Рішення від 10.04.2025 по справі 703/6524/24

Справа № 703/6524/24

2/703/328/25

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2025 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Ігнатенко Т.В.

секретар судових засідань Яковенко І.В.

за участі

позивача ОСОБА_1

представника позивача Архипенка О.А.

представника відповідача Лесечка М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла Черкаського району Черкаської області, в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Архипенко Олександр Анатолійович, до ОСОБА_2 та Моторного (транспортного) страхового бюро України, третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ОСОБА_3 , про стягнення матеріального збитку, завданого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди

встановив:

10 грудня 2024 року, через підсистему «Електронний суд», ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Архипенко О.А., звернулася до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області з вищевказаною позовною заявою, в якій просить: стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України на її користь страхове відшкодування (регламентну виплату) в розмірі 139712 гривень; стягнути з ОСОБА_2 на її користь різницю між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням (регламентною виплатою) в розмірі 180940 гривень, а також судові витрати, пов'язані із підготовкою та розглядом цієї справи, покласти на відповідачів.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 09 жовтня 2024 року о 18 годині 54 хвилини ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом «Audi A4 Avant», номерний знак НОМЕР_1 у місті Сміла та рухаючись ділянкою дороги по вулиці Незалежності, 45, не дотримавшись безпечного інтервалу, здійснила зіткнення правою передньою боковою частиною свого транспортного засобу з лівою боковою частиною транспортного засобу «Land Rover», номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , який був припаркований до правого узбіччя проїзної частини дороги. Внаслідок вчиненого відповідачем ОСОБА_2 наїзду сталася дорожньо-транспортна пригода, у результаті якої транспортному засобу, який перебував у законному володінні позивача, спричинено механічні пошкодження та завдано матеріальну шкоду на загальну суму 320 652 гривні 00 копійок (фактична вартість відновлювального ремонту автомобіля позивача).

На місці події, 09 жовтня 2024 року складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №146836. У ході адміністративного провадження отримано письмові пояснення відповідача ОСОБА_2 та позивача, із змісту яких вбачається, що відповідач ОСОБА_2 визнала себе винною у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди.

Постановою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 05 листопада 2024 року у справі №703/5605/24 ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та накладено грошове адміністративне стягнення у розмірі 850 гривень 00 копійок. Дана постанова суду набрала законної сили.

На пропозицію позивача до відповідача ОСОБА_2 , остання відмовилася добровільно відшкодовувати завдану нею матеріальну шкоду.

На момент дорожньо-транспортної пригоди автомобіль «Land Rover», номерний знак НОМЕР_2 , яким, на підставі довіреності керувала позивач, був забезпечений полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Оскільки транспортний засіб, яким керувала відповідач ОСОБА_2 , не був застрахований, позивач у визначений Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» звернулась із заявою про виплату суми страхового відшкодування до відповідача МТСБУ. Станом на день звернення до суду із цим позовом сума регламентної виплати (страхового відшкодування) МТСБУ не визначена і не виплачена позивачу. Матеріальна шкода заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди відповідачем ОСОБА_2 не відшкодована.

Враховуючи вищевикладене, між позивачем та відповідачами виник цивільний спір з приводу відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Позивач не є власником транспортного засобу «Land Rover», номерний знак НОМЕР_2 , однак на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди вона на достатній правовій підставі володіла і керувала ним, а також на підставі довіреності мала право розпоряджатися зазначеним майном. Власником транспортного засобу формально значиться ОСОБА_3 , однак вказаний автомобіль в рахунок купівлі-продажу нею був переданий позивачу, яка мала б його оформити на себе, однак цим обставинам завадила дорожньо-транспортна пригода.

Факт правомірності володіння особою транспортним засобом є достатньою підставою, щоб звернутися за захистом права щодо відшкодування шкоди, заподіяної автомобілю, яким керувала особа під час дорожньо-транспортної пригоди.

Оскільки відповідальність відповідача ОСОБА_2 не була застрахована на момент дорожньо-транспортної пригоди, то відповідач МТСБУ на підставі п.п. «а» п.41.1 ст.41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» повинен здійснити виплату позивачу, тобто відшкодувати заподіяну шкоду, за особу, яка є винуватцем дорожньо-транспортної пригоди.

За вказаних обставин та висновку експерта підготовленого для подання до суду №132 від 27 листопада 2024 року, відповідач МТСБУ має відшкодувати позивачу страхове відшкодування заподіяної шкоди (регламентну виплату) в розмірі 139 712 гривень, а з відповідача ОСОБА_2 слід стягнути 180 940 гривень (320 652 гривні - 139 712 гривень = 180 940 гривень), як різницю між реально заподіяною шкодою визначеною експертним висновком та страховим відшкодуванням (регламентною виплатою) МТСБУ.

З врахуванням викладеного, позивач, в інтересах якої діє адвокат, звернулася до суду з вищевказаним позовом.

Ухвалою судді від 23 грудня 2024 року, після усунення позивачем недоліків позовної заяви, відкрито провадження у цивільній справі за вказаним позовом, вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання та роз'яснено відповідачу право на подання до суду протягом п'ятнадцяти календарних днів відзиву на позовну заяву до якого документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи, залучено до участі у справі третю особу.

16 січня 2025 року, через систему «Електронний суд», на адресу суду надійшов відзив представника відповідача Моторного (транспортного) страхового бюро України на позовну заяву, в якому представник відповідача зазначила, що вимоги заявлені позивачем до МТСБУ є передчасними. Звертаючись в суду з вимогами до МТСБУ позивач зазначила, що між нею та відповідачами виник цивільний спір з приводу відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, однак позивачем не надано доказів на підтвердження того, що між нею та МТСБУ виник спір та саме МТСБУ порушило права останньої.

Вказує, що 14 жовтня 2024 року на адресу МТСБУ від ОСОБА_1 надійшло повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, яка мала місце 09 жовтня 2024 року близько 18 години 45 хвилин за участю транспортного засобу Audi з номерним знаком НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 та транспортного засобу марки Land Rover з номерним знаком НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_3 21 жовтня 2024 року МТСБУ видало доручення ТОВ «СОС Сервіс Україна» в строк до 22 листопада 2024 року провести огляд транспортного засобу із фотографічною фіксацією, скласти протокол огляду, надати фотографії на електронному носії, визначити ринкову вартість транспортного засобу на момент дорожньо-транспортної пригоди, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу із зазначенням включення або не включення в розраховану суму податку на додану вартість, коефіцієнт фізичного зносу складників, вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складників.

23 жовтня 2024 року МТСБУ направило потерпілій лист, в якому зазначило недоліки поданих для виплати страхового відшкодування документів та запропонувало позивачу надати документи, перелік яких зазначено у даному листі, а також повідомило, що після отримання зазначених у цьому листі документів, які мають бути підписані КЕП (у разі відправлення їх засобами електронного зв'язку), або особисто (у разі направлення їх поштою), МТСБУ продовжить розгляд питання щодо відшкодування заподіяної позивачу шкоди.

29 жовтня 2024 року спеціалістом ТОВ «СОС Сервіс Україна», за участі позивача та відповідача, оглянуто пошкоджений автомобіль Land Rover з номерним знаком НОМЕР_2 , при цьому будь-яких зауважень щодо переліку пошкоджень, зазначених у протоколі технічного огляду КТЗ від учасників не надійшло. 16 листопада 2024 року на адресу МТСБУ надійшов Електронний звіт, складений спеціалістом ТОВ «СОС Сервіс України». 18 листопада 2024 року на адресу МТСБУ від позивача через Електронний кабінет надійшла постанова про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст.124 та запрошення на огляд пошкодженого автомобіля. Інші документи, як МТСБУ просило надати для вирішення питання про проведення регламентної виплати, позивачем надано не було, в тому числі й заяви про виплату відшкодування, що свідчить про відсутність волевиявлення отримати відшкодування з фонду захисту потерпілих.

Потерпіла особа набуває права на самостійний вибір оцінювача або іншого фахівця для визначення розміру страхового відшкодування тільки у разі, якщо представник страховика або МТСБУ не оглянув пошкоджений автомобіль у визначений строк.

Отже, з наданих в суд документів, які долучені до позовної заяви вбачається, що 21 листопада 2024 року на замовлення позивача іншим спеціалістом було оглянуто пошкоджений автомобіль. Таким чином витрати, понесені позивачем у зв'язку з залученням експерта не підлягають стягненню з МТСБУ.

Що стосується самого висновку експерта №132 від 27 листопада 2024 року, який було надано в суд, він потребує ретельного вивчення спеціалістів, у зв'язку з чим пояснення з цього питання будуть надані пізніше.

Зазначає, що з матеріалів справи не вбачається, що транспортний засіб відновлювався на СТО, яке є платником податку на додану вартість, у зв'язку з чим сума витрат на запчастини та матеріали підлягає зменшенню на суму ПДВ (20%). Позивачем не надано доказів, що пошкоджений автомобіль Land Rover з номерним знаком НОМЕР_2 , відновлено на суму заявлених вимог.

Щодо витрат на правничу допомогу представник відповідача зазначила, що до матеріалів справи не долучено розрахунок витрат на правничу допомогу, хоча сума в 30000 гривень вже сплачена позивачем. Крім того, у п.2.1 договору про надання правничої допомоги від 29 жовтня 2024 року, укладеного між позивачем та Адвокатським бюро «Архипенка» вбачається, що «плата АБ ґрунтується на часові, який буде присвячено вирішенню справи. Вартість години роботи АБ складає 0,3 мінімальної заробітної плати. Визначити кількість часу заздалегідь неможливо». Якщо неможливо визначити кількість часу роботи адвоката, то яким чином вже було визначено та отримано наперед 30000 гривень, які мають компенсувати відповідачу. Виходячи з п.2.2 цього договору, сторони встановили форму оплати з урахуванням не тільки цивільної справи, а й супровід щодо адміністративного провадження, що не має ніякого відношення до цивільного процесу. До того ж, МТСБУ не порушувало права позивача, заявлений позов до МТСБУ взагалі є передчасним через неподання необхідних для виплати відшкодування документів та банківських реквізитів. Не подання заяви про виплату відшкодування свідчить про відсутність волевиявлення на отримання відшкодування, тому про яке порушене право позивача з боку МТСБУ може йти мова. У зв'язку з чим на МТСБУ не можуть бути покладені будь-які судові витрати, в тому числі й витрати на правничу допомогу, які понесені позивачем у зв'язку із зверненням до суду.

З врахуванням викладеного, представник відповідача МТСБУ просила в позові ОСОБА_1 до МТСБУ відмовити.

17 січня 2025 року, через систему «Електронний суд», на адресу суду надійшов відзив представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Лесечка М.В. на позовну заяву, в якому представник відповідача зазначає, що він не погоджується з твердженням позивача про те, що «вказаний автомобіль в рахунок купівлі-продажу нею був переданий ОСОБА_1 , яка мала б його оформити на себе, однак цим обставинам завадило ДТП». Як видно з тексту пояснень позивача та відповідача ОСОБА_2 , постанови Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 05 листопада 2024 року та не спростовується сторонами по справі, дорожньо-транспортна пригода сталась 31 жовтня 2024 року. В той же час, довіреність, посвідчена Леус Н.В., приватним нотаріусом Черкаського районного нотаріального округу за №1873, датована 31 жовтня 2024 року. Тобто, вказана довіреність видана вже після того, як сталася дорожньо-транспортна пригода. Таким чином, на момент подіє дорожньо-транспортної пригоди, а саме 09 жовтня 2024 року, єдиним власником, належним користувачем і розпорядником транспортного засобу «Land Rover», державний номер НОМЕР_2 , була ОСОБА_3 , а повноваження позивача ОСОБА_1 виникли вже після дорожньо-транспортної пригоди, а саме 31 жовтня 2024 року. Матеріальну шкоду завдано ОСОБА_3 , що підтверджується в описовій частині постанови Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 05 листопада 2024 року. З тексту вказаної довіреності також вбачається, що ОСОБА_3 надає позивачу повноваження «представляти мої інтереси в суді з усіма правами, наданими позивачу, відповідачу, третій особі та потерпілому», тобто по вказаній довіреності позивач може виступати представником ОСОБА_3 . За таких обставин, представник відповідача вважає, що належним позивачем по справі має бути саме ОСОБА_3 .

Стосовно відмови відповідача ОСОБА_2 від пропозиції позивача добровільно відшкодувати завдану нею матеріальну шкоду, представник відповідача зазначає, що 09 жовтня 2024 року на місці скоєння дорожньо-транспортної пригоди, по АДРЕСА_1 , позивачу зі сторони відповідача ОСОБА_2 було запропоновано відшкодування завдану матеріальну шкоду в грошовій сумі, еквівалентній 1500-2000 доларів США. Позивач та її чоловік на ім'я ОСОБА_4 сказали, що мають прорахувати завдану шкоду і повідомлять своє рішення. 10 жовтня 2024 року та 11 жовтня 2024 року чоловік позивача на ім'я ОСОБА_4 зателефонував відповідачу ОСОБА_2 та пропонував відшкодувати завдану матеріальну шкоду в грошовій сумі 240 000 гривень, мотивуючи тим, що запропонована відповідачем ОСОБА_2 сума є недостатньою. Відповідач ОСОБА_2 не погодилася на дану пропозицію та вимагала обґрунтування заявленої суми. Після цього чоловік позивача на ім'я ОСОБА_4 перейшов на особисті образи та погрози, а також написав образливі повідомлення на номер засобу зв'язку відповідача ОСОБА_2 в месенджери. Враховуючи недостойну образливу поведінку чоловіка позивача на ім'я ОСОБА_4 , відповідач ОСОБА_2 прийняла рішення відшкодовувати завдану матеріальну шкоду виключно на підставі рішення суду, що набере законної сили, в рамках виконавчого провадження.

Крім того, представник відповідача не погоджується зі способом захисту, обраним позивачем, оскільки фактично позивач заявляє про наявність солідарного зобов'язання відповідачів перед позивачем. Однак, законодавство України, чинне на момент виникнення спірних правовідносин, а саме Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», не передбачає солідарного обов'язку страховика або МТСБУ та винуватця дорожньо-транспортної пригоди щодо відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоду майну потерпілого. Після виконання відповідачем МТСБУ, який не завдавав збитку, свого зобов'язання по відшкодуванню потерпілому шкоди, заподіяної іншою особою - відповідачем ОСОБА_2 , позивач отримує задоволення свої вимог, і тому первинне деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням. За таких обставин вбачається, що підставою для звернення позивача з позовною заявою до відповідачів є: 1) виплата відповідачем МТСБУ на користь позивача страхової виплати (відшкодування); 2) визначення позивачем різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням). В свою чергу, відповідно до п.п.38.2.1 п.38.2 ст.38 Закону №1961-ІV відповідач МТСБУ після сплати страхового відшкодування, у відповідності до ст.1911 ЦК України, має право подати регресний позов до відповідача ОСОБА_2 , яка є винуватцем ДТП та не застрахувала свою цивільно-правову відповідальність. Одночасно, звернення до винуватця ДТП та МТСБУ за солідарним зобов'язанням чинне законодавство та чинна судова практика не передбачають. За наявними матеріалами справи вбачається, що вмотивованого рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати), передбаченого ст.36, 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», чинного на момент виникнення спору, прийнято не булою. Відповідно, не визначена сума страхового відшкодування (регламентної виплати). А отже, розподіл зобов'язань між відповідачами (139 712 гривень та 180 940 гривень) також є узгодженими та необґрунтованим.

Стосовно висновку експерта №132 від 27 листопада 2024 року представник відповідача зазначає, що у випадку здійснення страхової виплати на рахунок потерпілого страховик зменшує розмірі страхової виплати на суму ПДВ. Вказану суму страховик зобов'язаний доплатити у випадку надання доказів проведення відновлювального ремонту транспортного засобу на СТО, яке має статус платника ПДВ. Якщо докази ремонту відсутні, то компенсувати ПДВ не повинен ні страховик, ні винуватець. Тобто вартість ремонту автомобіля з урахуванням ПДВ виплачується страховою компанією або стягується судом після надання документів про такі витрати. Крім того, у висновку експерта №132 від 27 листопада 2024 року відсутній список використаних джерел, а отже, неможливо встановити якими офіційними джерелами користувався експерт, а також, на яких надавачів відповідних послуг посилався. До позовної заяви не додано підтверджень здійснення відновлювального ремонту транспортного засобу, а отже, суми вартості відновлювального ремонту та вартості матеріального збитку мають бути зменшені на суму податку на додану вартість. А оскільки відсутня будь-яка інформація про надавачів послуг та постачальників запчастин, їх затверджених калькуляцій вартості товарів та послуг, вказані у висновку експерта №132 від 27 листопада 2024 року суми вартості відновлювального ремонту та завданого збитку також вбачаються необґрунтованими.

Стосовно витрат на правову допомогу, представник відповідача Медведенко В.В. вказує, що до позовної заяви на підтвердження витрат на надання правової допомоги надано договір про надання правничої (правової) допомоги №1 від 29 жовтня 2024 року, платіжна інструкція №667547477 від 19 листопада 2024 року. Опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, в матеріалах справи відсутній. Таким чином, вимога про стягнення витрат на правову допомогу є необґрунтованою.

Зазначає, що відповідач ОСОБА_2 визнає свою вину у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, розуміє свій обов'язок по відшкодуванню завданої матеріальної шкоди. В той же час, представник відповідач ОСОБА_2 вважає заявлені позивачем позовні вимоги необґрунтованими і такими, що не можуть бути задоволені.

24 січня 2025 року на адресу суду, через систему «Електронний суд», надійшла відповідь представника позика на відзив відповідача МТСБУ, в якому зазначає, що позивач не погоджується з доводами відповідача МТСБУ, викладеними у відзиві на позовну заяву, вважає їх необґрунтованими та безпідставними, оскільки вини не підтверджені належними й допустимими доказами.

Вказує, що доводи представника відповідача МТСБУ щодо недоречності посилання представника позивача на постанову Великої палати Верховного Суду у справі №465/4321/16-к, яка стосувалася кримінальної справи щодо відшкодування шкоди потерплій особі, якій заподіяно шкоду життю та здоров'ю та відповідно до якої попереднє звернення в МТСБУ не є обов'язковим, є необґрунтованими, а тому вона підлягає застосуванню в цій справі.

Як зазначено у відзиві відповідача МТСБУ, 14 жовтня 2024 року на адресу МСТБУ від ОСОБА_1 надійшло повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, яка мала місце 09 жовтня 2024 року близько 18 години 45 хвилин за участю транспортного засобу Audi з номерним знаком НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 та транспортного засобу марки Land Rover з номерним знаком НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_3 29 жовтня 2024 року (тобто на п'ятнадцятий день після відповідного звернення позивача до відповідача МТСБУ) спеціалістом ТОВ «СОС Сервіс Україна» оглянуто пошкоджений автомобіль Land Rover з номерним знаком НОМЕР_2 , вказаним спеціалістом був ФОП ОСОБА_5 , який також сертифікований як судовий експерт автотехнік.

Зазначена інформація вказує на пропуск відповідачем МТСБУ десятиденного строку для проведення огляду пошкодженого транспортного засобу позивача з дня повідомлення МТСБУ про дорожньо-транспортну пригоду, що спростовує позицію відповідача МТСБУ про те, що витрати, понесені позивачем у зв'язку з залученням експерта, не підлягають стягненню з МТСБУ, оскільки 21 листопада 2024 року на замовлення позивача, пошкоджений автомобіль було оглянуто іншим спеціалістом, що вбачається з документів, долучених до позовної заяви. Крім того, зауважує, що експертний висновок сформований для подання до суду виконаний тим самим експертом (ФОП ОСОБА_5 ), що і під час первісного огляду на замовлення ТОВ «СОС Сервіс Україна».

Зазначає, що не відповідають дійсності твердження відповідача МТСБУ про відсутність предмета спору, оскільки потерпілим не надано документи, які підтверджують притягнення винуватця ДТП ( ОСОБА_2 ) до адміністративної відповідальності та не надано документ (довіреність), яка уповноважує ОСОБА_1 отримувати грошове відшкодування в ДТП. Всі необхідні і можливі документи, потерпілою було своєчасно долучено до матеріалів справи через електронний кабінет, однак станом на 25 січня 2025 року відповідач не виконав свій обов'язок щодо виплати регламентної виплати позивачу. Таким чином, зазначене спростовує доводи представника відповідача МТСБУ про передчасність звернення позивача до суду з позовом до МТСБУ.

Що стосується твердження відповідача про безпідставність витрат на правову допомогу, представник позивача зазначив, що відповідач МТСБУ у визначені чинним законодавством строки не виконав свого грошового зобов'язання щодо своєчасної та повної виплати страхової виплати в ДТП. Усі звернення щодо виконання обов'язку виплати регламенту, МТСБУ проігноровано, у зв'язку з чим позивач змушений був звернутися до суду за захистом своїх прав. Право на професійну правничу допомогу гарантоване ст.59 Конституції України.

З врахуванням викладеного, представник позивача просив суд задовольнити вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та МТСБУ, третя особа ОСОБА_3 , про стягнення збитку та матеріальної шкоди внаслідок ДТП в повному обсязі.

Також, 24 січня 2025 року на адресу суду, через систему «Електронний суд», надійшла відповідь представника позика на відзив відповідача ОСОБА_2 , в якому зазначає, що позивач не погоджується з доводами відповідача ОСОБА_2 , викладеними у відзиві на позовну заяву, вважає їх необґрунтованими та безпідставними, оскільки вини не підтверджені належними й допустимими доказами. Транспортний засіб Land Rover, номерний знак НОМЕР_2 , позивача, якому внаслідок вчиненого 09 жовтня 2024 року ДТП було завдано шкоду, забезпечений полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №219992194, який додається до відповіді на відзив, страховиком виступає ПАТ «НАСК «Оранта», страхувальником виступає ОСОБА_3 , страхова сума за шкоду, заподіяну потерпілому становить 160 000 гривень.

Крім того, представник позивача, посилаючись на обставини, які є аналогічними обставинам, що викладені у позовній заяві, вважає доводи відповідача ОСОБА_2 про те, що розподіл зобов'язань між відповідачами (139 712 гривень та 180 940 гривень) є неузгодженим та необґрунтованим повністю спростовуються.

Вказує, що у даній справі ОСОБА_3 надала позивачу свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу «Land Rover», номерний знак НОМЕР_2 , і позивач керувала цим транспортним засобом за наявності посвідчення водія, що свідчить про правомірність володіння майном. З огляду на це, ОСОБА_1 має право на відшкодування шкоди, заподіяної їй внаслідок ДТП, а тому саме вона є належним позивачем у справі.

Посилаючись на обставини, які викладені у постанові Верховного Суду від 20 серпня 2024 року у справі №712/9328/21, представник позивача стверджує про можливість одночасного звернення до винуватця ДТП та МТСБУ за солідарним зобов'язанням, що спростовує позицію відповідача ОСОБА_2 щодо обрання позивачем неналежного способу захисту.

Що стосується незгоди відповідача ОСОБА_2 із витратами на правову допомогу, представник позивача зазначає, що вона відповідача ОСОБА_2 у заподіянні ДТП доведена відповідним рішенням у адміністративній справі. ОСОБА_2 визнає свою вину у заподіянні шкоди, була двічі присутня під час огляду транспортного засобу потерпілої судовим експертом. Своїх зауважень або заперечень не заявляла. Разом з тим, маючи обов'язок з відшкодування шкоди у деліктному зобов'язанні, відповідач ОСОБА_2 його не виконує. Повідомляючи своїм спільним із позивачем знайомим, що внаслідок ДТП їй, тобто відповідачу ОСОБА_2 , нічого не буде, оскільки суд врахує її майновий стан та присудить до виплати із вирахуванням із заробітної плати лише незначну суму. Відповідач ОСОБА_2 одразу після ДТП відновила свій транспортний засіб та продовжує ним користуватись. Із цього можливо зробити висновок, що відповідач ОСОБА_2 вчиняє недобросовісно по відношенню до потерпілої. У потерпілої не було вибору, вона має захищати свої права. Таким чином, її звернення за правовою допомогою та до суду носить вимушений характер, а витрати на правову допомогу у зв'язку із цим є для останньої фактичними і неминучими. Право на професійну правничу допомогу гарантоване ст.59 Конституції України.

З врахуванням викладеного, представник позивача просив суд задовольнити вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та МТСБУ, третя особа ОСОБА_3 , про стягнення збитку та матеріальної шкоди внаслідок ДТП в повному обсязі.

30 січня 2025 року на адресу суду, через систему «Електронний суд», надійшли заперечення представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Лесечка М.В. на відповідь представника позивача на відзив на позовну заяву, в яких вказує, що висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі №465/4621/16-к, стосуються саме ситуації, коли цивільний позов подано в рамках кримінального провадження, за умови, що застосовані при цьому норми ЦПК України не суперечать засадам кримінального судочинства. Дана цивільна справа розглядається не як самостійна справа, не в рамках кримінального провадження. Як видно з матеріалів справи, відомостей про вчинення кримінального правопорушення, що тим чи іншим чином стосується предмету спору, до Єдиного реєстру досудових розслідувань не вносилась. Натомість, вина відповідача ОСОБА_2 встановлена в порядку, передбаченому КУпАП, що підтверджується постановою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 05 листопада 2024 року. А отже, застосування висновків, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі №465/4621/16-к не є допустимим. За таких обставин, звернення власника авто до відповідача МТСБУ в порядку, визначеному Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», що діяв на момент виникнення спору, було обов'язковим.

Щодо посилання представника позивача на постанову Верховного Суду від 20 серпня 2024 року у справі №712/9328/21, представник відповідача зазначає, що розподіл відшкодування шкоди між винуватцем ДТП та страховиком не означає наявності солідарного зобов'язання. В той же час, як вказано у тексті вказаної постанови «обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування». Відповідно до відзиву на позовну заяву, поданого представником відповідача МТСБУ вбачається, що позивачем не надано у повному обсязі пакет документів, необхідних для вирішення питання про проведення регламентної виплати. Таким чином, відповідача МТСБУ не визначено розмір регламентної виплати та не сплачено на користь позивача, а отже не визначені ані ліміт відповідальності відповідача МТСБУ, ані різницю між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. За таких обставин, заявлені в позовній заяві розміри страхового відшкодування для відповідач не є обґрунтованими та передчасними.

Щодо належності позивача по справі, представник відповідача зазначає, що як вбачається з матеріалів справи, автомобіль «Land Rover», номерний знак НОМЕР_2 , у власність позивача не переходив, оскільки така передача не була оформлена у встановленому законом порядку. Інформація про внесення позивача як належного користувача транспортного засобу до Єдиного державного реєстру транспортних засобів в матеріалах справи також відсутня. Сама по собі видача довіреності від третьої особи до позивача, без реального зняття з реєстрації, перереєстрації транспортного засобу у вищевказаному порядку не породжує правових наслідків у вигляді переходу права власності. Таким чином, позивач не є власником і не є належним користувачем вказаного автомобіля, відповідно, належним позивачем по справі має бути саме ОСОБА_3 .

Представником позивача не спростовується відсутність в матеріалах справи доказів та підтверджень, передбачених ст.137 ЦПК України, а отже, на даному етапі розгляду справи, розмір витрат на правову допомогу є необґрунтованим.

За вказаних обставин, представник відповідача Медведенко В.В. вважає заявлені позивачем позовні вимоги необґрунтованими і такими, що не можуть бути задоволені.

Ухвалою суду від 18 лютого 2025 року вирішено закрити підготовче провадження у справі та призначити дану цивільну справу до судового розгляду.

Позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Архипенко О.А. у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити. Крім того, представник позивача просив стягнути з відповідачів на користь позивача судові витрати по оплаті правничої допомоги у сумі 56400 гривень 00 копійок.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилася, її представник - адвокат Лесечко М.В. звернувся до суду з клопотанням, в якому просив розгляд справи проводити без участі відповідача.

Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Лесечко М.В. у судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні.

Представник відповідача МТСБУ - адвокат Патрик Г.Г. у судове засідання не з'явилася, звернулася до суду з заявою, в якій просила розгляд справи провести без участі представника МТСБУ та у задоволенні позову ОСОБА_1 до МТСБУ відмовити.

Третя особа ОСОБА_3 у судове засідання не з'явилася, звернулася до суду з заявою, в якій просила розгляд справи провести без її участі, позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити. Одночасно зазначила, що ОСОБА_1 , у день ДТП, 09 жовтня 2024 року, на належній правовій підставі керувала транспортним засобом постраждалим від ДТП, оскільки таке право вона передала їй у зв'язку з наміром останньої придбати вказаний автомобіль у неї. У подальшому, нею було видано довіреність на право керування та розпорядження транспортним засобом. Крім того, даною довіреність вона уповноважила ОСОБА_1 представляти її інтереси, як колишнього власника вказаного транспортного засобу, з усіх питань , що виникли або будуть виникати внаслідок ДТП від 09 жовтня 2024 року за участю автомобіля «Land Rover», номерний знак НОМЕР_2 , в усіх судах та перед усіма компетентними органами, підприємствами, установами та організаціями. Претензій матеріального та морального характеру до ОСОБА_1 у неї відсутні.

Суд, врахувавши доводи позивача та представників сторін, врахувавши позицію представника відповідача та третьої особи, які викладені у їх письмових заявах, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч.1 та ч.2 ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно ч.1 ст.80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ч.1, 5 та 6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, постановою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 05 листопада 2024 року, яка набрала законної сили, 19 листопада 2024 року, за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення №703/5605/24, 3/703/2439/24, вирішено визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП і накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 гривень 00 копійок (а.с.10).

Як вбачається з вищевказаної постанови, судом, зокрема встановлено, що згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 09 жовтня 2024 року серії ЕРП1 №146836, 09 жовтня 2024 року о 18 годині 54 хвилини ОСОБА_2 в АДРЕСА_1 , керувала автомобілем «Audi A4 Avant», н.з. НОМЕР_1 , не дотрималась безпечного інтервалу, у зв'язку з чим здійснила зіткнення правою передньою боковою частиною свого автомобіля з лівою боковою частиною автомобіля «Land Rover», н.з. НОМЕР_2 , внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження, та завдано матеріальної шкоди ОСОБА_3 , за що відповідальність передбачена ст.124 КУпАП.

Відповідно до ч.6 ст.82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, обставини, які встановленні судом та викладені у вищевказаній постанові суду у справі про адміністративне правопорушення, щодо дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулася за участю автомобіля «Land Rover», н.з. НОМЕР_2 , та автомобіля «Audi A4 Avant», н.з. НОМЕР_1 , яким керувала відповідач ОСОБА_2 та з вини якої у вказаній дорожньо-транспортній пригоді механічні пошкодження отримав «Land Rover», н.з. НОМЕР_2 , доказуванню у даній цивільній справі не підлягають.

При цьому, з огляду на положення ч.6 ст.82 ЦПК України, якими не передбачено обов'язковість для суду встановлених постановою суду у справі про адміністративне правопорушення обставин щодо особи, якій діями (бездіяльністю) винної особи завдано шкоди, суд приходить до висновку, що такі обставини підлягають доказуванню у даній цивільній справі, внаслідок чого судом не приймають до уваги посилання представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Лесечко М.В. на обставини, які викладені у постанові Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 05 листопада 2024 року, як на доказу, який підтверджує завдання внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди матеріальної шкоди саме ОСОБА_3 .

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , власником автомобіля «Land Rover», д.н.з. НОМЕР_2 , є ОСОБА_3 (а.с.25-зворот).

Разом з тим, згідно з пунктом 2.2. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії; власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.

Як вбачається з письмових пояснень ОСОБА_1 від 09 жовтня 2024 року, які прийняті інспектором СРПП відділу поліції №2 Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області Галенком І.О., ОСОБА_1 пояснила, що 09 жовтня 2024 року вона перебувала за кермом автомобіля «Land Rover», д.н.з. НОМЕР_2 , та близько 18 години 45 хвилин вона керувала даним автомобілем в м. Сміла по вул. Незалежності в напрямку центра міста та припаркувала даний автомобіль в м. Сміла по вул. Незалежності, 45, та залишила автомобіль. О 18 годині 54 хвилини також по вул. Незалежності рухався автомобіль «Audi A4 Avant», номерний знак НОМЕР_1 , в напрямку центра міста та водій даного автомобіля здійснив зіткнення з автомобілем, яким вона керувала, а саме правою передньою боковою частиною з лівою боковою частиною її автомобіля, у зв'язку з чим транспортні засоби отримали механічні пошкодження (а.с.11).

Крім того, під час судового розгляду сторона позивача стверджувала, що позивач ОСОБА_1 на достатній правовій підставі володіла та користувалася автомобілем «Land Rover», д.н.з. НОМЕР_2 , станом на час вчинення відповідачем ОСОБА_2 вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди.

У своїй заяві третя особа ОСОБА_3 від 07 березня 2025 року, яка, відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , є власником автомобіля «Land Rover», д.н.з. НОМЕР_2 , зазначила, що ОСОБА_1 , у день ДТП, 09 жовтня 2024 року, на належній правовій підставі керувала транспортним засобом постраждалим від ДТП, оскільки таке право вона передала їй у зв'язку з наміром останньої придбати вказаний автомобіль у неї.

Факт правомірності користування позивачем ОСОБА_1 , станом на час вчинення відповідачем ОСОБА_2 вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди, автомобілем «Land Rover», д.н.з. НОМЕР_2 , як відповідачем ОСОБА_2 , та і відповідачем МТСБУ не заперечується, та підстав для піддання даного факту сумніву, з огляду на відсутність в матеріалах справи доказів, які б спростовували такий факт, під час судового розгляду судом не встановлено.

У постанові Верховного Суду України у справі № 6-1365цс17 від 11 жовтня 2017 року зазначено: пунктом 1 частини першої статті 395 ЦК України передбачено, що речовим правом на чуже майно є право володіння; за статтею 398 ЦК України право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передано власником, а також на інших підставах, встановлених законом; таким чином, особа, яка хоч і не є власником, але має законне право володіння майном, має також право вимагати відшкодування шкоди, завданої цьому майну.

Крім того, відповідно до постанови Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 335/2566/18, якщо порушення речового права на чуже майно, з вини третіх осіб, завдало певних майнових збитків особі, якій належить це право, то ця особа може звернутися за захистом належних їй прав на підставі ст.396 ЦК України; спричинення шкоди користувачу майна випливає з факту його користування цим майном на достатній правовій підставі відповідно до пункту 2.2 Правил дорожнього руху; факт правомірності володіння особою транспортним засобом є достатньою підставою, щоб звернутися за захистом права щодо відшкодування шкоди, заподіяної автомобілю, яким керувала особа під час ДТП.

З врахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позивач ОСОБА_1 є належним позивачем у даній цивільній справі щодо відшкодування завданої в дорожньо-транспортній пригоді майнової (матеріальної) шкоди, внаслідок пошкодження автомобіля «Land Rover», д.н.з. НОМЕР_2 , з вини відповідача ОСОБА_2 .

За вказаних обставин суд не приймає до уваги доводи представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Лесечка М.В. про те, що позивач ОСОБА_1 є неналежним позивачем у даній цивільній справі.

Згідно ст.979 ЦК України, договір страхування укладається відповідно до цього Кодексу, Закону України «Про страхування», інших законодавчих актів. Законом може бути встановлено обов'язок фізичної або юридичної особи укласти договір страхування (обов'язкове страхування). Вимоги щодо укладення договорів страхування за окремими класами страхування/категоріями страхових ризиків для врегулювання правовідносин, за якими вимагається обов'язкова наявність договору, можуть бути визначені законодавством.

Відповідно до преамбули Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, чинній станом на день виникнення спірних відносин), цей Закон регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Згідно п.1.8 ст.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, чинній станом на день виникнення спірних відносин), страховий поліс - єдина форма внутрішнього договору страхування, яка посвідчує укладення такого договору.

Відповідно до ст.11 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, чинній станом на день виникнення спірних відносин), страховик подає інформацію про укладені та достроково припинені договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності до централізованої бази даних у порядку, встановленому у положенні про централізовану базу даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, яке затверджується Уповноваженим органом за поданням МТСБУ.

Як вбачається з Полісу №219992194 від 24 березня 2024 року обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Land Rover», д.н.з. НОМЕР_2 , у період з 25 березня 2024 року по 24 березня 2025 року, була застрахована в ПАТ «НАСК «Оранта» (а.с.139).

Доказів наявності договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника автомобіля «Audi A4 Avant», н.з. НОМЕР_1 , станом на день вчинення відповідачем ОСОБА_2 вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди, тобто станом на 09 жовтня 2024 року, матеріали цивільної справи не містять.

Відповідно до п.22.1 ст.22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, чинній станом на день виникнення спірних відносин), у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно ст.28 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності» (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин), шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана, зокрема з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.

Відповідно до ст.29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, чинній станом на день виникнення спірних відносин), у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Згідно п.35.1 ст.35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, чинній станом на день виникнення спірних відносин), для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Відповідно до п.п.«а» п.41.1 ст.41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, чинній станом на день виникнення спірних відносин), МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

Згідно п.п.33.1.4 п.33.1 ст.33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, чинній станом на день виникнення спірних відносин), у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.

14 жовтня 2024 року позивач ОСОБА_1 звернулася до відповідача МТСБУ з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду (надається водієм транспортного засобу у разі оформлення матеріалів ДТП працівниками Національної поліції України), яким, відповідно до ст.33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», повідомила про вищевказану дорожньо-транспортну пригоду, а також вказала: учасників ДТП: 1. транспортний засіб «Land Rover» з номерним знаком НОМЕР_2 , власник ОСОБА_3 , водій ОСОБА_1 , поліс ОСЦПВВНТЗ №219992194, термін дії з 25 березня 2024 року по 24 березня 2025 року, виданий ПАТ «НАСК «Оранта», стан пошкодженого автомобіля - механічні пошкодження; 2. транспортний засіб «Audi A4 Avant» з номерним знаком НОМЕР_1 , водій ОСОБА_2 , відомості про поліс ОСЦПВВНТЗ не вказані; особа, на яку складено протокол про адміністративне правопорушення - ОСОБА_2 . Інформація щодо взаєморозрахунків - не проводилася (а.с.59-62).

Відповідно до ст.34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, чинній станом на день виникнення спірних відносин), страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування.

Протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний направити свого представника (працівника або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з'явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).

Для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком та МТСБУ залучаються їх працівники. Страховиком, МТСБУ та потерпілими також можуть залучатися експерти або юридичні особи, у штаті яких є експерти.

Як вбачається листа МСТБУ, який адресований ЕО ТОВ «СОС Сервіс Україна» «Про надання доручення на виконання робіт по справі №109154», МСТБУ, відповідно до умов договору №057/24 від 01 червня 2024 року, доручило ЕО ТОВ «СОС Сервіс Україна» виконати в строк до 22 листопада 2024 року наступі роботи: провести огляд ТВ із фотографічною фіксацією; скласти протокол огляду; надати фотографії на електронному носії; визначити: ринкову вартість ТЗ на момент ДТП; вартість відновлювального ремонту ТЗ із зазначенням включення або не включення в розраховану суму податку на додану вартість; коефіцієнт фізичного зносу складників; вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складників. Обставини дорожньо-транспортної пригоди: дата та час ДТП - 09 жовтня 2024 року 18 година 45 хвилин; регіон ДТП - Черкаська область; місце ДТП - в населеному пункті м. Сміла вул. Незалежності, 45; назва ОВС, що здійснює розслідування: Управління патрульної поліції в Черкаській області; особа, якій завдано шкоду - ОСОБА_1 ; марка транспортного засобу - Land Rover; номер державної реєстрації ТЗ - НОМЕР_2 ; місцезнаходження - м. Сміла, вул. Слов'янська, 23; огляд провести до - 29 жовтня 2024 року; інший учасник ДТП - ОСОБА_2 (а.с.63).

У відзиві на позовну заяву представник відповідача МТСБУ зазначає, що 29 жовтня 2024 року спеціалістом ТОВ «СОС Сервіс Україна» оглянуто пошкоджений автомобіль Land Rover з номерним знаком НОМЕР_2 .

Вищевказане твердження представника відповідача МТСБУ стороною позивача не заперечується та визнається.

Одночасно, суд звертає увагу, що представник відповідача МТСБУ у відзиві на позовну заяву стверджує, що 16 листопада 2024 року на адресу МТСБУ надійшов Електронний звіт, складений спеціалістом ТОВ «СОС Сервіс України», однак до відзиву вказаний звіт не доданий та матеріали цивільної справи такого звіту не містять.

Як вбачається з відзиву на позовну заяві представника відповідача МТСБУ, остання стверджує, що 23 жовтня 2024 року МТСБУ направило позивачу лист, в якому зазначило недоліки поданих для виплати страхового відшкодування документів та запропонувало позивачу надати документи, перелік яких зазначено у даному листі, а також повідомило, що після отримання зазначених у цьому листі документів, які мають бути підписані КЕП (у разі відправлення їх засобами електронного зв'язку), або особисто (у разі направлення їх поштою), МТСБУ продовжить розгляд питання щодо відшкодування заподіяної позивачу шкоди.

Вищевказані доводи представника відповідача МТСБУ стороною позивача не заперечуються та підтверджуються доданим представником відповідача МТСБУ до матеріалів справи листом (а.с.65).

Як представник відповідача МТСБУ у відзиві на позовну заяву, так і у подальшому представник відповідача ОСОБА_2 у запереченнях на відповідь на відзив, як на обставину, яка, на їх думку, є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, зазначили про те, що позивачем не надано всіх документів, які відповідач МТСБУ просив надати у вищевказаному листі для вирішення питання щодо проведення регламентної виплати.

Однак, відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі №465/4621/16-к, у системному зв'язку зі ст. 36 вимоги підпункту 37.1.4 пункту 37.1 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» щодо неподання заяви про страхове відшкодування впродовж установлених цим пунктом строків як підстави для відмови у відшкодуванні стосуються випадків, коли впродовж цих строків потерпілий взагалі не здійснював волевиявлення, спрямованого на одержання компенсації - не звертався ані до страховика (або МТСБУ), ані до суду. Якщо ж особа впродовж цих строків подала позовну заяву до суду, вона здійснила відповідне волевиявлення, обравши на власний розсуд один з альтернативно можливих способів захисту свого порушеного права.

Крім того, згідно постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі №465/4287/15, попереднє звернення потерпілого у випадках, передбачених законом, до МТСБУ із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку, визначеному ст.35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», загалом не є обов'язковим та не виключає право особи звернутися безпосередньо до суду із позовом про стягнення відповідного страхового відшкодування.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду послалася на постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 21 серпня 2018 року у справі № 227/3573/16-ц, у якій зроблено висновок про необхідність стягнення страхового відшкодування незважаючи на те, що позивач не звертався до страховика із заявою про відшкодування шкоди і за таким відшкодуванням звернувся безпосередньо до суду в межах річного строку.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.12.2019 року у справі №465/4287/15 погоджується з указаними висновками, викладеними в її постановівід 19 червня 2019 року у справі № 465/4621/16-к (провадження № 13-24кс19), та не вбачає підстав для відступлення від них.

Аналогічні висновки зробивВерховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 21 серпня 2018 року у справі № 227/3573/16-ц (провадження № 61-15026св18), Касаційний кримінальний суду складі Верховного Суду у постанові від 30 серпня 2018 року у справі № 732/865/16-к, Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 24 квітня 2019 року у справі № 643/19957/15-ц (провадження № 61-9436св18).

Таким чином, відсутність досудового врегулювання не звільняє МТСБУ від виплати страхового відшкодування за завдання шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, транспортним засобом, який власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

За вказаних обставин, суд не приймає до уваги посилання представників відповідачів, як обставину, яка свідчить про відсутність підстав для задоволення позову, про те, що позивачем не надано всіх документів, які відповідач МТСБУ просив надати у вищевказаному листі для вирішення питання щодо проведення регламентної виплати.

Також, суд критично оцінює доводи представників відповідача про відсутність підстав для врахування судом позиції Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі №465/4621/16-к, оскільки у цій справі Великою Палатою Верховного Суду вирішувалося питання саме відшкодування страховиком шкоди завданої потерпілому внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та застосовувалися норми права, а саме Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», тобто вирішувалося питання, яке поставлено позивачем на вирішення суду у даній цивільній справі та викладено висновки щодо застосування норм права, які підлягають застосуванню у даній цивільній справі.

При цьому, застосування судом під час розгляду цивільної справи висновків Верховного Суду щодо застосування норм права, які викладені у постанові, що ухвалена за результатами розгляду кримінального провадження, в межах якого також здійснювався розгляд цивільної позовної заяви, не суперечить вимогам ч.4 ст.263 ЦПК України.

Стороною позивача до матеріалів цивільної справи долучено висновок експерта №132, який складений 27 листопада 2024 року судовим експертом - автотоварознавцем Почтаренком О.Г. та підготовлений для подання до суду (а.с.16-26).

Відповідно до вищевказаного висновку експерта: 1. Вартість відновлювального ремонту автомобіля Range Rover Evoque, реєстраційний № НОМЕР_2 , пошкодженого внаслідок ДТП 09 жовтня 2024 року, становить 320652 гривні; 2. Вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля Range Rover Evoque, реєстраційний № НОМЕР_2 , пошкодженого внаслідок ДТП 09 жовтня 2024 року, становить 139712 гривень (а.с.16-26).

Згідно ч.1 ст.102 ЦПК України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Відповідно до ч.3 ст.102 ЦПК України, висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Згідно ст.106 ЦПК України, учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз.

У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права і обов'язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.

Вимоги до висновку експерта зазначені у ч.6-7 ст.102 ЦПК України, відповідно до яких у висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (ім'я, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством . У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом - також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.

Як вбачається з висновку експерта №132 від 27 листопада 2024 року, останній відповідає вищевказаним вимогам.

При цьому, доводи представника відповідача Медведенко В.В. про те, що у висновку експерта №132 від 27 листопада 2024 року відсутній список використаних джерел, а отже, неможливо встановити якими офіційними джерелами користувався експерт, а також, на яких надавачів відповідних послуг посилався, у повній мірі спростовуються інформацією, яка викладена у розділі «При виконанні дослідження використовувалась наступна література» вищевказаного висновку експерта, внаслідок чого судом до уваги не приймаються.

Суд звертає увагу, що відповідачі не скористалися своїм правом щодо проведення експертизи в порядку визначеного ст.106 ЦПК України, не надали суду висновку експерта, в якому викладені висновки щодо вартості відновлювального ремонту автомобіля Range Rover Evoque, реєстраційний № НОМЕР_2 , пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 09 жовтня 2024 року, та вартості матеріального збитку, заподіяного власнику вказаного автомобіля, пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 09 жовтня 2024 року, що є відмінними від висновків, що містяться у висновку експерта №132 від 27 листопада 2024 року, а також з клопотанням про призначення відповідної експертизи до суду не зверталися.

Відповідно до ч.2 ст.1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно ст.1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ст.1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Отже, відшкодування шкоди особою, яка її завдала і цивільно-правова відповідальність якої застрахована на підставі Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, чинній станом на день виникнення спірних відносин), можливе лише за умови, якщо згідно із цим законом у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, або розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15, провадження № 14-176цс18, зроблений висновок, відповідно до якого відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом № 1961-IVу страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.

Обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди, що перевищує ліміт відповідальності страховика, і сумою виплаченого страхового відшкодування.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17, провадження № 14-95цс20, зазначено, що враховуючи розподіл у деліктному зобов'язанні між винуватцем ДТП (страхувальником) і страховиком (МТСБУ) обов'язку з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації наземних транспортних засобів, а також те, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем має визначені законом межі та порядок реалізації, Велика Палата Верховного Суду відступає від висновку Верховного Суду України про те, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним, і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована (постанови Верховного Суду України від 20 січня 2016 року у справі №6-2808цс15, від 14 вересня 2016 року у справі №6-725цс16, від 26 жовтня 2016 року у справі №6-954цс16).

Внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди виникають цивільні права й обов'язки, пов'язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов'язок виплатити відповідне відшкодування за Законом №1961-IV виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність (у визначених Законом №1961-IV випадках - МТСБУ) та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема на суму франшизи, чи якщо страховик (МТСБУ) за Законом №1961-IV не має обов'язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату). Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов'язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов'язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ).

Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини другої, частини третьої статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Системний аналіз статті 22 ЦК України частини другої статті 1192, статті 1194 ЦК України дозволяє дійти висновку, що реальними збитками, які підлягають відшкодуванню є саме вартість відновлювального ремонту без урахування зносу.

У постанові Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі № 754/5129/15, провадження № 61-38365св18, зазначено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (частина друга статті 1192 ЦК України), тоді як розмір страхового відшкодування, що підлягає стягненню зі страховика, відповідно до статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» - виходячи з витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням фізичного зносу транспортного засобу.

У постанові Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі №363/218/16-ц, провадження №61-9547св18, зазначено, що фактичний розмір шкоди, яка підлягає відшкодуванню потерпілому включає як реальну вартість пошкодженого майна, так і витрати потерпілого на виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (відновлювальний ремонт транспортного засобу). Оскільки потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, особа, яка завдала шкоди згідно із статтею 1194 ЦК України має відшкодувати потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика. Солідарна відповідальність страхувальника та страховика, який виплатив страхове відшкодування, понад суму такої виплати законом не передбачена.

Відповідно до п.1.6, 8.1, 8.3 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року №142/5/2092, відновлювальний ремонт (або ремонт) - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісного транспортного засобу (КТЗ) чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин. Для визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, застосовуються витратний підхід і метод калькуляції вартості відновлювального ремонту. Вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників колісного транспортного засобу та величини втрати товарної вартості.

Постановою Правління Національного Банку України від 30 травня 2022 року за №109 «Про розміри страхових сум за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (чинна, станом на день виникнення спірних правовідносин) вирішено затвердити розміри страхових сум за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеними після набрання чинності цією постановою за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у розмірі 160000 гривень на одного потерпілого.

Крім того, у постанові Верховного суду від 02 лютого 2022 року у справі №757/54513/16 зазначено, що вартість відновлювального ремонту без урахування зносу - це ті збитки, які позивач мусить понести для відновлення свого порушеного права та втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а тому на користь позивача підлягає стягненню відшкодування саме вартість відновлювального ремонту без урахування зносу, а саме різниця між вартістю відновлювального ремонту без урахування зносу та виплаченим відшкодуванням.

З врахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що відповідача МТСБУ на користь позивача ОСОБА_1 підлягає стягненню вартість матеріального збитку, заподіяного відповідачем ОСОБА_2 , з вини якої відбулася дорожньо-транспортна пригоди та яка не застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, внаслідок пошкодження автомобіля «Land Rover», номерний знак НОМЕР_2 , у дорожньо-транспортній пригоді 09 жовтня 2024 року, а з відповідача ОСОБА_2 - різниця між вартістю відновлювального ремонту вказаного автомобіля та вартістю матеріального збитку, заподіяного відповідачем ОСОБА_2 , з вини якої відбулася дорожньо-транспортна пригоди, в якій отримав пошкодження зазначений автомобіль.

При цьому, суд критично оцінює доводи представника відповідача ОСОБА_2 про те, що фактично позивач заявляє про наявність солідарного зобов'язання відповідачів перед позивачем, оскільки позивач ставить на вирішення суду вимогу про солідарне стягнення з відповідачів на його користь шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та не обґрунтовує заявлені вимоги наявністю у відповідачів солідарного обов'язку відшкодування такої шкоди.

Згідно п.36.2 ст.36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (чинного, станом на день виникнення спірних відносин), якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість (далі - ПДВ). При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.

Відповідно до п.п. «а» п.193.1 ст.193 Податкового кодексу України, ставка ПДВ встановлюється від бази оподаткування у розмірі 20 відсотків.

Тобто, вартість ремонту автомобіля з урахуванням ПДВ виплачується страховою компанією або стягується судом після надання документів про такі витрати. Судам у таких випадках слід з'ясовувати наявність двох обставин: 1) фактичне здійснення ремонту автомобіля; 2) чи є надавач послуг з ремонту автомобіля платником ПДВ.

Таким чином, у разі проведення ремонтних робіт у особи, яка є платником ПДВ, позивач має право на відшкодування сплаченого ним податку за рахунок страхової компанії, якщо понесення витрат зі сплати цього податку буде підтверджено відповідними доказами.

Аналогічний правовий висновок висловлено Верховним Судом у постанові від 15 жовтня 2020 року у справі № 755/7666/19.

Відповідно до п.196.1.3 ст.196 Податкового кодексу України, не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість операції з надання послуг із страхування, співстрахування або перестрахування особами, які мають ліцензію на здійснення страхової діяльності відповідно до закону, а також пов'язаних з такою діяльністю послуг страхових (перестрахових) брокерів та страхових агентів.

Отже, всі операції з надання послуг із страхування, в тому числі пов'язані з оплатою страхових послуг страхувальником на користь страховика та компенсацією останнім збитків, понесених потерпілим при настанні страхового випадку, не є об'єктом оподаткування ПДВ.

У зв'язку з чим, за загальним правилом, як при визначенні розміру страхових платежів, так і при визначенні розміру матеріального збитку чи страхової виплати, підлягаючої до відшкодування страхувальнику чи безпосередньо потерпілій особі (п.36.4 ст.36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»), податок на додану вартість не нараховується, окремим рядком не виділяється та страховики не є платниками ПДВ по таких операціях.

Таким чином, у разі, якщо страхові суми не перераховуються безпосередньо потерпілому (позивачу), а спрямовуються на придбання у платника податку на додану вартість послуг по ремонту, заміщенню, відтворенню застрахованого об'єкта чи товарно-матеріальних цінностей, які мають бути використані в процесі його ремонту (запчастини та інші витратні матеріали тощо), то розрахунок суми виплат на таке придбання здійснюється з урахуванням сум податку на додану вартість, які включаються до вартості й виділяються окремим рядком у розрахункових документах.

Водночас, у разі якщо придбання послуг по ремонту, заміщенню, відтворенню застрахованого об'єкта чи товарно-матеріальних цінностей, які мають бути використані в процесі його ремонту, здійснюється у неплатника податку на додану вартість, то розрахунок сум виплати здійснюється без урахування сум ПДВ.

Отже, вартість ПДВ відшкодовується страховиком при наданні доказів проведення ремонту автомобіля. Це слідує з того, що податок на додану вартість - це непрямий податок, який входить в ціну товарів (робіт, послуг) та сплачується покупцем, але його облік та перерахування до державного бюджету здійснює продавець.

Разом із тим, позивач ОСОБА_1 не просить суд стягнути з відповідача МТСБУ витрати на оплату ремонтних робіт, а заявляє про відшкодування оціненого матеріального збитку. У висновку експерта №132 від 27 листопада 2024 року окремо не виділено суму ПДВ, а нараховані 20% на ціни на запчастини та роботи включені до ремонтної калькуляції, яка складається за результатами технічного огляду КТЗ у відповідності до вимог Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів від 24 листопада 2003 року №142/5/2092, тобто до вартості відновлювального ремонту, а не до матеріального збитку, який розрахований експертом з урахуванням експлуатаційного зносу і втрати товарної вартості.

За вказаних обставин, суд не вбачає підстав для зменшення вартості матеріального збитку у сумі 139 712 гривень 00 копійок, який підлягає стягненню з відповідача МТСБУ на користь позивача ОСОБА_1 , на суму ПДВ (20%).

Разом з тим, суд звертає увагу, що позивачем ОСОБА_1 не подано доказів проведення фактичного ремонту пошкодженого автомобіля «Land Rover», номерний знак НОМЕР_2 .

У випадку не проведення фактичного ремонту транспортного засобу, податкові зобов'язання не виникають.

У Примітці розділу «Дослідження за п.1.1» висновку експерта №132 від 27 листопада 2024 року, зазначено: Вартість відновлювальних робіт передбачає наступне: 1. Вартість необхідних для ремонту матеріалів, а також вартість складових, що підлягає заміні отримана з офіційних джерел, що працюють на відкритому ринку України, та є платниками ПДВ; 2. Вартість 1-ї нормогодини є середньою величиною основних надавачів відповідних послуг по Черкаському регіоні, які в свою чергу можуть бути як платниками ПДВ, так і ні. Тобто вартість 1-ї нормогодини відповідає поняттю «ринкова вартість». Таким чином, вартість відновлювального ремонту містить в собі ПДВ.

З врахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що вартість відновлювального ремонту автомобіля «Land Rover», номерний знак НОМЕР_2 , пошкодженого внаслідок ДТП 09 жовтня 2024 року, яка зазначена у висновку експерта №132 від 27 листопада 2024 року та становить 320 652 гривні 00 копійок, містить в собі ПДП.

Однак, у постанові Верховного Суду від 12 липня 2023 року у справі №591/1861/22 зазначено, що у випадку здійснення страхової виплати на рахунок потерпілого страховик зменшує розмір страхової виплати на суму ПДВ. Вказану суму страховик зобов'язаний доплатити у випадку надання доказів проведення відновлювального ремонту транспортного засобу на СТО, яке має статус платника ПДВ. Якщо докази ремонту відсутні, то компенсувати ПДВ не повинен ні страховик, ні винуватець.

Враховуючи, що позивачем ОСОБА_1 не подано доказів проведення фактичного ремонту пошкодженого автомобіля «Land Rover», номерний знак НОМЕР_2 , вартість відновлювального ремонту пошкодженого внаслідок ДТП 09 жовтня 2024 року, яка зазначена у висновку експерта №132 від 27 листопада 2024 року та становить 320 652 гривні 00 копійок, без врахування ПДВ, визначеного п.п. «а» п.193.1 ст.193 Податкового кодексу України, тобто 20 відсотків, становить 256 521 гривня 60 копійок (320 652 гривні 00 копійок відняти 64 130 гривень 40 копійок (20% від 320 652 гривні 00 копійок).

Таким чином, різниця між вартістю відновлювального ремонту без ПДВ автомобіля «Land Rover», номерний знак НОМЕР_2 , та вартістю матеріального збитку, заподіяного відповідачем ОСОБА_2 , з вини якої відбулася дорожньо-транспортна пригоди, в якій отримав пошкодження зазначений автомобіль, становить 116 809 гривень 60 копійок (256 521 гривня 60 копійок відняти 139 712 гривень 00 копійок), яка і підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 .

Відповідно до ч.1-3 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З врахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенні та з відповідача МТСБУ на користь позивача ОСОБА_1 слід стягнути суму страхового відшкодування (регламентної виплати) у розмірі 139 712 гривень 00 копійок і з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 різницю між фактичним розміром шкоди та страховим відшкодування (регламентною виплатою) в розмірі 116 809 гривень 60 копійок.

Також, відповідно до п.2 ч.2 ст.133 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Згідно ч.3-6 ст.139 ЦПК України, експерт, спеціаліст чи перекладач отримують винагороду за виконану роботу, пов'язану зі справою, якщо це не входить до їхніх службових обов'язків. Суми, що підлягають виплаті залученому судом експерту, спеціалісту, перекладачу або особі, яка надала доказ на вимогу суду, сплачуються особою, на яку суд поклав такий обов'язок, або судом за рахунок суми коштів, внесених для забезпечення судових витрат. У випадках, коли сума витрат на оплату послуг експерта, спеціаліста, перекладача, або витрат особи, яка надала доказ на вимогу суду, повністю не була сплачена учасниками справи попередньо або в порядку забезпечення судових витрат, суд стягує ці суми на користь спеціаліста, перекладача, експерта чи експертної установи зі сторони, визначеної судом відповідно до правил про розподіл судових витрат, встановлених цим Кодексом. Суд має право накласти арешт на грошові кошти чи майно такої сторони в межах сум, присуджених до стягнення, в порядку, встановленому цим Кодексом для забезпечення позову. Розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Так, як вбачається з висновку експерта №132, складеного 27 листопада 2024 року судовим експертом-автотоварознавцем Почтаренком О.Г., який врахований судом при постановленні даного рішення як доказ, даний висновок складено на підставі заяви ОСОБА_1 про проведення автотоварознавчого дослідження, яка надійшла 21 листопада 2024 року (а.с.16-26).

Згідно рахунку №51 від 21 листопада 2024 року, складеного судовим експертом Почтаренком О.Г., платником за яким є ОСОБА_1 , вартість оцінки матеріального збитку, внаслідок пошкодження автомобіля Range Rover, реєстраційний № НОМЕР_2 , внаслідок ДТП від 09 жовтня 2024 року, становить 4500 гривень 00 копійок (а.с.28).

Відповідно до платіжної інструкції №ЕХН4-ААТА-МР85-А735 від 21 листопада 2024 року, ОСОБА_1 перерахувала на рахунок ФОП ОСОБА_5 грошові кошти у сумі 4500 гривень 00 копійок, як сплату за оцінку матеріального збитку від ДТП 09 жовтня 2024 року (а.с.27).

Верховний Суд у постанові від 22 листопада 2023 року у справі №712/4126/22 виклав правовий висновок, за яким відшкодування витрат за проведення експертизи не обмежується випадком її призначення та проведення після відкриття провадження у справі. Сторона, на користь якої ухвалено рішення, має право на відшкодування витрат за експертизу, проведену до подання позову, якщо такі витрати пов'язані з розглядом справи, зокрема якщо суд урахував відповідний висновок експерта як доказ.

Відповідно до ч.2 ст.141 ЦПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У відзиві на позову заяву представник відповідача МТСБУ стверджувала, що потерпіла особа набуває права на самостійний вибір оцінювача або іншого фахівця для визначення розміру страхового відшкодування тільки у разі, якщо представник страховика або МТСБУ не оглянув пошкоджений автомобіль у визначений строк. Отже, з наданих в суд документів, які долучені до позовної заяви вбачається, що 21 листопада 2024 року на замовлення позивача іншим спеціалістом було оглянуто пошкоджений автомобіль. Таким чином витрати, понесені позивачем у зв'язку з залученням експерта не підлягають стягненню з МТСБУ.

Однак, суд звертає увагу, що висновок експерта №132 від 27 листопада 2024 року, складений судовим експертом-автотоварознавцем Почтаренком О.Г. не для подачі відповідачу МТСБУ для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), а саме для подачі до суду, внаслідок чого витрати, понесені позивачем ОСОБА_1 за проведення експертизи, яка була врахована судом як доказу в даній цивільній справі, є судовими витратами, пов'язаними з розглядом судом даної цивільної справи, внаслідок чого підлягають розподілу у відповідності до вимог ст.141 ЦПК України.

Оскільки вищевказаний висновок експерта подано позивачем ОСОБА_1 до суду на підтвердження заявлених вимог як до відповідача МТСБУ, так і відповідача ОСОБА_2 , витрати, понесені позивачем за проведення експертизи, мають бути покладені на обох відповідачів, пропорційно до заявлених вимог до кожного з відповідачів та пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Так, 139 712 гривень 00 копійок (сума страхового відшкодування (регламентної виплати), яку позивач просила суд стягнути на її користь з відповідача МТСБУ) відповідає 43,57% від заявленої ціни позову - 320 652 гривні 00 копійок, а 180 940 гривень 00 копійок (сума різниці між фактиним розміром шкоди і страховим відшкодуванням (регламентною виплатою), яку позивач просила суд стягнути на її користь з відповідача ОСОБА_2 ) відповідає 56,43% від заявленої ціни позову - 320 652 гривні 00 копійок, при цьому позовні вимоги до відповідача МТСБУ підлягають задоволенню у повному обсязі, а позовні вимоги до відповідача ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню, а саме у сумі 116 809 гривень 60 копійок, що відповідає 64,56% від заявленої позивачем до відповідача ОСОБА_2 вимоги - 180 940 гривень 00 копійок.

43,57% (відсоток заявлених позивачем вимог до відповідача МТСБУ) від 4500 гривень 00 копійок (витрати позивача на проведення експертизи) становить 1960 гривень 65 копійок, а 56,43% (відсоток заявлених позивачем вимог до відповідача ОСОБА_2 ) від 4500 гривень 00 копійок (витрати позивача на проведення експертизи) становить 2539 гривень 35 копійок, при цьому 64,56% (відсоток вимог позивача до відповідача ОСОБА_2 , який підлягає задоволенню, від заявлених до цього відповідача вимог) від 2539 гривень 35 копійок (грошовий вираз відсоткого значення вимог позивача до відповідача ОСОБА_2 ) становить 1641 гривня 69 копійок.

З врахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що, у відповідності до вимог ч.2 ст.141 ЦПК України, з відповідача МТСБУ на користь позивача ОСОБА_1 підлягають стягенню витрати, понесені позивачем на проведення експертизи, у сумі 1960 гривень 65 копійок, а з відповідача ОСОБА_2 -у сумі 1641 гривня 69 копійок.

Також, відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно платіжної інструкції №0553-6Т77-Е117-4Р50 від 05 грудня 2024 року, позивачем при зверненні до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області за даним позовом, у врахування його ціни, сплачено судовий збір у сумі 3206 гривень 52 копійки (а.с.1).

Враховуючи вищевикладені визначені судом відсоткові значення, 43,57% (відсоток заявлених позивачем вимог до відповідача МТСБУ) від 3206 гривень 52 копійки (витрати позивача по сплаті судового збору) становить 1397 гривень 08 копійок, а 56,43% (відсоток заявлених позивачем вимог до відповідача ОСОБА_2 ) від 3206 гривень 52 копійки (витрати позивача по сплаті судового збору) становить 1809 гривень 44 копійки, при цьому 64,56% (відсоток вимог позивача до відповідача ОСОБА_2 , який підлягає задоволенню, від заявлених до цього відповідача вимог) від 1809 гривень 44 копійки (грошовий вираз відсоткого значення вимог позивача до відповідача ОСОБА_2 що підлягають задоволенню) становить 1168 гривень 17 копійок.

З врахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що, з врахуванням вимог ч.1 ст.141 ЦПК України, з відповідача МТСБУ на користь позивача ОСОБА_1 підлягають стягенню витрати, понесені позивачем по сплаті судового збору, у сумі 1397 гривень 08 копійок, а з відповідача ОСОБА_2 - у сумі 1168 гривень 17 копійок.

Крім того, відповідно до ч.1 та ч.3 ст.133 та ч.1-3 ст.137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов'язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов'язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов'язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з цим, Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Так, як вбачається з ордера на надання правничої допомоги серії СА №1094741 від 29 жовтня 2024 року, ОСОБА_1 , на підставі договору про надання правничої допомоги №1 від 29 жовтня 2024 року, уповноважила адвоката Архипенка О.А. представляти її інтереси, зокрема у Смілянському міськрайонному суді Черкаської області (а.с.6).

Відповідно до договору №1 про надання правничої (правової) допомоги від 29 жовтня 2024 року, останній укладений між ОСОБА_1 - «Клієнт» та АБ «Архипенка», в особі керуючого Архипенка О.А. - «Виконавець» (а.с.14).

Враховуючи відомості, які викладені у вищевказаних ордері на надання правничої допомоги та договорі про надання правничої (правової) допомоги, суд вважає, що клієнтом за договорому №1 про надання правничої (правової) допомоги від 29 жовтня 2024 року є саме позивач ОСОБА_1 та при його виготовленні допущено описку у написанні прізвища клієнта.

При цьому, суд звертає увагу, що стороною відповідачів укладення договору №1 про надання правничої (правової) допомоги від 29 жовтня 2024 року, саме між позивачем ОСОБА_1 та АБ «Архипенка», в особі керуючого Архипенка О.А., не заперечується.

Згідно п.1.1 вказаного Договору, клієнт доручає, а виконавець, відповідно до чинного законодавства України, приймає на себе зобов'язання надати клієнту правничу (правову) допомогу, визначену в п.1.2 цього договору.

Відповідно до п.1.2 зазначеного Договору, правова (правнича) допомога, яка включає: представництво інтересів клієнта у справі про стягнення шкоди, заподіяної внаслідок ДТП 09 жовтня 2024 року за участі Клієнта.

Згідно п.2.1 вказаного Договору, плата адвокатського бюро ґрунтується на часові, який буде присвячено вирішенню справи. Вартість години роботи адвокатського бюро складає 0,3 мінімальної заробітної плати. Визначити кількість часу заздалегідь - неможливо. Клієнту виставляється рахунок за весь час, витрачений на вирішення справи, включно з конференціями, телефонними дзвінками, досудовим розслідування, підготовкою до суду, підготовкою процесуальних та інших документів, листі та заяв, веденням переговорів, проведення юридичного розслідування, судом, та часом, витраченим на проїзд та роботу поза офісом, а також вимушеним очікуванням.

Відповідно до п.2.2 зазначеного Договору, за надання правової допомоги за цим договором сторони встановили наступну форму оплати: за вступ у справу вивчення матеріалів, підготовку процесуальних документів, супровід під адміністративного провадження клієнта в Смілянському міськрайонному суді, підготовка та направлення позову про стягнення шкоди заподіяної ДТП 09 жовтня 2024 року до суду, забезпечення участі під час розгляду справи судом сплачує протягом 2 робочих днів після підписання цього договору на користь Адвокатського бюро аванс в сумі 30000 гривень. Якщо вартість робіт Адвокатського бюро у цій справі, яка визначається з урахуванням положень п.2.1 цього договору, перевищить сплачену суму, клієнь додатково сплачує адвокатському бюро кошти за виконану роботу на підставі виставленого рахунку.

Згідно п.2.5 вказаного Договору, клієнт оплачує юридичну допомогу на підставі виставленого рахунку (рахунків).

Відповідно до п.2.6 зазначеного Договору, у разі погодинної форми оплати, рахунок клієнту буде містити опис виконаної роботи (наданої послуги), дати її виконання, хвилин, витрачених конкретним спеціалістом на надання юридичної допомоги з вказівкою його ставки, та зазначенням фактичних витрат, сплачених виконавцем за клієнта (у разі їх наявності).

Згідно матеріалів цивільної справи, на підставі вищевказаного ордеру та договору, адвокат Архипенко О.А. представляв інтереси позивача ОСОБА_1 під час розгляду даної цивільної справи та приймав безпосередню участь в одному підготовчому судовому засідання та двох судових засіданнях.

Відповідно до рахунку-фактури №3 від 29 жовтня 2024 року, одержувач ОСОБА_1 за юридичні послуги згідно договору про надання правової допомоги №1 від 29 жовтня 2024 року має сплатити постачальнику АБ «Архипенко» грошові кошти у сумі 30000 гривень 00 копійок (а.с.29).

Згідно платіжної інструкції №667547477 від 19 листопада 2024 року, ОСОБА_1 перерахувала на рахунок АБ Архипенко грошові кошти в сумі 30 000 гривень 00 копійок, призначення платежу - оплата за юридичні послуги згідно Договору про надання правової допомоги №1 від 29 жовтня 2024 року, згідно рахунку №3 від 29 жовтня 2024 року (а.с.8).

Відповідно до ч.1 ст.134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.

У позовній заяві ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Архипенко О.А., повідомив, що згідно п.9 ч.3 ст.175 ЦПК України, орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу АБ «Архипенка» складає 40000 гривень 00 копійок (а.с.2-5).

Згідно ч.3 ст.134 ЦПК України, попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до Акту приймання-передачі послуг від 03 квітня 2025 року до Договору №1 про надання правової (правничої) допомоги від 29 жовтня 2024 року, адвокатським бюро «Архипенко» виконано роботи у справі №703/6524/24: 1. Зустріч з клієнтом, вивчення правової проблеми, консультування, узгодження правової позиції: витрачений час за ставкою 0,3 мінімальної з/п за годину роботи - 2 години, вартість із включеними податками - 4800 гривень; 2. Участь під час огляду експертом МТСБУ транспортного засобу потерпілої, вивчення судової практики, аналіз зібраних матеріалів: витрачений час за ставкою 0,3 мінімальної з/п за годину роботи - 3 години, вартість із включеними податками - 7200 гривень; 3. Підготовка позовної заяви, подача позову до суду: витрачений час за ставкою 0,3 мінімальної з/п за годину роботи - 6 годин, вартість із включеними податками - 14400 гривень; 4. Підготовка відповіді на відзив МТСБУ та ОСОБА_2 : витрачений час за ставкою 0,3 мінімальної з/п за годину роботи - 2,5 годин, вартість із включеними податками - 6000 гривень; 5. Участь у судовому засідання 18 лютого 2025 року: витрачений час за ставкою 0,3 мінімальної з/п за годину роботи - 2 години, вартість із включеними податками - 4800 гривень; 6. Підготовка клопотань (третя особа): витрачений час за ставкою 0,3 мінімальної з/п за годину роботи - 0,5 години, вартість із включеними податками - 1200 гривень; 7. Участь у судовому засіданні 11 березня 2025 року: витрачений час за ставкою 0,3 мінімальної з/п за годину роботи - 3,5 години, вартість із включеними податками - 8400 гривень; 8. Участь у судовому засіданні 03 квітня 2025 року, підготовка клопотань, доручення доказів: витрачений час за ставкою 0,3 мінімальної з/п за годину роботи - 3 години, вартість із включеними податками - 7200 гривень; 9. Транспортні витрати у зв'язку із підготовкою та розглядом справи, участь у судових засіданнях: витрачений час за ставкою 0,3 мінімальної з/п за годину роботи - 40 літрів, вартість із включеними податками - 2400 гривень. Всього до сплати - 56400 гривень. Виконані Адвокатським бюро роботи (надані послуги) клієнтом прийняті та частково оплачені в сумі 30000 гривень, решта неоплачених послуг (виконаних робіт) підлягають оплаті. Претензій одна до одної по суті виконаних робіт (наданих послуг) сторони не мають (а.с.189).

Пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України). Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у додатковій постанові від 28 листопада 2023 року у справі № 740/1004/22, провадження № 61-2675св23).

Відповідно до ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

За вимогами ст.15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зазначено, що «склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».

Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Вирішуючи питання про стягнення судових витрат на правову допомогу, понесених позивачем, суд вважає, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у вищевказаному розмірі з іншої сторони, оскільки цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати ВСУ від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та додатковій постанові Великої Палати ВСУ від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц.

Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Так, у справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. В пункті 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Крім того, у п. 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі ст.41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши подані стороною позивача докази на підтвердження понесених ним витрат на правову допомогу, виходячи із принципу співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони, часу, витраченого адвокатом на надання правової допомоги, якості підготовлених документів, а також внесення до акту приймання-передачі послуги, яка під час розгляду даної цивільної справи адвокатом не здійснювалися (участь під час огляду експертом МТСБУ транспортного засобу) та послуги, яка позивачу не надавалася (підготовка клопотань третьої особи), суд вважає, що заявлена позивачем сума у розмірі 56 400 гривень 00 копійок понесених витрат по отриманню нею професійної правничої допомогою є завищеною, внаслідок чого приходить до висновку про зменшення таких витрат, які підлягають розподілу між сторонами, до 20000 гривень 00 копійок.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) зазначено, що відшкодування позивачу судових витрат, зокрема витрат на професійну правничу допомогу, підлягає пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 11 березня 2021 року у справі № 283/2791/19 (провадження № 61-17477св20), від 21 квітня 2021 року у справі № 705/2550/16-ц (провадження № 61-17349св20).

Враховуючи вищевикладені визначені судом відсоткові значення, 43,57% (відсоток заявлених позивачем вимог до відповідача МТСБУ) від 20 000 гривень 00 копійок (витрати позивача по оплаті правничої дороги, які підлягають розподілу між сторонами, з урахуванням їх зменшення судом) становить 8714 гривень 00 копійок, а 56,43% (відсоток заявлених позивачем вимог до відповідача ОСОБА_2 ) від 20 000 гривень 00 копійок (витрати позивача по оплаті правничої дороги, які підлягають розподілу між сторонами, з урахуванням їх зменшення судом) становить 11286 гривень 00 копійок, при цьому 64,56% (відсоток вимог позивача до відповідача ОСОБА_2 , який підлягає задоволенню, від заявлених до цього відповідача вимог) від 11286 гривень 00 копійок (грошовий вираз відсоткого значення вимог позивача до відповідача ОСОБА_2 ) становить 7286 гривень 24 копійки.

За вказаних обставин, суд приходить до висновку, що, з врахуванням вимог ч.2 ст.141 ЦПК України, з відповідача МТСБУ на користь позивача ОСОБА_1 підлягають стягенню витрати, понесені позивачем професійну правничу допомогу, у сумі 8714 гривень 00 копійок, а з відповідача ОСОБА_2 - у сумі 7286 гривень 24 копійки.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.4, 5, 13, 76-82, 89, 133-141, 258-259, 263-265, 268, 272-273, 352, 354-355 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Архипенко Олександр Анатолійович, до ОСОБА_2 та Моторного (транспортного) страхового бюро України, третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ОСОБА_3 , про стягнення матеріального збитку, завданого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити частково.

Стягнути Моторного (транспортного) страхового бюро України, адреса: 02154, м. Київ, Русанівський бульвар, буд.8, код ЄДРПОУ 21647131, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 , страхове відшкодування (регламентну виплату) в сумі 139 712 (сто тридцять дев'ять тисяч сімсот дванадцять) гривень 00 копійок, судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1397 (одна тисяча триста дев'яносто сім) гривень 08 (вісім) копійок, витрати за проведення експертизи у сумі 1960 (одна тисяча дев'ятсот шістдесят) гривень 65 (шістдесят п'ять) копійок та витрати на правничу допомогу у сумі 8714 (вісім тисяч сімсот чотирнадцять) гривень 00 копійик, а всього - 151 783 (сто п'ятдесят одна тисяча сімсот вісімдесят три) гривні 73 (сімдесят три) копійки.

Стягнути ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_5 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 , різницю між фактичним розміром заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоди і страховою виплатою (регламентною виплатою) в сумі 116 809 (сто шістнадцять тисяч вісімсот дев'ять) гривень 60 (шістдесят) копійок, судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1168 (одна тисяча сто шістдесят вісім) гривень 17 (сімнадцять) копійок, витрати за проведення експертизи у сумі 1641 (одна тисяча шістсот сорок одна) гривня 69 (шістдесят дев'ять) копійок та витрати на правничу допомогу у сумі 7286 (сім тисяч двісті вісімдесят шість) гривень 24 (двадцять чотири) копійик, а всього - 126 905 (сто двадцять шість тисяч дев'ятсот п'ять) гривень 70 (сімдесят) копійок.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони у справі:

Позивач - ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 .

Відповідач - ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_5 .

Відповідач - Моторне (транспортне) страхове бюро України, адреса: 02154, м. Київ, Русанівський бульвар, буд.8, код ЄДРПОУ 21647131.

Головуючий Т.В. Ігнатенко

Попередній документ
126508065
Наступний документ
126508067
Інформація про рішення:
№ рішення: 126508066
№ справи: 703/6524/24
Дата рішення: 10.04.2025
Дата публікації: 14.04.2025
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Цивільне
Суд: Смілянський міськрайонний суд Черкаської області
Категорія справи: Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них; завданої внаслідок ДТП
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Розглянуто: рішення набрало законної сили (19.05.2025)
Дата надходження: 15.05.2025
Розклад засідань:
23.01.2025 15:00 Смілянський міськрайонний суд Черкаської області
18.02.2025 10:00 Смілянський міськрайонний суд Черкаської області
11.03.2025 13:30 Смілянський міськрайонний суд Черкаської області
03.04.2025 11:00 Смілянський міськрайонний суд Черкаської області