09 квітня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/14865/24
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Супруна Є.Б., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу №440/14865/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
05.12.2024 ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (надалі - ГУПФ), в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача №164750002619 від 26.08.2024 про відмову у призначенні пенсії;
- зобов'язати ГУПФ зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи з 23.06.1978 по 26.10.1978, з 03.12.1982 по 31.03.1983, з 13.03.1989 по 09.11.1989 та з 16.12.1989 по 19.10.1990;
- зобов'язати ГУПФ призначити ОСОБА_1 з 19.08.2024 пенсію за віком на підставі статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
В якості підстави для звернення до суду заявник вказує на протиправну, як на його думку, поведінку відповідача, що полягає у неналежній оцінці фактичних обставин трудової діяльності позивача, що призвело до протиправної відмови у призначенні йому пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Ухвалою судді Полтавського окружного адміністративного суду від 13.12.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі із призначенням її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
У відзиві на позов (який відповідач помилково назвав відповіддю на відзив) представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні позову, оскільки відповідно до наданих заявником документів для призначення пенсії виявлено обставини недостатності страхового стажу, оскільки не враховано період роботи в колгоспі з 23.06.1978 по 26.10.1978 відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 , так як відсутня довідка про встановлений мінімум трудової участі у господарстві та фактично відпрацьовані вихододні. Крім того, до страхового стажу не зараховано періоди роботи в росії з 03.12.1982 по 31.03.1983 згідно з довідкою №2 від 20.01.2020, з 13.03.1989 по 09.11.1989 згідно з довідкою №14 від 01.10.2019 та з 16.12.1989 по 19.10.1990 згідно з довідкою №784 від 28.01.2020, оскільки 23.12.2022 набрав чинності Закон України "Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993", відповідно до якого зупинено у відносинах, зокрема, з РФ дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22.01.1993 і ратифікованої Законом України від 10.11.1994 №240/94-ВР та протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993, вчинено від імені України у м. Москві 28.03.1997 і ратифіковано Законом України від 03.03.1998 №140/98-ВР (а.с. 33-38).
Розгляд справи, відповідно до ч. 2 ст. 263 КАС України, здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.
19.08.2024 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у віці 65 років звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком.
За висновком пенсійного органу для призначення пенсії після досягнення 65 років необхідний страховий стаж становить не менше 15 років. При цьому, страховий стаж позивача становить 14 років 03 місяці 08 днів. Згідно з поданими документами до страхового стажу не зараховано:
- період роботи в колгоспі з 23.06.1978 по 26.10.1978 згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 , оскільки відсутня довідка про встановлений мінімум трудової участі у господарстві та фактично відпрацьовані вихододні. Для зарахування зазначених періодів необхідно долучити довідки про встановлений мінімум трудової участі у господарстві та фактично відпрацьовані вихододні.
- періоди роботи в Росії з 03.12.1982 по 31.03.1983 згідно з довідкою №2 від 20.01.2020, з 13.03.1989 по 09.11.1989 згідно з довідкою №14 від 01.10.2019 та з 16.12.1989 по 19.10.1990 згідно з довідкою №784 від 28.01.2020, оскільки 23.12.2022 набрав чинності Закон України "Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993", відповідно до якого зупинено у відносинах, зокрема, з РФ дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22.01.1993 і ратифікованої Законом України від 10.11.1994 №240/94-ВР та протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993, вчинено від імені України у м. Москві 28.03.1997 і ратифіковано Законом України від 03.03.1998 №140/98-ВР. Документи, необхідні для призначення пенсії, зокрема, про стаж роботи до 31.12.1991, уточнюючі відповідно до Закону України "Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993" до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на РРФСР по 31.12.1991. Довідки про пільговий характер роботи, про навчання, про цивільний стан особи та інші документи враховуються при призначенні пенсії у разі проставлення апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений, передбаченого ст. 4 Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів від 05.10.1961.
У зв'язку з цим рішенням ГУПФ (за екстериторіальністю) від 26.08.2024 №164750002619 було відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком з огляду на обставини відсутності необхідного страхового стажу, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (а.с. 13).
Позивач, вважаючи це рішення таким, що порушує його конституційне право на пенсію за віком, звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних міркувань.
Відповідно до п. 6 ст. 92 Конституції України, виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
З 01.01.2004 таким законом є, насамперед, Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (надалі - Закон №1058-IV), який був прийнятий на зміну положенням Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Оскільки і Закон №1058-IV, і Закон України "Про пенсійне забезпечення" регулюють одні й ті ж правовідносини, то пріоритет у застосуванні, за загальним правилом, мають норми Закону №1058-IV, як спеціального акта права, прийнятого пізніше у часі, а норми Закону України “Про пенсійне забезпечення" підлягають субсидіарному (додатковому) застосуванню у разі неурегульованості певного питання приписами Закону №1058-IV.
Відповідно до ст. 8 Закону №1058-IV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
За приписами ч. 1 ст. 9 Закону №1058-IV, відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Приписами статті 24 Закону №1058-IV, крім іншого, визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності) та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.
Частиною першою статті 26 Закону №1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років.
Відповідно до частини другої статті 26 Закону №1058-IV разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - від 19 до 29 років.
У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 15 до 21 року.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 56 Закону № 1788-ХІІ до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
За приписами пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (надалі - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до п. 3 зазначеного Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Отже, законодавець чітко визначив, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка і саме за відсутності такої або відповідних записів у ній, стаж встановлюється на підставі даних, наявних в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та інших документів.
Предмет спору у цій справі зводиться до встановлення обставин правомірності рішення пенсійного органу про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком, яке вмотивоване посиланням на обставини відсутності стажу на дату звернення.
Так, однією з підстав для відмови у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 слугував висновок відповідача про невключення до загального страхового стажу періоду роботи у колгоспі з 23.06.1978 по 26.10.1978, що відображений у записах трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки відсутня довідка про встановлений мінімум трудової участі у господарстві та фактично відпрацьовані вихододні.
Оцінюючи такий мотив на предмет його обґрунтованості, суд зважає на таке.
Як вже встановлено судом, 19.08.2024 позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії.
Серед інших документів до заяви той додав трудову книжку серії НОМЕР_1 , заповнену 20.07.1977 (а.с. 20-25), з метою підтвердження страхового стажу.
Із копії вказаної трудової книжки суд встановив, що відповідно до запису №5 - 23.06.1978 ОСОБА_1 прийнятий на роботу водієм в колгосп ім. Мічуріна Глобинського району, а згідно із записом №6 - позивач 26.10.1978 вибув з колгоспу за власним бажанням (а.с. 21).
Як слушно зауважує представник відповідача, трудова книжка не містить відомостей про встановлений мінімум трудової участі у господарстві та фактично відпрацьовані вихододні.
Це зумовлено тим, що у трудовій книжці ОСОБА_1 серія НОМЕР_1 від 20.07.1977 відсутній відповідний розділ, як це передбачалося для трудових книжок колгоспників, порядок ведення яких був врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, що затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 за № 310.
Таким чином, у відповідності до вимог п. 3 Порядку №637, позивач мав надати до пенсійного органу довідки з інформацією про встановлений мінімум трудової участі у господарстві та фактично відпрацьовані вихододні, проте цього своєчасно не зробив.
Натомість лише звертаючись до суду з цим позовом ОСОБА_1 долучив архівні довідки від 19.11.2024 №01-11/1020 та №01-11/1019, видані Комунальною установою "Трудовий архів" Глобинської міської ради, щодо роботи позивача у колгоспі ім. Мічуріна м. Глобине.
Однак ці докази судом до уваги не приймаються, оскільки такі довідки не були предметом аналізу ГУПФ під час вирішення питання про призначення пенсії позивачу.
Враховуючи викладене, суд зазначає, що відповідач правомірно відмовив позивачу у зарахуванні до трудового (нині - страхового) стажу періоду його роботи в колгоспі ім. Мічуріна Глобинського району з 23.06.1978 по 26.10.1978.
Відтак у задоволенні позову у цій частині вимог слід відмовити.
Іншою підставою для відмови у призначенні пенсії за віком слугував висновок ГУПФ про незарахування до страхового стажу періоду роботи в Росії з 03.12.1982 по 31.03.1983 згідно з довідкою ТОВ СКП "Дмитріївське" №2 від 20.01.2020, з 13.03.1989 по 09.11.1989 згідно з довідкою ТОВ "Снегурівське" №14 від 01.10.2019, з 16.12.1989 по 19.10.1990 згідно з архівною довідкою Адміністрації Михайлівського муніципального району РФ №784 від 28.01.2020.
Суд визнає безпідставними посилання відповідача на обставини зупинення дії Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, підписаної від імені України у м. Мінську 22.01.1993 у відносинах, зокрема з РФ, а також твердження з приводу того, що довідки про пільговий характер роботи, про навчання, про цивільний стан особи та інші документи враховуються при призначенні пенсії лише в разі проставлення апостиля компетентним органом, в якій документ був складений, з огляду на наступне.
Так, 01.12.2022 прийнято Закон України "Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року" №2783-ІХ (надалі - Закон №2783-IX), яким керуючись положеннями статті 62 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, статті 24 Закону України "Про міжнародні договори України", зупинено у відносинах з РФ та Республікою Білорусь дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22.01.1993 і ратифікованої Законом України від 10.11.1994 №240/94-ВР (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 46, ст. 417), та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993, вчиненого від імені України у м. Москві 28.03.1997 і ратифікованого Законом України від 03.03.1998 №140/98-ВР (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., № 26, ст. 162). Вирішено, керуючись положеннями статті 54 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, статті 84 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, статті 24 Закону України "Про міжнародні договори України", вийти з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22.01.1993 і ратифікованої Законом України від 10.11.1994 №240/94-ВР (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 46, ст. 417), та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993, вчиненого від імені України у м. Москві 28.03.1997 і ратифікованого Законом України від 03.03.1998 №140/98-ВР (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., № 26, ст. 162).
Отже, Законом №2783-IX зупинено дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчинену від імені України у м. Мінську 22.01.1993 і ратифіковану Законом України від 10.11.1994 №240/94-ВР, тому до документів, виданих на території РФ, при їх пред'явленні на території України застосовуванню підлягала вимога засвідчення апостилем згідно з Конвенцією, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, 1961 року, яка є чинною у відносинах України з РФ.
Водночас 04.02.2023 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №107 "Деякі питання прийняття на території України під час воєнного стану документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав", якою установлено, що під час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування документи, виготовлені або засвідчені на території іноземних держав установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на території України без спеціального посвідчення (консульської легалізації, проставлення апостиля тощо) у разі, коли станом на 24 лютого 2022 р. такі документи приймалися на території України без спеціального посвідчення.
Законом №2102-IX від 24.02.2022 затверджено Указ Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022, яким введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, що триває і дотепер.
Станом на 24.02.2022 спірні довідки, видані на території РФ, приймалися на території України без спеціального посвідчення в силу Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, дія якої була зупинена лише Законом №2783-IX від 01.12.2022.
Тому такі довідки підлягають прийняттю на території України без спеціального посвідчення (проставлення апостиля).
З огляду на викладене суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 в частині доводів про неправомірність не зарахування до страхового стажу періодів роботи з 03.12.1982 по 31.03.1983 згідно з довідкою №2 від 20.01.2020, з 13.03.1989 по 09.11.1989 згідно з довідкою №14 від 01.10.2019 та з 16.12.1989 по 19.10.1990 згідно з довідкою №784 від 28.01.2020.
Підсумовуючи вищевикладене, суд доходить висновку про те, що рішення ГУПФ №164750002619 від 26.08.2024 є необґрунтованим в частині висновку про незарахування періодів роботи позивача в РФ, оскільки прийняте без належної оцінки обставин, що мають значення для прийняття рішення, у зв'язку з чим таке рішення суд визнає протиправним та скасовує його повністю.
Обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати ГУПФ здійснити повторний розгляд заяви ОСОБА_1 від 19.08.2024 про призначення йому пенсії за віком з урахуванням висновку суду про необхідність зарахування до трудового (страхового) стажу періодів його роботи в РФ з 03.12.1982 по 31.03.1983, з 13.03.1989 по 09.11.1989, з 16.12.1989 по 19.10.1990.
Відтак позов слід задовольнити частково.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Тож понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору підлягають присудженню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань ГУПФ у сумі пропорційній до задоволеної частини позовних вимог (1/2) - 605,60 грн.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 у справі №440/14865/24 - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 26.08.2024 №164750002619.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити повторний розгляд заяви ОСОБА_1 від 19.08.2024 про призначення йому пенсії за віком з урахуванням висновку суду про необхідність зарахування до трудового (страхового) стажу періодів його роботи в РФ з 03.12.1982 по 31.03.1983, з 13.03.1989 по 09.11.1989, з 16.12.1989 по 19.10.1990.
В решті вимог - позов залишити без задоволення.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області частину судових витрат, що пов'язані зі сплатою судового збору, у сумі 605 (шістсот п'ять) грн 60 коп.
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ; АДРЕСА_1 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885; вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду впродовж тридцяти днів з моменту його підписання.
Суддя Є.Б. Супрун