09.04.2025 Справа № 756/3654/23
Унікальний номер 756/3654/23
Номер провадження 4-с/756/20/25
09 квітня 2025 року м. Київ
Оболонський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Шролик І.С.
секретаря судового засідання - Лисенко Д.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві скаргу ОСОБА_1 , суб'єкт оскарження: Деснянський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального Управління міністерства юстиції (м. Київ), стягував ОСОБА_2 , на дії державного виконавця,
12 березня 2025 року на адресу суду надійшла скарга представника ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , в якій просить суд скасувати постанову про арешт коштів боржника, прийняту 06 березня 2025 року головним державним виконавцем Деснянського ВДВС у місті Києві ЦМУМЮ (м. Київ) Попик О.В. в межах виконавчого провадження № НОМЕР_4, та скасувати арешт коштів на банківському рахунку IBAN НОМЕР_1 (картка № НОМЕР_2 ), відкритий АТ КБ «ПриватБанк» на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ).
В обґрунтування мотивів скарги зазначає, що 06 березня 2025 року на підставі виконавчого листа виданого Оболонським районним судом м.Києва від 24 січня 2025 року у справі №756/3654/23 державним виконавцем відкрито виконавче провадження НОМЕР_4 (ідентифікатор доступу: НОМЕР_5) про стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість за Договором позики від 16 березня 2011 року у розмірі 636 864, 60 грн, та судовиий збір у розмірі 13 420,00 грн.
Того ж дня, державним виконавцем у виконавчому провадженні НОМЕР_4 від 06 березня 2025 р., прийнято постанову про арешт коштів боржника ОСОБА_1 та постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, та інші доходи боржника. На підставі даної постанови накладено арешт на банківський рахунок IBAN НОМЕР_1 , що відкритий у АТ КБ "ПриватБанк" на який ОСОБА_1 від ТОВ "Арден Комфорт" надходять грошові кошти заробітної плати.
Також на підставі постанови звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 , як він отримує у ТОВ"Арден палац", за адресою Хмельницька обл., Хмельницький р., смт. Сатанів,вул.Курортна, будинок 40, та зобов'язала підприємство здійснювати відрахування із суми доходів боржника у відповідності до вимог чинного законодавства, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, у розмірі 20% доходів щомісяця до погашення загальної суми заборгованості за виконавчим провадженням, яка складає 715582.06 грн.
Посилаючись, що на сьогодні повністю позбавлений будь-яких засобів для існування та заробітної плати, як єдиного джерела для існування, чим безпосередньо порушено права ОСОБА_1 просить скаргу задовольнити.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 березня 2025 року скаргу передано для розгляду головуючому судді Шролик І.С.
Ухвалою суду від 17 березня 2025 року скаргу ОСОБА_1 призначено до судового розгляду на 26 березня 2025 року.
21 березня 2025 року від представника скаржника надійшло клопотання про відкладення розгляд скарги у зв'язку з неможливістю бути присутньою в судовому засіданні.
За клопотанням представника скаржника розгляд скарги відкладено на 09 квітня 2025 року.
В судове засідання 09 квітня 2025 року скаржник ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 не з'явились, про час та місце розгляду скарги повідомлялися належним чином. У прохальній частині поданої скарги міститься посилання на ч.2 ст.450 ЦПК України, в якому просять у разі неявки скаржника та його представника розлянути скаргу без їх участі.
Представник суб'єкта оскарження та стягувач в судове засідання 09 квітня 2025 року не з'явилися.
Зважаючи на положення ч. 2 ст. 450 ЦПК України, суд ухвалив розглянути справу за відсутності скаржника, оскільки її неявка не є перешкодою для розгляду скарги.
Суд, дослідивши письмові докази, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується скарга, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення скарги по суті, вважає, що скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження», передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 03 вересня 2024 р. у справі №756/3654/23 стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 заборгованість за Договором позики від 16 березня 2011 року у розмірі 636864, 60 грн, пеню у розмірі 1 492 205, 16 грн та судовий збір у розмірі 13 420, 00 грн. В задоволенні решти вимог та в задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного суду від 26 листопада 2024 р. Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 03 вересня 2024 року - скасовано в частині позовних вимоги про стягнення пені. Врешті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
06 березня 2025 року на підставі виконавчого листа виданого Оболонським районним судом м.Києва від 24 січня 2025 року у справі №756/3654/23 державним виконавцем відкрито виконавче провадження НОМЕР_4 про стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість за Договором позики від 16 березня 2011 року у розмірі 636 864, 60 грн, та судовий збір у розмірі 13 420,00 грн.
Державним виконавцем у виконавчому провадженні НОМЕР_4 від 06 березня 2025 р., прийнято постанову про арешт коштів боржника ОСОБА_1 .
Також прийнято постанову від 06 березня 2025 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, та інші доходи боржника.
На підставі даної постанови накладено арешт на банківський рахунок IBAN НОМЕР_1 , що відкритий у АТ КБ "ПриватБанк" на який ОСОБА_1 від ТОВ "Арден Комфорт" надходять грошові кошти заробітної плати.
Представник скаржника, звертаючись до суду, вказує, що арешт рахунку на який боржнику надходить заробітна плата, повністю позбавляє ОСОБА_1 будь-яких засобів для існування, так як заробітна плата, його єдине джерело для існування.
Згідно з частиною четвертою статті 24 Закону № 1404-VIII виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що знаходяться на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, на електронні гроші, які зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.
Відповідно до абзацу 1 частини другої статті 48 Закону № 1404-VIII стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
За змістом абзацу 2 частини другої статті 48 Закону № 1404-VIII забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
Арешт коштів боржника може накладатися на будь-які рахунки, за винятком коштів, щодо яких накладення арешту заборонено законом (наприклад, рахунки із спеціальним режимом використання, соціальні виплати, зарплатні кошти тощо). Банк зобов'язаний перевірити статус коштів на рахунку боржника та у разі виявлення коштів, на які накладення арешту заборонено, повідомити виконавця і повернути постанову без виконання. Виконавець може самостійно зняти арешт з рахунку, якщо отримає документальне підтвердження, що кошти мають спеціальний режим або їх арешт заборонений законом (див. постанову Верховного Суду від 29 січня 2025 року у справі № 127/16144/24 (провадження № 61-13589св24)).
У випадку, коли на стадії накладення арешту на грошові кошти боржника-фізичної особи, що знаходяться на рахунку боржника та є заробітною платою боржника, виконавцю не вдалось виявити правову природу (статус) цих грошових коштів, як коштів на які накладення арешту заборонено законом, то арешт на такі грошові кошти підлягає зняттю на підставі відповідного повідомлення банку або заяви боржника з наданням ним відповідних документів на підтвердження цього та/або за результатами перевірки зазначених звітів (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 20 квітня 2022 року у справі № 756/8815/20 (провадження № 14-218цс21)).
Таким чином, оскільки саме банк, який виконує постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону
№ 1404-VIII повинен визначити статус коштів і рахунку, на якому вони знаходяться, та в разі їх обліковування на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов'язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути таку постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону № 1404-VIII.
Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону № 1404-VIII).
Подібний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19 (провадження № 12-28гс20).
Передбачене абзацом другим частини другої статті 59 Закону № 1404-VIII зобов'язання виконавця зняти арешт на підставі повідомлення банку не виключає зняття такого арешту на підставі повідомлення боржника, та за наслідками здійснення контролю за правильністю стягнення на підставі наданих звітів про стягнення, оскільки відповідно до підпункту 1 частини четвертої статті 59 цього закону підставами для зняття виконавцем арешту з майна боржника або його частини є отримання ним документального підтвердження, що звернення стягнення на такі кошти боржника заборонено законом.
Для боржника надання вищевказаних підтверджуючих документів є процесуальною можливістю відновити свої права, порушені у зв'язку накладенням незаконного арешту, а для виконавця зняття такого арешту є здійсненням повноважень для усунення спричинених негативних наслідків. Однак це не виключає зобов'язання банку при виконанні приписів державного та/або приватного виконавця окремо від боржника повідомити виконавця про неможливість накладення арешту на грошові кошти боржника у зв'язку з забороною встановленою законом.
Коли на стадії накладення арешту на грошові кошти боржника-фізичної особи, що знаходяться на рахунку боржника та є заробітною платою боржника, виконавцю не вдалось виявити правову природу (статус) цих грошових коштів, як коштів на які накладення арешту заборонено законом, то арешт на такі грошові кошти підлягає зняттю на підставі відповідного повідомлення банку або заяви боржника з наданням ним відповідних документів на підтвердження цього та/або за результатами перевірки зазначених звітів.
Вказаний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 квітня 2022 року у справі № 756/8815/20 (провадження № 14-218цс21).
Отже, звернення стягнення та накладення арешту на заробітну плату понад встановлені Законом розміри заборонено, а якщо він накладений, то підлягає зняттю. Таке зняття арешту здійснюється виконавцем відповідно до частини четвертої статті 59 Закону № 1404-VIII, зокрема й на підставі повідомлення боржника.
Ні скаржником, ні його представником не додано до скарги відомостей про звернення до державного виконавця зі заявою про скасування арешту з рахунку, також відсутнє відповідне повідомлення Банку, з наданням відповідних доказів на підтвердження, що цей рахунок належить до рахунків на які заборонено накладення арешту.
Залишення в силі арешту на кошти, які складають заробітну плату, та звернення на них стягнення унеможливлює отримання боржником будь-яких коштів заробітної плати як єдиного джерела доходів та порушує його конституційне право на отримання винагороди за працю (постанову Верховного Суду від 12 лютого 2025 року у справі № 444/2503/17 (провадження № 61-14767св24)).
Відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» сторони виконавчого провадження мають право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом.
Положеннями ч. 1 ст. 72 вказаного закону передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Відповідно до 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Згідно ч. 3 ст. 451 ЦПК України, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Судове рішення за своєю суттю охороняє права, свободи та законні інтереси фізичних та юридичних осіб, а виконання судового рішення є завершальною стадією судового провадження, яким досягається кінцева мета правосуддя захист інтересів фізичних та юридичних осіб і реальне поновлення їхніх порушених прав.
Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Судом також досліджено, що постановою державного виконавця Деснянського відділу ДВС від 31 березня 2025 року про закінчення виконавчого провадження у зв'язку з повним виконанням боржником зобов'язання. Припинено чинність арешту майна боржника та скасовані інші заходи примусового виконання. Припинено здійснення відрахування з заробітної плати.
З огляду на досліджені судом обставини, в сукупності з дослідженими доказами суд приходить до переконання, що в задоволенні скарги ОСОБА_1 слід відмовити, оскільки судом не встановлено обставин неправомірності дії державного виконання при винесенні оскаржуваної постанови виконавця від 06 березня 2025 року про арешт коштів боржника, які б свідчили про порушення вимог ЗУ «Про виконавче провадження».
Керуючись Законом України «Про виконавче провадження», статтями 258-260, 353, 354, 447, 450, 451 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні скарги, суб'єкт оскарження: державний виконавець Деснянського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ ) Попик О.В., стягувач: ОСОБА_2 на дії державного виконавця.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд м. Києва протягом п'ятнадцяти днів з моменту її підписання суддею.
Учасник справи, якому ухвалу суду не було вручено у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали виготовлений 09 квітня 2025 року.
Суддя І.С. Шролик