10 квітня 2025 року м. ПолтаваСправа №440/2550/25
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Кукоби О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Полтавського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
1. Стислий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.
ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Полтавського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (надалі - відповідач, Полтавський ВДВС), у якому просив:
визнати протиправною бездіяльність Полтавського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо не зняття арешту з майна боржника ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) при закінченні виконавчого провадження №40018972 на підставі п.8 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції 1999 року);
зобов'язати відповідача зняти арешт з усього нерухомого майна боржника - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), який накладений на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер 40018972, яка була видана 04.03.2014 ВДВС Полтавського РУЮ номер запису про обтяження: 5068037 (спеціальний розділ).
Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що на примусовому виконанні у Полтавському ВДВС перебувало виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №1/1616/1159/11, виданого 07.08.2013 Ленінським районним судом м. Полтави про конфіскацію всього належного майна ОСОБА_1 . У виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника та на підставі постанови державного виконавця до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про обтяження.
Виконавче провадження 18.06.2014 завершено внаслідок прийняття державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження, оскільки у боржника відсутнє майно, належне йому на праві власності, на яке може бути звернуто стягнення. Проте державним виконавцем арешт з нерухомого майна боржника не знято, а заяву представника позивача про вчинення дій щодо зняття арешту відхилено.
Позивач переконаний, що оскільки виконавче провадження щодо нього завершено, відмова державного виконавця в знятті арешту з майна ОСОБА_1 суперечить законодавству і порушує його права.
2. Позиція відповідача.
Електронний примірник ухвали про відкриття провадження доставлений в електронний кабінет відповідача 03.03.2025 о 19:30 та вважається врученим відповідачу 04.03.2025.
Відповідач відзив на позов у строк, визначений в ухвалі суду від 03.03.2025, не надав.
За змістом частини четвертої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
А відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
3. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 03.03.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цій справі, а її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників (у порядку письмового провадження).
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 24.03.2025 продовжено строк розгляду справи №440/2550/25 з 24.03.2025 на двадцять днів.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до частини четвертої статті 287 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом двадцяти днів після відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи до розгляду цей строк може бути продовжений не більше ніж на двадцять днів за вмотивованим клопотанням однієї зі сторін або з ініціативи суду.
Обставини справи
Вироком Ленінського районного суду м. Полтави від 14.04.2011 ОСОБА_1 засуджено за ст. 185 ч. 5 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до 3 років позбавлення волі без конфіскації майна, за ст. 292 ч. 3 КК України до 2 років позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України за сукупністю цих злочинів та шляхом поглиблення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 остаточно призначено покарання - 3 роки позбавлення волі без конфіскації майна.
Вироком колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційних суду Полтавської області від 03.04.2012 у справі №11/1690/712/6/2012 вирок Ленінського районного суду м. Полтави від 14.04.2011 щодо всіх засуджених в частині призначення покарання, вирішення цивільного позову, вирішення долі судових витрат та арешту майна скасовано. Постановлено новий вирок, за яким призначено покарання ОСОБА_1 за ст. 185 ч. 5 КК України із застосуванням ст.69 КК України 5 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна; за ст. 292 ч. 3 КК України - 5 років позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України за сукупністю цих злочинів та шляхом поглиблення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 остаточно призначено покарання 5 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна. Вирок набрав законної сили 03.04.2012.
07.08.2013 Ленінським районним судом м. Полтави виданий виконавчий лист №1/1616/1159/11 про конфіскацію всього належного майна ОСОБА_1 , що перебував на примусовому виконанні у Полтавському ВДВС.
Постановою державного виконавця від 04.03.2014 у виконавчому провадженні №40018972 накладено арешт на майно боржника ОСОБА_1 та оголошено заборону на його відчуження /а.с. 14/.
21.03.2024 до спеціального розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про обтяження №5068037, тип об'єкта: житловий будинок, об'єкт житлової нерухомості: так, адреса: АДРЕСА_1 /а.с. 14/.
16.04.2014 державним виконавцем складено акт опису й арешту майна (житловий будинок та земельна ділянка, на якій розташовано житловий будинок) /а.с. 16-17/.
Листом Полтавського ВДВС від 12.06.2014 вих.№11321 ОСОБА_1 повідомлено, що належний йому на праві власності житловий будинок ( АДРЕСА_1 ) реалізовуватися не буде, оскільки відповідно Додатка до Кримінального кодексу України "Перелік майна, що не підлягає конфіскації за судовим вироком" до такого майна відноситься житловий будинок з господарськими будівлями та земельна ділянка, необхідна для його обслуговування, в сільській місцевості, якщо засуджений та (чи) його сім'я постійно в них проживають /а.с. 15/.
З листа Полтавського ВДВС від 05.03.2024 вих.№17317 у відповідь на адвокатський запит адвоката Салашного М.О. від 04.03.2024 суд встановив, що державним виконавцем 18.06.2014 прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження відповідно до пункту 8 частини першої статті 49 Закону України "Про виконавче провадження" з огляду на відсутність у боржника майна, на яке можливо звернути стягнення /а.с. 12/.
За твердженням відповідача, вичерпний перелік підстав для зняття арешту з майна боржника визначений частиною четвертою статті 59 Закону України "Про виконавче провадження", тоді як у всіх інших випадках відповідно до частини п'ятої згаданої статті арешт може бути знятий за рішенням суду.
За наведених обставин, позивач звернувся до суду за захистом порушеного права.
Норми права, якими урегульовані спірні відносини
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, що визначав умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, у спірних відносинах був Закон України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 №606-ХІV (надалі - Закон №606-ХІV).
Виходячи зі змісту статті 25 Закону №606-ХІV за заявою стягувача державний виконавець одночасно з прийняттям постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.
У силу пункту 2 частини першої статті 47 Закону №606-ХІV виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
У силу пункту 8 частини першої статті 49 Закону №606-ХІV виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Відповідно до частин третьої, четвертої і п'ятої статті 60 Закону №606-ХІV з майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.
У разі наявності письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зносу, пошкодженням або в разі якщо витрати, пов'язані із зверненням на таке майно стягнення, перевищують грошову суму, за яку воно може бути реалізовано, арешт з майна боржника може бути знято за постановою державного виконавця, що затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копії постанови державного виконавця про зняття арешту з майна надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.
У всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.
До підстав зняття арешту також належать закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом (частина перша статті 50 Закону №606-ХІV).
Частиною другою статті 50 Закону №606-ХІV передбачено, що у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.
05.10.2016 набрав чинності Закон України від 02.06.2016 №1404-VIII "Про виконавче провадження" (надалі - Закон №1404-VIII), а Закон №606-ХІV втратив чинність.
Згідно з частиною четвертою статті 59 Закону №1404-VIII підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 та підпунктом 2 пункту 10-4 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону; 10) отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".
А відповідно до частини п'ятої цієї статті, у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Оцінка судом обставин справи
Згідно з частиною другою статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Спір у цій справі стосується наявності підстав для зняття арешту з нерухомого майна позивача, накладеного державним виконавцем Полтавського ВДВС у виконавчому провадженні №40018972 під час примусового виконання виконавчого листа №1/1616/1159/11, виданого 07.08.2013 Ленінським районним судом м. Полтави про конфіскацію всього належного майна ОСОБА_1 .
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд враховує, що на момент виникнення спірних відносин умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, були визначені Законом №606-ХІV.
Арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання рішення, що відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" підлягає примусовому виконанню.
За обставин цього спору виконавче провадження №40018972 закінчено з підстави, передбаченої пунктом 8 частини першої статті 49 Закону №606-ХІV, з огляду на відсутність у боржника майна, на яке можливо звернути стягнення.
Зважаючи на те, що виконавче провадження №40018972 закінчено з підстави, передбаченої пунктом 8 частини першої статті 49 Закону №606-ХІV (повне фактичне виконання рішення суду за виконавчим документом), державний виконавець на підставі статті 50 Закону №606-ХІV у постанові про закінчення виконавчого провадження мав вирішити питання про зняття арешту з майна боржника.
Матеріали справи не містять доказів наявності нестягнутих сум виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, що слугували б підставою для незняття арешту з майна боржника.
У матеріалах справи також відсутні докази існування незавершених виконавчих проваджень щодо позивача, які б обумовлювали необхідність залишення чинним накладеного на його майно арешту. Відсутність належних та допустимих доказів про наявність невиконаних зобов'язань позивача та обґрунтованість існування арешту протягом тривалого часу безумовно порушує його майнові права як власника та є несправедливим.
Суд здійснив перевірку відкритих даних Єдиного реєстру боржників та Автоматизованої системи виконавчого провадження, внаслідок чого встановив відсутність відкритих виконавчих проваджень стосовно позивача.
За наведених обставин суд погоджується з доводами представника позивача, що не знявши арешт з майна ОСОБА_1 , накладений у виконавчому провадженні №40018972 одночасно з прийняттям постанови про закінчення виконавчого провадження, державний виконавець Полтавського ВДВС допустив бездіяльність, яку належить визнати протиправною.
Окрім того, оскільки стаття 57 Закону №606-XIV чітко встановлює мету застосування щодо боржника такого обмеження як арешт майна і нерозривно пов'язує його з реальним виконанням рішення суду, то очевидно, що відсутність дій, спрямованих на таке реальне виконання, ставить під сумнів необхідність існування і самого арешту.
Враховуючи ту обставину, що з 2014 року реального виконання виконавчого листа №1/1616/1159/11 не здійснюється, виконавче провадження №40018972 завершено у зв'язку з повним фактичним виконанням рішення за виконавчим документом, наявність арешту на майно ОСОБА_1 , накладеного в межах виконавчого провадження №40018972, є невиправданим.
Суд зауважує, що та обставина, в якій до особи на невизначений строк застосовується обмеження її прав в певній мірі суперечить принципу правової визначеності, як одному із елементів верховенства права, за яким обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.
Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Аналогічні норми містяться і у актах міжнародного права. Так статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналась відповідно до Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції" закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватись і розпоряджатись належним йому майном, на власний розсуд вчиняти будь-які угоди щодо свого майна, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
У постановах Верховного Суду від 27.03.2020 у справі №817/928/17, від 07.07.2021 у справі №2-356/12, від 03.11.2021 у справі №161/14034/20, від 22.12.2021 у справі №645/6694/15-ц, від 26.01.2022 у справі №127/1541/14-ц, від 09.01.2023 у справі №2-3600/09, від 18.01.2023 у справі №127/1547/14-ц, від 28.08.2024 у справі №947/36027/21 викладено правовий висновок про те, що наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.
Підсумовуючи викладене, суд вважає, що прийняті державним виконавцем у виконавчому провадженні №40018972 заходи у вигляді арешту майна боржника наразі є такими, що порушують право позивача на вільне розпорядження своїм майном, а тому таке обтяження майна слід зняти.
У силу частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до пункту 10 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
За наведених обставин, оскільки на підставі постанови державного виконавця про арешт майна боржника до спеціального розділу Державного реєстру прав на нерухоме майно внесено запис №5068037 про обтяження: вид обтяження: арешт нерухомого майна; тип об'єкта: житловий будинок, об'єкт житлової нерухомості: так; адреса: АДРЕСА_1 , а виконавче провадження №40018972 закінчено з огляду на повне фактичне виконання рішення за виконавчим документом, суд вважає за необхідне зобов'язати державного виконавця зняти арешт із зазначеного нерухомого майна.
При цьому суд виходить з того, що зняття арешту з нерухомого майна у спірних відносинах за будь-яких умов є можливим виключно на підставі рішення суду, як те передбачено частиною п'ятою статті 59 Закону №1404-VIII.
Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Розподіл судових витрат
Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 968,96 грн, що зарахований до спеціального фонду Державного бюджету /а.с. 20, 21/.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
Зважаючи на ухвалення рішення суду про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 968,96 грн належить стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Полтавського ВДВС.
Керуючись статтями 2, 3, 6-10, 72-77, 90, 132, 139, 143, 241-246, 262, 268-272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Полтавського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо не зняття арешту з майна боржника ОСОБА_1 під час закінчення виконавчого провадження №40018972 на підставі пункту 8 частини першої статті 49 Закону України від 21.04.1999 №606-ХІV "Про виконавче провадження".
Зобов'язати Полтавський відділ державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції зняти арешт з нерухомого майна боржника ОСОБА_1 , накладений на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер 40018972, виданої 04.03.2014 ВДВС Полтавського РУЮ, номер запису про обтяження: 5068037 (спеціальний розділ).
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Полтавського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 968,96 грн (дев'ятсот шістдесят вісім гривень дев'яносто шість копійок).
Позивач: ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; АДРЕСА_2 ).
Відповідач: Полтавський відділ державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (код ЄДРПОУ 34962946; пров. Стешенка, 6, м. Полтава, Полтавська область, 36023).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів після складення повного судового рішення.
Суддя Олександр КУКОБА