7081/23 на момент подання даної заяви відповідачем не виконано в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді секретаря Недригайлівської селищної ради з 08.06.2023.
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду заяву позивача про встановлення судового контролю призначено до розгляду в порядку письмового провадження та встановлено відповідачам 3-денний строк з дня вручення даної ухвали для надання письмових пояснень на заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду та стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Зазначену ухвалу було надіслано відповідачам в їх електронні кабінети та доставлено до електронних кабінетів 19.03.2025, що підтверджується довідками про доставку електронного листа (т.2 а.с. 211, 212), однак станом на час розгляду заяви письмових пояснень на заяву представника позивача відповідачами не надано.
Дослідивши заяву представника позивача та матеріали справи, суд зазначає наступне.
Статтею 124 Конституції України визначено, що судові рішення ухвалюються судами України та є обов'язковими до виконання на всій території України.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов'язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року №5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року №11-рп/2012).
Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України», заява №60750/00, від 20 липня 2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019року №2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов'язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов'язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі «Валерій Фуклєв проти України» від 07 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15 жовтня 2009 року, заява №40450/04; пункт 64 рішення у справі «Apostol v. Georgia» від 28 листопада 2006 року, заява №30779/04).
На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв'язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року №2-р(II)/2019 констатував, що обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов'язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов'язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
Відповідно до статті 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Аналогічні положення містяться в статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Отже, обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статтями 14, 370 КАС України.
Порядок встановлення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, визначений ст.ст.381-1, 382, 382-1 КАС України.
Так, відповідно до ч.ч.1,2 ст.381-1 КАС України судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.
Згідно абз.1 ч.1 ст.382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Згідно ч.2 ст.382 КАС України у заяві зазначається ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження (за наявності).
Згідно ч.1 ст.382-1 КАС України суд розглядає заяву про зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п'ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.
Вказані вище положення не розкривають умови, за яких суд має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення. Утім, очевидно, що такими умовами можуть бути невиконання, виконання не у повному обсязі або не у спосіб встановлений судом судового рішення всупереч вимог Конституції та закону.
Вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, суд повинен з'ясувати, чи виконано судове рішення, причини, які призвели до невиконання такого рішення та чи є вони об'єктивними, а також оцінити ризики, які можуть існувати для позивача у випадку невиконання рішення суду.
З матеріалів справи судом встановлено, що рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 30.11.2023, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 19.09.2024, позов ОСОБА_1 до Недригайлівської селищної ради Сумської області, Виконавчого комітету Недригайлівської селищної ради Сумської області, третя особа - ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Недригайлівської селищної ради Сумської області від 07.06.2023 «Про недовіру та дострокове припинення повноважень секретаря Недргалівської селищної ради ОСОБА_3 ». Поновлено ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на посаді секретаря Недригайлівської селищної ради (42100, Сумська область, Роменський район, смт. Недригайлів, вул. Сумська, 4, код 04390110) з 08.06.2023. Стягнуто з Недригайлівської селищної ради (42100, Сумська область, Роменський район, смт. Недригайлів, вул. Сумська, 4, код 04390110) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 181119,96 грн. Допущено до негайного виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді секретаря Недригайлівської селищної ради з 08.06.2023 та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць у розмірі 30186,66 грн. У задоволенні інших вимог відмовлено.
Разом з тим, станом на час розгляду заяви відповідачі не надали жодних доказів щодо виконання судового рішення від 30.11.2023 у справі № 480/7081/23 про поновлення ОСОБА_1 на посаді секретаря Недригайлівської селищної ради з 08.06.2023.
Враховуючи викладене, суд визнає, що є всі підстави для встановлення судового контролю за виконанням рішення у даній справі, а тому вважає за необхідне зобов'язати Недригайлівську селищну раду Сумської області подати до суду звіт про виконання судового рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді секретаря Недригайлівської селищної ради з 08.06.2023.
Щодо строку подання звіту, суд вбачає необхідним встановити строк для подання звіту про виконання рішення - протягом 90 днів з дня отримання копії цієї ухвали, а не десять днів як просить представник позивача.
Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,20 грн, суд зазначає наступне.
Як убачається з матеріалів справи, професійна правнича допомога у даній справі стосовно процесуальних питань, пов'язаних з виконанням судових рішень в адміністративних справах, надавалася позивачу адвокатом Литвиненком О.О.
Представником позивача для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу до суду було подано наступні документи: договір про надання правової допомоги № 4 від 08.04.2024; додаткову угоду №7 до договору про надання правової допомоги № 4 від 08.04.2024 від 28.02.2025, якою визначено вартість послуг адвоката у розмірі 15000,20 грн; акт приймання наданих послуг за договором № 4 від 08.04.2024; платіжну інструкцію від 13.03.2025 про сплату коштів у розмірі 15000,20 грн, копію ордеру серії ВІ № 1207083 (т. 2 а.с.197-203).
Актом приймання наданих послуг за договором № 4 від 08.04.2024 від 28.02.2025 встановлено наступні види наданих послуг: аналіз практики судів - 3 години; аналіз законодавства - 8 годин; гонорар адвоката за представництво в суді 5000 грн; послуги надання правової інформації - 1 година; надання консультацій і роз'яснень з правових питань - 1 година; підготока та подача до Сумського окружного адміністративного суду заяви про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення по справі № 480/7081/23 від 30.11.2023 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді секретаря Недригайлівської селищної ради з 08.06.2023 - 8 годин; складення заяв по суті справи, процесуальних та інших документів правового характеру - 4 години. Вартість однієї години роботи адвоката складає 333,34 грн, всього витрачено 30 годин.
Згідно з платіжною інструкцією від 13.03.2025, позивачем сплачено адвокату 15000,20 грн за юридичні послуги.
Згідно з ч.ч.1, 3 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Згідно з ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
З огляду на п.п.1 ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Частиною 1 статті 143 КАС України визначено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Питання, які вирішує суд при ухваленні рішення визначені статтею 244 КАС України. Так, під час ухвалення рішення суд вирішує: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин; 4) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 5) як розподілити між сторонами судові витрати; 6) чи є підстави допустити негайне виконання рішення; 7) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Отже, питання розподілу судових витрат не є вимогою адміністративного позову, яка направлена на захист порушених суб'єктом владних повноважень прав, свобод або законних інтересів позивача. Розподіл судових витрат має компенсаційний характер і є певною мірою відповідальністю кожної зі сторін за вчинення дій, в тому числі процесуальних, під час розгляду справи. Вирішення цього питання є обов'язком суду, яке вирішується за результатами розгляду справи в залежності від того, яке рішення приймається судом.
При цьому, за загальним правилом, питання розподілу судових витрат вирішується судом у судовому рішенні, яким закінчується розгляд справи.
Разом з тим, КАС України передбачені випадки, коли суд може вирішити питання розподілу судових витрат після ухвалення рішення по суті позовних вимог, а саме: 1) якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат (частина третя статті 143); 2) у випадку постановлення ухвали про закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду або ухвалення рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням суд вирішує питання про розподіл судових витрат не пізніше десяти днів з дня ухвалення відповідного судового рішення, за умови подання учасником справи відповідної заяви і доказів, які підтверджують розмір судових витрат (частина шоста статті 143); 3) якщо це питання не було вирішено (пункт 3 частини першої статті 252).
З огляду на п.3 ч.1 ст.252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно з ч.2 ст.252 КАС України заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.
У розумінні п.12 ч.1 ст.4 КАС України судове рішенням є - рішення, постанова, ухвала суду будь-якої інстанції.
Таким чином, у випадку, якщо суд при ухваленні судового рішення по суті спору з певних причин не вирішив питання про судові витрати, або відкладення вирішення цього питання було ініційовано стороною у справі, таке питання підлягає вирішенню шляхом ухвалення судом додаткового судового рішення в порядку статті 252 КАС України.
Із аналізу зазначених норм встановлено, що питання розподілу судових витрат вирішується судом, який закінчив розгляд справи по суті та ухвалив судове рішення.
Суд зазначає, що адміністративний процесуальний закон не обмежує можливість вирішення питання розподілу процесуальних витрат, зокрема, витрат на правову допомогу, виключно при ухваленні судового рішення по суті спору, а й може бути вирішено при здійсненні судового контролю.
Така правова позиція узгоджується із висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 20.10.2020 у справі №520/928/19 (провадження №К/9901/6985/20).
З огляду на п.1 ч.3 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Згідно з ч.4 ст.134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною 5 статті 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч.ч.6, 7 ст.134 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У розумінні положень ч.ч.6, 7 ст.134 КАС України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу можливе виключно за клопотанням іншої сторони, у разі, якщо на її думку, не дотримано вимог співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом витраченим на виконання робіт.
Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру" та адвокатську діяльність від 05.07.2012 №5076-VI встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини наведеної, зокрема, у п.95 рішення від 26.02.2015 у справі Баришевський проти України, п.80 рішення від 12.10.2006 р. у справі Двойних проти України, п.88 рішення від 30.03.2004 р. у справі Меріт проти України, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
При цьому, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини (рішення від 23.01.2014 у справі East/West Aliance Limited проти України), обґрунтованим слід вважати розмір витрат, що є співмірним до складності справи, виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та часом, витраченим на виконання таких робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також з ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
З огляду на правову позицію Верховного Суду наведену у додатковій постанові від 05.09.2019 у справі №826/841/17 (провадження №К/9901/5157/19), суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, за наявності заперечень іншої сторони, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19) вказано, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. При вирішенні питання щодо певних видів правничої допомоги адвоката враховується як пов'язаність їх з розглядом справи, обґрунтованість та розумність визначення у контексті обсягу заперечень, наданих протилежною стороною. Великою Палатою Верховного Суду зазначено, що адвокат самостійно визначається зі стратегією захисту інтересів свого клієнта та алгоритмом дій задля задоволення вимог останнього та найкращого його захисту.
Верховний Суд у постановах від 22.12.2020 по справі №520/8489/19, від 07.05.2020 по справі №320/3271/19, від 10.03.2020 по справі №520/8489/19 зазначив, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Також, при визначенні суми відшкодування суд має враховувати критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
Таким чином, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо є неспівмірним, а відтак підлягає зменшенню.
Вирішуючи питання щодо розміру витрат на правничу допомогу, беручи до уваги, що в даному випадку, правнича допомога стосувалася судового контролю за виконанням рішення суду, і вирішуване питання не є складним і затратним за часом, зазначення в акті виконаних робіт питань, які стосуються аналізу практики судів; аналізу законодавства; гонорару адвоката за представництво в суді, складення заяв по суті справи, процесуальних та інших документів правового характеру, враховуючи критерії співмірності, часткове задоволення вимог заяви, викладених заявником у заяві про встановлення судового контролю, та те, що участь у судових засіданнях адвокат не приймав, оскільки розгляд заяви здійснювався у порядку письмового провадження, послуги адвоката, надані послуги зводились виключно до надання послуги щодо складення та подання заяви про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення до суду, оскільки інших заяв в порядку виконання судового рішення адвокат до суду не подавав, суд дійшов висновку, що стягненню на користь позивача підлягають судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1000,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Недригайлівської селищної ради Сумської області.
Керуючись ст. ст. 139, 143, 248, 256, 295, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Заяву представника ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення по справі № 480/7081/23 - задовольнити частково.
Встановити судовий контроль за виконанням Недригайлівською селищною радою Сумської області рішення Сумського окружного адміністративного суду від 30.11.2023 у справі № 480/7081/23 за позовом ОСОБА_1 до Недригайлівської селищної ради Сумської області, Виконавчого комітету Недригайлівської селищної ради Сумської області, третя особа - ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді секретаря Недригайлівської селищної ради з 08.06.2023.
Зобов'язати Недригайлівську селищну раду Сумської області протягом 90 днів з дня отримання даної ухвали подати до Сумського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення суду від 30.11.2023 по справі № 480/7081/23 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді секретаря Недригайлівської селищної ради з 08.06.2023.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Недригайлівської селищної ради (42100, Сумська область, Роменський район, смт. Недригайлів, вул. Сумська, 4, код ЄДРПОУ 04390110) витрати на правничу допомогу у розмірі 1000,00 грн.
У задоволенні інших вимог заяви - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя С.М. Глазько