10 квітня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/3037/25
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сич С.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
07 березня 2025 року через систему "Електронний суд" до Полтавського окружного адміністративного суду подана позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (надалі - відповідач, ГУ ПФУ в Полтавській області), у якій позивач просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови у перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2020, 2021, 2022 роки з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити ОСОБА_1 з 27.01.2025 перерахунок та виплату пенсії за віком з урахуванням раніше виплачених сум відповідно до ст. 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, тобто за 2020, 2021, 2022 роки.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 з 05.04.2012 була призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення". Із 22.11.2023 позивачу призначено пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", однак, призначаючи пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", відповідач не застосував показник середньої заробітної плати України за 2020-2022 роки, чим порушив право позивача на належне соціальне забезпечення.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 11 березня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/3037/25, клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження задоволено, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), витребувано докази.
25 березня 2025 року до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву /а.с. 24-28/, в якому представник відповідача просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що ОСОБА_1 з 05.04.2012 отримувала пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення". На підставі заяви позивача від 22.11.2023 ОСОБА_1 переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та застосовано середню заробітну плату (дохід) в Україні 7405,03 грн. Пояснює, що оскільки право на призначення пенсії позивачем було використано у 2012 році, підстави для застосування при переведенні на пенсію за віком показника середньої заробітної плати в Україні за 2020-2022 роки відсутні.
У відзиві заявлено клопотання про залучення як співвідповідача у справі №440/3037/25 Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 25 березня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про залучення співвідповідача у справі №440/3037/25.
Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.
Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини та спірні правовідносини.
ОСОБА_1 з 05.04.2012 призначено пенсію за вислугу років, як працівнику освіти, відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", що підтверджується протоколом № 4550 від 19.04.2012 /а.с.31-39/.
22.11.2023 ОСОБА_1 звернулася до Гадяцького об'єднаного управління ПФУ із заявою за призначенням/перерахунком пенсії, у якій просила перерахувати пенсію у зв'язку з переходом на інший вид пенсії - за віком /а.с. 40-42/.
Із 22.11.2023 ОСОБА_1 призначено пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", що підтверджується рішенням Гадяцького об'єднаного управління ПФУ №916100153653 про перерахунок пенсії від 28.11.2023 /а.с. 43/.
При цьому пенсійним органом здійснено обрахунок пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2014-2016 роки /а.с. 45-48/.
На звернення представника позивача із заявою від 27.01.2025 щодо перерахунку пенсії /а.с. 12/ листом Головного управління ПФУ в Полтавській області від 29.01.2025 повідомлено про застосування середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачені страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014-2016 роки (3764,40 грн.), та зазначено, що право на призначення пенсії було нею використано у 2012 році, тому для застосування при переведенні на пенсію за віком показника середньої заробітної плати в Україні за 2020-2022 роки, який враховується при призначенні пенсій у 2023 році, підстави відсутні /а.с. 13/.
Позивач не погодився з діями відповідача щодо застосування середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2014-2016 роки, у зв'язку з чим звернувся до суду з позовом у цій справі.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам та відповідним доводам сторін, суд дійшов таких висновків.
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 22 Конституції України права і свободи людини та громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються й не можуть бути скасовані. Під час прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту й обсягу наявних прав і свобод.
Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом (стаття 46 Конституції України).
Згідно із статтею 2 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII від 05.11.1991 (далі - Закон №1788-XII) за цим Законом призначаються трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Відповідно до приписів статті 52 Закону №1788-XII (у редакції чинній на час призначення позивачу пенсії за вислугу років) право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники освіти, охорони здоров'я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту "е" статті 55.
За приписами пункту "е" статті 55 Закону №1788-XII право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 з 05.04.2012 призначено пенсію за вислугу років, як працівнику освіти, відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", що підтверджується протоколом 4550 від 19.04.2012 /а.с.31-39/.
Статтею 53 Закону №1788-XII передбачено, що пенсії за вислугу років (крім пенсій працівникам льотно-випробного складу авіації та особам льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотам, штурманам, бортінженерам, бортмеханікам, бортрадистам, льотчикам-наглядачам) і бортоператорам, які виконують спеціальні роботи в польотах) призначаються в розмірах, встановлених статтями 19 і 21 цього Закону для пенсій за віком.
Так, статтею 19 Закону №1788-XII визначено розміри пенсії за віком, а статтею 21 Закону №1788-XII передбачено розміри надбавок до пенсії за віком.
Отже, з 05.04.2012 позивачу була призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", що була розрахована в розмірах, встановлених статтями 19 і 21 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV, містить поняття призначення пенсії (ст. 26 Закону), переведення з одного виду пенсії на інший (ст. 45 Закону), перерахунок пенсії (ст. 42 Закону), поновлення виплати пенсії (ст. 49 Закону). При цьому, Закон не містить чіткого та ясного визначення кожного з цих понять.
Водночас, статтею 44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV передбачено, що звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Отже, Законом передбачено подання виключно заяви про призначення чи про перерахунок пенсії.
Частиною 1 статті 9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (надалі - Закон № 1058-IV) передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Таким чином, законом передбачено такі види пенсії: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Частиною 3 статті 45 Закон № 1058-IV передбачено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
У постанові від 10.07.2018 у справі № 520/6808/17, аналізуючи норми Закону № 1058-ІV, Верховний Суд дійшов висновку, що частиною 3 статті 45 Закону №1058-ІV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший.
Тобто позивач, реалізуючи своє право на вибір пенсійних виплат, звернувся до органу Пенсійного органу із заявою від 22.11.2023 про призначення іншої пенсії за іншим законом, а саме пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV.
Частиною 1 статті 27 Закону № 1058-IV передбачено, що розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп * Кс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.
Згідно з приписами частини 2 статті 40 Закону № 1058-IV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки. Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn ); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що частиною 3 статті 45 Закону № 1058-ІV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом (пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника), на інший. Показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Однак, у спірному випадку з 05.04.2012 позивачу було призначено пенсію за вислугу років як працівнику освіти відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", тоді як про призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV позивач вперше звернувся із заявою від 22.11.2023, раніше 22.11.2023 позивачу не призначалася пенсія за віком відповідно до Закону №1058-IV.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що показник заробітної плати має враховуватися за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії за віком з 22.11.2023, оскільки пенсія за віком передбачена іншим законом, ніж пенсія за вислугу років, яку позивач отримував раніше.
Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду від 31.05.2019 у справі №344/7053/17.
Частиною 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду від 31.05.2019 у справі №344/7053/17, в силу частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України є обов'язковими для врахуванням судом першої інстанції.
Суд зазначає, що відповідно до пункту 4-3 Прикінцевих положень Закону №1058-IV пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %.
Однак, пенсія ОСОБА_1 відповідно до цього Закону №1058-IV не призначалася до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", тобто до 11.10.2017, тому приписи наведеної вище норми не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Частиною 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№ 25921/02) Європейський Суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства (Stretch v. the United Kingdom № 44277/98).
У межах вироблених Європейським Судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Фон Мальтцан та інші проти Німеччини). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність (Maltzan (Freiherr Von) and others v. Germany № 71916/01, № 71917/01 та № 10260/02).
Підсумовуючи викладене вище, зважаючи на встановлені обставини справи та наведені вище норми права, якими врегульовані спірні правовідносини, суд вважає за необхідне визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії за віком згідно з Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV з 27 січня 2025 року із застосуванням при її призначенні показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2020-2022 роки, та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області перерахувати ОСОБА_1 пенсію за віком згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV з 27 січня 2025 року, здійснивши її обчислення із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки (2020-2022 роки), що передують року звернення ОСОБА_1 за призначенням пенсії за віком, та здійснити виплату перерахованої пенсії з урахуванням проведених виплат.
Отже, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Відповідно до приписів пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання фізичною особою до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, встановлюється ставка судового збору в розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" установлено з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема, працездатних осіб - 3028 гривень.
Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
З огляду на викладене вище, у цій справі позивач повинен сплатити за подання позовної заяви немайнового характеру судовий збір у розмірі 968,96 грн. (3028 грн. * 0,4*0,8).
Позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір у розмірі 969 грн., що підтверджується квитанцією №5600-9621-2396-3950 від 07.03.2025 /а.с. 9/ та випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України /а.с. 18/.
Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, при задоволенні позову ОСОБА_1 суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 968 грн. 96 коп. (тобто з урахуванням встановленого законом коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору).
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 9, 77, 139, 229, 243-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Гоголя, 34, м. Полтава, 36000, ідентифікаційний код 13967927) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії за віком згідно з Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV з 27 січня 2025 року із застосуванням при її призначенні показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2020-2022 роки.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області перерахувати ОСОБА_1 пенсію за віком згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV з 27 січня 2025 року, здійснивши її обчислення із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки (2020-2022 роки), що передують року звернення ОСОБА_1 за призначенням пенсії за віком, та здійснити виплату перерахованої пенсії з урахуванням проведених виплат.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 968 грн. 96 коп. (дев'ятсот шістдесят вісім гривень дев'яносто шість копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя С.С.Сич