про залишення позову без розгляду в частині позовних вимог
09 квітня 2025 року м. Рівне №460/28002/23
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дудар О.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доВійськової частини НОМЕР_1
про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій.
Позивач просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" від 28.02.2022 №168;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 видати наказ, яким перерахувати та виплатити нарахувати та виплатити з 16.02.2022 по 28.02.2023 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" від 28.02.2022 №168 у розмірі 100000грн пропорційно в розрахунку на місяць.
Позов обґрунтовано тим, що позивач є військовослужбовцем Військової частини НОМЕР_1 . 16.02.2022, захищаючи незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, позивач отримав мінно-вибухову травму, вогнепальні осколкові сліпі поранення. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" від 28.02.2022 №168 (далі - Постанова №168) має право на винагороду, передбачену у розмірі, збільшеному до 100000грн, яку відповідач протиправно не виплачує.
Ухвалою суду від 14.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому просив залишити позовну заяву без розгляду у зв'язку із пропуском позивачем строку звернення до суду. Зазначив, що позивач подав позов до суду за спливом 11 місяців з моменту, коли він дізнався про "начебто порушення його прав".
Ухвалою суду від 21.03.2024 позовну заяву залишено без руху після відкриття провадження у справі, запропоновано позивачу усунути недоліки позовної заяви шляхом подання заяви про поновлення строку звернення до суду із зазначенням підстав для поновлення строку та доказів на їх обґрунтування.
Заяви про поновлення строку звернення до суду позивач не подав. Натомість від представника позивача надійшла заява про (уточнення) зменшення позовних вимог, яка ухвалою суду від 26.03.2024 була повернута заявнику.
Відповідно до ч.1 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.07.2024 у справі №990/156/23 зазначила, що ст.233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) є нормою матеріального права, яка визначає строк судового захисту права працівника у разі порушення законодавства про працю. Указана норма поширює свою дію на всіх працівників і службовців підприємства, установи, організації та незалежно від характеру їх трудової діяльності, у тому числі на осіб, які проходять публічну чи державну службу.
Відповідно до ч.2 ст.233 КЗпП України (у редакції, яка діяла до 19.07.2022), у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Тобто, до 19.07.2022 звернення до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати не було обмежено строками.
Однак, 19.07.2022 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" від 01.07.2022 №2352-ІХ (далі - Закон №2352-ІХ), згідно з яким частина перша і друга статті 233 КЗпП України діють у новій редакції.
Відповідно до ч.1 ст.233 КЗпП України (у редакції Закону №2352-ІХ), працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Відтак, після 19.07.2022 строк звернення до суду за вирішенням спору про стягнення належної працівнику заробітної плати обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Характерною особливістю спірних правовідносин є те, що позивач просив донарахувати додаткову винагороду за період, який охоплює часові проміжки як до, так і після внесення змін до ст.233 КЗпП України (19.07.2022).
Відповідно до п.1 гл.XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2023 №383 "Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 року №338 і постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 року №1236" дію карантину через COVID-19 продовжено до 30 червня 2023 року.
Надалі карантин було скасовано з 24:00 год. 30 червня 2023 року постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651, яка опублікована в офіційному виданні "Урядовий кур'єр" №130 30 червня 2023 року, тобто в останній день карантину.
З огляду на викладене, з урахуванням п.1 гл.ХІХ "Прикінцеві положення" КЗпП України, відлік тримісячного строку звернення до суду зі спорами, визначеними ст.233 КЗпП України, почався 01 липня 2023 року.
Такий висновок суду узгоджується з висновком, викладеним у постанові Верховного суду від 21.03.2025 у справі 3460/21394/23.
У цій постанові Верховний Суд дійшов до такого висновку: "Якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин", то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин")".
Застосовуючи наведений висновок Верховного Суду, як це передбачено ч.5 ст.242 КАС України, суд зазначає, що спірний період (з 16.02.2022 по 28.02.2023) варто умовно поділити на дві частини: до набрання чинності Законом №2352-ІХ (19.07.2022) та після нього.
Період з 16 лютого 2022 року до 19 липня 2022 року регулюється положеннями ст.233 КЗпП України у редакції до внесення змін Законом №2352-ІХ, яка визначає право особи на звернення до суду із позовом про стягнення належної їй заробітної плати (додаткової винагороди) без обмеження будь-яким строком.
При цьому, період з 19 липня 2022 року до 28 лютого 2023 року регулюється вже нині чинною редакцією ст.233 КЗпП України, яка передбачає тримісячний строк звернення до суду.
Позивач з позовною заявою у цій справі звернувся до суду 12.12.2023.
Частина друга статті 122 КАС України передбачає, що строк звернення до суду обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд зазначає, що під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття ж "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав.
Визначаючи у межах спірних правовідносин початок строку для звернення з позовною заявою, суд звертає увагу на те, що додаткова винагорода, передбачена Постановою №168, виплачується до 25 числа місяця за попередній місяць.
Не отримавши додаткову винагороду або ж отримавши таку винагороду у неналежному, на думку позивача, розмірі, він мав реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про те, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
Отже, з дня отримання (неотримання) виплати позивач вважається таким, що повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів.
Суд зазначає, що незнання про порушення своїх прав через байдужість або небажання про це дізнатися не можуть розглядатися як поважна причина пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом, оскільки є результатом суб'єктивних дій самого позивача, а не об'єктивно існуючими обставинами, що перешкоджають їй вчасно реалізувати своє право на судовий захист.
Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом, зокрема, у постановах від 27.01.2020 у справі №420/3001/19, від 25.02.2020 у справі №360/1870/19.
Водночас, суд зауважує, що з урахуванням п.1 гл.ХІХ "Прикінцеві положення" КЗпП України, відлік строку звернення до суду з цим позовом розпочався 01 липня 2023 року та мав би сплинути 30 вересня 2023 року.
Отже, позивач пропустив строк звернення до суду з цим позовом у частині позовних вимог за період з 19.07.2022 до 28.02.2023.
Згідно з ч.ч.13-15 ст.171 КАС України, суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків.
Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.
Згідно з ч.6 ст.161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
В ухвалі від 21.03.2024 про залишення позову без руху суд пропонував позивачу подати заяву про поновлення строку звернення до суду.
Зазначену ухвалу було доставлено представнику позивачу, адвокату Урсаленку Б.О., в його електронний кабінет, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа від 25.03.2024 (т.2 - а.с.50).
Крім того, ухвалу від 21.03.2024 про залишення позову без руху було надіслано позивачу за зазначеною у позовній заяві адресою: АДРЕСА_1 .
Поштове відправлення №0600257070953 із ухвалою від 21.03.2024 повернулося за зворотною адресою. Причина повернення - "адресат відсутній за вказаною адресою" (т.2 - а.с.64).
Відповідно до ч.1 ст.131 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), учасники судового процесу зобов'язані під час провадження у справі повідомляти суд про зміну місця проживання (перебування, знаходження), роботи, служби. У разі неповідомлення про зміну адреси повістка надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку в порядку, визначеному статтею 129 цього Кодексу, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Згідно з ч.5 ст.251 КАС України, учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено в порядку письмового провадження, копія судового рішення в електронній формі надсилається протягом двох днів із дня його складення у повному обсязі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
За приписами п.5 ч.6 ст.251 КАС України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє (ч.7 ст.251 КАС України).
За таких обставин, у розумінні ст.251 КАС України ухвала суду від 21.03.2024 про залишення позову без руху вважається врученою позивачу.
Зазначену ухвалу позивач проігнорував, заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду - не подав.
Відповідно до п.7 ч.1 ст.240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо провадження в адміністративній справі було відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимогам статей 160, 161, 172 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у строк, встановлений судом.
Враховуючи викладене, позовна заява в частині позовних вимог за період з 19.07.2022 до 28.02.2023 підлягає залишенню без розгляду.
Керуючись статтями 240, 241, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Залишити без розгляду позовну заяву у справі №460/28002/23 в частині позовних вимог щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" від 28.02.2022 №168, за період з 19 липня 2022 року до 28 лютого 2023 року.
Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання.
Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Ухвалу складено 09 квітня 2025 року.
Суддя О.М. Дудар