10 квітня 2025 року Справа № 480/4920/24
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Гелети С.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мультітул-Стандарт" до Вінницької митниці про визнання протиправним та скасування рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Мультітул-Стандарт" далі по тексту - позивач, ТОВ "Мультітул-Стандарт") звернулось до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Вінницької митниці, і просить суд визнати протиправними та скасувати:
- рішення про коригування митної вартості товарів №UА401060/2024/000003/2 від 08.04.2024 та картку відмови №UА401060/2024/000044 від 08.04.2024;
- рішення про коригування митної вартості товарів №UА401060/2024/000004/2 від 23.04.2024 та картку відмови №UА401060/2024/000054 від 23.04.2024;
- рішення про коригування митної вартості товарів №UА401060/2024/000006/2 від 03.05.2024 та картку відмови №UА401060/2024/000058 від 03.05.2024.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між позивачем та RAJHANS TRADING FZCO (далі по тексту - постачальник) укладено контракт №RTF/MLS20230808. Між Приватним підприємством “Національні Традиції» і позивачем укладено договір про надання послуг по декларуванню товарів № 23/02.
З метою здійснення митного оформлення товару декларантом було подано до Вінницької митниці: 08.04.2024 - електронну митну декларацію, яка була прийнята митним органом з присвоєнням їй номера № 24UA401060005371U4 для митного оформлення (випуску) товарів, які було поставлено згідно Контракту; 22.04.2024 - електронну митну декларацію, яка була прийнята митним органом з присвоєнням їй номера № 24UA401060006247U1 для митного оформлення (випуску) товарів, які було поставлено згідно Контракту; 02.05.2024 - електронну митну декларацію, яка була прийнята митним органом з присвоєнням їй номера № 24UA401060007016U8 для митного оформлення (випуску) товарів, які було поставлено згідно Контракту.
Однак, відповідачем було відмовлено у митному оформленні вищезазначених митних декларацій, винесені картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також рішення про коригування митної вартості товару. Керуючись правом, наданим ч. 1 ст. 5 КАС України, та з метою захисту прав і законних інтересів, позивач вважає, що рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є протиправними, а тому підлягають скасуванню.
Представник відповідача подав відзив на позовну заяву, у якому заперечує проти позовних вимог у повному обсязі та зазначає, що відповідно до пункту 1 частини 4 статті 54 Митного кодексу України було здійснено контроль наявності в наданих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. За результатами митного контролю встановлено, що використані декларантом відомості у поданих митних деклараціях не підтверджені в повній мірі документально і документи, подані декларантом, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Щодо прийняття рішення про коригування митної вартості товарів №UА401060/2024/000003/2 від 08.04.2024, зазначає, що при прийнятті даного рішення застосовані “Методичні рекомендації щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів», які переміщуються через митний кордон України, затверджені наказом Держмитслужби України від 01.07.2021 №476. З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО “Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України та встановлено, що рівень митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, з тієї ж країни (регіону) і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього, становить 3,97 USD/кг. Враховуючи, що використані декларантом відомості для цілей визначення митної вартості містять розбіжності та неточності, не містять всіх конкретних числових значень щодо ціни, яка була сплачена, відповідно до пп.2, 3 ст. 58 МКУ застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 МКУ. Митна вартість не може бути визначена за другорядними методами (ст. 59 та 60 МКУ) по причині відсутності у митного органу інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, що були оформлені у митному відношенні. Визначити митну вартість за другорядними методами (ст.62 та ст.63 МКУ) неможливо з причини відсутності у митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Відповідно до п.1 ст. 64 МКУ у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 МКУ, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість буде визначена за резервним методом згідно ст. 64 МКУ. Декларантом під час проведення з ним консультацій додаткової інформації для застосування резервного методу також не надано. Таким чином, між митним органом та декларантом проведені консультації з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митного органу.
Щодо прийняття рішення про коригування митної вартості товарів №UА401060/2024/000004/2 від 23.04.2024, зазначає, що при прийнятті даного рішення застосовані “Методичні рекомендації щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів», які переміщуються через митний кордон України, затверджені наказом Держмитслужби України від 01.07.2021 №476. З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО “Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України та встановлено, що рівень митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, з тієї ж країни (регіону) і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього, не відповідає задекларованій. Враховуючи, що використані декларантом відомості для цілей визначення митної вартості містять розбіжності та неточності, не містять всіх конкретних числових значень щодо ціни, яка була сплачена, відповідно до пп.2, 3 ст. 58 МКУ застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 МКУ. Митна вартість не може бути визначена за другорядними методами (ст. 59 та 60 МКУ) по причині відсутності у митного органу інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, що були оформлені у митному відношенні. Визначити митну вартість за другорядними методами (ст.62 та ст.63 МКУ) неможливо з причини відсутності у митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Відповідно до п.1 ст. 64 МКУ у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 МКУ, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість буде визначена за резервним методом згідно ст. 64 МКУ. Декларантом під час проведення з ним консультацій додаткової інформації для застосування резервного методу також не надано. Таким чином, між митним органом та декларантом проведені консультації з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митного органу.
Щодо прийняття рішення про коригування митної вартості товарів №UА401060/2024/000006/2 від 03.05.2024, зазначає, що при прийнятті даного рішення застосовані “Методичні рекомендації щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів», які переміщуються через митний кордон України, затверджені наказом Держмитслужби України від 01.07.2021 №476. З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО “Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України та встановлено, що рівень митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, з тієї ж країни (регіону) і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього, не відповідає задекларованому. Враховуючи, що використані декларантом відомості для цілей визначення митної вартості містять розбіжності та неточності, не містять всіх конкретних числових значень щодо ціни, яка була сплачена, відповідно до пп.2, 3 ст. 58 МКУ застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 МКУ. Митна вартість не може бути визначена за другорядними методами (ст. 59 та 60 МКУ) по причині відсутності у митного органу інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, що були оформлені у митному відношенні. Визначити митну вартість за другорядними методами (ст.62 та ст.63 МКУ) неможливо з причини відсутності у митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Відповідно до п.1 ст. 64 МКУ у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 МКУ, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість буде визначена за резервним методом згідно ст. 64 МКУ. Декларантом під час проведення з ним консультацій додаткової інформації для застосування резервного методу також не надано. Таким чином, між митним органом та декларантом проведені консультації з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митного органу.
Представник позивача у відповіді на відзив не погоджується з позицією відповідача та просить позовні вимоги задовольнити.
Судом було відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Між позивачем та RAJHANS TRADING FZCO (далі по тексту - постачальник) 08.08.2023 укладено контракт №RTF/MLS20230808 (далі по тексту - контракт) (а.с. 46 зворот. стор. - 48, 1 том).
Між позивачем та постачальником 01.09.2023 укладено додаткову угоду № б/н до контракту, якою внесені зміни та викладено у новій редакції статті 1, 7, 8 (а.с. 49, 1 том).
Додатковими угодами б/н від 11.01.2024 (а.с. 50, 1 том), б/н від 24.01.2024 (а.с. 50 зворот. стор., 1 том) до контракту між позивачем та постачальником доповнено статтю 3 контракту.
Додатковою угодою б/н від 27.02.2024 (а.с. 51, 1 том) до контракту між позивачем та постачальником внесено відповідні зміни у адресі покупця.
Абзацами 1,2 ст. 1 Контракту (з урахуванням змін, внесених додатковою угодою б/н від 01.09.2023) визначено, що: “За цим договором Постачальник зобов'язується поставити Покупцеві товари в асортименті (далі - “Товар»), Покупець зобов'язується оплатити Товар відповідно до умов цього договору.».
Статтею 2 абзацом другим контракту встановлено: “Загальна кількість і асортимент поставленого Товару складається з партій товару, кількість яких визначається в інвойсі на кожну поставку.».
Відповідно до абз. 1, 2 ст. 3 контракту: “Поставка Товару за цим договором здійснюється в повній відповідності з ІНКОТЕРМС-2010. Умови поставки визначаються і узгоджуються Сторонами для кожної окремої партії Товару і вказуються в інвойсі.».
Згідно зі ст. 4 контракту: “Ціна за одиницю Товару узгоджується і встановлюється в інвойсі на кожну окрему партію Товару до цього договору. Загальна сума договору визначається загальною кількістю поставленого товару за Договором. Валюта контракту і платежів - долар США.».
У відповідності до абз. 2 ст. 5 Контракту: “Сторони домовилися, що оплата Товару здійснюється, як правило, на умовах відстрочки платежу - три місяці з моменту поставки (митного оформлення). Можлива стовідсоткова передоплата, на розсуд Покупця.».
Між Приватним підприємством “Національні Традиції» (далі по тексту - декларант) і позивачем укладено договір про надання послуг по декларуванню товарів №23/02 від 23.02.2021 (далі по тексту - договір № 23/02) (а.с. 51 зворот. стор. - 52, 1 том).
Пунктом 1.1. договору №23/02 визначено, що: "Замовник доручає, а виконавець зобов'язується за обумовлену плату і в обумовлений термін надавати послуги по декларуванню товарів, майна, транспортних засобів та інших предметів (далі - товарів) Замовника, що переміщуються через митний кордон України, та їх оформленню у митницях України, а також надавати інші, пов'язані із зовнішньоекономічною діяльністю Замовника, послуги."
На виконання умов договору №23/02, декларантом було подано до відповідача електронну митну декларацію, яка була прийнята митним органом з присвоєнням їй номера № 24UA401060005371U4 від 08.04.2024 (а.с. 40, 1 том) для митного оформлення (випуску) товарів, які було поставлено згідно Контракту, у якій митна вартість товару визначена за основним методом - ціною договору.
За результатами розгляду поданих документів, відповідачем направлено повідомлення №683674 від 08.04.2024 (а.с. 64, 1 том), у якому зазначалось про розбіжність у наданих для митного оформлення документах та відсутність у них достовірних відомостей щодо визначення митної вартості, які базуються на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Зокрема, у вказаному повідомленні вказувалось на те, що: “Надані до митного оформлення документи мають розбіжності та не містять достовірних відомостей про визначення митної вартості, які базуються на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, а саме: 1. Документ за кодом 9000 - прас-лист №RAJHANS20231127/029, від 27.11.2023 але повинен бути зазначений під кодом 3014,. 2. Зазначені умови CPT Одеса, але згідно коносаменту SHWS224010019 від 11.01.2024 зазначено маршрут NINGBO - CONSTANTZA) 3. Не надана інформація щодо вартості фрахту з Китаю, тобто можливо не включені всі складові митної вартості. Керуючись положеннями частини 3 статті 53 Митного кодексу України, прошу надати наступні додаткові документи: 1 ) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 2) виписку з бухгалтерської документації; 3) копію митної декларації країни відправлення.».
На виконання повідомлення №683674 віл 08.04.2024 позивачем було направлено відповідачу письмові пояснення (а.с. 64 зворот. стор. - 67, 1 том) стосовно виявлених порушень у митній декларації №24UA401060005371U4 від 08.04.2024.
Розглянувши отримані письмові пояснення, Вінницька митниця прийняла рішення №UА401060/2024/000003/2 від 08.04.2024 про коригування митної вартості товарів, згідно з яким, митну вартість товарів визначено за резервним методом на підставі цінової інформації, наявної в ЄАІС, зокрема, у митній декларації №24UA401060005371U4 від 08.04.2024, у зв'язку із невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МКУ, в зв'язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені у повній мірі документально, а також у зв'язку з тим, що документи, подані декларантом та зазначені у частині другій статті 53 МКУ, містять розбіжності які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, та у зв'язку із, не наданням декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація щодо угод на ідентичні товари (а.с. 68 зворот. стор. - 69, 1 том).
У зв'язку з прийняттям зазначеного рішення про коригування митної вартості товарів, відповідачем була винесена картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №24UA401060/2024/000044 (а.с. 70, 1 том).
Також, на виконання умов договору №23/02, декларантом було подано до відповідача електронну митну декларацію, яка була прийнята митним органом з присвоєнням їй номера №24UA401060006247U1 22.04.2024 для митного оформлення (випуску) товарів, які було поставлено згідно Контракту (а.с. 73 - 74, 1 том).
За результатами розгляду поданих документів, відповідачем направлено повідомлення №685474 від 22.04.2024 (а.с. 110 зворот. стор., 1 том), у якому зазначалось про розбіжність у наданих для митного оформлення документах та відсутність у них достовірних відомостей про визначення митної вартості, які базуються на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Зокрема, у вказаному повідомленні вказувалось на те, що: “Надані до митного оформлення документи мають розбіжності та не містять достовірних відомостей про визначення митної вартості, які базуються на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, а саме: 1. Документ за кодом 9000 - прайс-лист №RAJHANS20231212/003, від 12.12.2023 але повинен бути зазначений під кодом 3014,. 2. Не надана інформація щодо вартості фрахту з Китаю, тобто можливо не включені всі складові митної вартості. Керуючись положеннями частини 3 статті 53 Митного кодексу України, прошу надати наступні додаткові документи: 1) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 2) виписку з бухгалтерської документації; 3) копію митної декларації країни відправлення».
На виконання повідомлення №685474 від 22.04.2024 позивачем було направлено відповідачу письмові пояснення (а.с. 111 - 113, 1 том) стосовно виявлених порушень у митній декларації №24UA401060006247U1 22.04.2024.
Розглянувши отримані письмові пояснення, Вінницька митниця прийняла рішення №UА401060/2024/000004/2 від 23.04.2024 (а.с. 114 зворот. стор. 116, 1 том) про коригування митної вартості товарів, згідно з яким, митну вартість товарів визначено за резервним методом на підставі цінової інформації, наявної в ЄАІС, зокрема, у митній декларації №24UA401060006247U1 22.04.2024, у зв'язку із тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально, а також в зв'язку з тим, що документи подані декларантом та зазначені у частині другій статті 53 МКУ, містять розбіжності які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також в зв'язку з тим, що документи подані декларантом та зазначені у частині другій статті 53 МКУ, містять розбіжності які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також в зв'язку з ненаданням декларантом всіх витребуваних додаткових документів, передбачених п.3 ст.53 МКУ; не надано декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація щодо угод на ідентичні товари.
У зв'язку з прийняттям зазначеного рішення про коригування митної вартості товарів, відповідачем була винесена картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №24UA401060/2024/000054 (а.с. 116 зворот. стор. - 117, 1 том).
Крім того, на виконання умов договору №23/02, декларантом було подано до відповідача електронну митну декларацію, яка була прийнята митним органом з присвоєнням їй номера №24UA401060007016U8 від 02.05.2024 (а.с. 120 - 121, 1 том) для митного оформлення (випуску) товарів, які було поставлено згідно Контракту, у якій митна вартість товару визначена за основним методом - ціною договору.
За результатами розгляду поданих документів, відповідачем направлено повідомлення №687090 від 02.05.2024 (а.с. 161 зворот. стор., 1 том), у якому зазначалось про розбіжність у наданих для митного оформлення документах та відсутність у них достовірних відомостей про визначення митної вартості, які базуються на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Зокрема, у вказаному повідомленні вказувалось на те, що: “Згідно розділу 5 контракту від 08.08.2023 №RTF/MLS20230808, оплата за товар здійснюється, як правило, на умовах відстрочки платежу - три місяці з моменту поставки (митного оформлення). Можлива 100 відсоткова передплата на розсуд покупця. Проте банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, до митного оформлення не надано. Згідно наданої декларантом вартості вантажних перевезень, зазначеної у калькуляції від RAJHANS TRADING FZCO №RAJ/MUL240201/1 від 01.02.2024, з урахуванням кількості відповідної товарної позиції, вартість транспортних витрат (з Китаю до України) у вартості товару становить 4690 дол. США. Проте, згідно листа ДП “Укрпромзовнішекспертиза» №81 від 16.01.2024, лише фрахт 40- футового контейнера з порту Nigbo “Китай» до порту Констанца “Румунія» для перевізника CMA CGM становить, орієнтовно, 6758 дол США. Що може свідчити про не включення у ціну товару вартості транспортних витрат у повному обсязі. Керуючись положеннями частини 2 статті 53 Митного кодексу України, прошу надати наступні додаткові документи: - додатки до контракту, у разі наявності; - транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, в тому числі, договір на перевезення між продавцем RAJHANS TRADING FZCO та українським перевізником Trans-Carga-Servise, зазначеного у CMR 9621 від 25.04.2024; - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;».
На виконання повідомлення №687090 від 02.05.2024 позивачем було направлено відповідачу письмові пояснення (а.с. 162 - 164, 1 том) стосовно виявлених порушень у митній декларації №24UA401060007016U8 від 02.05.2024.
Розглянувши отримані письмові пояснення, Вінницька митниця прийняла рішення №UА401060/2024/000006/2 від 03.05.2024 про коригування митної вартості товарів, згідно з яким, митну вартість товарів визначено за резервним методом на підставі цінової інформації, наявної в ЄАІС, зокрема, у митній декларації №24UA401060007016U8 від 02.05.2024, у зв'язку із невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МКУ, у зв'язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені у повній мірі документально, а також у зв'язку з тим, що документи подані декларантом містять розбіжності які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (а.с. 165 зворот. стор. - 168, 1 том).
У зв'язку з прийняттям зазначеного рішення про коригування митної вартості товарів, відповідачем була винесена картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA401060/2024/000058 (а.с. 168 зворот. стор. - 169, 1 том).
Позивач не погоджується із рішеннями відповідача рішення про коригування митної вартості товарів №UА401060/2024/000003/2 від 08.04.2024, №UА401060/2024/000004/2 від 23.04.2024, №UА401060/2024/000006/2 від 03.05.2024, та картками відмови №UА401060/2024/000044 від 08.04.2024, №UА401060/2024/000054 від 23.04.2024, №UА401060/2024/000058 від 03.05.2024, у зв'язку із чим звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, та вирішуючи спір по суті, суд зазначає наступне.
Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, регулюються положеннями Митного кодексу України (далі МК України).
Статтею 49 МК України визначено, що митна вартість товарів - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно частин 4, 5 статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
У відповідності до частини 3 статті 318 МК України митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Статтею 50 МК України визначено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Частиною 1 статті 51 МК України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару зобов'язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Стаття 57 МК України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію у питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.
При декларуванні товарів позивач визначив їх митну вартість, виходячи саме з умов Контракту від 08.08.2023 №RTF/MLS20230808 та Додаткових угод до нього.
Згідно частиною 1 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, згідно з частиною 2 статті 53 МК України, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до частин 1, 2 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Зокрема, статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Відповідно до частин 1-3 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Форма рішення про коригування митної вартості товарів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Разом з тим, відповідно до вимог статті 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
Тобто, відповідно до норм МК України митним органом при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів повинна бути зазначена послідовність застосування методів визначення митної вартості та причини, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.
Відповідно до частини 3 статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Також, згідно частини 6 статті 53 МК України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Суд зазначає, що Верховний Суд неодноразово наголошував на правовій позиції (постанови від 14.06.2022 у справі №809/257/17, від 05.05.2022 у справі №2040/6019/18,від 13.08.2020 у справі №815/3451/16), яка полягає у тому, що право митниці витребувати додаткові документи у декларанта з метою вчинення наступних дій, спрямованих на визначення дійсної митної вартості товарів, пов'язане з наявністю у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості декларантом. При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Таким чином, витребування додаткових документів можливе лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, сумніви митного органу є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відтак, наведені приписи зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на пiдставi наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
За правилами ч. 3 ст. 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 57 МК України другорядними методами є: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Частинами 2, 3, 4 ст. 57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (ч. 6 ст. 57 МК України).
Отже, відсутність підстав для визнання митної вартості товару, розрахованої самостійно платником чи декларантом, не означає виникнення безумовної підстави для визначення такої митної вартості Митницею без дотримання усіх юридично значимих факторів.
До таких факторів законодавцем віднесені і параметри, згадані у положеннях ст. 60 Митного кодексу України, де, зокрема, указано, що під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними (ч. 2 ст. 60); Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку (ч. 3 ст. 60); Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари (ч. 4 ст. 60); У разі якщо такого продажу не виявлено, використовується вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена (ч. 5 ст. 60).
Між тим, відсутність доведеного поза розумним сумнівом факту подібності товару та умов імпорту не дозволяє використовувати рівні показники митної вартості товару.
Наведене підтверджується змістом Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 (далі - Правила №598), позаяк у графі 33 рішення про коригування митної вартості "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.
У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.
Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
Застосування Митницею бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України суд вважає необґрунтованим, позаяк самі по собі відомості згаданої системи не містять жодних параметрів, об'єктивно необхідних для судження про схожість, подібність, аналогічність чи ідентичність товарів. Потрібні для такого судження характеристики товару можуть бути з'ясовані лише у спосіб порівняння змісту поданих до митного оформлення документів з документами про властивості раніше імпортованого товару.
При цьому, суд враховує наступні висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 21.12.2018 у справі №815/228/176 наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.
У постанові Верховного Суду від 21.08.2018 у справі №804/1755/17 міститься висновок, що сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів. Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами.
Верховний Суд, проаналізувавши наведені норми права у постанові від 05.02.2019 у справі №816/1199/15-а, дійшов висновку, що рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов'язкових відомостей визначених частиною 2 статті 55 МК України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.
При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним митним органом за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), має бути доведено, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.
Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Однак, оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів не містять порівняння характеристик оцінюваних товарів та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.
Крім того, жодних параметрів, об'єктивно необхідних для судження про схожість, подібність, аналогічність чи ідентичність ввезених товарів в оскаржуваному рішенні також не зазначено та не надано доказів, що ввезення вказаних товарів відбувалось на тих же умовах доставки та з тією ж самою відстанню.
Суд звертає увагу, що товар, визначений в спірних митних деклараціях, поставлено в рамках умов одного контракту. Підстави для винесення оскаржуваних в цій справі рішень про коригування митної вартості задекларованого позивачем товару, фактично є майже ідентичними та за своїм змістом дублюються.
Стосовно посилання відповідача щодо наявності рішення про визначення митної вартості за подібним товаром по даному підприємству, суд зазначає наступне.
Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.
Доводи митниці про сумніви у достовірності заявленого рівня митної вартості, є безпідставними, оскільки позивачем поданий пакет документів, яким підтверджено правильність визначення митної вартості, а митний орган не обґрунтував того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічний висновок містить постанова Верховного Суду від 05 травня 2022 року у справі № 2040/6019/18, а саме наявність у названій системі інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, сезонність, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.
Верховний Суд в постанові від 19.02.2019 у справі № 805/2713/16-а дійшов висновку, що спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.
Також, спірні рішення містять посилання на те, що декларантом не надана митна декларація країни відправлення.
Суд зазначає, що пунктом 7 ч. 3 ст. 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: копію митної декларації країни відправлення.
Тобто, копія митної декларації країни відправлення не належить до документів, які підтверджують митну вартість товару відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України, а може лише додатково надаватися відповідачу виключно у випадку, передбаченому ч. 3 ст. 53 МК України за її наявності.
З огляду на те, що експортні декларації є додатковими документами у розумінні ч.3 ст. 53 МК України, то навіть їх не надання не є підставою для невизнання визначеної декларантом митної вартості, адже ч. 2 статті 53 МК України такі документи не віднесені до обов'язкових для подання й, до того ж, не впливають на митну вартість як таку та не містять відомостей, необхідних для перевірки митної декларації (зазначений правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 09.04.2021 у справі № 804/5143/16 (провадження №К/9901/30264/18)).
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 20 вересня 2023 року у справі №815/6805/17 (касаційне провадження № К/9901/53456/18): «Крім того, перелік основних документів, які підтверджують митну вартість товарів, наведений у статті 53 Митного кодексу України і в ньому відсутній такий документ, як «експортна декларація країни відправлення. Такий документ може бути поданий для митного оформлення, але лише в якості додаткового, у тому випадку, якщо виникає необхідність в уточненні показників основних документів. Таким чином Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що твердження відповідача щодо неможливості перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості товар у зв'язку з ненаданням перекладу митної декларації країни відправлення, є такими, що не ґрунтуються на законодавстві та спростовується наданими позивачем документами».
У спірних рішеннях вказано, що: «документ під кодом « 9000» прайс-лист не можна вважати прайс-листом, адже містить інформацію тільки стосовно позицій, наданим до митного оформлення є по суті офертою для конкретного покупця, тобто виданий продавцем безпосередньо ТОВ «Мультітул-стандарт» та не відображає «дійсну вартість» у розумінні ст. VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року. Так відповідно до ст. VП Генeральної угоди про тарифи й торгівлю, під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеним законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Згідно загальноприйнятої світової практики прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуги, який адресований невизначеному колу покупців».
Також у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів міститься посилання: "наданий до митного оформлення прайс-лист є по суті офертою для конкретного покупця, тобто виданий продавцем безпосередньо ТОВ "Мультітул-стандарт" та не відображає "дійсну вартість" у розумінні ст. VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року. Так відповідно до ст. VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю, під "дійсною вартістю" слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеним законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Згідно загальноприйнятої світової практики прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуги, який адресований невизначеному колу покупців.
Також відповідачем у спірних рішеннях про коригування митної вартості товарів вказано, що відсутні каталоги, специфікації, загальні прейскуранти виробника товару.
Суд зазначає, що такі документи складаються виробником товару у процесі здійснення його господарської діяльності та не є технічними, товаросупровідними документами або документами, що засвідчують якість товару. Обов'язкової вимоги щодо отримання від суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності - виробника товару вказаної вище документації чинним законодавством, що регулює порядок виконання зовнішньоекономічних операцій, не передбачено.
Таким чином, відомості, наведені у вказаних документах виробника товару, не мають імперативного характеру, а, отже, у разі їх наявності можуть прийматися митними органами лише до уваги як додаткове джерело інформації (аналогічні висновки наведено в постанові Верховного Суду від 27.01.2022 у справі № 810/3667/15).
Матеріалами справи підтверджено, що відповідачу одночасно з митними деклараціями надавалися прайс-листи.
Про факт надання та наявності у митного органу прайс-листів до митних декларацій також наголошувалося у листах ТОВ «Мультітул-стандарт», але відповідачем дані обставини не взяті до уваги на момент прийняття протиправних рішень та карток відмови.
Також щодо посилання митниці, що наданий прайс-лист є по суті офертою для конкретного покупця, тобто виданий продавцем безпосередньо ТОВ "Мультітул-стандарт" та не відображає "дійсну вартість", суд вважає необгрунтованим, оскільки не підтверджено жодним нормативно-правовим документом, адже відсутні законодавчі вимоги до форми та змісту таких документів, як прайс-лист.
Верховний Суд в постанові від 08.12.2022 у справі № 420/2792/19 дійшов висновку, що прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців. При цьому, прайс-лист є документом довільної форми й чинне законодавство не встановлює вимог до форми та змісту прайс-листів, які можуть оформлюватись не лише виробником товару, а й продавцем у довільній формі на власний розсуд; наявність же чи відсутність у прайс-листі певних відомостей (реквізитів), зокрема, інформації щодо умов поставки, лише сама по собі не може свідчити про заниження митної вартості товарів.
Отже, прайс-листи є документами довільної форми, чинне законодавство не встановлює вимог до змісту та форми прайс-листів, а тому посилання митниці на недоліки наданого позивачем прайс-листа на підставі здійснення дослідження відповідачем "загальносвітової практики" не є належним обґрунтуванням коригування митної вартості, жодним нормативним джерелом з боку відповідача не підтверджено та ґрунтується виключно на його суб'єктивних припущеннях. Прайс-листи містять цінову інформацію, а посилання відповідача на "загальносвітову практику", яка не підтверджена жодними документами, є необґрунтованим.
В постанові від 02.06.2022 у справі №460/2674/20 Верховний Суд дійшов наступних висновків: "Щодо доводів митниці про те, що долучений декларантом документ прейскурант (прайс лист) виробника товарів складений не для широкого осіб та не містить терміну дії, у зв'язку з чим витребував додаткові документи, суд першої інстанції обґрунтовано відхилив, з огляду на наступне: термін дії прайс листа не є обов'язковим реквізитом такого виду документу, а тому може у ньому не зазначатися; продавець самостійно визначає ціни для своїх контрагентів, що є однією з базових основ забезпечення свободи підприємницької діяльності. Разом з тим, суд касаційної інстанції звертає увагу на постанову від 23 жовтня 2020 року у справі № 810/690/17 де Верховний Суд вказує, що прайс-лист: по-перше, не є основним документом відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України, який підтверджує митну вартість товарів, по-друге, прайс-лист - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців, по-третє, жодний нормативний акт, зокрема міжнародний, не встановлює вимоги до форми та змісту прайс-листів. Тобто прайс-лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатися на неповноту чи обмеженість його відомостей як на підставу для коригування митної вартості товару".
Тобто, прайс-лист є додатковим (не підтверджуючим митну вартість) документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатися на неповноту чи обмеженість його відомостей, як на підставу для коригування митної вартості товару.
Отже, доводи відповідача про "недоліки" прайс-листів до митних декларацій є необґрунтованим та не підтвердженим жодними нормативно-правовими документами чи встановленими чинним законодавством нормами, надані прайс-листи містять достатню цінову інформацію про товар.
В спірних рішеннях про коригування митної вартості товарів вказано: "відсутній транспортний договір щодо морського перевезення згідно коносаменту; відсутні банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати морського перевезення згідно коносаменту; відсутній договір та заявка про перевезення, з перевізником, що зазначений в CMR; відсутні транспортні довідки, рахунки".
З цього приводу, суд зазначає наступне.
Пунктом 6 ч. 2 ст. 53 МК України передбачено, що серед документів на підтвердження митної вартості товару надаються також: транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Дане положення містить застереження: транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, на підтвердження митної вартості товару надаються, але виключно в тому випадку, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару.
Витрати на транспортування включені у вартість товару, що підтверджується ст. 3 контракту, відповідно до якого поставка товару за цим договором здійснюється в повній відповідності з ІНКОТЕРМС-2010. Умови поставки визначаються і узгоджуються Сторонами для кожної окремої партії товару і вказуються інвойсі.
У Commercial invoice (рахунках-фактурах) визначено умову поставки CPT Odessa, Ukraine. Згідно з правилами Інкотермс 2010: CPT означає, що продавець доставить товар названому їм перевізнику. Крім цього, продавець зобов'язаний оплатити витрати, пов'язані з перевезенням товару до названого пункту призначення.
Вказана позиція узгоджується із висновками Верховного Суду, зазначеному в постанові від 17.05.2022 у справі № 810/1661/17.
Отже, за умовами поставки CPT витрати на транспортування вже включені у вартість товару (що також підтверджено наданими Контрактом, інвойсами та іншими документами), відповідно до п. 6 ч.2 ст. 53 МК України вимога митного органу до позивача надати перевізні, транспортні документи була би незаконною, а тому ненадання документів, які відповідно до підстав та умов за ст. 53 МК України надаватися не повинні, не може бути та не є підставою для коригування митної вартості товарів.
Щодо посилання відповідача на те, що висновок експерта не відповідає вимогам ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12.07.2001 № 2658-ІІІ зі змінами та пп. 56-60 Національного стандарту №1 «Засади оцінки майна та майнових прав», затверджений Постановою КМУ від 10.09.2003 №1440 зі змінами, суд зазначає наступне.
Відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за імпортовані позивачем товари, встановлюється не у звітах про оцінку майна, а безпосередньо в інвойсах.
Правова позиція щодо незаконності коригування митної вартості на підставі такого додаткового документа, як звіт про оцінку майна, який митну вартість не підтверджує, викладена у постановах Верховного Суду від 09 листопада 2022 року у справі №820/585/17, від 12 квітня 2023 року у справі № 826/7411/15, від 25 серпня 2023 року у справі № 810/693/17, від 25 серпня 2023 року у справі № 826/3098/16.
Отже, надані позивачем відповідачу висновки експерта не є документом, що підтверджує митну вартість у розумінні ч. 2 ст. 53 МК України, а є додатковим документом на підтвердження відсутності заниження рівня митної вартості товару, адже ціна, вказана в інвойсах, відповідає ринковій вартості товару.
Щодо транспортних витрат, суд зазначає наступне.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до абз. 1, 2 ст. 3 Контракту: «Поставка Товару за цим договором здійснюється в повній відповідності з ІНКОТЕРМС-2010. Умови поставки визначаються і узгоджуються Сторонами для кожної окремої партії Товару і вказуються в інвойсі».
На виконання ст. 3 Контракту, його сторони визначили, узгодили та вказали в інвойсах умови поставки .
Суд зазначає, що правилами Інкотермс 2010: CPT означає, що продавець доставить товар названому їм перевізнику. Крім цього, продавець зобов'язаний оплатити витрати, пов'язані з перевезенням товару до названого пункту призначення.
На підтвердження цього факту до митного органу позивачем надано з митними деклараціями калькуляції собівартості товару, в які включено вантажні перевезення, про що позивачем зазначалося у відповідних поясненнях, наданих відповідачу.
Відтак позивачем документально підтверджено, що витрати на транспортування/витрати, пов'язані з транспортуванням, включено до ціни товару, що кореспондується як з умовою поставки CPT, так і з наданими позивачем та вже наявними у відповідача документами.
У спірних рішеннях відповідач вказує, що в інвойсі зазначена інформація про місце розвантаження Одеса, проте місце розвантаження є Сумська область, тобто можливе не додання всіх складових до розрахунку митної вартості.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до абз. 1, 2 ст. 3 Контракту: «Поставка Товару за цим договором здійснюється в повній відповідності з ІНКОТЕРМС-2010. Умови поставки визначаються і узгоджуються Сторонами для кожної окремої партії Товару і вказуються в інвойсі».
На виконання ст. 3 Контракту, його сторони визначили, узгодили та вказали в інвойсах умову поставки CPT, Odessa, Ukraine. В даному випадку товар поставлявся згідно до умов CPT.
Суд зазначає, що CMR не є тим документом який підтверджує митну вартість товару, тобто умови міжнародного перевезення товарів не стосуються та напряму не впливають на митну вартість товару.
Відтак недоліки щодо оформлення CMR не можуть бути підставою для сумніву щодо правильності визначення митної вартості товару, а тому використовувати такі дані як підставу для коригування митної вартості товарів є протиправним та незаконним.
На підтвердження цієї позиції винесена постанова ВС від 20 червня 2023 року у справі №380/1221/20.
Відповідно до правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати, поставка товарів на умовах CPT (фрахт/перевезення оплачені до (... назва місця призначення)) означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього, продавець зобов'язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення. Це означає, що покупець приймає на себе всі ризики та будь-які інші витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки товару у вищезазначений спосіб. Таким чином, відповідно до умов поставки CPT, витрати щодо транспортування товару покладаються на постачальника.
Отже, твердження відповідача про те, що документальне підтвердження щодо витрат на транспортування відсутнє, є необґрунтованим та спростованим, адже вартість перевезення, логістика, вантажно-розвантажувальні роботи вже включені в ціну товару.
Відтак умовами поставки CPT саме на постачальника покладається обов'язок оплатити всі витрати на транспортування товару, а тому додавати такі витрати під час визначення митної вартості не потрібно.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові ВС від 17.01.2023 року у справі № 0440/5532/18: "Якщо поставка імпортованих платником товарів... охоплює вартість завантаження та навантаження товару у постачальника і вартість пакування та маркування, то сторони контракту мають право встановити, що вартість упаковки та маркування входить до вартості товару, якщо інше не обумовлено в специфікаціях. Згідно з умовами зовнішньоекономічного контракту така ціна товару включає вартість пакування, у зв'язку з чим, згідно з положеннями підпункту «в» пункту 1 частини десятої статті 58 Митного кодексу України, під час визначення митної вартості ці витрати не додаються до ціни, що фактично сплачена за товар. "
Отже, позивачем документально підтверджено, що витрати на транспортування включено до ціни товару, що кореспондується як з умовою поставки CPT, так і з наданими позивачем та вже наявними у митного органу документами.
Щодо не залучення посередницьких послуг, суд зазначає наступне.
Спірне рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2024/000392/2 від 11.06.2024 містить наступні підстави коригування: «відповідно до листа №RAJ/MUL240327/2-4 від 27.03.2024 зазначено про те що посередницькі послуги не залучалися але товаровідправником є особа відмінна від контрактоутримувача, морським та авто перевізниками є особи відмінні від китайського контрактоутримувача, що потребує додаткових витрат та можливо не включені всі складові до розрахунку митної вартості».
Щодо ненадання позивачем при митному оформленні інформації стосовно ідентичних чи подібних товарів, які продаються на митній території України у незмінному стані, та даних відносно витрат на виплату комісійних винагород, звичайних надбавок на прибуток та загальних витрат у зв'язку з продажем на митній території України, суд зазначає наступне.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 62 МК України визначено, що у разі якщо оцінювані або ідентичні чи подібні (аналогічні) імпортні товари продаються (відчужуються) на митній території України у незмінному стані, для визначення митної вартості товарів за цим методом за основу береться ціна одиниці товару, за якою оцінювані або ідентичні чи подібні (аналогічні) імпортовані товари продаються на території України у найбільших загальних кількостях покупцю, який не є пов'язаною з продавцем особою, одночасно або у час, наближений до дати ввезення оцінюваних товарів, за умови вирахування, якщо вони можуть бути виділені, таких компонентів: витрат на виплату комісійних, що звичайно сплачуються або підлягають сплаті, чи звичайних торговельних надбавок, які робляться для одержання прибутку та покриття загальних витрат у зв'язку з продажем на митній території України товарів того ж класу та виду. Товарами одного класу та виду є товари, які підпадають під групу або спектр товарів, що виробляються конкретною галуззю чи сектором промисловості та включають ідентичні або подібні (аналогічні) товари. Термін "товари того ж класу або виду" включає товари, імпортовані з тієї ж країни, що й оцінювані товари, а також товари, імпортовані з інших країн.
Тобто, відповідачем, як підставу для винесення спірних рішень, вибірково процитовано положення ст. 62 МК України, які стосуються методу визначення митної вартості на основі віднімання вартості, та не мають жодного відношення до поданих позивачем Митних декларацій.
Суд зазначає, що інформація щодо ідентичних чи подібних товарів, які продаються на митній території України у незмінному стані, та дані щодо витрат на виплату комісійних винагород, звичайних надбавок на прибуток та загальних витрат у зв'язку з продажем на митній території України не є документами, які підтверджують митну вартість товару та які повинні надаватися позивачем відповідно до положень ст. 53 МК України.
Отже, позивач не зобов'язаний надавати таку інформацію відповідачу, а тому її ненадання та відсутність такої інформації у відповідача не може бути належною підставою для прийняття останнім спірних рішень, що свідчить про протиправність таких дій.
Також, суд зазначає, що представником відповідача вказано посилання на дані з АСМО Інспектор та ЄАІС Держмитслужби України і встановлення того, що рівень митної вартості ідентичних товарів у максимально наближений час є нижчою, проте до суду не надано доказів того, що вказане твердження відповідає умовам, наведеним у ч. 2 ст. 59 МК України, тому що до суду не надано доказів дослідження та встановлення обставин того, що задекларовані позивачем товари є ідентичними товарам, що вказуються відповідачем: за фізичними характеристиками, за виробником, за торгівельною маркою та іншими ознаками.
Тобто, відповідно до ч. 2 ст. 59 Митного кодексу України митним органом не було дотримано умови порівняння, а подані позивачем документи є достатніми та такими, що у своїй сукупності підтверджують достовірність наданої інформації, а тому застосуванню підлягає перший метод визначення митної вартості товару.
Суд зазначає, що вказане підтверджується Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів (затверджені наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за №883/21195; надалі за текстом - Правила №598), оскільки у графі 33 рішення про коригування митної вартості "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.
У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59 - 61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.
У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що зі змісту оскаржуваних у даній справі рішень вбачається, що останні не містять повних відомостей про будь-які характеристики ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, обсяги партій, умов поставки, комерційних умов тощо.
Зазначена позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 21.12.2018 по справі №815/1670/17.
Відповідачем під час розгляду справи не надано до суду доказів здійснення детального порівняння, як і не надано доказів, які б підтверджували аналогічність характеристик імпортованого позивачем товару та товару, митна вартість якого була взята митницею за зразок для обчислення, що свідчить про необґрунтованість та недоведеність зазначеного висновку відповідача.
В спірних рішеннях про коригування митної вартості товарів зазначено, що відповідності до вимог пункту 5 статті 55 та пункту 4 статті 57 Митного кодексу України проведена процедура консультації між митним органом та декларантом з метою обміну наявної у кожного з них інформацією та обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі. Результати проведеної консультації наведено у електронному повідомленні, направленим декларанту.
Під час проведення консультацій позивачем наголошено, що ним подано всі необхідні та наявні документи, як за основним переліком на підтвердження митної вартості товару за ч. 2 ст. 53 МК України, так і додаткові документи за ч.ч. 3, 4 ст. 53 МК України, якими повністю підтверджено правильність визначення митної вартості товару декларантом.
Суд вважає необгрунтованим доводи відповідача, що під час здійснення митного контролю спрацювали ризики, згенеровані АСАУР щодо можливого заниження митної вартості товару, оскільки таке посилання міститься лише у запитах на надання додаткових документів, при цьому вказаного не покладено в основу спірних рішень.
Крім того, спрацювання ризиків є лише рекомендацією посадовій особі відповідача більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах, також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.
Аналогічні висновки містить постанова Верховного Суду від 19.02.2019 по справі №805/2713/16-а.
Крім того, в постанові від 09.02.2022 у справі № 520/12621/2020 Верховний Суд дійшов висновку, що сам лише факт спрацювання системи управління ризиками не є підставою для проведення коригування заявленої декларантом митної вартості товарів. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. При цьому, митний орган зобов'язаний довести обґрунтованість цього сумніву, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Таким чином, доводи відповідача щодо непідтвердження декларантом документально відомостей, зазначених в митних деклараціях, не відповідають дійсності та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.
Отже, митним органом не доведено наявності обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за першим методом, оскільки усі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів надано, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого підприємством товару.
Водночас, матеріалами справи підтверджено, що позивачем подані всі наявні документи, які давали підставу митному органу достовірно та обґрунтовано визначити митну вартість товарів, а також про те, що сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів.
Проте, відповідачем не визначено встановлених під час митного оформлення розбіжностей в наданих позивачем документах на підтвердження митної вартості товару.
Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами.
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Верховного Суду від 21.08.2018 у справі № 804/1755/17.
Відповідно, застосування митним органом другорядних методів - за ціною договору щодо ідентичних товарів та резервного методу визначення митної вартості, а також розрахунок скоригованої митної вартості суд також визнає необґрунтованим.
Таким чином, надані позивачем до суду так і відповідачу, відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України, документи на підтвердження митної вартості товару у повній мірі підтверджували митну вартість товару, підлягали обчисленню та містили всі реквізити, які ідентифікували ввезений товар, у зв'язку з чим оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів необґрунтовані та підлягають скасуванню.
Зазначений висновок суду по спірним правовідносинам узгоджується із правовою позицією Другого апеляційного адміністративного суду, викладеному в постанові від 13 січня 2025 р. Справа № 520/9101/24, 15 січня 2025 р. Справа № 520/15336/24, 29 січня 2025 р.Справа № 520/8738/24, 17 лютого 2025 р. Справа № 520/12211/24, 28.03.2025 по справі №520/19620/24.
Критерії законності рішення (діяння, тобто волевиявлення як такого) владного суб'єкта викладені законодавцем у приписах ч. 2 ст. 2 КАС України і обов'язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб'єкта ч. 2 ст. 77 КАС України.
Перевіряючи наведені учасниками спору аргументи приєднаними до справи доказами, суд відзначає, що зміст та характер обраних владним суб'єктом юридичних та фактичних мотивів прийняття оскаржених рішень про коригування митної вартості товару, а також обсяг наявних у розпорядженні на момент вчинення управлінського волевиявлення доказів, не дозволяє визнати ці рішення правильними та обґрунтованими.
Статтею 264 МК України визначено, що відмова митного органу у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта (ч. 10 ст. 264); митний орган відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: 1) митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; 2) електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов'язкових реквізитів; 3) митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом (ч. 11 ст. 264); у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу (ч. 12 ст. 264).
Частиною 7 ст. 54 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Таким чином, суд приходить до висновку, що надані позивачем як до суду, так і до митного органу документи на підтвердження митної вартості товару, відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України, у повній мірі підтверджують митну вартість товару, підлягають обчисленню та містять всі реквізити, які ідентифікували ввезений товар, у зв'язку з чим оскаржувані рішення Вінницької митниці про коригування митної вартості товару є необґрунтованими та підлягають скасуванню в судовому порядку.
Суд зазначає, що недоведеність відповідності закону рішень Митниці про коригування митної вартості товару з невідворотною неминучістю призводить до виникнення правових підстав для визнання протиправними карток відмови у прийнятті митних декларацій, митному оформленні товарів.
Оскільки прийняття відповідачем оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товару слугувало підставою для видання карток відмови у прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, то визнання рішень про коригування митної вартості товару протиправними та їх скасування є підставою для визнання протиправними та скасування карток відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА401060/2024/000044 від 08.04.2024, №UА401060/2024/000054 від 23.04.2024,№UА401060/2024/000058 від 03.05.2024.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товару №UА401060/2024/000003/2 від 08.04.2024, №UА401060/2024/000004/2 від 23.04.2024, №UA401060/2024/000006/2 від 03.05.2024, та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА401060/2024/000044 від 08.04.2024, №UА401060/2024/000054/2 від 23.04.2024, №UА401060/2024/000058 від 03.05.2024.
Враховуючи задоволення позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, відповідно до ст. 139 КАС України, суд вважає за необхідне відшкодувати позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суму судового збору сплачену позивачем при зверненні до суду.
Щодо розподілу судових витрат, зокрема, витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 40000,00 грн, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При цьому, суд зауважує, що при розгляді судом питання про відшкодування витрат на правничу допомогу учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань і саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (саме така позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).
Водночас, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
У пункті 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі “Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Тобто питання розподілу судових витрат пов'язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та в постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17 вересня 2019 року у справі №810/3806/18, від 31 березня 2020 року у справі №726/549/19.
З матеріалів справи судом встановлено, що на підтвердження понесених витрат на правову допомогу представником позивача надано договір про надання правової допомоги від 21.05.2024 (далі по тексту - Договір), укладений між товариством з обмеженою відповідальністю “Мультітул-Стандарт», в особі директора ОСОБА_1 та адвокатським бюро "БІДНОЇ ОКСАНИ ІВАНІВНИ", в особі керуючого бюро Бідної Оксани Іванівни (а.с. 37-38).
Відповідно до п. 3.1 Договору, розмір гонорару, який Клієнт сплачує Бюро за надану в межах цього Договору правову допомогу, визначається сторонами у додатковій угоді в фіксованому розмірі.
Також представником позивача надано додаткову угоду №2 від 21.05.2024 до договору про надання правової допомоги, відповідно до якої розмір гонорару Бюро за надання правової допомоги за цим договором складає фіксовану суму 40000,00 грн.
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" від 5 липня 2012 року № 5076-VI, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Cуд також має враховувати чи пов'язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.
Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Аналогічна позиція суду викладена у постанові Верховного Суду від 17 серпня 2022 року по справі №580/3324/19.
Крім того, Верховним Судом у додатковій постанові від 08 березня 2023 року у справі № 873/52/22 зазначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Разом з тим ч. 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі “Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі “Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі “Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі “Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Таким чином, суд вважає, що визначена адвокатом сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, за результатами розгляду даної справи є завищеною у контексті дослідження обсягу фактично наданих ним послуг із урахуванням складності справи та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг і витраченого адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу. При цьому, заходи щодо отримання додаткових доказів адвокатом не вживались, оскільки до позовної заяви додано лише копії документів, наявних у позивача.
Дослідивши подані позивачем докази, суд зазначає, що в даному випадку розмір витрат на оплату послуг адвоката з професійної правничої допомоги позивачу в сумі 40000,00 грн є суттєво завищеним та таким, що не є співмірним із складністю справи з виконаною адвокатом роботою (наданими послугами); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а сума, яка заявлена до відшкодування позивачу за надання послуг та виконання робіт з правової (правничої) допомоги у суді, не є належним чином обґрунтованою на предмет її розміру.
Враховуючи складність справи та наявність усталеної судової практики в аналогічних справах, а також враховуючи, що дана справа розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін суд, виходячи з критерію пропорційності, співмірності та реальності, вважає, що витрати на правничу допомогу підлягають стягненню з відповідача частково, у сумі 10000,00 грн.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд,
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Мультітул-Стандарт" до Вінницької митниці про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Вінницької митниці про коригування митної вартості товару №UА401060/2024/000003/2 від 08.04.2024.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Вінницької митниці UА401060/2024/000044 від 08.04.2024.
Визнати протиправним та скасувати рішення Вінницької митниці про коригування митної вартості товару №UА401060/2024/000004/2 від 23.04.2024.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Вінницької митниці №UА401060/2024/000054/2 від 23.04.2024.
Визнати протиправним та скасувати рішення Вінницької митниці про коригування митної вартості товару №UА401060/2024/000006/2 від 03.05.2024.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Вінницької митниці №UА401060/2024/000058 від 03.05.2024.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької митниці (21034, м. Вінниця, вул. Лебединського, 17, код ЄДРПОУ 43997544) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Мультітул-Стандарт» (41602, Сумська область, м. Конотоп, вул. Коновальця Євгена, 17, кім.9, код ЄДРПОУ 43856496) судові витрати, які складаються з судового збору в сумі 22548,41 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.М. Гелета