Справа № 461/9536/24
Провадження № 1-кс/461/2247/25
10.04.2025 року. м. Львів.
Слідчий суддя Галицького районного суду м. Львова ОСОБА_1
з участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові погоджене з прокурором клопотання слідчого відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого управління Головного управління Національної поліції у Львівській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 42024140000000192 від 20.08.2024 за підозрою ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 332, ч. ч. 1, 2 ст. 255 КК України, про примусове відбирання біологічних зразків у підозрюваного ОСОБА_5 , -
09.04.2025 року до суду надійшло погоджене з прокурором клопотання слідчого відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого управління Головного управління Національної поліції у Львівській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 42024140000000192 від 20.08.2024 за підозрою ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 332, ч. ч. 1, 2 ст. 255 КК України, про примусове відбирання біологічних зразків у підозрюваного ОСОБА_5 .
Відповідно до клопотання СУ ГУНП у Львівській області здійснюється досудове розслідування у у кримінальному провадженні № 42024140000000192 від 20.08.2024 за підозрою ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 332, ч. ч. 1, 2 ст. 255 КК України.
Слідчий зазначає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.5 ЗУ «Про державну реєстрацію геномної інформації людини», після повідомлення 20.03.2025 ОСОБА_5 про зміну підозри та повідомлено про нову підозру, зокрема у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 255 КК України, останньому було пред'явлено постанову слідчого про відібрання біологічних взірців, проте останній, відмовився надати добровільно будь-які біологічні зразки.
Слідчий вказує, що отримання біологічних зразків необхідно для проведення судових експертиз. Враховуючи факт добровільної відмови підозрюваного від надання зразків, з метою недопущення порушень процедури отримання таких зразків та недопущення порушення прав та інтересів підозрюваного у кримінальному провадженні, з метою отримання доказів у встановленому законом порядку, просить клопотання задовольнити та надати дозвіл на відбирання біологічних зразків букального епітелію в підозрюваного ОСОБА_5 .
Слідчий в судове засідання не з'явився, належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Відповідно до клопотання просить суд задовольнити клопотання та проводити розгляд такого без участі слідчого та прокурора.
Підозрюваний та його захисник у судове засідання не з'явилися, повідомлені належним чином про дату, час та місце розгляду справи.
Дослідивши надані матеріали, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
20.08.2024 р. до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42024140000000192 внесено відомості про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 332, ч. ч. 1, 2 ст. 255 КК України.
20.03.2025 року ОСОБА_5 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та повідомлено про нову підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 3 ст. 332, ч. 4 ст. 28 - . 3 ст. 332 КК України.
За практикою Європейського суду з прав людини фізична недоторканість особи охоплюється поняттям «приватне життя», що охороняється статтею 8 Конвенції (рішення від 26 березня 1985 року у справі «Х та Y проти Нідерландів») і стосується найбільш інтимних аспектів приватного життя, а обов'язкове медичне втручання, навіть незначне, становить втручання у це право.
Забезпечення дотримання права на повагу до гідності та обмеження втручання у приватне життя є одним з визначальних засад правової держави, якою є Україна, що закріплюється та гарантується як міжнародно-правовими актами (ст.ст.5, 12 Загальної декларації прав людини 1948 року, ст.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року) так і нормами національного законодавства.
Відповідно до вимог ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Разом з цим, ч. 1 ст. 8 КПК України визначено, що кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до вимог ст. 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Згідно до вимог ч. 2 ст. 93 КПК України сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст. 245 КПК України у разі необхідності отримання зразків для проведення експертизи вони відбираються стороною кримінального провадження, яка звернулася за проведенням експертизи або за клопотанням якої експертиза призначена слідчим суддею. У випадку, якщо проведення експертизи доручено судом, відібрання зразків для її проведення здійснюється судом або за його дорученням залученим спеціалістом. Порядок відібрання зразків з речей і документів встановлюється згідно з положеннями про тимчасовий доступ до речей і документів (статті 160 - 166 цього Кодексу). Відбирання біологічних зразків у особи здійснюється за правилами, передбаченими статтею 241 цього Кодексу. У разі відмови особи добровільно надати біологічні зразки слідчий суддя, суд за клопотанням сторони кримінального провадження, що розглядається в порядку, передбаченому статтями 160 - 166 цього Кодексу, має право дозволити слідчому, прокурору (або зобов'язати їх, якщо клопотання було подано стороною захисту) здійснити відбирання біологічних зразків примусово.
Беручи до уваги, що відомості про букальний епітелій є біологічними зразками, а відтак є персональними даними фізичної особи, що знаходяться у її володінні, то слідчий просить надати йому право на доступ до охоронюваної законом таємниці та примусове відібрання таких даних (п.8 ч.1 ст.162 КПК України).
Обов'язковою передумовою надання права тимчасового доступу до відомостей, що містять охоронювану законом таємницю, є можливість використання як доказів таких відомостей та неможливість іншими способами довести обставини, які передбачається довести за допомогою цих відомостей (ч.6 ст.163 КПК України).
Європейський суд з прав людини у своїй практиці звертав увагу на недопущення застосування до особи примусових заходів задля отримання від неї даних, які можуть бути використані як підстава для висунення обвинувачення такій особі. Право не свідчити проти себе передбачає, зокрема, що у кримінальній справі сторона обвинувачення, намагаючись довести вину обвинуваченого, не може використовувати докази, здобуті всупереч волі обвинуваченого за допомогою методів примусу чи тиску (справа «Яллох проти Німеччини», рішення від 11.07.2006р.; «Функе проти Франції», рішення від 25.02.1993р.; «Джей.Бі. проти Швейцарії», рішення від 03.05.2001р.).
Викладені в даних справах висновки ЄСПЛ не означають того, що відібрання біологічних зразків в примусовому порядку в будь-якому разі суперечить Конвенції. Натомість, коли ж біологічні зразки в особи вилучаються з метою встановлення причетності її до вчинення злочину, і обумовлені відсутністю інших доказів для обґрунтованості висунення підозри, то примусове їх надання суперечитиме положенням ст.6 Конвенції. До того ж в такому випадку порушуються і засади, закріплені ст.63 Конституції України та ст.18 КПК України.
Ст. 18 КПК України передбачено, що жодна особа не може бути примушена визнати свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення або примушена давати пояснення, показання, які можуть стати підставою для підозри, обвинувачення у вчиненні нею кримінального правопорушення. Кожна особа має право не говорити нічого з приводу підозри чи обвинувачення проти неї, у будь-який момент відмовитися відповідати на запитання, а також бути негайно повідомленою про ці права. Жодна особа не може бути примушена давати пояснення, показання, які можуть стати підставою для підозри, обвинувачення у вчиненні її близькими родичами чи членами її сім'ї кримінального правопорушення.
Відповідно до вимог ст. 63 Конституції України особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом.
Визначений ст. 18 КПК України, ст. 63 Конституції України принцип свободи від самовикриття не слід тлумачити буквально, у контексті заборони примусу виключно щодо дачі пояснень, показань відносно себе та близьких родичів. Ця гарантія поширюється і на право ненадання відомостей у будь-який інший спосіб, що може прямо чи побічно, безпосередньо чи опосередковано бути використано проти інтересів особи.
Відповідно до статті 32 Конституції України, ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Біологічні зразки у підозрюваного слідчий бажає вилучити з метою отримання додаткових доказів у вчиненні останнім кримінального правопорушення. Примусове їх надання суперечитиме положенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, адже право не свідчити проти себе та близьких родичів має будь-яка особа. Враховуючи прецедентну практику Європейського Суду з прав людини, зокрема, рішення у справі «Яллох проти Германії» (№ 5481/00), слідчий суддя наголошує, що біологічні зразки у особи можуть бути отримані поза її згодою лише тоді, коли метою відібрання таких зразків не є отримання доказів обвинувачення особи, яка надає такі зразки.
Слідчий в даному клопотанні просить слідчого суддю надати дозвіл на примусове відбирання біологічних зразків у підозрюваного, а саме букальний епітелій для проведення судових експертиз. Проте, надання дозволу на примусове відбирання біологічних зразків у підозрюваного з метою отримання доказів та проведення експертизи порушуватиме кримінальний процесуальний принцип свободи від самовикриття.
Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя приходить до висновку про необхідність відмовити в задоволенні клопотання слідчого про примусове відбирання біологічних зразків у підозрюваного .
На підставі викладеного і керуючись ст.ст.160-166, 241, 245 КПК України, слідчий суддя
У задоволенні клопотання слідчого відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого управління Головного управління Національної поліції у Львівській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 42024140000000192 від 20.08.2024 за підозрою ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 332, ч. ч. 1, 2 ст. 255 КК України, про примусове відбирання біологічних зразків у підозрюваного ОСОБА_5 - відмовити.
Ухвала остаточна та оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1