Справа № 308/4729/25
1-кп/308/565/25
09 квітня 2025 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судових засідань - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025071030000221 від 14.02.2025, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України, -
До Ужгородського міськрайонного суду надійшов обвинувальний акт (з додатками) у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025071030000221 від 14.02.2025, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307 КК України.
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 03.04.2025 року призначено підготовче судове засідання.
09.04.2025 прокурором подано клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки обраний раніше слідчим суддею запобіжний захід закінчується. При цьому, на думку прокурора, існують ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від органу досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.
09.04.2025 захисником обвинуваченого - адвокатом ОСОБА_5 подано клопотання про зміну запобіжного заходу, а саме просила змінити на цілодобовий домашній арешт або зменшити розмір застави до меж, передбачених ч. 5 ст. 182 КПК України. В обґрунтування зазначила, що враховуючи стан та тривалість розгляду справи, ризики, що зумовили обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зменшились і у своїй сукупності в подальшому його не виправдовують. Стверджувала, що обвинувачення в частині кваліфікації діяння за ч.2 ст. 307 КК України не є достатньо обґрунтованим для продовження дії найважчого запобіжного заходу, а цілодобовий домашній арешт в достатній мірі забезпечить потреби цього кримінального провадження. Зазначила, про наявність квартири та зареєстрованого місця проживання із сім'єю.
В підготовчому судовому засіданні прокурор підтримав подане клопотання. Крім цього, висловив думку про те, що справа може бути призначена до судового розгляду, оскільки обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування складені та затверджені у відповідності до вимог кримінального процесуального кодексу України.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечувала щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з підстав зазначених у письмовому клопотанні. Проти призначення справи до судового розгляду не заперечувала.
Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав думку свого захисника, заперечував щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Проти призначення справи до судового розгляду не заперечував.
Дослідивши клопотання, заслухавши прокурора, обвинуваченого та його захисника, суд дійшов наступних висновків.
Як встановлено у судовому засіданні, ОСОБА_4 інкримінуються вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України, що відповідно до ст.12 КК України відносяться до категорії тяжких злочинів.
Як вбачається з пояснень сторони обвинувачення, на стадії досудового розслідування щодо ОСОБА_4 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням застави у розмірі 242240 грн.
Відповідно до ч. 3 ст.315КПКУкраїни під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Згідно ч. 3 ст.199 цього Кодексу обставиною, яка є підставою для продовження строку тримання під вартою є те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Судом вже було наведено, що з пояснень сторони обвинувачення вбачається, що підставою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 було обґрунтованість підозри, вагомість доказів, а також наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також відомості щодо особистості обвинуваченого. Аналогічні посилання, як підставу застосування запобіжного заходу, наведено прокурором і у клопотанні про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Однак, на думку суду, останній, діючи як суд встановлений законом для розгляду справи по суті, не має право на стадії підготовчого розгляду вирішувати такі питання - як обґрунтованість підозри чи вагомість доказів. Дані категорії можуть були лише предметом оцінки слідчого судді на стадії досудового розслідування. Ці висновки суду ґрунтуються на тому, що суддя не може приймати участь в розгляді справи як такий, що вже надав відповідні висновки, щодо доказів в порядку ст. 94 КПК України, та обґрунтованості підозри, що межує з доведенням винуватості. Тим більше, ці висновки також ґрунтуються і на загальних засадах кримінального провадження, визначених положеннями статей 17, 22, 23, 26 КПК України.
Тож суд, оцінуючи клопотання прокурора, бере лише до уваги той факт, що в передбаченому законом порядку судом, встановленим законом, було надано відповідні висновки - наявність обґрунтованої підозри та вагомість доказів саме для продовження запобіжного заходу, оскільки такі категорії, на відміну від ризиків, є незмінними протягом всього строку розгляду кримінального провадження.
У відповідності до ст.177КПКУкраїни метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1.переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2.знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3.незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4.перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5.вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, враховуються обставини, передбачені ст.178 КПК України: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Суд вважає встановленим та доведеним стороною обвинувачення існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України: переховуватися від органу досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Враховуючи, що кримінальні правопорушення, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_4 за ступенем тяжкості відносяться до тяжких злочинів, зважаючи на вид та розмір покарання, яке загрожує ОСОБА_4 у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, останній може переховуватися від суду, що свідчить про існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а відповідно до рішення Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ) у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування».
Суд, беручи до уваги обставини вчиненого правопорушення, враховуючи що докази по кримінальному провадженню в повному обсязі не зібрано, вважає, що ОСОБА_4 перебуваючи на волі, може впливати на свідків, у даному кримінальному провадженні з метою дачі, зміни ними показань на його користь, а це створює загрозу тиску та підбурювання вказаних осіб до дачі неправдивих показань, або відмови від надання таких.
Крім того, при встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав від потерпілих та свідків під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України). За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. Вказане в сукупності свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
В частині продовження існування ризику вчинення іншого кримінального правопорушення (п. 5 ч. 1ст. 177 КПК України), суд бере до уваги обставини вчинення кримінальних правопорушень, їх специфіку, враховує, що ОСОБА_4 не є офіційно працевлаштованим, у зв'язку з чим існує ризик вчинення іншого кримінального правопорушення.
Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою в судовому засіданні не встановлено.
Суд вважає недостатнім застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 інших більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, визначеним ст. 177 КПК України.
Суду не надано достатньо доказів на підтвердження тих обставин, які б свідчили про наявність необґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим злочинів та наявність підстав вважати, що ОСОБА_4 залишаючись на волі, не буде ухилятись від суду, впливати на учасників кримінального провадження, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Крім того, на переконання суду, наявні підстави для продовження строку тримання обвинуваченому ОСОБА_4 під вартою, що обумовлено необхідністю завершення судового розслідування у кримінальному провадженні та відсутністю на даний час підстав для зміни запобіжного заходу з триманням під вартою на більш м'який запобіжний захід, оскільки такий обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, крім того судом на даний час не закінчено розгляд.
Отже, обраний відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід з урахуванням його тривалості у співвідношенні із тяжкістю пред'явленого ОСОБА_4 обвинувачення з врахуванням усіх характеризуючих даних його особи, на даний час не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу, визначеними КПК України, конкретними підставами і метою його застосування.
Відповідно до вимог п. п. 3, 4 ст.5Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Вирішуючи питання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховуючи тяжкість злочинів, санкція за вчинення одного з яких передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна., а також те, що на даний час судовий розгляд у даному кримінальному провадженні не завершено, ризики передбачені ст.177 КПК України, у зв'язку з якими відносно останнього обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою не зменшились, а менш суворий запобіжний захід не зможе забезпечити належне виконання ОСОБА_4 покладених на нього згідно кримінально-процесуального законодавства України обов'язків, а тому суд вважає недостатнім застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу та необхідним продовжити йому дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, яка обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У рішенні «Мангурас проти Іспанії» ЄСПЛ зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 ст. 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а, зокрема, явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого.
Розмір застави має встановлюватися головним чином з огляду на особу обвинуваченого, належне йому майно та його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на ступінь впевненості, що можлива перспектива втрати застави або вжиття заходів проти поручителів у випадку його неявки у судове засідання буде достатнім стримуючий фактором, щоб позбавити його бажання втекти (див. рішення у справі «Гафа проти Мальти», «Істоміна проти України»).
Отже, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б обвинуваченого від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки та не була завідомо непомірною для нього, що призведе до неможливості внесення застави.
Враховуючи обставини розслідуваного злочину, який інкримінується обвинуваченому, спосіб вчинення вказаного злочину, слідчий суддя при визначенні розміру застави ОСОБА_4 дійшов до висновку, що розмір застави слід визначити у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240, 00 гривень
Системний аналіз положень ст. ст. 194, 201 КПК України свідчить про те, що підставою для зміни запобіжного заходу за клопотанням обвинуваченого чи захисника можуть бути нові обставини, що виникли після постановлення ухвали про застосування запобіжного заходу, які зокрема свідчать про зменшення або ж нівелювання встановлених у провадженні ризиків та/або впливають на виконання обвинуваченим його процесуальних обов'язків або які вказують на зміни в майновому чи сімейному стані обвинуваченого чи зміни в інших суттєвих обставинах, що враховувалися під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу. Такі ж підстави можуть бути враховані судом в конкретній справі при вирішенні питання про зменшення розміру застави, який було визначено раніше за судовим рішенням. Тобто суд не перевіряє обґрунтованість підстав застосування запобіжного заходу та не переглядає відповідне судове рішення, а на підставі наданих учасниками провадження відомостей встановлює наявність нових обставин, які можуть вплинути на застосований до особи запобіжний захід.
Суд вкотре зазначає, що обґрунтованість застосування запобіжного заходу у вигляді застави, може піддаватися судовому контролю через певні проміжки часу на предмет перевірки наявності чи відсутності ризиків, за яких вказаний запобіжний захід було застосовано, та у зв'язку з виникненням інших обставин, які можуть бути підставами зміни запобіжного заходу в сторону його пом'якшення або скасування, оскільки строк дії цього запобіжного заходу в ухвалах суду не зазначено, а тривалість в часі запобіжного заходу без врахування обставин справи в конкретному випадку може призвести до порушення прав, свобод чи інтересів учасників кримінального провадження.
У своєму клопотанні та поясненнях, наданих в судовому засіданні, обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник ставить питання про зміну застосованого запобіжного заходу у вигляді застави шляхом її зменшення.
Практика Європейського суду з прав людини передбачає у разі належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого, пом'якшувати умови обмеження прав та свобод людини, пов'язані зі застосуванням запобіжного заходу.
Враховуючи наведене, суд вважає за доцільне запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 242 240, 00 грн. змінити в частині суми застави, а саме зменшити обвинуваченому ОСОБА_4 розмір застави, достатній для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України, до розміру, що становить 151 400 грн. (50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб). Саме такий розмір застави, на думку суду, зможе забезпечити належну поведінку обвинуваченого та слугуватиме достатнім стимулюючим фактором для цього, зможе запобігти ризикам кримінального провадження та не є завідомо непомірним для обвинуваченого.
Щодо призначення обвинувального акту до судового розгляду.
Обвинувальний акт складений відповідно до вимог Кримінального процесуального кодексу України та затверджений процесуальним прокурором.
Підстав для прийняття рішень, передбачених пунктами1-4ч.3ст.314КПК України, не встановлено. Угоди про визнання винуватості не укладались.
Кримінальне провадження підсудне Ужгородському міськрайонному суду Закарпатської області. Обвинувачений отримав обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування, що підтверджується розписками наявними в матеріалах справи.
З врахуванням викладеного, суд вважає, що є достатні підстави для призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту у відкритому судовому засіданні.
Керуючись ст.ст. 314, 376, 392 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора Ужгородської окружної прокуратури Закарпатської області ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 - задовольнити.
У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу - відмовити.
Продовжити відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м.Славутич, Київської області, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, тимчасово не працюючого, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою на період судового розгляду, але не більше ніж на 60 (шістдесят) днів, а саме до 06 червня 2025 року включно.
Розмір застави у сумі 242 240,00 грн., який визначений раніше ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 17.02.2025 року, змінити в частині суми застави, а саме зменшити обвинуваченому ОСОБА_4 розмір застави, достатній для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України, до розміру, що становить 151 400 грн. (50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб).
Роз'яснити, що обвинувачений ОСОБА_4 або заставодавець мають право в будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
У разі внесення застави на ОСОБА_4 у відповідності до ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти наступні обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора, слідчого або суду на їх першу вимогу;
- не відлучаться із населеного пункту в якому він проживає - м. Ужгород Закарпатської області, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи;
- здати на зберігання до відповідного органу державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у виді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.
У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомленим, не з'явиться за викликом прокурора, суду без поважних причин, чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави.
Призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта та доданих до нього документів у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12025071030000221 від 14.02.2025, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України, у відкритому судовому засіданні на 17 квітня 2025 року на 09 год. 40 хв. в залі судових засідань Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області за адресою: м.Ужгород, вул.Загорська, 53.
Розгляд кримінального провадження здійснювати суддею одноособово.
У судове засідання викликати учасників кримінального провадження.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору і надіслати начальнику ДУ «Закарпатська установа виконання покарань № 9».
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали проголошено 10.04.2025 о 16 год. 40 хв.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду
Закарпатської області ОСОБА_1