Справа № 308/2536/25
3/308/1756/25
01 квітня 2025 року м. Ужгород
Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Наумова Н.В., за участю прокурора - Соколова А.В., особи, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення - ОСОБА_1 , захисника - адвоката Гончарова В.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, що надійшла із Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця м. Ужгород, Закарпатська область, з вищою освітою, обіймає посаду молодшого інспектора прикордонної служби 3 категорії 1 групи інспекторів прикордонної служби відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип Б) НОМЕР_1 прикордонного загону ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) Державної прикордонної служби України, старший солдат, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , одруженого, зі слів раніше до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення не притягувався, за ч. 2 ст. 172-18 КУпАП,
З протоколу №5 про вчинення адміністративне правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-18 КУпАП, від 06.02.2025, вбачається, що з серпня 2024 року старший солдат ОСОБА_1 проходить військову службу на посаді молодшого інспектора прикордонної служби 3 категорії 1 групи інспекторів прикордонної служби відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип Б) НОМЕР_1 прикордонного загону ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) Державної прикордонної служби України.
У період з 19.30 год. 03.02.2025 по 07.30 год. 04.02.2025 старший солдат ОСОБА_1 перебував у прикордонному наряді старший прикордонного наряду «Контрольний пост» із зобов'язанням його нести службу прикордонного наряду відповідно до одержаного наказу для здійснення контролю транспортних засобів та їх пасажирів на автомобільному шляху Т-07-05 - сполученням від села Сюрте до села Паладь-Комарівці Ужгородського району Закарпатської області. Будучи військовою службовою особою в прикордонному наряді старший прикордонного наряду «Контрольний пост» ОСОБА_1 зобов'язаний був нести службу згідно з нормативно-правовими актами, а саме: Інструкцією про службу прикордонних нарядів Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерстві внутрішніх справ України від 11.10.2015 №1261.
Проте, старший солдат ОСОБА_1 , будучи військовою службовою особою, маючи об'єктивну можливість належно виконувати свої службові обов'язки, неналежно поставився до їх виконання, та перебуваючи в період з 19.30 год. 03.02.2025 по 07.30 год. 04.02.2025 у прикордонному наряді старший прикордонного наряду «Контрольний пост», який розташований на ділянці відповідальності НОМЕР_1 прикордонного загону, та знаходиться на автомобільному шляху Т-07-05 - сполученням від села Сюрте до АДРЕСА_3 , у порушення вимог пп. 1,12 глави 5 розділу II, 1 - 5 глави 1 та п. 11 глави 2 розділу II Інструкції про службу прикордонних нарядів Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерстві внутрішніх справ України від 11.10.2015 №1261, близько 05.00 год. 04.02.2025, без поважних причин спостереження за транспортними засобами і прилеглою місцевістю не вів, заходи щодо недопущення спроб осіб обминути місце несення служби прикордонного наряду не вживав, службу прикордонного наряду відповідно до одержаного наказу не організував, за дотриманням складом прикордонного наряду дисципліни та правопорядку неухильно не стежив, контроль за діями підпорядкованих йому прикордонників і керування прикордонним нарядом постійно не здійснював, несення служби у наряді спав, у результаті чого громадяни могли незаконно перевозити на транспортних засобах правопорушників, зброю, наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори, боєприпаси, вибухові речовини, матеріали і предмети, заборонені до переміщення через державний кордон та громадян України призивного віку, які у подальшому могли здійснити незаконний перетин державного кордону з України до Словацької республіки поза пунктом пропуску на ділянці відповідальності відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 », чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-18 КУпАП, тобто порушення правил несення прикордонної служби особою, яка входить до складу наряду з охорони державного кордону України, вчинене в умовах особливого періоду.
Прокурор у судовому засіданні у судовому засіданні вважає, що ОСОБА_1 винний у вчиненні адміністративного правопорушення, його вина підтверджується зібраними у справі доказами, і тому його необхідно притягнути до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 172-18 КУпАП та застосувати до нього стягнення відповідно до санкції вказаної статті.
Захисник ОСОБА_1 - адвокат Гончаров В.В. у судовому засіданні просив закрити провадження у даній справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-18 КУпАП, з підстав, наведених у письмовому клопотанні про закриття провадження у справі. Захисник зауважив, що з протоколу вбачається, що ОСОБА_1 розпочав несення служби у прикордонному наряді «Контрольний пост» з 19 год. 30 хв. 03.02.2025, а був виявлений під час сну біля 05 год. 00 хв. 04.02.2025. На момент виявлення ОСОБА_1 під час його сну минуло близько 9 годин і 30 хвилин з часу початку несення ним служби, тобто більше 8 годин, а тому у цей час він мав право на відпочинок у відповідності до приписів абзацу двадцять восьмого пункту 9 глави 2 розділу II Інструкції про службу прикордонних нарядів Державної прикордонної служби України. Таким чином, за твердженням захисника, в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-18 КУпАП, що зумовлює відсутність підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності.
ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримав позицію свого захисника.
Заслухавши прокурора, особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, та захисника, дослідивши матеріали справи, приходжу до наступного висновку.
У відповідності до ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Структура складу адміністративного правопорушення містить: об'єкт правопорушення - суспільні відносини в тій чи іншій сфері, на нормальний розвиток яких посягає правопорушення; об'єктивну сторону - конкретні дії, що виразилися в порушені встановлених правил; суб'єкт правопорушення - конкретна осудна фізична особа, що досягла 16-річного віку; суб'єктивну сторону складу - ставлення особи до вчиненого нею діяння, тобто вину у формі умислу чи необережності. Всі перераховані ознаки визначають у сукупності склад адміністративного правопорушення.
Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування всіх обставин справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинене правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Між тим, доказами в справі про адміністративне правопорушення, у відповідності до положень ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються собою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Статтею 129 Конституції України регламентовано, що однією з основних засад судочинства, є забезпечення доведеності вини.
Диспозицією ч. 2 ст. 172-18 КУпАП передбачена відповідальність за діяння, передбачені частиною першою цієї статті (порушення правил несення прикордонної служби особою, яка входить до складу наряду з охорони державного кордону України), вчинені в умовах особливого періоду.
Об'єктом цього правопорушення є порядок несення прикордонної служби.
Об'єктивна сторона передбачає дію або бездіяльність у вигляді порушення правил несення прикордонної служби. Порушеннями правил несення прикордонної служби можуть бути визнані; а) вчинення дій, що прямо забороняються військовослужбовцю, який перебуває в прикордонному наряді (відхилення від маршруту чи залишення місця несення служби, якщо це не пов'язано з надзвичайними обставинами, вживання алкогольних напоїв, сон на посту, розкладання багаття чи демаскування себе іншим способом, безпідставне застосування зброї, самостійне відключення сигналізаційних комплексів чи окремих їх ділянок, а також їх інформаційних табло або радіолокаційних станцій, відволікання від несення служби, давання згоди на перетинання державного кордону сторонніми особами тощо); б) невиконання або неналежне виконання дій, що забезпечують охорону державного кордону (неуважний огляд місцевості, невжиття заходів до затримання порушників державного кордону або залишення без належної охорони затриманих осіб, недотримання правил застосування зброї або правил маскування тощо).
Суб'єктивна сторона характеризується умислом або необережністю.
Закон України «Про державну прикордонну службу України» відповідно до Конституції України визначає правові основи організації та діяльності Державної прикордонної служби України, її загальну структуру, чисельність, функції та повноваження
Згідно зі ст. 5 Закону України «Про державну прикордонну службу України» діяльність Державної прикордонної служби України провадиться на основі дотримання прав і свобод людини і громадянина. Органи, військовослужбовці та працівники Державної прикордонної служби України зобов'язані поважати гідність людини, виявляти до неї гуманне ставлення. Неправомірне обмеження прав і свобод людини неприпустиме і тягне за собою відповідальність згідно із законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 25 Закону України «Про державну прикордонну службу України» військовослужбовці Державної прикордонної служби України користуються правовими і соціальними гарантіями відповідно до Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», цього Закону, інших актів законодавства.
Закон України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Частиною 2 ст. 10 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що розподіл службового часу військовослужбовців протягом доби і протягом тижня у військових частинах здійснюється таким чином, щоб забезпечити у військовій частині постійну бойову готовність і проведення занять з бойової підготовки та створити умови для підтримання порядку, військової дисципліни та виховання військовослужбовців, підвищення їх культурного рівня, всебічного побутового обслуговування, відпочинку і харчування.
За змістом ч. 1 ст. 11 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» охорона здоров'я військовослужбовців забезпечується створенням сприятливих санітарно-гігієнічних умов проходження військової служби, побуту та системою заходів з обмеження дії небезпечних факторів військової служби, з урахуванням її специфіки та екологічної обстановки, які здійснюються командирами (начальниками) у взаємодії з місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.
Основні завдання, права, обов'язки та порядок організації служби прикордонних нарядів з охорони державного кордону і під час виконання завдань, спрямованих на реалізацію функцій Державної прикордонної служби України визначено Інструкцією про службу прикордонних нарядів Державної прикордонної служби України, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України 19.10.2015 №1261.
Згідно з абзацом двадцять восьмим пункту 9 глави 2 розділу II Інструкції про службу прикордонних нарядів Державної прикордонної служби України під час виконання завдань прикордонні наряди мають право під час довготривалого несення служби (більше 8 годин) відпочивати та приймати їжу у час, визначений старшим прикордонного наряду (посадовою особою, що віддавала наказ на охорону державного кордону).
Як вбачається з протоколу №5 про вчинення адміністративне правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-18 КУпАП, від 06.02.2025, ОСОБА_1 розпочав несення служби у прикордонному наряді з 19 год. 30 хв. 03.02.2025, а був виявлений під час сну близько 05 год. 00 хв. 04.02.2025.
Таким чином, на момент виявлення ОСОБА_1 під час його сну минуло близько 9 годин і 30 хвилин з часу початку несення ним служби, тобто більше 8 годин, а тому у цей час він мав право на відпочинок у відповідності до приписів абзацу двадцять восьмого пункту 9 глави 2 розділу II Інструкції про службу прикордонних нарядів Державної прикордонної служби України.
Тобто, доводи прокурора, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-18 КУпАП, ґрунтуються на припущеннях, оскільки в матеріалах справи відсутні фактичні дані, які б підтверджували винуватість особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Надаючи оцінку наявним у справі про адміністративне правопорушення доказам в сукупності з наданими у судовому засіданні поясненнями сторони захисту, приходжу до переконання, що вини ОСОБА_1 у порушенні правил несення прикордонної служби в умовах особливого періоду не доведено, тобто у його діях відсутня суб'єктивна сторона складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-18 КУпАП.
Будь-яких інших доказів вини ОСОБА_1 не надано.
Крім того, суддя бере до уваги положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; що в підтвердження висновку про доведеність вини особи у вчиненні правопорушення суд вправі посилатися лише на докази, які зібрані відповідно до чинних нормативно-правових актів України, не містять суперечностей і не є суб'єктивною думкою окремих посадових осіб і не породжують сумнівів у достовірності зазначених у них відомостей; що всі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитись на користь цієї особи; що справа про адміністративне правопорушення повинна бути розглянута у розумні строки.
Винуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення має бути безумовно доведена достатніми доказами, які установлюють об'єктивну істину в справі.
Статтею 62 Конституції України регламентовано, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. За змістом цієї норми на особу не може бути покладений і обов'язок доводити свою невинуватість в учиненні адміністративного правопорушення. Тому, суддя, ухвалюючи рішення, виходить із встановлених та перевірених у суді доказів.
У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року та «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.
Пунктом 1 ст. 247 КУпАП передбачено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи викладене та аналізуючи докази у справі, вважаю, що провадження у справі відносно ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-18 КУпАП підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. 172-18 ч. 2, 247 ч. 1 п. 1, 283-285, 287-294 КУпАП,
Провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 172-18 КУпАП закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-18 КУпАП.
На постанову може бути подана апеляційна скарга до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом десяти днів з дня її винесення.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя Ужгородського міськрайонного суду
Закарпатської області Н.В. Наумова