Справа №:755/5104/25
Провадження №: 1-кс/755/1203/25
"03" квітня 2025 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:
головуючої слідчої судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Дніпровського районного суду м. Києва клопотання старшого слідчого слідчого відділу Дніпровського УП ГУНП у місті Києві ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Кізел с. Північний Коспайський Первомайської обл. російської федерації, громадянину України, з середньою освітою, одруженому, має на утриманні неповнолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_2 , військовослужбовцю військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, солдату, курсанту 2 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62024100150002103 від 11 листопада 2024 року, за ознакою кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,
за участю учасників кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_6 ,
підозрюваного ОСОБА_4 ,
Старший слідчий СВ Дніпровського УП ГУНП у місті Києві ОСОБА_7 , за погодженням з прокурором Дарницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_8 , звернулась до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62024100150002103 від 11 листопада 2024 року, за ознакою кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Органом досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_4 наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 224 від 07 серпня 2024 року призначено на посаду «Курсант» навчального взводу навчальної роти 2 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки, шпк «Солдат» військової частини НОМЕР_1 .
Отже, з 07 серпня 2024 року ОСОБА_4 вважається військовослужбовцем військової служби по мобілізації та таким, що справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків за посадою.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про оборону України» № 1932-XII від 06.12.1991 та ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» № 389-VIII від 12.05.2015 воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Законом України 2102-IX, у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався, в тому числі указом Президента України №469/2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 23 липня 2024 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 12 серпня 2024 року строком на 90 діб та який діє по сьогоднішній день.
Указом Президента України № 69/2022 від 24 лютого 2022 року «Про загальну мобілізацію» було оголошено про проведення загальної мобілізації на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва. Даний Указ затверджено Законом України № 2105-IX від 03 березня 2022.
Про введення в дію воєнного стану ОСОБА_4 достеменно було відомо, оскільки Указ Президента України № 64/2022 оголошено за допомогою засобів масової інформації та доведено до населення країни.
У зв'язку з чим в Україні відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» та ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» з 24 лютого 2022 року розпочався воєнний стан, який діяв на момент вчинення кримінального правопорушення та діє до моменту виявлення ОСОБА_4 .
Так, ОСОБА_4 будучи військовослужбовцем військової служби по мобілізації, обіймаючи посаду «Курсант» навчального взводу навчальної роти 2 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки шпк « Солдат », військової частини НОМЕР_1 відповідно до вимог ст. ст. 65, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 2, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та ст. ст. 1, 2, 3, 6, 23, 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, оберігати як святиню Бойовий прапор своєї частини, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, які визначаються Статутами, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями, зразково виконувати свої службові обов'язки, бути готовим до виконання завдань, пов'язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, знаходитися на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять).
Відповідно до статей 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов'язків, зобов'язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місці служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).
Так, військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_4 , у порушення вимог ст. ст. 17, 65, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. ст. 11, 16, 123, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 2, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи умисно, з особистих мотивів та з метою тимчасово ухилитись від проходження військової служби, без поважних причин та без дозволу відповідних командирів (начальників), 25 вересня 2024 року, в умовах воєнного стану, без поважних причин приблизно о 01:00 год., точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, самовільно залишив місце служби, під час повернення з відрядження по завершенню навчання з БЗВП за програмою НАТО з Великої Британії на станції м. Носівка Ніжинського району Чернігівської області, та проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням службових обов'язків та не вживаючи жодних заходів для повернення до місця служби, звернення до правоохоронних або інших державних органів чи органів військового управління за наявності реальної можливості для цього.
Таким чином, ОСОБА_4 самовільно залишив місце служби, під час повернення з відрядження по завершенню навчання з БЗВП за програмою НАТО з Великої Британії на станції м. Носівка Ніжинського району Чернігівської області, та проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням службових обов'язків та не вживаючи жодних заходів для повернення до місця служби, звернення до правоохоронних або інших державних органів чи органів військового управління за наявності реальної можливості для цього.
01 квітня 2025 року ОСОБА_4 було затримано (час фактичного затримання 01 квітня 2025 року о 18 годині 05 хвилин) в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
02 квітня 2025 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
У судовому засіданні прокурор заявлене клопотання підтримав у повному обсязі, просив його задовольнити мотивуючи тим, що підозрюваний ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, яке за ступенем тяжкості відноситься до тяжкого кримінального правопорушення, за яке законом передбачене покарання у вигляді позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років, та тому існують ризики, а саме: можливість переховуватись від органів досудового розслідування та суду; можливість впливати на свідків у даному кримінальному провадженні з метою схилити їх до дачі не правдивих показів у судовому засіданні, можливість перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зокрема, не з'являючись за викликом до слідчого чи прокурора, з метою затягування кримінального провадження; можливість вчинити інше кримінальне правопорушення.
Підозрюваний ОСОБА_4 у судовому засіданні просив обрати йому запобіжний захід у вигляді нічого домашнього арешту, щоб він мав змогу працювати та забезпечувати свою сім'ю.
Захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_6 також просив обрати підзахисному запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за адресою АДРЕСА_1 , за місцем реєстрації та проживання дружини підозрюваного - ОСОБА_9 , яка була допитана під час досудового розслідування як свідок, посилаючись на те, що йому потрібно працювати, щоб забезпечувати сім'ю, разом з тим ОСОБА_4 визнає вину та ніяким чином не буде перешкоджати досудовому розслідуванню, тому просив відмовити в задоволенні клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрати його підзахисному запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
До матеріалів клопотання додані копії документів, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання, витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження та долучено розписки підозрюваного та адвоката щодо вручення їм копії клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а також копії матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу. Таким чином, слідчою виконані вимоги ч. 3 ст. 184 КПК України.
Вирішуючи питання про наявність підстав обрання запобіжного заходу - тримання під вартою, слідча суддя враховує вимоги ст. 177 КПК України.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним кримінальним правопорушенням і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення, що у даному випадку стороною обвинувачення дотримано, оскільки наявні, на цей час докази у провадженні свідчать про об'єктивний зв'язок підозрюваного з цим злочином, тобто виправдовують необхідність подальшого розслідування у цьому провадженні з метою дотримання вимог ст. 2 КПК України.
Дослідивши матеріали клопотання, слідча суддя у висновках, які зробив орган досудового розслідування відносно ОСОБА_4 , чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановила.
У судовому засіданні, на думку слідчої судді, встановлена наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, наявними у справі доказами, а саме даними, що містяться: у повідомленні військової частини, у акті службового розслідування, проведеного військовою частиною НОМЕР_1 , у наказах, у допитах в якості свідків військовослужбовців вказаної військової частини, а також іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.
Вивчивши клопотання, долучені до нього документи, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання, вислухавши думку прокурора, який підтримав клопотання з мотивів викладених у клопотанні та вказав відповідні доводи у судовому засіданні, думку адвоката та підозрюваного, які заперечували у задоволенні клопотання, слідча суддя приходить до наступного.
Розглядаючи клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу та визначення його виду, суд враховує вимоги кримінального процесуального законодавства України та висновки Європейського суду з прав людини.
Так, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Водночас ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. П.1 ст. 5 Європейської конвенції з прав людини визначає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
У кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Як вбачається з постанови про пред'явлення підозри, ОСОБА_4 підозрюється, відповідно до вимог ст. 12 КК України, у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке законом передбачене покарання вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, відповідно до ст. 178 КПК України, слідчий суддя враховує, крім іншого, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним злочину, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі доведеності його вини в інкримінованому кримінальному правопорушенні, майновий стан підозрюваного, його вік, міцність його соціальних зв'язків, той факт, що раніше не судимий, має на утриманні неповнолітню дитину.
Вказані вище обставини, а також суспільна небезпечність кримінального правопорушення у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , на думку слідчої судді, дають підстави вважати, що з боку підозрюваного існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме, можливість переховування від органів досудового розслідування та/або суду, можливість впливати на свідків у кримінальному провадженні, можливість вчиняти інші кримінальні правопорушення.
Крім того, відповідно до ч. 8 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті тобто тримання під вартою.
Таким чином, враховуючи обставини, перераховані у ст. 178 КПК України, а також доведеність слідчим і прокурором під час судового розгляду клопотання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст. 176 КПК України, не може запобігти доведеним ризикам, а також те, що в квартирі, за адресою: АДРЕСА_1 , в якій адвокат підозрюваного ОСОБА_6 просить визначити ОСОБА_4 , як місце відбування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, проживає його дружина ОСОБА_9 , яка є свідком у даному кримінальному провадженні, клопотання слідчого про застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно задовольнити.
Підстав для обрання відносно підозрюваному інших запобіжних заходів, не пов'язаних з триманням під вартою, слідча суддя не вбачає.
Крім того, задовольняючи клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідча суддя враховує вимоги ст. 183 КПК України та вважає за можливе визначити підозрюваному заставу у розмірі, який буде достатнім для забезпечення виконання ним процесуальних обов'язків, з урахуванням вимог ст. 182 КПК України, а саме 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, та покладенням обов'язків передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Відповідно до вимог ст. 198 КПК України висловлені в ухвалі слідчої судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.
На підставі наведеного та, керуючись, ст.ст. 176 - 178, 182 - 184, 194, 196, 309 КПК України, слідча суддя, -
Клопотання старшого слідчого слідчого відділу Дніпровського УП ГУНП у місті Києві ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62024100150002103 від 11 листопада 2024 року, за ознакою кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України - задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів з утриманням на гауптвахті ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Ухвала діє 60 (тридцять) днів, тобто до 30 травня 2025 року (включно) та підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Строк тримання під вартою ОСОБА_4 обчислюється з моменту його фактичного затримання - з 18 години 05 хвилин 01 квітня 2025 року.
Визначити ОСОБА_4 заставу у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240 гривень 00 копійок у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок ТУ ДСАУ в м. Києві: Отримувач: ТУ ДСАУ в м. Києві, ЄДРПОУ: 26268059, МФО 820172, Банк: Державна казначейська служба України м. Київ, р/р: № UA128201720355259002001012089 та надати документ, що це підтверджує, до Дніпровського районного суду міста Києва та Дніпровської окружної прокуратури міста Києва.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі визначеному в ухвалі суду, протягом строку її дії.
У разі внесення застави зобов'язати ОСОБА_4 прибувати до слідчого за кожною вимогою у рамках цього кримінального провадження та, відповідно до положень ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти наступні обов'язки:
- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді, із встановленою періодичністю, залежно від стадії кримінального провадження;
- повідомляти слідчого, прокурора, слідчого суддю, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає (м. Київ) без дозволу слідчого, прокурора слідчого судді, залежно від стадії кримінального провадження;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзду в Україну.
Визначити 2 місячний термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави, з дня її внесення.
З моменту звільнення з-під варти, у зв'язку з внесенням застави, підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Будь-які твердження чи заяви підозрюваного, зроблені під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, не можуть бути використані на доведення його винуватості у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, або у будь-якому іншому правопорушенні.
Виконання ухвали покласти на Дніпровське управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Дарницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони центрального регіону ОСОБА_5 .
Ухвала слідчої судді може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідча суддя ОСОБА_1