26 грудня 2007 р.
№ 2/159
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Перепічая В.С.(головуючого),
Вовка І.В.
Гончарука П.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю »Бріз -Інвест» на постанову Київського апеляційного господарського суду від 17 вересня 2007 року у справі № 2/159 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю »Бріз -Інвест» до Акціонерного товариства закритого типу Енергополь- Україна» про стягнення суми, зустрічним позовом Акціонерного товариства закритого типу »Енергополь- Україна» до Товариства з обмеженою відповідальністю »Бріз -Інвест» про стягнення суми,
Встановив:
У квітні 2007 року ТОВ »Бріз -Інвест» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до АТЗТ »Енергополь- Україна» , з урахуванням уточнених позовних вимог про стягнення безпідставно отриманих коштів у розмірі 13279999,94 грн., визнання актів передачі -приймання виконаних робіт № 14, 15, 16 відповідно за листопад, грудень 2004 року та січень 2005 року недійсними
АТЗТ »Енергополь- Україна» звернулось до господарського суду міста Києва з зустрічним позовом про стягнення з позивача вартості виконаних підрядних робіт за договором № 2304 в сумі 4391933,06 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 11 липня 2007 року первісний позов задоволено частково. Стягнуто з АТЗТ »Енергополь- Україна» на користь ТОВ »Бріз - Інвест» 13279999,94 грн. та судові витрати. У задоволенні зустрічного позову відмовлено. Провадження у справі в частині позовних вимог про визнання недійсними актів передачі - приймання виконаних робіт припинено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17 вересня 2007 року рішення господарського суду міста Києва від 11 липня 2007 року скасовано. В задоволені первісного позову відмовлено. Зустрічний позов задоволено. Стягнуто з ТОВ »Бріз -Інвест» 4391933 грн. заборгованості та судові витрати.
Доповідач: Гончарук П.А.
У касаційній скарзі ТОВ »Бріз -Інвест» просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом другої інстанції норм матеріального та процесуального права. Рішення суду першої інстанції в частині припинення провадження у справі змінити та визнати недійсними акти передачі - приймання виконаних робіт, а в іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.
У відзиві на касаційну скаргу АТЗТ »Енергополь- Україна» просить залишити касаційну скаргу без задоволення, вказуючи на безпідставність доводів касаційної скарги, а постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, як таку, що постановлена з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Розгляд справи перенесено на 26 грудня 2007 року.
Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечення проти них, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 23 квітня 2002 року сторонами у справі укладено договір підряду № 2304, відповідно до умов якого позивач доручив, а відповідач прийняв на себе зобов'язання з будівництва та здачі в експлуатацію (за виключенням комплектування об'єкту торговельно-технологічним обладнанням та меблями) торговельного комплексу за адресою м. Київ, проспект Червоних Козаків, 13»А» -15, а також розробити робочу документацію на будівництво цього комплексу.
В пункті 5.4 договору сторони визначили порядок оплати виконаних робіт. Зокрема, згідно з підпунктом 5.5.4 після підписання сторонами щомісячного акту здачі-приймання виконаних робіт (додаток №5), який підрядник передає замовнику до 30 числа звітного місяця, замовник протягом трьох банківських днів здійснює оплату виконаних робіт на підставі рахунку-фактури, складеного підрядником. Акт здачі-приймання виконаних робіт враховує вартість фактично виконаних об'ємів робіт та затрати підрядника на придбання обладнання та матеріалів, виробів та конструкцій на наступний місяць.
В подальшому сторони підписали додаткову угоду від 12 травня 2003 № 2 до договору, в якій погодили збільшення обсягу робіт, в тому числі розширення проектної площі торговельного комплексу: загальна площа будівлі - 22 729 кв. м., площа критої розвантажувальної рампи - 289 кв. м.
В пункті 1.2. договору сторони передбачили, що вартість квадратного метра готової до експлуатації будівлі становить 311 дол. США, критої розвантажувальної рампи - 95 дол. США. Ця вартість визначена у відповідності з рішеннями проектної документації на стадії “Проект» та “Технічним завданням на розробку робочої документаці».
На основі вартості одного квадратного метра сторонами погоджено загальну вартість робіт за договором, яка становить 7 096 174 дол. США, що за курсом Національного банку України на день підписання додаткової угоди № 2 дорівнює - 37 847 444 грн. (в .т.ч. ПДВ 6 307 907 грн.). При цьому, в цю суму не входить вартість одного ескалатора з першого поверху на другий та торговельного обладнання, а постачання частини технологічного обладнання позивач буде здійснювати на умовах інвестиційних вкладень в об'єкт будівництва (пункти 1.3, 1.6 додаткової угоди №2).
Протягом будівництва та після введення об'єкта в експлуатацію відповідачем надсилалось позивачу 16 актів здачі-приймання виконаних робіт на загальну суму 55 519 377 грн.
Позивач перерахував відповідачу кошти в сумі 51 127 443, 94 грн. Зазначені кошти сплачені до введення торговельного комплексу в експлуатацію.
28 січня 2005 року актом державної комісії № 004 даний об'єкт введено в експлуатацію.
Відповідно до п. 4 вказаного акту об'єкт, що приймається в експлуатацію, має загальну проектну площу 23 346,5 м.кв., а загальна фактична - 22 044,4 кв.м. Загальна площа будівлі торговельного комплексу, вказана в Свідоцтві про право власності від 15 лютого 2005 №197-В, становить 22044,4 кв.м.
Встановивши, що сторонами договору визначена у твердому кошторисі ціна на виконання підрядних робіт загальна вартість яких складає 7096174 доларів США або 37847444грн. за курсом Національного банку України виходячи з вартості одного квадратного метра готової до експлуатації будівлі в сумі 311 доларів США, критої розвантажувальної рампи -95 доларів США, зміни до твердого кошторису сторонами не вносились, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач безпідставно отримав від позивача суму 1327999,94 грн., яка є різницею між сумою, яка встановлена у договорі та сплаченою позивачем, а тому дана сума підлягає стягненню на користь позивача.
Крім того, встановивши, що відповідач без достатніх правових підстав в актах №№ 14 -16 визначив вартість робіт із розрахунку 450 доларів США за один метр квадратний готової до експлуатації будівлі, що перевищує ціну, встановлено договором, суд дійшов висновку про недійсність даних актів та про відсутність підстав для задоволення зустрічного позову.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нове рішення про задоволення зустрічного позову та відмовляючи в задоволенні первісного позову суд апеляційної інстанції, посилався на те, що сторони дійшли згоди по зміні твердого кошторису, визначили вартість робіт в сумі 450 доларів США за один квадратний метр будівлі, відповідачем в повному обсязі виконані роботи встановлені у договорі, проектній та робочій документації, роботи прийняті по акту приймання в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта від 28 січня 2005 року № 004, в п. 9 якого зазначено, що обсяги та якість виконаних будівельно-монтажних робіт відповідають вимогам закону, проектно-кошторисній документації, будівельним нормам і правилам та умовам договору підряду, у зв'язку з чим зустрічний позов підлягає задоволенню, а у первісному позові слід відмовити.
Проте з такими висновками апеляційного суду погодитись не можна оскільки його висновки в частині визначення вартості робіт не відповідають фактичним обставинам справи.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, сторонами п. 14.2 договору визначено порядок внесення змін до цього договору, який передбачає, що будь які зміни та доповнення до цього договору є дійсними, за умов, якщо вони виконані у письмовій формі та підписані сторонами.
Зміни до договору, щодо вартості робіт сторонами не вносились.
Судом першої інстанції встановлено, що в листуванні між сторонами АТЗТ »Енергополь- Україна» пропонував узгодити нову вартість одного квадратного метру будівництва, яка значно перевищує вартість встановлену умовами договору, шляхом підписання додаткової угоди до договору, не обгрунтовуючи при цьому у зв'язку з чим та на яких підставах відбулось збільшення вартості одного квадратного метра будівництва з 311дол. США до 450 дол. США.
ТОВ »Бріз -Інвест» неодноразово зверталось до АТЗТ »Енергополь- Україна» з проханням надати обгрунтовані розрахунки обсягу та вартості виконаних робіт та матеріалів за формою яка б дала можливість визначити та перевірити їх відповідність умовам договору, державним нормам та фактично виконаним роботам, оскільки неможливо переглянути ціну договору, змінити і узгодити її новий розмір без аналізу відповідної проектно -кошторисної документації.
Не зважаючи на дані вимоги АТЗТ »Енергополь- Україна» так і не було надано ТОВ »Бріз -Інвест» обгрунтованих розрахунків кошторисної документації, які б дали можливість зробити висновок у зв'язку з чим відбулося значне збільшення вартості квадратного метра готової до експлуатації будівлі.
Встановивши дані обставини, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що між сторонами договору не відбулося погодження нової вартості будівництва одного квадратного метру торговельного комплексу, у зв'язку з чим АТЗТ »Енергополь- Україна» безпідставно збільшило вартість одного квадратного метру будівництва, що призвело до збільшення загальної вартості будівництва і з посиланням на п.п. 3, 4 ст. 321 Господарського кодексу України, ст. 844 Цивільного кодексу України та на норми зобов'язального права прийняв рішення про відмову у задоволенні зустрічного позову та задовольнив первісний позов.
На дані обставини суд апеляційної інстанції не звернув достатньої уваги, в порушення вимог ст. 43 ГПК України дав оцінку листуванню між сторонами щодо визначення вартості робіт без урахування всебічного повного і об'єктивного розгляду всіх обставин справив їх сукупності і без достатніх правових підстав скасував рішення суду першої інстанції, яке постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин постанову суду другої інстанції не можна визнати такою, що постановлена з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому вона підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.
В частині позовних вимог про визнання недійсними актів передачі приймання виконаних робіт, судом першої інстанції обгрунтовано припинено провадження у справі на підставі ст. 80 ГПК України, оскільки спір в цій частині в силу ст. 12 ГПК України не підвідомчий господарським судам.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111, 11112, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю »Бріз -Інвест» задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 17 вересня 2007 року у справі № 2/159 скасувати, а рішення господарського суду міста Києва від 11 липня 2007 року залишити без змін.
Головуючий Перепічай В.С.
Судді Вовк І.В.
Гончарук П.А.