Справа № 752/5744/25
Провадження № 2/752/4831/25
Іменем України
10 квітня 2025 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі: головуючого судді Слободянюк А.В., розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників процесу цивільну справу за позовом Конституційного Суду України до ОСОБА_1 , третя особа: Рахункова палата, про стягнення безпідставно набутих коштів,
Представник позивача звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва з вищевказаною позовною заявою, в якій просить суд стягнути з ОСОБА_1 на рахунок Конституційного Суду України відшкодування надлишково отриманої надбавки до посадового окладу за вислугу років за період із 18 липня 2019 року до 31 березня 2021 року у загальній сумі 318 584,97 грн.
В обґрунтування позовної заяви посилається на те, що Рахункова палата на засіданні 23 листопада 2023 року розглянула та затвердила Звіт про результати аудиту ефективності використання бюджетних коштів, виділених на забезпечення діяльності Конституційного Суду України, за підсумками обговорення ухвалила рішення «Про результати аудиту ефективності використання бюджетних коштів, виділених на забезпечення діяльності Конституційного Суду України" № 28-4. Додатково 18 грудня 2024 року Рахункова палата ухвалила рішення «Про розгляд Звіту про результати аналізу реалізації наданих Рахунковою палатою рекомендацій та оцінки їх впливу на систему змін у сфері судової влади та юстиції" № 57-5 (далі - Рішення № 57-5).
За позицією Рахункової палати, окремі видатки на оплату праці працівників Конституційного Суду України здійснено з порушенням законодавства України. Так, згідно з підпунктом 4.1 пункту 4 Рішення «виплата винагороди судді Конституційного Суду України в частині доплати до посадового окладу за вислугу років здійснена з порушенням статті 137, абзацу четвертого пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення" Закону України «Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року № 1402, що спричинило надлишкове нарахування 318,58 тис. гривень».
Отже, за висновком Рахункової палати ОСОБА_1 було неправомірно виплачено 318 584,97 грн, які, за позицією позивача, відповідач ОСОБА_1 повинен повернути позивачу як безпідставно набуті.
Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва Слободянюк А.В. від 11.03.2025 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.
27.03.2025 до суду надійшли письмові пояснення третьої особи Рахункової палати щодо позову з доказами направлення іншим учасникам процесу.
Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступне.
Відповідно до позовної заяви відповідач ОСОБА_1 працював суддею, заступником Голови, Головою Конституційного Суду України з 15 травня 2013 року до 15 травня 2022 року, за висновками Рахункової палати отримав надлишково нараховану доплату до посадового окладу за вислугу років у загальній сумі 318 584,97 грн, добровільно повернути кошти на рахунок Конституційного Суду України відмовився.
Позивач є суб'єктом владних повноважень відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 31.10.2018 по справі № 761/33941/16-ц, суд дійшов до наступного висновку. Відповідно до вимог статті 15 ЦПК України, у редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ здійснюється в порядку іншого судочинства. Аналогічна норма міститься й у статті 19 чинного ЦПК України. Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства. Водночас відповідно до частини першої, пункту 2 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції, юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень, владних управлінських функцій, зокрема на публічно-правові спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби. Аналогічна норма закріплена й у пункті 2 частини першої статті 19 чинного КАС України. Публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування (пункт 15 частини першої статті 3 КАС України у редакції, чинній на час розгляду справи в суді першої інстанції). Норму щодо віднесення державної служби до публічної закріплено також у пункті 17 частини першої статті 4 чинного КАС України. Проходження публічної служби - це процес діяльності особи на посадах, які вона обіймає, починаючи від моменту призначення на відповідну посаду та завершуючи припиненням публічної служби, із сукупністю всіх обставин і фактів, які супроводжують таку діяльність. Оскільки така професійна діяльність нерозривно пов'язана з отриманням оплати (винагороди) за роботу, яку особа виконує на відповідній посаді, то правовідносини, пов'язані з нарахуваннями, виплатами, утриманнями, компенсаціями, перерахунками заробітної плати, компенсацій, грошової допомоги під час виконання такою особою своїх посадових обов'язків, є одним з елементів проходження публічної служби, а під час звільнення з публічної служби - одним з елементів припинення такої служби. Оскільки публічна служба є різновидом трудової діяльності, відносини публічної служби як окремий різновид трудових відносин існують на стику двох галузей права - трудового та адміністративного, тому правовідносини, пов'язані з прийняттям на публічну службу, її проходженням та припиненням, регламентуються нормами як трудового, так і адміністративного законодавства, а спори, які виникають з таких правовідносин, підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 26 жовтня 2022 року по справі № 229/1026/21 дійшла правового висновку, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають, зокрема, у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій; на публічно-правові спори, у тому числі на спори фізичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження (частина перша, пункт 1 частини другої статті 19 КАС України у відповідній редакції). Тому загальними критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути і пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
До таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в постановах від 23 листопада 2021 року у справі № 175/1571/15 (провадження № 14-51цс21), від 27 березня 2019 року у справі № 638/14011/16-ц (провадження № 14-656цс18), від 19 червня 2019 року у справі № 826/5806/17 (провадження № 11-290апп19), від 13 березня 2019 року у справі № 202/30/17 (провадження № 14-643цс18).
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 1215 Цивільного кодексу України не підлягає поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 818/1688/16 з метою встановлення чіткого критерію визначення юрисдикції спорів щодо відшкодування шкоди/стягнення збитків, завданих особою, яка перебуває або перебувала на посадах, віднесених до державної або публічної служби, за позовом суб'єкта владних повноважень, Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків, викладених у постановах від 10 квітня 2018 року у справі № 533/934/15-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 815/5027/15, від 03 жовтня 2018 року у справі № 755/2258/17, виходячи з таких міркувань.
У випадку зобов'язання особи, яка перебуває на посаді державної/публічної служби, відшкодувати шкоду або збитки, завдані внаслідок виконання нею службових/посадових обов'язків, перед судом обов'язково постане питання не лише встановлення обсягу завданої шкоди/збитків, а й оцінки правомірності дій такої особи.
Водночас у рамках цивільного процесу суд не може досліджувати та встановлювати правомірність дій, рішень чи бездіяльності службовця або посадовця, оскільки така можливість передбачена лише в адміністративному процесі в силу приписів статті 19 КАС, якою охоплюється питання прийняття на публічну службу, її проходження та звільнення.
Указані спори підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такі, що пов'язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди/збитків, навіть якщо притягнення її до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди/збитків відбувається після її звільнення з державної служби.
Аналогічні за змістом висновки містяться також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 734/3102/16-ц та від 22 січня 2020 року у справі № 813/1045/18.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, на спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Тому, вирішуючи питання про розмежування судової юрисдикції вказаного спору, суд враховує, що позивач у справі є суб'єктом владних повноважень, та відповідач був особою, що проходила публічну службу на посаді професійного судді; предметом спору є повернення доплати до посадового окладу за вислугу років, нарахованої та виплаченої відповідачу за період перебування його на публічній службі; реальність спору; а також враховує наявність прямої вказівки в законі (п. 2 ч. 1 ст. 19 КАС України) про те, що спір про проходження публічної служби здійснюється за правилами адміністративного судочинства, а тому суд приходить до висновку, що зазначений спір є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Таким чином, позов Конституційного Суду України до ОСОБА_1 , третя особа: Рахункова палата, про стягнення безпідставно набутих коштів, не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а отже справа підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.
На виконання вимог ч. 1 ст. 256 ЦПК України суд роз'яснює позивачеві, що вказана справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства і відповідно до ч. 2 ст. 20 КАС України підсудна Київському окружному адміністративному суду.
Керуючись ст.ст. 197-198, 255, 256, 260, 263, 352-355 ЦПК України, суддя,
Закрити провадження у цивільній справі за позовною заявою Конституційного Суду України до ОСОБА_1 , третя особа: Рахункова палата, про стягнення безпідставно набутих коштів.
Роз'яснити позивачу, що вказана справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя А.В. Слободянюк