10 квітня 2025 року м. Рівне №460/15345/24
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді О.Р. Греська, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доВійськової частини НОМЕР_1
про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій,
До Рівненського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі по тексту - відповідач), в якій позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненадання відповіді на рапорт від 26.10.2024 щодо направлення до лікувального закладу та надання відпустки для лікування у зв'язку з хворобою, на рапорт від 22.11.2024 щодо направлення на військово-лікарську комісію;
зобов'язати відповідача розглянути рапорт від 26.10.2024 щодо направлення до лікувального закладу, рапорт від 26.10.2024 щодо надання відпустки для лікування у зв'язку з хворобою, на рапорт від 22.11.2024 щодо направлення на військово-лікарську комісію.
На обґрунтування позову позивач зазначає, що 26.10.2024 звернувся до військової частини НОМЕР_1 з рапортом та пакетом документів щодо направлення до лікувального закладу з метою подальшого обстеження та проходження лікування для поліпшення загального стану здоров'я. Також, 26.10.2024 звернувся з рапортом про надання відпустки для лікування у зв'язку з хворобою. Як встановлено з інформації про відправлення №59001247422698, 29.10.2024 о 10:57 документи отримані уповноваженим представником військової частини НОМЕР_1 Шмігель Вікторією Марківною. Проте, на час звернення з позовом до суду відповіді на рапорти позивач не отримав. Направлення на електронну адресу лікувального закладу, вказаного в рапорті скеровано не було. Відпускний квиток відповідачем на ІНФОРМАЦІЯ_1 не направлявся. Позивач зазначає, що незважаючи на бездіяльність відповідача пройшов обстеження та курс лікування. Вказує, що за результатами комплексних обстежень за висновком лікарів на даний час потребує скерування на військово-лікарську комісію для визначення придатності до військової служби. 22.11.2024 позивач звернувся до відповідача з рапортом та пакетом документів щодо направлення на ВЛК. Однак, представник відповідача від отримання документів відмовилася. Позивач вважає, що бездіяльність відповідача щодо не розгляду та не надання відповіді на рапорти від 26.10.2024 та 22.11.2024 є протиправною. На підставі викладеного, позивач просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Ухвалою суду від 23.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі; розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; відповідачу встановлено строк на подання відзиву.
Відповідач проти задоволення позову заперечив, подав відзив на позовну заяву. На обґрунтування заперечення відповідач зазначає, що надані позивачем до позову поштові відправлення були адресовані не юридичній особі - військовій частині НОМЕР_1 , а фізичній особі - ОСОБА_2 , яка не є уповноваженою особою відповідача за отримання кореспонденції. Поштові відправлення так і не були отримані навіть цією фізичною особою, про що прямо зазначено на них. При цьому в квитанції 59001247422698 зазначено, що документи лише прибули до відділення (29.10.2024 об 10:57), але отримані так і не були. Відтак, рапорти від позивача встановленим порядком до відповідача не подавалося. Враховуючи наведене, відповідач просить відмовити в задоволенні позову повністю.
Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 26.10.2024 звернувся до командира роти військової частини НОМЕР_1 лейтенанта ОСОБА_3 з рапортом про направлення до лікувального закладу з метою подальшого обстеження та проходження лікування для поліпшення загального стану здоров'я.
Також, 26.10.2024 позивач звернувся до командира роти військової частини НОМЕР_1 лейтенанта ОСОБА_3 з рапортом про надання відпустки для лікування у зв'язку з хворобою.
Вказані рапорти від 26.10.2024 позивач направив засобами поштового зв'язку на ім'я ОСОБА_2 , що підтверджується наявною в матеріалах справи копією відстеження відправлення №5900124422698.
Відповідно до наявної в матеріалах справи копії відстеження відправлення №5900124422698, рапорти позивача від 26.10.2024 отримані одержувачем 04.11.2024.
В подальшому, 22.11.2024 позивач звернувся до командира роти військової частини НОМЕР_1 лейтенанта ОСОБА_3 з рапортом надання направлення для проходження військово-лікарської комісії за місцем проходження лікування.
Вказаний рапорт від 22.11.2024 позивач направив засобами поштового зв'язку на ім'я ОСОБА_2 , що підтверджується наявною в матеріалах справи копією відстеження відправлення №59001266860161.
Відповідно до наявної в матеріалах справи копії відстеження відправлення №59001266860161, рапорт позивач від 22.11.2024 одержувач відмовився отримувати.
Під час судового розгляду справи учасники справи не подали до суду і в матеріалах судової справи відсутні будь-які відповіді Військової частини НОМЕР_1 для позивача, які б підтверджували факт розгляду і вирішення по суті відповідачем рапортів позивача від 26.10.2024 та від 22.11.2024. Відповідач зазначає, що не отримував вказані рапорти позивача.
Вважаючи бездіяльність відповідача, яка полягає у не розгляді рапорті протиправною, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Вирішуючи адміністративний спір по суті, суд зазначає наступне.
Згідно з частинами першою, другою статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
В силу статті 65 Основного Закону України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон України “Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ).
Відповідно до частини першої 2 Закону №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно з частиною шостою статті 2 Закону України №2232-ХІІ передбачені наступні види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV (далі - Статут).
Відповідно до статей 14, 31, 66 Статуту із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатись до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника. Начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців.
У письмовому рапорті військовослужбовець вказує: найменування посади командира (начальника), якому адресується рапорт; заголовок "Рапорт"; суть порушеного питання; перелік доданих до рапорту документів або їх копій (за потреби); найменування займаної посади; військове звання, власне ім'я та прізвище; дату; особистий підпис.
Подання рапорту "по команді" означає направлення його в порядку підпорядкування прямому командиру, який після розгляду та задоволення передає далі своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання. І так далі до командира військової частини або іншої посадової особи, що наділена правом вирішувати питання по суті. Лише у разі неприйняття, нерозгляду чи незадоволення рапорту, він подається непрямому, старшому командиру із поясненням причин такої подачі.
Загальні вимоги до документування управлінської інформації та організації роботи з документами, створеними в паперовій та електронній формі в Апараті Головнокомандувача Збройних Сил України, Генеральному штабі Збройних Сил України, командуваннях видів, родів військ (сил) Збройних Сил України, органах військового управління, штабах угруповань військ (сил), військових частинах (установах) Збройних Сил України (далі - військові частини, установи), включаючи їх підготовку, реєстрацію, облік, зберігання і контроль за виконанням визначені Інструкцією з діловодства у Збройних Силах України, затвердженою наказом Головнокомандувача Збройних Сил України 31.01.2024 №40, (далі - Інструкція з діловодства у Збройних Силах України).
Так пунктом 2.1.6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України визначено, що одним з видів документів, які створюються у Збройних Силах України є рапорт (заява) - письмове звернення військовослужбовця (працівника) до вищої посадової особи з проханням (надання відпустки, матеріальної допомоги, поліпшення житлових умов, переведення, звільнення тощо) чи пояснення особистого характеру.
З наявних у матеріалах справи суд встановив, що позивач звернувся з рапортами до командира роти військової частини НОМЕР_1 лейтенанта ОСОБА_3 . В матеріалах справи наявні копії рапортів від 26.10.2024 та 22.11.2024, а також копії відстеження відправлень №5900124422698 та 59001266860161, де одержувач - ОСОБА_2 .
Наказом Міністерства оборони України №531 затверджено Порядок організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України від 06.08.2024 (далі - Порядок №531), який визначає механізм оформлення, подання, реєстрації, розгляду, прийняття та повідомлення рішення за результатами розгляду рапортів військовослужбовців у Міністерстві оборони України (далі - Міноборони), Збройних Силах України (далі - Збройні Сили) та Державній спеціальній службі транспорту.
Пунктами 2-4 розділу І Порядку № 531 визначено, що з питань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби, а також особистих питань військовослужбовець звертається з рапортом до безпосереднього командира (начальника), а у разі якщо він не може вирішити порушені у рапорті питання, - до наступного прямого командира (начальника).
Військовослужбовці звертаються до органів військового управління, органів управління Служби правопорядку, органів, які проводять досудове розслідування, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, із пропозиціями, заявами та скаргами, які не є рапортами, у порядку, визначеному Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, Законом України “Про звернення громадян» та іншими нормативно-правовими актами Міноборони.
Розділом ІІ зазначеного Порядку визначено форми рапортів, де зокрема п. 1 визначено, що рапорти подаються в усній та письмовій (паперовій або електронній) формах. Військовослужбовець має право усно рапортувати за допомогою технічних засобів комунікації.
Особливості подання та розгляду рапортів у паперовій формі регламентовані розділом ІІІ Порядку №531, а особливості подання та розгляду рапортів в електронній формі - розділом ІV Порядку №531.
Згідно з пунктами 1, 2, 3, 4, 5, 6, 8, 9 розділу ІІІ Порядку №531 у рапорті у паперовій формі військовослужбовець вказує: найменування посади командира (начальника), якому адресується рапорт; заголовок "Рапорт"; суть порушеного питання; перелік доданих до рапорту документів або їх копій (за потреби); найменування займаної посади; військове звання, власне ім'я та прізвище; дату; особистий підпис. Командири (начальники) надають відповідь на паперовий рапорт військовослужбовця шляхом накладення резолюції. Резолюція повинна містити відомості, визначені у додатку 1 до цього Порядку, а саме: погоджено або не погоджено (зазначається правова підстава таобґрунтування) посада безпосереднього командира (начальника), військове звання, підпис, ім'я прізвище; погоджено або не погоджено (зазначається правова підстава та обґрунтування) посада прямого командира (начальника), військове звання, підпис, ім'я прізвище; погоджено або не погоджено (зазначається правова підстава та обґрунтування) посада прямого командира (начальника), військове звання, підпис, ім'я прізвище.
Непогодження рапорту безпосереднім та/або прямими командирами (начальниками) не перешкоджає подальшому руху рапорту для його розгляду командиром (начальником) або іншою посадовою особою, яка уповноважена приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, та прийняття рішення по суті рапорту.
Відмова у задоволенні рапорту має бути вмотивованою. Якщо для прийняття рішення по суті рапорту недостатньо наданих військовослужбовцем інформації або документів, безпосередній або прямий командир (начальник) військовослужбовця, уповноважений приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, може не погодити рапорт, зазначивши вичерпний перелік підстав та документів (копій документів), які необхідно додати до рапорту для вирішення його по суті. Командиру (начальнику), уповноваженому приймати рішення стосовно порушеного у рапорті питання, забороняється відмовляти у задоволенні рапорту у разі, якщо до рапорту не додано документів, які є або повинні бути в розпорядженні відповідного командира (начальника). Усі рапорти, які потребують розгляду (прийняття рішення) командиром військової частини, попередньо обов'язково реєструються службою діловодства. Початок перебігу строку розгляду паперового рапорту розпочинається із часу подання рапорту, а не часу його реєстрації в службі діловодства. Часом подання паперового рапорту є дата передачі рапорту на погодження безпосередньому командиру (начальнику) військовослужбовця, а у разі відмови в розгляді рапорту безпосереднім командиром (начальником) - дата передачі рапорту прямому командиру (начальнику), з урахуванням вимог пункту 1 цього розділу.
У разі направлення рапорту засобами поштового зв'язку часом подання рапорту є дата надходження рапорту до поштового відділення за місцем знаходження відповідного підрозділу.
Розгляд паперового рапорту військовослужбовця всіма його прямими командирами (начальниками) здійснюється: 1) невідкладно, але не пізніше ніж за 48 годин із часу подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які стосуються військової дисципліни, обов'язків особового складу під час виконання бойових наказів (розпоряджень), збереження життя та здоров'я особового складу, відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин; 2) у строк не більше 14 днів із дня подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які не відносяться до питань, визначених підпунктом 1 цього пункту.
Отже, з огляду на вказані вище норми, подання рапорту "по команді" означає направлення його в порядку підпорядкування прямому командиру, який після розгляду та погодження передає його своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання, і так далі до командира військової частини або іншої посадової особи, що наділена правом вирішувати питання по суті.
Судом встановлено, що позивач звернувся до командира роти військової частини НОМЕР_1 лейтенанта ОСОБА_3 з рапортами від 26.10.2024 про клопотання про направлення до лікувального закладу з метою подальшого обстеження та проходження лікування для поліпшення загального стану здоров'я та про надання відпустки для лікування у зв'язку з хворобою та від 22.11.2024 про клопотання про надання направлення для проходження військово-лікарської комісії за місцем проходження лікування.
Водночас з долучених до матеріалів копій відстеження відправлень №5900124422698 та 59001266860161 встановлено, що отримувачем листів є ОСОБА_2 , що також не заперечується позивачем по суті його позовних вимог.
Окрім того, суд звертає увагу, що в своїй позовній заяві позивач зазначає про те, що документи були отримані уповноваженим представником військової частини НОМЕР_1 Шмігель Вікторією Марківною, при цьому рапорти позивача адресовані безпосередньо командиру роти військової частини НОМЕР_1 лейтенанту ОСОБА_3 , а не уповноваженому представнику військової частини НОМЕР_1 .
Судом вже зазначалось вище, що пунктами 2-4 розділу І Порядку № 531 визначено, що з питань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби, а також особистих питань військовослужбовець звертається з рапортом до безпосереднього командира (начальника), а у разі якщо він не може вирішити порушені у рапорті питання, - до наступного прямого командира (начальника).
При цьому, з наявних в матеріалах справи документів, судом встановлено, що позивач хоча і адресував свої рапорти від 26.10.2024 та від 22.11.2024 безпосередньому командиру роти військової частини НОМЕР_1 лейтенанту ОСОБА_3 , однак направив такі рапорти особі, яку суд не може вважати командиром або уповноваженою особою ВЧ НОМЕР_1 .
Водночас, у матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б давали для суду підстави для висновку про те, що надіслані позивачем документи (рапорти з додатками) отримані уповноваженим представником військової частини НОМЕР_1 .
Окремо суд зазначає, що Порядком №531 також визначено, що у разі направлення рапорту засобами поштового зв'язку часом подання рапорту є дата надходження рапорту до поштового відділення за місцем знаходження відповідного підрозділу.
Водночас, направлення позивачем рапорту фізичній особі, яка не визначена як особа, уповноважена ВЧ НОМЕР_1 , не може розцінюватись як направлення рапорту на поштову адресу військової частини, оскільки в наявних в матеріалах справи відстежень поштових відправлень про військову частину НОМЕР_1 не йдеться.
Отже, з огляду на вказані вище норми, подання рапорту "по команді" означає направлення його в порядку підпорядкування прямому командиру, який після розгляду та погодження передає його своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання, і так далі до командира військової частини або іншої посадової особи, що наділена правом вирішувати питання по суті, водночас направлення рапортів позивачем іншій особі не може вважатись поданням таких рапортів безпосередньому прямому командиру з огляду на наведені вище доводи суду.
Таким чином, оскільки позивачем не доведено факту звернення з рапортами до командира роти військової частини НОМЕР_1 лейтенанта ОСОБА_3 , суд не вбачає підстав для визнання бездіяльності військової частини НОМЕР_1 протиправною, оскільки в суду відсутні докази того, що рапорти позивача скеровувався належній особі.
Відповідно до частинами 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи встановлені судом у цій справі і описані вище фактичні обставини, суд дійшов висновку, що факт подання рапортів позивача безпосередньому командиру є недоведеним, а за таких обставин, суд не може встановити протиправну бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду таких рапортів, а відтак в задоволенні позовних вимог слід відмовити в повному обсязі.
Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати на користь позивача не підлягають розподілу.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій, - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 )
Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 . ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_3 )
Повний текст рішення складений 10.04.2025.
Суддя Олег ГРЕСЬКО