09 квітня 2025 року Справа № 280/12014/24 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Стрельнікової Н.В., розглянувши в порядку письмового за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якому просить суд:
-визнати протиправною бездіяльність відповідача, що виявляється у неврахуванні ОСОБА_1 у зарахуванні заробітної плати на підставі довідки ВАТ «Автотранс Хортиця» від 30.07.2008 № 42 про заробітну плату;
-зобов'язати відповідача здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії та виплату пенсії з урахуванням найвигіднішого періоду заробітної плати за 60 місяців до 01.07.2000 відповідно до довідки про заробітну плату ВАТ «Автотранс-Хортиця від 30.07.2008 № 42 та до раніше врахованого заробітку за період з грудня 1995 року по червень 2000 року з часу призначення пенсії;
Обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він 21.04.2020 через особистий кабінет веб-порталу звернувся за призначенням пенсії за віком подав заяву та надав довідки про заробітну плату до 01.07.2000 ВАТ «Автотранс-Хортиця» від 30.07.2008 № 42, № 43 за періоди з лютого 1988 року по травень 1990 та з березня 1991 року по грудень 1995 року, та довідку ПАТ «Запоріжжяобленерго» від 24.05.2019 № 330 про заробітну плату за період з грудня 1995 року по червень 2000 року. За результатом розгляду звернення пенсія Позивачу була призначена, проте до її розрахунку не враховано заробітну плату до 01.07.2000 згідно із довідкою ВАТ «Автотранс-Хортиця» від 30.07.2008 № 42, оскільки її не підтверджено первинними документами. Листом від 04.12.2024 № 20833-20764/Г-02/8-0800/24 відповідач повідомив, що окреме рішення про відмову у зарахуванні заробітної плати згідно із довідкою ВАТ «Автотранс-Хортиця» від 30.07.2008 № 42 не приймалось, отже, ним допущено бездіяльність, яка суперечить чинному законодавству, та не відповідає критеріям правомірності дій і рішення суб'єкта владних повноважень, визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України. За таких обставин позивач просить визнати бездіяльність протиправною та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок його пенсії із урахуванням заробітної плати згідно із довідкою ВАТ «Автотранс-Хортиця» від 30.07.2008 № 42.
Ухвалою судді від 27.12.2024 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідач позовні вимоги не визнав, 06.01.2025 подав суду відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого зазначив, що позивач не звертався за перерахунком пенсії на підставі довідки ВАТ «Автотранс-Хортиця» від 30.07.2008 № 42. Також у відзиві на позов покликається на норму ч. 1 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон України № 1058), згідно із якою заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 01.07.2000 враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, оскільки довідка не підтверджена первинними документами її дані не враховано при обчисленні пенсії. Крім того, відповідач вказує на порушення позивачем строку звернення до суду, оскільки вважає, що він мав поцікавитись чи враховано дані довідки при обчисленні розміру його пенсії. За таких обставин, відповідач просить позовні вимоги за період з 21.04.2020 по 23.06.2024 залишити без розгляду, а в іншій частині - відмовити у задоволенні позову.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши усі наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено таке.
21.04.2020 позивач звернувся до ГУ ПФУ в Запорізькій області за призначенням пенсії за віком.
Сторонами не заперечується, що позивач при зверненні за призначенням пенсії подав довідку про заробітну плату ВАТ «Автотранс-Хортиця» від 30.07.2008 № 42
21.04.2020 відповідачем позивачу призначено пенсію за віком.
Згідно листа відповідача від 04.12.2024 № 20833-20764/Г-02/8-0800/24, на запит позивача, останнього повідомлено, що надана позивачем довідка про заробітну плату ВАТ «Автотранс-Хортиця» від 30.07.2008 № 42 відповідачем при обчисленні розміру його пенсії не врахована, оскільки не підтверджена первинними документами.
Окреме рішення про відмову у її зарахуванні не приймалось.
Розрахунком коефіцієнту заробітної плати по пенсійній справі ОСОБА_1 підтверджується, що його заробітна плата за період роботи з 01.07.1995 по 30.11.1995 враховано нулями, тобто заробітна плата, вказана у довідці ВАТ «Автотранс-Хортиця» від 30.07.2008 № 42, при обчисленні розміру пенсії позивача не врахована.
Позивач не погодившись з такою бездіяльністю відповідача, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Судом досліджено документи наявні у даній справі.
При вирішенні спору по суті суд виходить з зазначеного вище та викладеного нижче.
Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами п. 6 ч. 1 ст.92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Отже, конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон № 1058).
Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону №1058, для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 рок. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Тобто, єдиною і обов'язковою умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати за період роботи до 01 липня 2000 року є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами, зокрема, виписками з особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за пенсією.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.02.2018 у справі №358/1179/17 та від 18.10.2018 у справі №539/758/15-а, від 15.01.2021 у справі №357/2591/17.
Водночас, частиною 1 статті 44 Закону №1058 передбачено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (ч.3 ст.44 Закону № 1058).
Згідно із абз. 2 пп. 3 п. 2.1. розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, за бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 5) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.
Відповідно до пункту 2.10 Порядку № 22-1 довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.
Згідно з пунктами 4.1, 4.2 Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3).
При прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Таким чином, органи Пенсійного фонду мають право перевіряти обґрунтованість видачі, в даному випадку довідок про заробітну плату для обчислення пенсії та достовірність відомостей, зазначених у таких довідках.
У постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 687/975/17 зазначено, що відсутність посилання чи наявність неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу, що дає право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Так, право особи на пенсійне забезпечення не може ставитись в залежність від існування конкретного документу, оскільки збереження таких відомостей не може контролюватись пенсіонером, а значить на нього не може покладатись відповідальність за їх відсутність.
Враховуючи вищезазначене, позивач не несе відповідальності за правильність складання відповідних довідок про заробітну плату для обчислення пенсії. Зазначені обставини є такими, що позивач не може їх самостійно усунути, виправити, вплинути на їх зміст чи в інший спосіб підтвердити періоди роботи, а отже, не можуть впливати на реалізацію права позивача на перерахунок пенсії.
Так, довідка ВАТ «Автотранс-Хортиця» від 30.07.2008 № 42 про заробітну плату позивача за період його роботи з березня 1991 року по грудень 1995 року, видана на підставі особових рахунків за 1991-1995 року. Так довідка має вихідні реквізити (дату, номер), містить відбиток печатки підписи посадових осіб, які їх склали.
В свою чергу, відповідачем не надано доказів, які б підтверджували невідповідність даних довідки ВАТ «Автотранс-Хортиця» від 30.07.2008 № 42 про заробітну плату позивача даним первинних документів, а тому вказане, не може мати своїм наслідком відмови у перерахунку пенсії позивача з урахуванням заробітної плати на підставі вказаної довідки, оскільки позивач не несе відповідальності за правильність складання відповідної довідки.
Окрім того, відповідно до ч. 3 ст. 44 Закону №1058, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Відповідачем не надано доказів, які б підтверджували здійснення ним дій, направлених на проведення перевірки даних спірної довідки про заробітну плату.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивач, як пенсіонер, не може нести тягар відповідальності у вигляді позбавлення права на збільшення розміру пенсії, оскільки відомості щодо періодів його роботи та заробітної плати, що зазначені в трудовій книжці та вищевказаній довідці підлягають врахуванню.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) підлягають застосуванню судами як джерела права.
Суд вважає, що відповідачем не дотримано принципу «правомірних або законних очікувань» та захисту прав людини через призму цього принципу.
В рішенні від 26.06.2014 в справі «Суханов та Ільченко проти України» ЄСПЛ наголосив, що зменшення розміру або припинення виплати установленої соціальної допомоги може становити втручання в право власності (пункт 52).
Чинні положення національного законодавства потрібно формулювати так, щоб вони були достатньо доступними, чіткими і передбачуваними у практичному застосуванні (рішення ЄСПЛ у справі «Броньовський проти Польщі» від 22.06.2004). Якість закону вимагає, щоб він був доступний для даної особи і вона також могла передбачити наслідки його застосування до неї та щоб закон не суперечив принципові верховенства права. Це означає, що в національному праві має існувати засіб правового захисту від свавільного втручання з боку державних органів у права, гарантовані Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Небезпека свавілля є особливо очевидною, коли виконавча влада здійснює свої функції закрито. Закон має містити досить зрозумілі й чіткі формулювання, які давали б громадянам належне уявлення стосовно обставин та умов, за якими державні органи уповноважені вдаватися до втручання в право (рішення ЄСПЛ у справі «Аманн проти Швейцарії» від 16.02.2000).
Згідно із ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З урахуванням викладеного у сукупності, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 .
Щодо інших покликань відповідача, викладених у відзиві, суд зазначає, що вони не впливають на правильність вирішення спору по суті.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29).
Щодо посилань відповідача на факт пропуску позивачем строку для звернення до суду із вказаним позовом, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19 зазначила, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових. Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.
Так суд враховує відсутність повідомлення позивача про відмову у зарахуванні його заробітної плати згідно із довідкою ВАТ «Автотранс-Хортиця» від 30.07.2008 № 42 при призначенні пенсії, а також відсутність відповідного рішення суб'єкта владних повноважень із змісту якого позивач і мав дізнатись про порушення своїх прав.
Суд зазначає, що позивач звернувся до суду з вказаним позовом у грудні 204 року, а про порушення своїх прав позивач дізнався з листа Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 04.12.2024. Тому строк звернення до суду з вказаним позовом позивач не пропустив.
Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Згідно із частиною 1 статті 139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, у зв'язку із задоволенням позову судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 968,96 грн. підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Інших судових витрат позивачем до стягнення не заявлялось.
На підставі викладеного, керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо неврахування ОСОБА_1 при розрахунку пенсії заробітної плати згідно довідки ВАТ «Автотранс-Хортиця» від 30.07.2008 № 42 про заробітну плату.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 , з урахуванням найвигіднішого періоду заробітної плати за 60 місяців до 01.07.2000 відповідно до довідки про заробітну плату ВАТ «Автотранс-Хортиця від 30.07.2008 № 42 та до раніше врахованого заробітку за період з грудня 1995 року по червень 2000 року з часу призначення пенсії, з урахуванням раніше виплачених сум.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) грн. 96 (дев'яносто шість) коп.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Стрельнікова