Справа №752/1523/24
Провадження №2/752/878/25
10 квітня 2025 року м. Київ
Голосіївський районний суд міста Києва у складі судді Кордюкової Ж.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства Страхової компанії «Інтер-Поліс» про відшкодування матеріальної шкоди,-
Адвокат Антосина Роман Сергійович в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства Страхової компанії «Інтер-Поліс» (далі - ПрАТ СК «Інтер-Поліс») про відшкодування матеріальної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 01.04.2023 близько 11 год. 55 хв. ОСОБА_2 , керуючи автомобілем ЗАЗ 1102, д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись на 28 км + 542 м автодороги Київ - Чоп в напрямку м. Київ, здійснюючи розворот в дозволеному для цього місці в напрямку м. Житомир, не надав перевагу у русі автомобілю Fiat Talento, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , який рухався по вищевказаній дорозі в напрямку м. Житомир, та допустив з ним зіткнення, після його перебуваючи в некерованому стані, здійснив зіткнення з автомобілем BMW 316І, д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_4 , який перед цим рухався в аналогічному напрямку з автомобілем ЗАЗ 1102, д.н.з. НОМЕР_1 , закінчив маневр розвороту в напрямку м. Житомир та знаходився в кармані для розвороту, здійснив зіткнення з автомобілем BMW 316І, д.н.з. НОМЕР_3 .
В результаті дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) водій ЗАЗ 1102, д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_2 від отриманих тілесних ушкоджень загинув на місці пригоди.
За вказаним фактом було проведено досудове розслідування у кримінальному провадженні №12023110000000235 від 01.04.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
01.04.2023 транспортні засобі на місці події було оглянуто слідчим та поміщено на майданчик тимчасового утримання транспортних засобів, яке знаходиться за адресою: Київська область, смт. Макарів, вул. Василя Стуса, буд. 37В.
В подальшому транспортний засіб Fiat Talento, д.н.з. НОМЕР_2 , був визнаний речовим доказом у кримінальному провадженні та на нього накладено решт в рамках справи №761/12378/23.
На момент ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована полісом №AP3067191 у ПрАТ СК «Інтер-Поліс».
На сьогоднішній день матеріальна шкода, завдана внаслідок вчинення ДТП, позивачу не відшкодована.
07.09.2023 представник позивача звернувся до відповідача з заявою про страхове відшкодування.
14.09.2023 відповідачем було замовлено проведення огляду та оцінки транспортного засобу Fiat Talento, д.н.з. НОМЕР_2 , д.н.з. НОМЕР_4 , який знаходився на території станції технічного обслуговування за адресою: м. Київ, вул. Будіндустрії, 6.
14.09.2023 позивачем було надано доступ до об'єкта оцінки, однак за результатом огляду оцінювачем ОСОБА_5 не було проведено оцінку транспортного засобі Fiat Talento, д.н.з. НОМЕР_2 , з посиланням на його розукомплектування, що унеможливлює проведення оцінки завданої шкоди.
06.12.2023 відповідачем було відмовлено у здійсненні страхового відшкодування на підставі абз. 3 п. 36.2 ст. 36 Закону, пункту 37.1.3. ст. 37 Закону.
При цьому, з боку позивача та її чоловіка ОСОБА_3 , який являвся водієм вказаного автомобіля жодних дій, щодо ремонту чи розукомплектування транспортного засобу Fiat Talento, д.н.з. НОМЕР_2 , не проводилося. Вказаний транспортний засіб отримав значні пошкодження в результаті ДТП та в період часу з моменту ДТП до закриття кримінального провадження знаходився на майданчику тимчасового утримання транспортних засобів за адресою: Київська обл., Бучанський р-н, смт. Макарів, вул. Василя Стуса, 37.
04.09.2023 позивачу було надано дозвіл слідчого на повернення автомобіля Fiat Talento, д.н.з. НОМЕР_2 , з майданчика тимчасового утримання транспортних засобів. Враховуючи значну відстань транспортування пошкодженого автомобіля на евакуаторі, частину деталей, які були відламані в результаті ДТП, ОСОБА_3 помістив до салону автомобіля.
Не погоджуючись з такими діями оцінювача ОСОБА_6 , позивач замовиа оцінку транспортного засобу.
Згідно з висновком ТОВ «Клевер Експерт» щодо вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу №380/10-23 від 16.10.2023, вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля Fiat Talento, д.н.з. НОМЕР_2 , становить 574 546,90 грн.
Відповідно до страхового поліса АР №3067191 страхова сума за заподіяну шкоду майну потерпілого складає 160 000 грн., франшиза 0 грн.
Таким чином, обов'язок з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування покладається на страховика
Просив стягнути з ПрАТ СК «Інтер-Поліс» на користь ОСОБА_1 відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 160000 грн. та судові витрати.
01.03.2024 відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
17.04.2024 представник відповідача Гусєв П.В. надав відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти позовних вимог. Зазначив, що у встановлену дату, пошкоджений транспортний засіб позивачем не був наданий на огляд для визначення розміру нанесеної шкоди внаслідок ДТП, про що аварійним комісаром було складено рапорт, а тому позивач своїми діями позбавив відповідача визначити розмір шкоди.
Відповідно до звіту про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу, зробленого на замовлення позивача, ринкова вартість транспортного засобу Fiat Talento, д.н.з. НОМЕР_2 , складає 574546,90 грн., а вартість його відновлювального ремонту складає 1164350,80 грн.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для визначення розмірі регламентної виплати потрібно визначити утилізаційну вартість транспортного засобу Fiat Talento, д.н.з. НОМЕР_2 , після ДТП.
Просив стягнути з позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 4000 грн.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 є власником транспортного засобу Fiat Talento, д.н.з. НОМЕР_2 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_5 .
01.04.2023 близько 11 год. 55 хв. ОСОБА_2 , керуючи автомобілем ЗАЗ 1102, д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись на 28 км + 542 м автодороги Київ - Чоп в напрямку м. Київ, здійснюючи розворот в дозволеному для цього місці в напрямку м. Житомир, не надав перевагу у русі автомобілю Fiat Talento, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , який рухався по вищевказаній дорозі в напрямку м. Житомир, та допустив з ним зіткнення, після його перебуваючи в некерованому стані, здійснив зіткнення з автомобілем BMW 316І, д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_4 , який перед цим рухався в аналогічному напрямку з автомобілем ЗАЗ 1102, д.н.з. НОМЕР_1 , закінчив маневр розвороту в напрямку м. Житомир та знаходився в кармані для розвороту, здійснив зіткнення з автомобілем BMW 316І, д.н.з. НОМЕР_3 .
За вказаним фактом було проведено досудове розслідування у кримінальному провадженні №12023110000000235 від 01.04.2023 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
31.08.2023 старшим слідчим відділу розслідування злочинів у сфері транспорту Слідчого управління Головного управління Національної поліції в Київській області Бурун А.М. винесено постанову про закриття кримінального провадження.
Досудовим розслідуванням було встановлено, що ДТП, яка мала місце 01.04.2023 близько 11 год. 55 хв. на 28 м. + 542 м. автодороги «Київ-Чоп» в напрямку м. Київ, Бучанського району Київської області, сталась внаслідок порушення водієм ОСОБА_2 вимог п. 2.3 б), д) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001, а отже склад кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 КК України ,в діях водія ОСОБА_3 , відсутній.
Відповідно до висновку експерта за результатами проведення транспортно-товарознавчого дослідження №380/10-23 від 02.10.2023, складеного на замовлення ОСОБА_1 , ринкова вартість транспортного засобу Fiat Talento, д.н.з. НОМЕР_2 , становить 574546,90 грн., вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Fiat Talento, д.н.з. НОМЕР_2 , становить 1164350,80 грн., вартість матеріального збитку становить 574546,90 грн. Значення фізичного зносу не розраховувалось, вартість придатних залишків не розраховувалась. Проведення огляду та оцінки транспортного засобу Fiat Talento, д.н.з. НОМЕР_2 , д.н.з. НОМЕР_4 , здійснювалося за адресою: м. Київ, вул. Будіндустрії, 6.
Відповідальність водія ЗАЗ 1102, д.н.з. НОМЕР_1 , на момент ДТП була застрахована у ПрАТ СК «Інтер Поліс» згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АР3067191 від 27.10.2022, відповідно до якого забезпечено транспортний засіб ЗАЗ 1102, д.н.з. НОМЕР_1 . Страхова сума за даним полісом за шкоду, заподіяну майну складає 160 000 грн.. франшиза становить 0 грн.
07.09.2023 представник позивача ОСОБА_1 звернувся до ПрАТ СК «Інтер-Поліс» з заявою про виплату страхового відшкодування.
04.12.2023 ПрАТ СК «Інтер-Поліс» відмовило у виплаті страхового відшкодування, оскільки за результатами огляду, проведеного 14.09.2023, оцінювачем ОСОБА_7 було складено рапорт, відповідно до якого, транспортний засіб Fiat Talento, д.н.з. НОМЕР_2 , на момент огляду розукомплектовано, проведення оцінки матеріального збитку є неможливим.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини першої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (пункт 1 частини другої зазначеної статті).
Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
У статті 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2019 року в справі №359/2309/17 вказав, що майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком.
Відповідно до ст. 28 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції станом на момент виникнення спірних відносин) шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.
У зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки (ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції станом на момент виникнення спірних відносин)).
Пунктом 33.1.4. ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції станом на момент виникнення спірних відносин) встановлено, що у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний: невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.
Пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції станом на момент виникнення спірних відносин) встановлено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно з ч.1 п. 1 ч. 2, 3 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Відповідно до п. 33.1.4. ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції станом на момент виникнення спірних відносин) у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.
Відповідно до пп. 34.1 - 34.3 ст. 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування.
Протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний направити свого представника (працівника або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.
Якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з'явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).
Відповідно до п. 33.3. ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції станом на момент виникнення спірних відносин) водії та власники транспортних засобів, причетних до дорожньо-транспортної пригоди, власники пошкодженого майна зобов'язані зберігати пошкоджене майно (транспортні засоби) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, до тих пір, поки його не огляне призначений страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) представник (працівник або експерт), а також забезпечити йому можливість провести огляд пошкодженого майна (транспортних засобів).
Транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди (пункт 30.1 статті 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди (пункт 30.2 статті 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Порядок відшкодування шкоди, пов'язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано статтею 30 цього Закону, відповідно до якої транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до ДТП.
Диспозитивність цивільного судочинства виявляється в тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (стаття 13 ЦПК України).
Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
За статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Метою доказування є з'ясування дійсних обставин справи, обов'язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним з найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі.
Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).
Відповідно до звіту №380/10-23, наданого позивачем, вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля позивача складає 1164350,80 грн., а його ринкова вартість складає 574546,90 грн.
Виходячи з цього, суд доходить висновку, що відновлювання транспортного засобу Fiat Talento, д.н.з. НОМЕР_2 , є економічно недоцільним та він вважається фізично знищеним.
Позивач мотивує свій позов тим, що вартість спричиненого йому матеріального збитку становить 574546,90 грн., втім, із звіту вбачається, що вказана сума є вартістю автомобіля до ДТП, вартість автомобіля після ДТП у наданому звіті відсутня.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14 червня 2023 року у справі №125/1216/20 (провадження №14-25цс23) зазначила: «... за змістом статі 30 Закону №1961-IV транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно зі звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до ДТП. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП. Таким чином, ремонт автомобіля марки «Renault Kadjar», державний реєстраційний номер НОМЕР_6 , вважається економічно необґрунтованим, а отже, автомобіль вважається фізично знищеним. Порядок відшкодування завданої позивачу шкоди мав відбуватися в порядку, визначеному статтею 30 Закону № 1961-IV, і позивач мав передати залишки транспортного засобу відповідачу як особі, яка відповідає за завдану шкоду, чим набути право отримати від останнього відшкодування шкоди в розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до ДТП...».
Таким чином, за відсутності відомостей про вартість пошкодженого автомобіля після ДТП, необхідної для визначення розміру відшкодування у порядку статті 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», встановити обґрунтованість чи необґрунтованість зазначеного в позовній заяві розміру майнової шкоди не вбачається за можливе.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 20.10.2021 у справі № 205/1314/16-ц задоволення вимог про відшкодування майнової шкоди без врахування залишкової вартості пошкодженого транспортного засобу після ДТП та з урахуванням того, що транспортний засіб позивачем розукомплектовано, не можна визнати обґрунтованим.
Суду не були надані відомості про те, що при зверненні до страхової компанії позивач визнав належний йому автомобіль фізично знищеним та чи був він згоден передати страховій компанії залишки свого транспортного засобу.
При цьому суд враховує позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 30 січня 2019 року у справі № 753/21303/16-ц, який зазначив, що у разі якщо власник транспортного засобу не згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця цієї пригоди. Якщо ж транспортний засіб визнано фізично знищеним, відшкодування шкоди здійснюється у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до ДТП та витратам з евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди. Право на залишки транспортного засобу отримує страховик чи моторне транспортне страхове бюро.
Розмір страхового відшкодування залежить також від того, визнає власник транспортний засіб фізично знищеним чи ні. У разі визнання його таким власнику відшкодовується шкода у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до ДТП та витратам, пов'язаним з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди. Право на залишки транспортного засобу отримує страховик чи моторне транспортне страхове бюро.
Крім того, суд звертає увагу, що позивач розукомплектував транспортний засіб, про що зазначено у позовній заяві.
Позивач, не погоджуючись з діями оцінювача ОСОБА_5 , зазначає, що транспортний засіб не був розукомплектований, жодних дій щодо ремонту позивачем також не проводилося.
Разом з тим, у позовній заяві позивач також зазначає протилежне, а саме, що частину деталей, які були відламані в результаті ДТП ОСОБА_8 було поміщено до салону автомобіля.
Також позивач зазначає, що 14.09.2023 нею було надано доступ до транспортного засобу Fiat Talento, д.н.з. НОМЕР_2 , який знаходився на території станції технічного обслуговування за адресою: м. Київ, вул. Будіндустрії, буд. 6, натомість доказів, що зазначений транспортний засіб, який знаходився на території станції технічного обслуговування, яка займається, зокрема, відновленням транспортних засобів, не був розукомплектуваний, до суду не надано.
Наданий позивачем звіт №380/10-23 від 16.10.2023, зроблений ТОВ «Клевер Експерт», судом не приймається до уваги, оскільки відповідно до пп. 34.1 - 34.3 ст. 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування.
Протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний направити свого представника (працівника або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.
Якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з'явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).
Отже, виходячи з наведених положень Закону, позивач мав право на самостійне обрання аварійного комісара, суб'єкта оціночної діяльності або експерта для визначення розміру шкоди лише у тому випадку, якщо представник страховика не з'явився у визначений пунктом 34.2 статті 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у строк для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.
При цьому, враховуючи, що протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду ПрАТ СК «Інтре-Поліс» направило свого представника для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків, що підтверджується позивачем та відповідачем, відтак позивач не набув права на самостійне обрання аварійного комісара, суб'єкта оціночної діяльності або експерта для визначення розміру шкоди.
Отже, оскільки доводи позивача, що транспортний засіб не було розукомплектовано та було збережено його вигляд після настання ДТП, спростовуються матеріалами справи, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Враховуючи, що у задоволенні вимог відмовлено в повному обсязі, тому судові витрати відшкодуванню не підлягають.
Щодо вимог представника відповідача про стягнення з позивача на користь відповідача судові витрати на правничу допомогу у розмірі 4000 грн., суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
До витрат, пов'язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої вказаної статті Кодексу).
Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).
За змістом статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України.
За положеннями пункту 4 статті 1, частин третьої та п'ятої статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.
З п. 3.1.1. договору про надання правничої допомоги від 10/01/22-АП, укладеного віж відповідачем та АО "ІНС.ЛОУ ГРУП" встановлено, що у справах, де замовник є відповідачем винагорода адвокатського об'єднання станвоить 4000 грн. при ціні позову понад 50000 грн.
Суд зауважує, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується постановами Верховного суду, наприклад у справах №923/560/17, №329/766/18, №178/1522/18.
Таким чином, з позивачки на користь відповідача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 грн., оскільки в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 12-13, 81, 141, 247, 258-259, 263-265, 268, 272-273, 354-355 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Інтер-Поліс» судові витрати в розмірі 4000 (чотири тисячі) грн. 00 коп.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 .
Відповідач: Приватне акціонерне товариство Страхова компанія «Інтер-Поліс», місцезнаходження: м. Київ, вул. Володимирська, буд. 69, код ЄДРПОУ 19350062.
Рішення складене 10.04.2025.
Суддя Ж. І. Кордюкова