Справа № 308/3662/25
3/308/2251/25
03 квітня 2025 року м. Ужгород
Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Наумова Н.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, що надійшла з ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП,
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ №327717 від 01.03.2025 вбачається, що 01.03.2025 об 11 год. 35 хв. ОСОБА_1 був виявлений та затриманий прикордонним нарядом «Прикордонний патруль» спільно з прикордонним оперативно-розшуковим відділом на відстані 5000 метрів до державного кордону, на напрямку 39 прикордонного знаку, на ділянці відповідальності ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_3 », здійснив спробу незаконного перетинання державного кордону України в Словацьку Республіку в пішому порядку поза пунктом пропуску. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги ст. 9, 12 Закону України «Про державний кордон України», за що передбачено відповідальність згідно з ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.
ОСОБА_1 у судове засідання не з'явися, будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи, при цьому подав заяву, згідно з якою просить розглянути справу без його участі.
Дослідивши матеріали справи, приходжу до наступного висновку.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 2 ст. 7 та ст. 245 КУпАП передбачено, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності, всебічного і об'єктивного з'ясування всіх обставин кожної справи, правильного і справедливого її вирішення.
Диспозицією ч. 1 ст. 204-1 КУпАП передбачена відповідальність за перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або за документами, що містять недостовірні відомості про особу чи без дозволу відповідних органів влади.
Суб'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, характеризується наявністю прямого умислу.
Отже, для наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, необхідно встановити факт спроби перетину ним державного кордону з України в Словацьку Республіку поза встановленими пунктами пропуску та наявність прямого умислу на незаконний перетин державного кордону.
Згідно зі ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Разом з тим, до матеріалів справи не додано належних доказів, які б свідчили про наявність у діях ОСОБА_1 об'єктивної та суб'єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.
Як вбачається з протоколу про адміністративне затримання від 01.03.2025, ОСОБА_1 затримано 01.03.2025 об 11 год. 45 хв. на відстані 5000 метрів до державного кордону.
При цьому згідно з протоколом особистого огляду, огляду речей та вилучення речей і документів від 01.03.2025 іноземної валюти у ОСОБА_1 не виявлено, а також не виявлено. При собі він мав мобільний телефон, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, павербанк, годинник та ланцюжок.
З огляду на досліджені докази неможливо встановити прямий умисел в діях ОСОБА_1 щодо спроби незаконного перетину державного кордону України поза пунктами пропуску.
Крім того, суддя бере до уваги положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; що в підтвердження висновку про доведеність вини особи у скоєнні правопорушення суд вправі посилатись лише на докази, які зібрані відповідно до чинних нормативно-правових актів України, не містять суперечностей і не є суб'єктивною думкою окремих посадових осіб і не породжують сумнівів у достовірності зазначених у них відомостей; що всі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитись на користь цієї особи; що справа про адміністративне правопорушення повинна бути розглянута у розумні строки.
Винуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення має бути безумовно доведена достатніми доказами, які установлюють об'єктивну істину в справі.
Статтею 62 Конституції України регламентовано, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. За змістом цієї норми на особу не може бути покладений і обов'язок доводити свою невинуватість в учиненні адміністративного правопорушення. Тому суддя, ухвалюючи рішення, виходить із встановлених та перевірених у суді доказів.
У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року та «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.
Пунктом 1 ст. 247 КУпАП передбачено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, враховуючи, що в матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні докази вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, справа підлягає закриттю за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. 204-1 ч. 1, 247 ч. 1 п. 1, 283-285, 287-294 КУпАП,
Провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.
На постанову може бути подана апеляційна скарга до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом десяти днів з дня її винесення.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя Ужгородського міськрайонного суду
Закарпатської області Н.В. Наумова