Справа №766/6720/23
н/п 1-кп/766/895/25
26.03.2025 року місто Херсон
Херсонський міський суд Херсонської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду на стадії судового слідства клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченого за обвинувальним актом у кримінальному провадженні № 12023231040001594 від 27.07.2023 року, за яким
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українець, уродженець м. Херсона, Херсонської області, громадянин України, офіційно не працевлаштований, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий: 12.10.2020 Херсонським міським судом Херсонської області за ст. 309 ч.1 КК України до обмеження волі на строк 1 рік;
обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України ,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_4 ,
потерпілого - ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції),
захисника - ОСОБА_6 ,
В провадженні Херсонського міського суду Херсонської області перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12023231040001594 від 27.07.2023 року за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст.185 КК України.
В ході судового слідства прокурором заявлено клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання обвинуваченого ОСОБА_3 під вартою.
В обґрунтування поданого клопотання прокурор зазначив, що обвинуваченому необхідно продовжити строк тримання під вартою на 60 діб так як ризики, передбачені ст. 177 КПК України встановлені раніше судом при обранні йому запобіжного заходу не відпали та продовжують існувати, в зв'язку з чим до обвинуваченого неможливо застосування більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
В свою чергу сторона захисту заперечувала проти задоволення клопотання прокурора зазначивши про те, що наразі судове слідство по справі фактично закінчено з огляду на що просили обрати стосовно обвинуваченого більш м'який запобіжний захід.
Заслухавши прокурора, який підтримав клопотання, сторону захисту, яка заперечувала проти задоволення клопотання прокурора, вважаючи за необхідне відмовити у його задоволенні обравши більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний із утриманням під вартою, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Статтею 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» гарантується право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Так, в провадженні Херсонського міського суду Херсонської області на стадії судового слідства перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12023231040001594 від 27.07.2023 року за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст.185 КК України.
Згідно п. 24 ч. 1 ст. 3 КПК України судове провадження це кримінальне провадження у суді першої інстанції, яке включає підготовче судове провадження, судовий розгляд і ухвалення та проголошення судового рішення.
Приписами ст. 23 КПК України передбачено, що суд досліджує докази безпосередньо та не може бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом, суд у даному випадку позбавлений можливості досліджувати докази, які б на даному етапі судового розгляду справи по суті дають підстави суду робити висновки щодо наявності, або відсутності обґрунтованості обвинувачення.
Такі обставини досліджуються безпосередньо судом 1-ої інстанції під час судового провадження та з огляду на перевірені в порядку ст.ст. 89, 94 КПК України докази, які на момент застосування (в тому числі, продовження дії запобіжного заходу) дають підстави суду прийняти рішення відповідно до положень ст. 331 КПК України.
Тобто, суд, по суті, позбавлений можливості надати правову оцінку обґрунтованості пред'явленого особі обвинувачення, оскільки, окрім як дослідивши клопотання про обрання або продовження строку тримання під вартою (у разі його наявності), не має законних на те підстав для дослідження будь-яких доказів по суті пред'явленого обвинувачення.
Окрім того, відповідно до п. 13 ч.1 ст. 3 КПК України, обвинувачення це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом, а тому питання обґрунтованості підозри на даній стадії не є предметом розгляду суду, в тому числі з огляду на те, що ОСОБА_3 вже пред'явлене обвинувачення, яке є твердженням про вчинення особою інкримінованого злочину, а не обґрунтованим припущенням, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, що мало місце коли останній перебував у процесуальному статусі підозрюваного.
За таких обставин суд не переглядає обґрунтованість обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при розгляді клопотання про обрання чи продовження строку запобіжного заходу.
Суд вважає, що необхідно продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до обвинуваченого ОСОБА_3 , так як Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес, а тому суддя вважає, що на цей час існують правові підстави для продовження запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою.
Прокурором було подане клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на те, що ризики встановлені раніше судом при обранні запобіжного заходу не відпали та продовжують існувати, в зв'язку з чим до обвинуваченого неможливо застосування більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
Надаючи оцінку доводам клопотання щодо наявності існування ризиків, суд враховує наступне.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний/обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Враховуючи те, що ОСОБА_3 обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, яке, відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких, в разі доведеності його вини, передбачене покарання у виді позбавлення волі строком до 8 років, а отже наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризик того, що обвинувачений ОСОБА_3 , враховуючи тяжкість покарання, що йому загрожує у разі встановлення його вини, може вдатися до спроб переховуватися від суду.
При цьому, суд враховує, що у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 р. Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Також, згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Крім того, зважаючи на те, що остаточне рішення по справі відносно обвинуваченого не прийнято, а потерпілі по справі, хоча і допитані вже судом, проте в даному випадку існує ризик можливого незаконного впливу обвинуваченим ОСОБА_3 на потерпілих, оскільки останні є стороною по справі, та мають право бути присутніми у всіх судових засіданнях, надавати пояснення, брати участь у судових дебатах на стороні обвинувачення.
Також по справі не допитано свідка ОСОБА_7 , який на час направлення справи із обвинувальним актом до суду утримувався в умовах СІЗО, проте згодом був звільнений та місце перебування якого судом наразі встановлюється, за клопотанням прокурора, судом, за клопотанням прокурора вжито заходів в порядку ст. 333 КПК України задля встановлення місця перебування свідка.
Також суд враховує, що ОСОБА_3 раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення зокрема умисних злочинів проти власності, щодо нього в провадженні суду перебуває кримінальне провадження за ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 190 КК України, в рамках якого ОСОБА_3 було звільнено під заставу із покладенням відповідних обов'язків, що також підкреслює наявність ризику переховування від суду та вчинення нових кримінальних правопорушень, зокрема умисних правопорушень, зокрема проти власності.
За таких обставин, вважаю, що стороною обвинувачення існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які наразі не зменшились до такого ступнею, який би вказував на їх зникнення.
На переконання суду на даному етапі судового провадження лише запобіжний захід у виді тримання під вартою буде необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_3 та зможе запобігти зазначеним ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, які є перешкодою для продовження відносно ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою судом не встановлено.
Таким чином, вважаю, що вище перелічені ризики, які були встановлені судом при обранні запобіжного заходу, зокрема ризик впливу на потерпілих, доведені під час розгляду клопотання продовжують існувати, виправдовують тримання обвинуваченого ОСОБА_3 під вартою, обумовлені суспільною необхідністю, є обґрунтованими з огляду обмеження конституційних прав і свобод обвинуваченого.
На даному етапі судового провадження лише запобіжний захід у виді тримання під вартою буде необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого та зможе запобігти зазначеним ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Стороною захисту не надано доказів, які б свідчили про зникнення встановлених ризиків або їх зменшення до такого ступеню, який би свідчив про доцільність відмови у задоволенні клопотання прокурора та обрання більш м'якого запобіжного заходу з огляду зокрема про те, що судом не завершена стадія судового слідства.
При таких обставинах, суд вважає, що клопотання прокурора підлягає задоволенню, а обвинуваченому має бути продовжений строк тримання під вартою, а підстав для зміни запобіжного заходу на більш м'який, як наслідок відмови у задоволенні клопотання захисту, на чому наполягала сторона захисту, судом не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 331, 371, 372 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 - задовольнити.
Продовжити відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 23.05.2025 року включно що не більше ніж 60 днів з моменту прийняття рішення.
Ухвала припиняє свою дію 24.05.2025 року.
Ухвала суду щодо продовження строку дії запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Копію ухвали вручити захиснику, прокурору та направити у ДУ "Миколаївський слідчий ізолятор" (для вручення обвинуваченому та виконання).
Ухвала може бути оскаржена до Херсонського апеляційного суду протягом п'яти днів, а особою, що перебуває під вартою у той же строк, з моменту вручення йому копії ухвали.
СуддяОСОБА_1