справа № 20-4/399
"11" грудня 2007 р. 15:25 м. Севастополь
За адміністративним позовом
Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів
(вул. Гоголя, 20 А, місто Севастополь, 99011)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Ахтиар -С» (проспект Жовтневої Революції, 50, місто Севастополь, 99038)
про стягнення заборгованості в розмірі 32507,60 грн.,
суддя Остапова К.А.,
при секретарі судового засідання Пірог О.В.,
За участю представників:
Від позивача: Кухаренко В.М., довіреність №04-02 від 10.01.2007;
Від відповідача: Заваріна Л.В., довіреність б/н від 01.10.2007,
Суть спору: Севастопольське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до господарського суду міста Севастополя з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ахтиар -С» про стягнення адміністративно-господарських санкцій в розмірі 30930,00грн. та пені в сумі 1577,60 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем в порушення вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» не дотримано нормативів робочих місць по кількості працюючих інвалідів.
Відповідач проти позовних вимог заперечує з тих підстав, що обов'язок підприємства по створенню робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати та працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця.
На думку відповідача тільки у випадку відмови від працевлаштування інвалідів підприємство повинно сплачувати штрафну санкцію, передбачену Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».
Також відповідач вважає обов'язковою умовою відповідальність за недотримання нормативу робочих місць для інвалідів причинний зв'язок між виною правопорушника та скоєним ним правопорушенням.
Ухвалою від 03.10.2007 відкрите провадження в адміністративній справі №20-4/399 на підставі зазначеної позовної заяви з призначенням попереднього судового засідання на 31.10.2007.
Попереднє судове засідання відкладалося.
За наслідками підготовчого провадження ухвалою від 22.11.2007 справа призначена до судового розгляду на 11.12.2007.
Згідно зі статтями 27-32, 49, 51 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні представникам сторін роз'яснені процесуальні права та обов'язки.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення учасників процесу, суд
Згідно з пунктом 4 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України до компетенції адміністративних судів входить розгляд спорів за зверненням суб'єктів владних повноважень у випадках, встановлених законом.
Згідно з пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Визначення суб'єкта владних повноважень дається в пункті сьомому статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з яким - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно зі статтею 8 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» державне управління в галузі забезпечення соціальної захищеності інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, Міністерством охорони здоров'я України та органами місцевого самоврядування.
Відповідно до пункту 1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2002 року № 1434 Фонд соціального захисту інвалідів є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінпраці та підпорядковується йому.
Згідно з пунктом 9 цього ж Положення для реалізації покладених на Фонд завдань за погодженням з Мінпраці утворюються територіальні відділення Фонду в межах граничної чисельності його працівників.
За змістом статті 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» саме Фонду соціального захисту інвалідів надано право на стягнення адміністративно-господарських санкції за недодержання законодавчо встановленого нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.
Таким чином, такий позов підлягає розгляду господарським судом в порядку адміністративного судочинства.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 17.01.2006.
Згідно зі статтею 10 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів» фінансування роботи із соціальної захищеності інвалідів здійснюється Фондом України соціального захисту інвалідів. Виходячи з Положення про Севастопольське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів, затвердженого директором Фонду 10.06.2004, дане відділення є територіальним органом урядового органа державного управління - Фонду соціального захисту інвалідів, на яке, зокрема, покладений контроль за своєчасним і повним перерахуванням у бюджет відділення штрафних санкцій підприємствами, установами, організаціями за недотримання ними нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, вживання заходів по стягненню штрафних санкцій у випадку їхньої несплати в судовому порядку.
Основні правила щодо працевлаштування інвалідів, зокрема, приписи стосовно органів та організацій, що мають здійснювати працевлаштування інвалідів, нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів та штрафних санкцій за його невиконання, містять статті 17-20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» в редакції Закону України №2960 від 06.10.2005, що набирає чинності з 01.01.2006 (надалі -Закон).
Згідно з частиною першою статті 19 Закону для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Частинами другою, п'ятою статті 19 Закону встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.
Згідно зі звітом відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів (форма №10-ПІ, що затверджена наказом Мінпраці України від 10.02.2007 №42) за 2006 рік норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів склав сім робочих місць від середньооблікової чисельності працюючих на підприємстві (185 осіб), фактично працював лише один інвалід.
Середньоблікова чисельність штатних працівників облікового складу та працюючих інвалідів, про яку йде мова у статтях 19, 20 Закону, розраховується відповідно до пункту 3 «Інструкції зі статистики кількості працівників», затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 №286 (зареєстрований Міністерством юстиції України 30.11.2005 за №1442/11722).
Середньоблікова чисельність працюючих інвалідів складає одну одиницю, тобто менш ніж встановлений норматив для працевлаштування інвалідів на шість одиниць.
Середня річна заробітна плата на підприємстві за рік склала 5155,00 грн.
Вищевказаний звіт підписано керівником та головним бухгалтером підприємства відповідача, скріплено печаткою, графа «сума адміністративно-господарськи санкції» не заповнена (а. с. 4).
Це свідчить про те, що відповідач не погодився з вказаною сумою, так як не вбачає підстав для застосування до нього адміністративних санкцій.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не виконав встановлений Законом норматив працевлаштування інвалідів на 2006 рік в кількості 6 осіб.
Таким чином, враховуючи вимоги Закону, відповідач за недотримання нормативів робочих місць по кількості працюючих інвалідів, зобов'язаний сплатити позивачеві адміністративно-господарські санкції у розмірі 30930,00 грн.
Відповідно до пункту 5 Положення «Про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №314 від 03 травня 1995 року, яке діяло до 31.01.2007 і норми якого розповсюджувалися на правовідносини, що виникли у 2006 році, підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.
У пункті 14 Положення №314 від 03.05.1995 зазначено, що підприємства щорічно до 1 лютого року, що настає за звітним інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.
Пунктом 3 Положення «Про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів» (далі - Положення), передбачено, що робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестовано спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда. Таким чином, необхідною ознакою факту створення робочого місця для інваліда є наявність саме працевлаштування його на такому місці.
Суд вважає, що в іншому випадку робоче місце для інваліда вважається нествореним, так як органам, визначеним у статті 18 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» невідомо, чи створені на конкретному підприємстві робочі місця для працевлаштування інвалідів.
Матеріали справи свідчать, що відповідач у 2006 році, зокрема, у січні, лютому, червні, серпні, вересні, жовтні, листопаді, грудні місяцях подавало до Севастопольського міського центру зайнятості відомості за формою 3-ПН про наявність одного робочого місця для працевлаштування інваліда. За інші 3 місяці звіти за формою З-ПН не надано.
Вказані обставини не можуть вважатися судом підставою для звільнення відповідача від відповідальності за недотримання робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Особливістю даного спору є та обставина, що на правовідносини, що виникли у 2006 році, розповсюджується Закон України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» в редакції Закону України за №2960 від 06.10.2005.
З аналізу норм Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» в редакції Закону України за №2960 від 06.10.2005, випливає, що він не передбачає причинно-наслідковий зв'язок між діями або бездіяльністю відповідних державних фондів зі здійснення заходів з працевлаштування інвалідів та обов'язком підприємств створити робочі місця для інвалідів (виконати норматив).
Тобто, в Законі не передбачено, що у разі своєчасної звітності в центр зайнятості за формою 3-ПН, відсутності на обліку в центрі зайнятості інвалідів або у разі їх не направлення на підприємство, воно звільняється від обов'язку сплатити адміністративно-господарські санкції.
При цьому Законом не встановлено, що для сплати адміністративно-господарських санкцій у підприємства повинна бути встановлена наявність вини.
Статтями 19-20 Закону передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. Підприємства, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону. Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним. Норматив робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, порядок його встановлення визначаються виключно цим Законом. Якщо іншими законами встановлюються нормативи робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, або порядок їх встановлення, відмінні від зазначених у цьому Законі, застосовуються положення цього Закону.
Таким чином, відповідачем не виконано обов'язків, покладених на нього Законом України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» та Положеннями «Про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів» щодо створення 6 робочих місць і працевлаштування інвалідів у 2006 році, у зв'язку з чим настають правові наслідки у вигляді сплати адміністративно-господарських санкцій, передбачених статтею 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» в редакції Закону України за №2960 від 06.10.2005.
Згідно зі статтею 20 вищезгаданого Закону та відповідно до пункту 3 «Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007, підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша ніж встановлена нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 вказаного Закону, щорічно сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів, не пізніше 15 квітня року, який наступає за звітним, адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається у розмірі середньорічної заробітної плати штатного працівника на відповідному підприємстві за кожне робоче місце не зайняте інвалідом, що складає 30930,00 грн., так як адміністративно-господарські санкції за недотримання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, носять характер альтернативного зобов'язання і підприємство повинно було сплатити самостійно фінансові санкції, але не зробило цього, тому відділення Фонду звернулось до господарського суду для примусового стягнення адміністративно - господарської санкції.
Крім того, зі змісту статей 19 і 20 Закону вбачається, що санкція має компенсаційну форму за невиконання нормативу, так як згідно зі статтею 20 Закону, суми санкцій використовуються Фондом для фінансування соціальних витрат на професійне навчання непрацюючих інвалідів, видачу підприємствам цільових кредитів на створення робочих місць для інвалідів, надання фінансової допомоги на здійснення заходів по соціальній, трудовій, фізкультурно-оздоровчій і професійній реабілітації інвалідів і т. і., і у суб'єкта підприємницької діяльності є альтернативний обов'язок - або виконати норматив шляхом працевлаштування інвалідів або сплатити адміністративно-господарську санкцію.
Крім того як вбачається із змісту звіту за формою 10-ПІ, відповідач самостійно у звіті форми 10-ПН зазначив загальнооблікову кількість інвалідів, які повинні працювати на підприємстві, 7 одиниць.
Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.
У разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням господарського суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом.
В добровільному порядку погашення визначених позивачем по результатам звітності про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2006 рік адміністративно-господарських санкцій в розмірі 30930,00 грн. відповідачем не проведено.
Відповідач належних доказів, які спростовують позовні вимоги позивача, суду не представив.
Матеріалами справи підтверджується, що чисельність працюючих інвалідів на підприємстві відповідача менш, ніж встановлено нормативами, а тому відповідач повинен сплатити адміністративно-господарські санкції, передбачені статтею 20 Закону, а також пеню в розмірі 1577,60 грн., стягнення якої передбачено статтею 20 Закону.
Враховуючи викладене, суд вважає доводи позивача обґрунтованими та такими, що підтверджені відповідними доказами, в зв'язку з чим позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до пункту 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
На підставі викладеного, керуючись ст. 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ахтиар -С» (проспект Жовтневої Революції, 50, місто Севастополь, 99038, ідентифікаційний код 32896568) на користь Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул. Гоголя, 20 А, місто Севастополь, 99011, ідентифікаційний код 24035598) суму штрафних санкцій в розмірі 30930,00 грн., суму пені в розмірі 1577,60 грн.
Постанова може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного господарського суду шляхом подання заяви про апеляційне оскарження до господарського суду міста Севастополя протягом десяті днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства -з дня складання в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Виконавчий лист видається за кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено.
Суддя
К.А. Остапова
Постанова складена та підписана
в порядку частини третьої
статті 160 КАС України
17.12.2007.