09 квітня 2025 року Справа № 280/417/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чернової Ж.М. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач 1), Військової частини НОМЕР_2 (далі - відповідач 2), в якій позивач просить суд:
поновити строк звернення до суду з позовною заявою, відкрити провадження по справі та призначити справу до розгляду;
визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення нарахування грошового забезпечення позивача з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити позивачу перерахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткова види грошового забезпечення) за 2022 рік та за 2023 рік виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» на 1 січня 2022 року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 1 січня 2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704, з урахуванням виплаченої суми;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити позивачу виплату грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткова види грошового забезпечення) за 2022 рік та за 2023 рік виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» на 1 січня 2022 року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 1 січня 2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704, з урахуванням виплаченої суми;
визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби за станом здоров'я у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби відповідно до пункту 1 розділу ХХХІІ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом міністерства оборони України №260, виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 провести позивачу виплату одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби за станом здоров'я у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби відповідно до пункту 1 розділу ХХХІІ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом міністерства оборони України №260, виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704;
визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування позивачу грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки за 2022, 2023 та за 2024 роки та за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2023, за 2024 роки, виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 провести позивачу виплату грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки за 2022, 2023 за 2024 роки та за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2023, за 2024 роки, виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704;
визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування позивачу грошової допомоги на оздоровлення при наданні щорічної основної відпустки за 2024 рік, виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023 р. на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 провести позивачу виплату грошової допомоги на оздоровлення при наданні щорічної основної відпустки за 2024 рік у розмірі місячного грошового забезпечення, виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023 р. на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704;
визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування позивачу матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік у розмірі місячного грошового забезпечення, виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 провести виплату позивачу матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік у розмірі місячного грошового забезпечення, виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704;
стягнути з Військової частини НОМЕР_2 на користь позивача витрати на правничу допомогу в розмірі 4542 (чотири тисячі п'ятсот сорок дві) гривень 00 коп.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у період з 25 лютого 2022 року по 13 жовтня 2024 року позивач проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується відповідними витягами з наказів та записами у військовому квитку. Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_3 від 13.10.2024 №288 позивача, звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_2 за станом здоров'я, з 13 жовтня 2024 року виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_3 та всіх видів забезпечення. З огляду на те, що військова частина НОМЕР_1 знаходиться на фінансовому забезпеченні військової частини НОМЕР_2 питання виплати грошового забезпечення позивачу відноситься до повноваження військової частини НОМЕР_2 . При звільненні позивачу виплачено: грошову компенсацію за дні невикористаної щорічної основної відпустки за 2022, 2023 та за 2024 рік та додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2023 рік та 2024 рік; одноразову грошову допомогу по звільненню у розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний місяць служби за період з 25.02.2022 по 12.10.2024 передбачену Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку та умов виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби» від 17 вересня 2014 р. № 460; грошову допомогу на оздоровлення за 2024 рік. Одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби за станом здоров'я в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення, за 2 повних роки служби, що передбачена пунктом 1 розділу ХХХІІ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом міністерства оборони України №260, підпунктом 1 пункту 2 статті 15 «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік позивачу не виплачувалась. Нарахування позивачу грошового забезпечення здійснювалось без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 1 січня відповідного календарного року. Тобто, нарахування позивачу грошового забезпечення за 2022 та за 2023 роки визначалось шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», що призвело до нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення у меншому розмірі ніж перебачено чинним законодавством. Просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 27 січня 2025 року визнано поважною причину пропуску строку звернення до адміністративного суду з цим позовом та поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду у даній справі. Відкрито спрощене (письмове) позовне провадження у справі.
Відповідач 1 проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень зазначено, що за період служби у військовій частині НОМЕР_1 позивача, розрахунок його грошового забезпечення, у тому числі грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, інших щомісячних основних та додаткових видів грошового забезпечення, одноразової грошової допомоги при звільнення з військової служби, здійснювався на підставі пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704, а саме виходячи з розміру 1762 гривні та визначався шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 до цієї Постанови. Застосування розрахункової величини для визначення розмірів грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, саме розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня відповідного календарного року, є безпідставними, оскільки, Постанова № 704 не містить норми права в такій редакції. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Відповідач 2 проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень зазначено, що строк звернення до суду пропущено позивачем та відсутні підстави для його поновлення. Пунктом 4 Постанови №704 (в редакції, яка діяла на момент виникнення правовідносин) встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14., а вже з 12.05.2023 розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні, що по суті відповідає розміру прожиткового мінімуму встановленого законом на 1 січня 2018 р. Відповідно до штатно - посадового розпису водій автомобільного відділення взводу матеріально-технічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 має 4 тарифний розряд. Згідно з Додатком 1 до Постанови №704 для 4 тарифного розряду використовується коефіцієнт 1.55. Відповідно до Закону України від 7 грудня 2017 року №2246-VIII «Про Державний бюджет України на 2018 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб на 01.01.2018 року встановлено у розмірі 1762 грн. Відтак посадовий оклад Позивача становив 2731 грн. (1762*1,55=2731 грн.) В 1 примітці до Додатку 1 зазначено, що у разі коли розмір окладу визначено у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище заокруглюються до 10 гривень.). Згідно наданої картки особового рахунку військовослужбовця фінансово економічної служби вбачається, що посадовий оклад позивача був розрахований з урахуванням вимог чинної Постанови Кабінету міністрів України від 12 травня 2023 р. № 481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704» та становив у 2022 році - 2730,00 грн., що вище за 1762 грн. та вище ніж прожитковий мінімум встановлений на 1 січня 2022 року, а саме вище за 2481,00 грн., у 2023 році - 2820,00 грн., що вище за 1762,00 грн. та вище ніж прожитковий мінімум встановлений на 1 січня 2023 року, а саме вище за 2684,00 грн. Вважає, що позивачем не обґрунтовано з наданням належних доказів що підтверджували б факт саме заниження обчислення військовою частиною НОМЕР_1 розміру відповідних виплат під час звільнення позивача, а саме без урахуванням посадового окладу та окладу за військове звання за період служби в даних військових частинах, а також не виплати військовою частиною НОМЕР_2 . Таким чином, при встановлені посадового окладу позивачу вважаємо, що Відповідач 2 діяв у відповідності до чинного законодавства, а доводи позивача є безпідставними та не аргументовані належними доказами. Враховуючи ту обставину, що інші позовні вимоги є похідними від вимоги про визнання протиправної бездіяльності відповідача щодо не проведення нарахування грошового забезпечення позивачу з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, то при відмові в задоволені цієї вимоги в задоволені інших позовних вимог слід відмовити. Щодо стягнення судових витрат зазначено, що вимоги щодо стягнення у повному обсязі на користь позивача судових витрати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на підставі Договору про надання правової допомоги №266/П-1 від 02.12.2024 є неспівмірними, без належного підтвердження доказами наданих послуг. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З матеріалів справи установлено, що ОСОБА_1 з 25 лютого 2022 року по 13 жовтня 2024 року проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 , яка знаходиться на фінансовому забезпеченні у військової частини НОМЕР_2 .
Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 25.02.2022 №30, солдата ОСОБА_1 з 25.02.2022 призначено на посаду водій 1 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 2 стрілецької роти.
Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 13.10.2024 №288, солдата ОСОБА_1 , колишнього водія автомобільного відділення взводу матеріально-технічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 військової частини НОМЕР_2 звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 19.09.2024 №224-РС у запас за підпунктом “б» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» - за станом здоров'я: за наявності інвалідності.
З 13 жовтня 2024 року виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, з продовольчого забезпечення з 13 жовтня 2024 року.
Позивач вважає дії відповідача 1 щодо нарахування та виплати позивачу за період з 25.02.2022 по 19.05.2023 посадового окладу, окладу за військовим званням, визначених шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, протиправними. Обчислення відповідачем 2 розміру грошової компенсації за дні невикористаної щорічної основної відпустки за 2022, 2023 та за 2024 рік та додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2023 рік та 2024 рік, одноразової грошової допомоги по звільненню за період з 25.02.2022 по 12.10.2024; грошової допомоги на оздоровлення за 2024 рік, протиправним. Крім того, невиплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік позивач вважає безпідставним, а тому звернувся з даним позовом до суду з цим позовом.
Стосовно доводів представника відповідача 2 щодо пропуску позивачем строку звернення до суду. Підстав для залишення позовної заяви без розгляду суд не вбачає, оскільки судом зазначене питання було вирішено під час відкриття провадження у справі. Ухвалою суду від 27 січня 2025 року визнано поважною причину пропуску строку звернення до адміністративного суду з цим позовом та поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду у даній справі. Оскільки питання поновлення пропущеного строку на звернення до суду з позовною заявою було вирішено під час відкриття провадження у справі, суд не бере до уваги доводи відповідача в цій частині.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Спеціальним законом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців є Закон України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-XII).
Відповідно до статті 1 Закону № 2011-ХІІ соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно з частинами 2, 3 статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення та індексація грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Відповідно до частини 4 статті 9 Закону № 2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - постанова № 704) було підвищено грошове забезпечення відповідних категорій військовослужбовців та закладено механізм щорічного збільшення його розміру у подальшому.
Так, відповідно до пункту 4 цієї постанови у редакції, що була чинною до 24.02.2018, розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
З 24.02.2018 набула чинності постанова № 103, пунктом 6 якої пункт 4 постанови №704 викладено в новій редакції, яка передбачає, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Отже, з 24.02.2018 змінено розрахункову величину, з якої обчислюються розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями, а саме - замість розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року) передбачено використання розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01.01.2018.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та нечинним пункт 6 постанови № 103.
Відтак, починаючи з 29.01.2020 розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями визначаються, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року.
Суд також ураховує, що згідно з пунктом 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 № 1774-VIII (далі - Закон № 1774-VIII) мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом (01.01.2017) не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року, починаючи з 01.01.2017.
Під час розгляду і вирішення цієї справи суд виходить із того, що положення пункту 4 постанови № 704 та пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1774-VIII підлягають солідарному застосуванню.
Зазначені норми права у своїй сукупності вказують на те, що з 29.01.2020 розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями слід визначати шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови № 704.
Як установлено з матеріалів справи та не заперечується учасниками справи, в період з 25 лютого 2022 року по 13 жовтня 2024 року відповідач 1 розраховував позивачу грошове забезпечення, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01.01.2018.
Окрім цього, з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням упродовж служби позивачу у 2022-2023 роках здійснювалося нарахування та виплата у відповідному відсотковому відношенні як постійних, так і одноразових видів грошового забезпечення із застосуванням для визначення грошового забезпечення розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018.
Так, Додатком 16 до Постанови № 704 встановлено розмір надбавки за вислугу років військовослужбовцям у відсотках від посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням.
Постановою № 704 також встановлено для військовослужбовців виплату надбавок, доплат, винагород та премії, а також інших додаткових видів грошового забезпечення та разових виплат, розрахунковою величиною яких є посадовий оклад та оклад за військовим званням.
Зокрема, вказаною постановою встановлено виплату надбавки за особливості проходження служби військовослужбовцям в розмірі до 100 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням та надбавки за вислугу років, преміювання військовослужбовців відповідно до їх особистого внеску в загальний результат служби у межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду грошового забезпечення, надбавка за кваліфікацію у відсотках посадового окладу, а також разові виплати, допомога на оздоровлення та одноразова грошова допомога при звільненні, передбачені відповідно статтею 10-1 та статтею 15 Закону України Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, розрахунковою величиною яких є розмір місячного грошового забезпечення.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначено Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 26.06.2018 за № 745/32197 (далі - Порядок № 260).
Відповідно до пунктів 2 та 4 розділу І Порядку № 260 грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту); допомоги.
Грошове забезпечення військовослужбовців із числа осіб офіцерського складу, в тому числі слухачів (ад'юнктів, докторантів), рядового, сержантського та старшинського складу (крім військовослужбовців строкової служби), включає: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавку за вислугу років; підвищення посадового окладу під час проходження військової служби на території населених пунктів, яким надано статус гірських, та на острові Зміїний; надбавки за особливості проходження служби, за службу в Силах спеціальних операцій Збройних Сил, кваліфікацію, кваліфікаційну категорію, виконання функцій державного експерта з питань таємниць, роботу в умовах режимних обмежень, безперервний стаж на шифрувальній роботі, почесні та спортивні звання; доплати за науковий ступінь та за вчене звання; премію; морську винагороду, винагороди за стрибки з парашутом, за розшук, піднімання, розмінування та знешкодження вибухових предметів, тралення і знешкодження мін, за водолазні роботи та за бойове чергування; одноразові грошові допомоги після укладення першого контракту, для оздоровлення, для вирішення соціально-побутових питань, у разі звільнення з військової служби; інші виплати, які здійснюються відповідно до чинного законодавства України.
Відповідно до розділу XXIII Порядку № 260 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Відповідно до розділу XXIV Порядку № 260 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
До місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Відповідно до пунктів 1 та 4 статті 10-1 Закону № 2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців, які проходять базову військову службу, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.
Військовослужбовцям, виконання обов'язків військової служби яких пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюється в особливих природних географічних, геологічних, кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров'я, крім військовослужбовців строкової військової служби, надається щорічна додаткова відпустка із збереженням грошового та матеріального забезпечення.
Отже, виплата грошового забезпечення та одноразових виплат грошового забезпечення безпосередньо залежить від розміру посадового окладу та окладу за військовим званням.
З огляду на вищевикладене суд доходить висновку, що відповідачем протиправно з 25 лютого 2022 року по 19 травня 2023 року не здійснено нарахування грошового забезпечення позивача та отриманих ним виплат, виходячи з прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 01 січня відповідного календарного року.
Водночас суд враховує, що 12.05.2023 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 481 "Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704" (далі - Постанова № 481), яка набрала чинності 20.05.2023 та якою по-іншому врегульовані спірні правовідносини.
Пунктом 1 Постанови № 481 приписано скасувати підпункт 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб".
Також пунктом 2 вказаної постанови внесено зміну до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", виклавши абзац перший в такій редакції:
"4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14".
Викладення пункту 4 Постанови № 704 у згаданій редакції та встановлення фіксованої суми, з якої обчислюються розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями, яка відповідає розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018, свідчить про відсутність підстав для перерахунку грошового забезпечення позивача починаючи з 20.05.2023.
За таких обставин, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення ОСОБА_1 у заниженому розмірі з 25 лютого 2022 року по 19 травня 2023 року сум грошового забезпечення (щомісячних основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення) без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" та з метою відновлення порушених прав позивача, зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок сум грошового забезпечення (щомісячних основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення) з 25 лютого 2022 року по 19 травня 2023 року, обчислених із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше виплачених сум; та зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити виплату ОСОБА_1 сум грошового забезпечення (щомісячних основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення) з 25 лютого 2022 року по 19 травня 2023 року, обчислених із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше виплачених сум.
Щодо вимоги про нарахування та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні за станом здоров'я в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, розрахованого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 15 Закону № 2011-XI військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, виплачується одноразова грошова допомога в таких розмірах: 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби - які звільняються з військової служби, зокрема за станом здоров'я.
Згідно з абзацу 7 частини другої статті 15 Закону № 2011-XI військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, виплата одноразової грошової допомоги, передбаченої цим пунктом, здійснюється за період такої служби з дня їх призову на військову службу без урахування періоду попередньої військової служби, на якій вони перебували, крім тих осіб, які при попередньому звільненні з військової служби не набули права на отримання такої грошової допомоги. Зазначена допомога виплачується на день звільнення таких військовослужбовців. Умови та порядок виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, які звільняються з військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період. (частина дев'ята статті 1 Закону №2232-XII).
При цьому, частина шоста статті 2 Закону № 2232-XII визначає такі види військової служби: базова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Таким чином, військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період є окремим видом військової служби, що вказує на особливий порядок правового регулювання вказаного виду служби.
Під час розгляду справи судом встановлено, а сторонами не заперечується, що позивач проходив військову службу за мобілізацією.
Таким чином, в контексті спірних правовідносин саме абз. 7 частини другої статті 15 Закону № 2011-XI є спеціальною правовою нормою, що містить особливі умови виплати одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям, які проходили військову службу за призовом по мобілізації, а саме:
- особливий суб'єкт отримання допомоги - військовослужбовець, який був призваний на військову службу за призовом у зв'язку з мобілізацією;
- обмежений період виплати одноразової грошової допомоги - виплата здійснюється за період проходження військової служби за призовом у зв'язку з мобілізацією;
- при виплаті такої допомоги не враховується період попередньої військової служби у мирний час, за винятком тих осіб, які при звільненні з військової служби у мирний час не набули права на отримання такої грошової допомоги.
Відтак, саме положення абзацу 7 частини другої статті 15 Закону № 2011-XI, як положення спеціальної правової норми, є застосовними до спірних правовідносин щодо наявності у позивача, як у військовослужбовця, який проходив військову службу за призовом, у зв'язку з мобілізацією, права на одноразову грошову допомогу, а не правові норми абзацу 1 частини другої статті 15 Закону № 2011-XI, на які помилково посилається позивач.
Тобто, позивач, як військовослужбовець, що проходив військову службу за призовом у зв'язку з мобілізацією, не має права на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні, передбаченої абзацом 1 пункту 2 статті 15 Закону № 2011- XI.
Як зазначено вище, абзацом 7 частини другої статті 15 Закону № 2011-XI зокрема передбачено, що умови та порядок виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом у зв'язку з мобілізацією, визначаються Кабінетом Міністрів України.
На виконання вимог абзацу 7 частини другої статті 15 Закону № 2011-XI Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 17 вересня 2014 року № 460, якою затвердив Порядок та умови виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби (далі - Порядок № 460).
Правовими нормами пунктів 1 - 4 Порядку № 460 визначено, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (далі - військовослужбовці) та звільняються із служби, виплачується одноразова грошова допомога (далі - допомога) в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення.
Військовослужбовцям виплата допомоги здійснюється за період військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період із дня їх призову на відповідну військову службу без урахування періоду попередньої військової служби, на якій вони перебували, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні з військової служби не набули права на отримання грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 статті 15 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей.
Розмір допомоги обчислюється з урахуванням пунктів 1 і 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей.
Допомога виплачується з розрахунку місячного грошового забезпечення (без урахування винагород), на яке має право військовослужбовець на день звільнення.
При цьому, положеннями Закону № 2011-XI не передбачено можливості набуття військовослужбовцем права на виплату декількох одноразових допомог при звільненні з різних підстав набуття права на них.
Позивач був призваний на військову службу по мобілізації на підставі Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 "Про загальну мобілізацію" та звільнений 13 жовтня 2024 року, відтак лише цей період в силу вищенаведених правових норм необхідно враховувати при обчисленні позивачу одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 15 Закону № 2011-XI.
Таким чином, враховуючи вищезазначене правове регулювання спірних правовідносин, суд доходить висновку, що при звільненні з військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 , яка перебуває на грошовому забезпеченні у військової частини НОМЕР_2 , позивач, як військовослужбовець, що проходив військову службу за призовом у зв'язку з мобілізацією, відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону № 2011-XI та Порядку № 460 мав право на одноразову грошову допомогу в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення, отриманого ним за кожний повний календарний місяць служби з 25 лютого 2022 року по 13 жовтня 2024 року, але не менше, як 25 % місячного грошового забезпечення.
З матеріалів справи судом установлено, що відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 13.10.2024 № 288, позивача, звільнено на підставі наказу за станом здоров'я, з 13.10.2024 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
Зокрема, в наказі міститься запис: виплатити одноразову грошову допомогу по звільненню відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку та умов виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби від 17.09.2014 №460 за період з 25.02.2022 по 12.10.2024.
Отже, позивач проходив військову службу за призовом під час мобілізації та звільнений з військової служби за станом здоров'я, відтак умови та порядок виплати одноразової грошової допомоги визначаються постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 року № 460.
Доводи позивача про наявність права на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до абз.1 ч. 2 ст. 15 Закону № 2011-XI в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення ґрунтуються на хибному застосуванні позивачем норм законодавства, адже позивач при звільненні з військової служби в розумінні Закону № 2232-XII, був військовослужбовцем, що проходив військову службу за призовом у зв'язку з мобілізацією, а відтак на нього поширюється норма ч. 2 ст. 15 Закону №2011-XI про те, що умови та порядок виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, які звільняються з військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, визначаються Кабінетом Міністрів України, тобто постанова Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 року № 460.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що право позивача на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні відповідачем порушено не було, тому позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими.
Стосовно перерахунку та виплати грошової допомоги для оздоровлення за 2024 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік, грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки за 2022, 2023 та за 2024 роки та за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2023, за 2024 роки.
Суд зазначає, що грошова допомога для оздоровлення за 2024 рік, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік, грошова компенсація за невикористані дні щорічної відпустки за 2022, 2023 та за 2024 роки, за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2023, за 2024 роки, виплачені позивачу вже в період дії постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року № 481, якою визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 13.10.2024 № 288, щорічна основна відпустка за 2022 рік не надавалася. Щорічна основна відпустка за 2023 рік не надавалася. Використано 8 (вісім) діб основної щорічної відпустки за 2024 рік. Грошову допомогу для оздоровлення за 2024 рік отримав. Виплатити грошову компенсацію за дні невикористаної щорічної основної відпустки за 2022, 2023 та 2024 рік за період з 25.02.2022 по 31.12.2022, з 01.01.2023 по 31.12.2023 та за 2024 рік за період з 01.01.2024 по 31.12.2024. Щорічна додаткова відпустка, як учаснику бойових дій, з 18.12.2023 по день виключення із списків особового складу частини не надавалася, виплатити компенсацію за невикористану додаткову відпустку за 2023 рік та за 2024 рік. Матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік не отримував.
Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 13.10.2024 № 288 позивач звільнений наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 19.09.2024 №224-РС у запас за підпунктом “б» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» - за станом здоров'я: за наявності інвалідності. З 13 жовтня 2024 року виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, з продовольчого забезпечення з 13 жовтня 2024 року, тобто, після 20.05.2023, а тому відповідач 1 правомірно застосував при обчислені одноразової грошової допомоги, компенсації відпустки, зокрема додаткової, як учаснику бойових дій, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань розрахункову величину 1762,00 гривні, тому підстави для перерахунку вказаних виплат відсутні і, як наслідок, відсутні підстави для задоволення позовних вимог у цій частині.
Щодо інших тверджень сторін, то суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; пункт 58), відповідно до якої: принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що відповідно до частини 3 статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.1, 13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», судовий збір останнім не сплачувався.
Позивач просить стягнути з відповідача 2 витрати на правничу допомогу в розмірі 4542,00 грн
Відповідно до ч.1 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.132 КАС України).
В обґрунтування понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача до суду подано: свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю ЗП 001208; ордер на надання правничої допомоги серії АР №1217528 від 17.01.2025; договір про надання правової допомоги №266/П-І від 02.12.2024; додаткову угоду №1 до договору №266П-І від 02.12.2024; розрахунок суми судових витрат згідно договору №266/П-І про надання правничої допомоги від 02.12.2024; квитанцію серії АБ №266/П-І від 02.12.2024.
Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.5 ст.134 КАС України).
Суд зазначає, що відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «East/West Alliance Limited» проти України»», оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy), № 34884/97).
Суд також зазначив, що підприємство-заявник уклало договір з юридичною фірмою щодо її гонорару, який можна порівняти з угодою про умовний адвокатський гонорар. Така угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (рішення у справі «Ятрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), № 31107/96).
В даному випадку, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, зважаючи на предмет спору, незначну складність адміністративної справи, суд дійшов висновку, що витрати на правничу допомогу в розмірі 4542,00 грн є не співмірними, у зв'язку з чим підлягають зменшенню до 1000,00 грн.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що на користь позивача підлягають відшкодуванню витрати на правничу допомогу в розмірі 1000,00 грн, які стягується, відповідно до статті 139 КАС України, на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем 1 по справі.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_4 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ), Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення ОСОБА_1 у заниженому розмірі з 25 лютого 2022 року по 19 травня 2023 року сум грошового забезпечення (щомісячних основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення) без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік".
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок сум грошового забезпечення (щомісячних основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення) з 25 лютого 2022 року по 19 травня 2023 року, обчислених із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше виплачених сум.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити виплату ОСОБА_1 сум грошового забезпечення (щомісячних основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення) з 25 лютого 2022 року по 19 травня 2023 року, обчислених із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1000,00 грн (одна тисяча гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Ж.М. Чернова