ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/11328/24
провадження № 1-кп/753/989/25
"23" лютого 2025 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:
головуючого-судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5
проводячи підготовче судове засідання у кримінальному провадженні № №12024100020001655 від 31.03.2024 стосовно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Чернігова, українця, громадянина України, освіта базова середня, учня групи № УГЗ-22 ДПТНЗ "Чернігівський професійний будівельний ліцей", не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, -
У Дарницькому районному суді м. Києва на розгляді знаходиться кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_5 за ч. 4 ст. 186 КК України.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримала своє клопотання про обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, з урахуванням того, що обвинувачений неодноразово не з'являвся до суду, про причини неявки суд не повідомляв, вказані факти свідчать про ухилення ОСОБА_5 від явки до суду. При обранні запобіжного заходу ОСОБА_5 просила врахувати, що останній проживає у м. Києві без постійної адреси, у наглядно знайомих або на вулиці, веде бродяжницький спосіб життя, мобільного зв'язку з ним не має. Під час досудового розслідування встановлені та підтверджені ризики, передбачені п.1,5 .1 ст. 177 КПК України, зокрема: переховуватися від суду ,при цьому останній усвідомлює, що йому загрожує реальна міра покарання та може вчинити інше кримінальне правопорушення, вказані ризик не перестали існувати. Також прокурор просить врахувати, що ОСОБА_5 не працює, не має постійного джерела доходів та вчинив тяжкий умисний злочин, з корисливих мотивів з метою власної наживи. А тому, на думку прокурора до ОСОБА_5 не можуть бути застосовані більш м'які запобіжні заходи.
Захисник ОСОБА_4 заперечував проти заявленого клопотання та просив обрати ОСОБА_5 біль м'який запобіжний захід, не пов'язаний з позбавленням волі. Захисник вказав, що посилання прокурора на відсутність місця роботи та постійного місця проживання у м. Києві не є доказом існування ризику повторного вчинення кримінального правопорушення та уникнення від правосуддя, так захисник просив суд врахувати, те що ОСОБА_5 є особою молодого віку, має постійне місце реєстрації у Чернігівській області, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, визнає свою провину та щиро розкаюється у вчиненому та на момент вчинення був неповнолітнім.
Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав думку свого захисника, просив не обирати йому запобіжний захід у виді триманні під вартою, вказав, у Києві має тимчасове місце проживання у своєї дівчини, вказав, що від суду не ухилявся, не знав, що потрібно ходити до суду, у вчиненому щиро розкаюється, злочин вчинив, оскільки був у нетверезому стані.
Заслухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали, суд приходить до наступних висновків:
Вирішуючи клопотання прокурора щодо запобіжного заходу, суд виходить з того, відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладеним на нього процесуальних обов'язків. Частиною 2 ст. 177 КПК України встановлено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Реальним на переконання суду є ризик переховування, адже наявність певного ризику/ризиків, зокрема ризику втечі, має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciev v. Moldova (Бекчиєв проти Молдови), Panchenko v. Russia (Панченко проти Росії)), а у даному конкретному випадку, такий ризик є обґрунтованим.
Так, ОСОБА_5 є неодруженим, на утриманні не має неповнолітніх дітей та непрацездатних батьків, а також інших осіб, що потребують постійного догляду, не працює, за місцем навчання характеризується негативно, що свідчить про відсутність міцних соціальних зав'язків та не є стримуючим фактором для запобігання ризику переховування від суду та вчинення іншого кримінального правопорушення.
Оцінюючи наявність ризику, що обвинувачений може вчиняти інші кримінальні правопорушення, суд виходить з того, що обвинувачений офіційно не працевлаштований, що свідчить про відсутність у нього джерела доходу для існування, вчинив умисний тяжкий злочин, з корисливих мотивів з метою власного збагачення, що може спонукати останнього для продовження протиправної діяльності.
У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси поваги до особистої свободи.
Також суд враховує, що відповідно до правової позиції, викладеної у п. 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Марченко проти України», при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.
Разом з цим, суд вважає, що до обвинуваченого в даному випадку не підлягають застосуванню запобіжні заходи у виді особистого зобов'язання, застави та домашнього арешту у зв'язку з тим, що вони не будуть дієвими і не зможуть перешкодити настанню вищевказаним ризикам.
Враховуючи вищевикладене, а також відсутність підстав вважати, що інші, менш суворі запобіжні заходи можуть забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, суд вважає необхідним обрати обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою в межах строків, встановлених ст. 197 КПК України.
Ураховуючи вищенаведені обставини та положення закону, особу обвинуваченого ОСОБА_5 , суд вважає за необхідне визначити обвинуваченому розмір застави у розмірі 120 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до ч.5 п. 2 ст.182 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 183, 191, 350, ст. 376 КПК України,
Клопотання прокурора задовольнити.
Застосувати щодо обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, до 22.04.2025 року включно.
Визначити ОСОБА_5 заставу в розмірі двадцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 60 560 (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят) гривень.
У разі внесення застави уповноваженій службовій особі місця ув'язнення необхідно негайно звільнити ОСОБА_5 з-під варти та повідомити про це суд.
З моменту звільнення з-під варти внаслідок внесення застави ОСОБА_5 зобов'язаний прибувати за кожною вимогою до суду та виконувати такі обов'язки:
не відлучатися з міста Києва без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання.
Роз'яснити обвинуваченому, що у разі невиконання обов'язків, покладених судом, застава звертається в дохід держави, а до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід та накладене грошове стягнення від 0,25 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ухвала суду може бути оскаржена протягом 5 діб з дня її оголошення до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд м. Києва.
Суддя: