Справа № 674/779/23
Провадження № 2-і/674/1/25
іменем України
10 квітня 2025 року м.Дунаївці
Дунаєвецький районний суд Хмельницької області
в складі: судді Посунько Г.А.
секретаря судового засідання Шельгоріної С.І.
з участю представника позивача Наталюка Н.М.
розглянувши я у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Дунаївці Кам'янець-Подільського району Хмельницької області цивільну справу за заявою представника позивача ОСОБА_1 про направлення за встановленою юрисдикцією цивільної справи № 674/779/23 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та Пенсійного фонду України (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - голова комісії з реорганізації Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Хмельницькій області Рокицький Володимир Володимирович) про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,
14 лютого 2025 року представник позивача Наталюк Н.М. подав до Дунаєвецького районного суду Хмельницької області заяву про направлення за встановленою юрисдикцією цивільної справи № 674/779/23 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління ПФУ в Хмельницькій області та Пенсійного фонду України (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - голова комісії з реорганізації Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Хмельницькій області Рокицький В.В.) про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
Представник позивача Наталюк Н.М. посилається в обґрунтування своєї заяви на те, що 19 травня 2023 року в провадження Дунаєвецького районного суду Хмельницької області надійшла позовна заява ОСОБА_2 до Головного управління ПФУ в Хмельницькій області та Пенсійного фонду України (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - голова комісії з реорганізації Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Хмельницькій області Рокицький В.В.) про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
18 квітня 2024 року ухвалою Дунаєвецького районного суду Хмельницької області закрито провадження в цивільній справі на підставі п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
05 лютого 2025 року постановою Хмельницького апеляційного суду залишено без змін ухвалу Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 18 квітня 2024 року.
За змістом частини четвертої статті 377 ЦПК України у разі закриття судом апеляційної інстанції провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 цього Кодексу суд за заявою позивача постановляє в порядку письмового провадження ухвалу про передачу справи до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи.
В даній цивільній справі судове рішення про закриття провадження у справі прийнято судом першої інстанції. Апеляційний суд лише переглядав в апеляційному порядку ухвалу суду першої інстанції про закриття провадження у справі, а тому не наділений повноваженнями щодо направлення справи за встановленою юрисдикцією.
Велика Палата Верховного Суду в своїй постанові від 29 вересня 2020 року по справі № 368/561/19, розглядаючи питання правомірності закриття провадження судом першої інстанції, у пункті 52 роз'яснила, що оскільки Велика Палата Верховного Суду залишила в силі ухвалу суду першої інстанції про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, вона відповідно до частини першої статті 256 ЦПК України в редакції Закону № 460-IX роз'яснює позивачці її право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до суду, який закрив провадження у справі, із заявою про її направлення до відповідного суду адміністративної юрисдикції.
Отже, Велика Палата Верховного Суду фактично зробила висновок, що питання про направлення справи до суду за встановленою юрисдикцією має право вирішувати також суд першої інстанції, якщо саме ним закрито провадження, а не тільки суд апеляційної чи касаційної інстанції.
На підставі викладеного представник позивача Наталюк Н.М. просить суд передати за встановленою юрисдикцією до Хмельницького окружного адміністративного суду справу № 674/779/23 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління ПФУ в Хмельницькій області та Пенсійного фонду України (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - голова комісії з реорганізації Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Хмельницькій області Рокицький В.В.) про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
04 квітня 2025 року заяву представника позивача прийнято в провадження суду та призначено судове засідання.
В судовому засіданні представник позивача Наталюк Н.М. підтримав заявлені вимоги.
В судове засідання представник відповідача ГУ ПФУ в Хмельницькій області не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином - причин своєї неявки суду не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності не подавав. Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача ГУ ПФУ в Хмельницькій області, на підставі наявних у справі доказів.
В судове засідання представник відповідача ПФУ не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином - просить суд розглядати справу за відсутності їхнього представника. Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача ПФУ, на підставі наявних у справі доказів.
В судове засідання третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, голова комісії з реорганізації Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Хмельницькій області Рокицький В.В. не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином - причин своєї неявки суду не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності не подавав, письмових пояснень не подавав. Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності третьої особи, на підставі наявних у справі доказів.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини
та визначив відповідно до них правовідносини.
19 травня 2023 року в провадження Дунаєвецького районного суду Хмельницької області надійшла позовна заява ОСОБА_2 до Головного управління ПФУ в Хмельницькій області та Пенсійного фонду України (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - голова комісії з реорганізації Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Хмельницькій області Рокицький В.В.) про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
Позивач ОСОБА_2 посилався в обґрунтування своїх позовних вимог на те, що з 05 квітня 2021 року по 18 квітня 2023 року він працював на посаді в.о. начальника Дунаєвецького відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Хмельницькій області.
Наказом голови комісії з реорганізації управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Хмельницькій області від 12 квітня 2023 року № 113-к позивача ОСОБА_2 звільнено з посади на підставі п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України, у зв'язку із скороченням чисельності та штату працівників. Підставою для звільнення позивача були наказ комісії з реорганізації Фонду соціального страхування України від 16 січня 2023 року № 9-ОД "Про скорочення чисельності та штату працівників виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України та працівників управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України" та наказ комісії з реорганізації управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Хмельницькій області від 16 січня 2023 року № 13-к "Про скорочення чисельності та штату працівників відділень управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Хмельницькій області".
Позивач ОСОБА_2 вважав своє звільнення протиправним.
Так, в порушення вимог ч.1 ст.49-2 КЗпП України позивача ОСОБА_2 не було персонально попереджено про наступне вивільнення.
В порушення вимог ч.2 ст.40, ч.3 ст.49-2 КЗпП України позивачу ОСОБА_2 не було запропоновано іншої роботи, хоча як на час прийняття рішення про вивільнення позивача, так і на час його звільнення, в ГУ ПФУ в Хмельницькій області були вакантні посади, які позивач за своєю освітою та професіональними здібностями міг та бажав займати.
На підставі викладеного позивач ОСОБА_2 просив суд: 1) скасувати наказ від 12 квітня 2023 року № 113-к про його звільнення з посади в.о. начальника Дунаєвецького відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Хмельницькій області; 2) поновити його на посаді, рівнозначній на день звільнення - в.о. начальника Дунаєвецького відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Хмельницькій області, правонаступником якого є ГУ ПФУ в Хмельницькій області, з 19 квітня 2023 року та внести відповідні записи в трудову книжку; 3) стягнути з управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Хмельницькій області, правонаступником якого є ГУ ПФУ в Хмельницькій області, середній заробіток за час вимушеного прогулу з дати звільнення по день ухвалення судового рішення, з розрахунку 900 грн. за один день; 4) стягнути з управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Хмельницькій області, правонаступником якого є ГУ ПФУ в Хмельницькій області, моральну шкоду в сумі 100000 грн.
21 червня 2023 року відкрито провадження у справі № 674/779/23 за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено судове засідання, учасникам справи встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив, заперечень та пояснень.
18 квітня 2024 року ухвалою Дунаєвецького районного суду Хмельницької області закрито провадження в цивільній справі № 674/779/23 на підставі п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
05 лютого 2025 року постановою Хмельницького апеляційного суду залишено без змін ухвалу Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 18 квітня 2024 року.
Згідно ч.2 ст.6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Згідно ч.3 ст.3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України с уд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справ без ухвалення судового рішення у зв'язку із виявленими після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Наслідки закриття провадження у справі визначені статтею 256 ЦПК України.
Згідно ч.1 ст.256 ЦПК України якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз'яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об'єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі. У разі надходження до суду справи, що підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства, після закриття провадження Верховним Судом чи судом апеляційної інстанції в порядку господарського чи адміністративного судочинства, провадження у справі не може бути закрите з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу.
Згідно ч.2 ст.256 ЦПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.
У разі закриття провадження у справі на підставі ч.1 ст.255 ЦПК України цивільно-процесуальним законом не передбачено вирішення судом першої інстанції питання про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
Суд апеляційної або касаційної інстанції наділений повноваженнями постановити ухвалу про передачу справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи, проте така процесуальна дія не віднесена до компетенції суду першої інстанції, оскільки це прямо передбачено у частині першій статті 256 ЦПК України.
Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21 червня 2022 року в справі № 362/666/19 та від 10 серпня 2023 року в справі № 279/2563/22.
Суд не може застосувати до спірних правовідносин висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року в справі № 368/5614/19, на які посилається представник позивача.
Так, в пункті 50 постанови ВП ВС від 29 вересня 2020 року в справі № 368/5614/19 зазначено: 08 лютого 2020 року набрали чинності зміни до ЦПК України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-IX).
В пункті 51 постанови ВП ВС від 29 вересня 2020 року в справі № 368/5614/19 зазначено: зміни до ЦПК України, внесені Законом № 460-ІХ, пов'язані не лише з розглядом касаційних скарг, який відповідно до частини четвертої статті 258 ЦПК України завершується прийняттям постанови. Закон № 460-ІХ вніс зміни до порядку повернення справ після закінчення касаційного розгляду. Так, згідно з підпунктом 8 пункту 2 розділу І Закону № 460-ІХ абзац перший частини першої статті 256 ЦПК України викладений у такій редакції: "Якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз'яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об'єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі".
В пункті 52 постанови ВП ВС від 29 вересня 2020 року в справі № 368/5614/19 зазначено: оскільки Велика Палата Верховного Суду залишила в силі ухвалу суду першої інстанції про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, вона відповідно до частини першої статті 256 ЦПК України в редакції Закону № 460-ІХ роз'яснює позивачці її право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до суду, який закрив провадження у справі, із заявою про її направлення до відповідного суду адміністративної юрисдикції.
У тексті пояснювальної записки від 25 жовтня 2019 року до законопроекту № 460-IX, зазначено, що для захисту права на правову визначеність запроваджується правило, що у випадку закриття провадження судом апеляційної чи касаційної інстанції у зв'язку із непідсудністю спору, такий суд направляє справу до суду першої інстанції правильної юрисдикції. Вказане нівелює можливість пропуску особою строку позовної давності через помилкове визначення судом юрисдикції такого спору чи через зміну судової практики щодо юрисдикції розгляду справ.
Отже, законодавець не уповноважив суд першої інстанції при закритті провадження у справі у зв'язку з непідсудністю спору, направляти справу до суду правильної юрисдикції.
При застосуванні процесуальних норм слід уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом.
Враховуючи те, що процесуальним законом (зокрема, частиною першою статті 256 ЦПК України) не передбачено вирішення судом першої інстанції питання щодо направлення справи за встановленою юрисдикцією, суд приходить до висновку, що заява представника позивача Наталюка Н.М. про направлення справи за встановленою юрисдикцією до Хмельницького окружного адміністративного суду задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст.255, 256, 258 - 260 ЦПК України, суд
В задоволенні заяви представника позивача Наталюка Назара Миколайовича про направлення за встановленою юрисдикцією цивільної справи № 674/779/23 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та Пенсійного фонду України (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - голова комісії з реорганізації Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Хмельницькій області Рокицький Володимир Володимирович) про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди - відмовити.
Копію ухвали суду надіслати всім учасникам справи.
Ухвала суду може бути оскаржена до Хмельницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому повну ухвалу суду не було вручено у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст ухвали складено 10 квітня 2025 року.
Суддя Посунько Г.А.