ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
справа № 37/489
14.11.07
За позовом
До
Про
Акціонерного товариства закритого типу "Київавтотранссервіс"
Акціонерного товариства Холдингова компанія "Київміськбуд"
стягнення 42 450,48 грн.
Суддя Кондратова І.Д.
В судових засіданнях приймали участь представники сторін:
від позивача Дзюба В.С. - представник за довіреністю № б/н від 15.01.2007 року;
від відповідача Мамаєва В.В. - представник за довіреністю № 3584/0/2-06 від 07.08.2006 року;
Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 29.10.2007 р. оголошувалась перерва.
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Акціонерного товариства закритого типу «Київавтотранссервіс» до Акціонерного товариства Холдингова компанія «Київміськбуд» про стягнення 42 450,48 грн. (30 870 грн. - основного боргу, 1 308,38 грн. - пені, 8612,73 грн. інфляційних витрат та 3% річних в сумі -1659,37 грн.) заборгованості згідно підрядного договору № 306 від 01.06.2005 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.10.2007 р. порушено провадження у справі № 37/489, розгляд справи було призначено на 29.10.2007 року о 10-30.
Представник відповідача в судовому засіданні 29.10.2007 року надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що позовну заяву вважає необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, посилаючись на те, що відповідач повністю розрахувався з позивачем в розмірах, передбачених п. 2.1. договору, а саме 205 873 грн., наступним чином: платіжне доручення № 3371 від 03.06.05р. - 100 000 грн., платіжне доручення № 3688 від 17.06.05р. - 75 000 грн., платіжне доручення № 1954 від 21.03.07р. - 30 870 грн. (додається). Вимоги в частині нарахованих штрафних санкцій відповідачем також не визнаються, посилаючись на те, що вимога про перерахування штрафних санкцій відповідачу не надходила, крім того, відповідач вказує на те, що позивачем невірно визначений період прострочення виконання грошового зобов'язання.
Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено перерву до 14.11.2007 року на 11-00.
Представником позивача 14.11.2007 року в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.
Представник відповідача в судовому засіданні 14.11.2007 року подав суду заяву в якій просить суд щодо стягнення з відповідача пені застосувати позовну давність, в частині позовних вимог щодо стягнення 3% річних та інфляційних збитків також відмовити, оскільки наданий їм розрахунок не відповідає дійсності та, крім того, вимогу про їх відшкодування позивач відповідачу не висував.
Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника позивача.
Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 14.11.2007 року за згодою представника відповідача оголошена лише вступна та резолютивна частини рішення.
Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -
01.06.2005 року між Акціонерним товариством холдингова компанія "Київміськбуд" (надалі - замовник) та Акціонерним товариством закритого типу "Київавтотранссервіс" (надалі - підрядник) був укладений договір підряду № 306.
Відповідно п.1.1. договору сторони домовилися, що підрядник зобов'язується виконати в межах кошторису та домовленості, Замовник зобов'язується прийняти та оплатити роботи «Благоустрій території житлового будинку по вул. Протасів Яр».
Згідно п. п.1.2., 1.3 загальна ціна договору складає : 205,873 грн. (двісті п'ять тисяч вісімсот сімдесят три гривні), в тому числі ПДВ 20% - 34312 грн. Вказана ціна є попередньою і уточнюється актами фактично виконаних робіт форма КБ-2В та довідкою вартості робіт форма КБ-3, які подаються замовнику до 25 числа звітного місяця.
Пунктом 5.1 договору зазначено строк виконання робіт: початок - 01.06.2005 року, закінчення - 30.06.2005 року.
Відповідно п. 3.1 договору розрахунки за виконані роботи проводяться замовником в безготівковій згідно фактично виконаних робіт по формі КБ-2В та довідки вартості робіт КБ-3 на протязі двох тижнів з дня технічної прийомки виконаних робіт, на розрахунковий рахунок підрядника.
Пунктом 3.2 догавору замовник до початку робіт перераховує підряднику аванс на придбання матеріалів в розмірі 175 000 грн. (сто сімдесят п'ять тисяч гривень).
Відповідно до статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій риск виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
На виконання умов договору АТЗТ "Київавтотранссервіс", згідно довідок про вартість виконаних підрядних робіт форма КБ-3 виконав відповідачу будівельні роботи у червні 2005 року на суму 190 300 грн. в тому числі ПДВ 31 717 грн. та в липні 2005 року на суму 15 570 грн. в тому числі ПДВ 2 595 грн.
Позивач стверджує, що відповідач належним чином не виконав зобов'язання за договором, оскільки за виконані позивачем роботи сплатив лише частково: 03.06.2005 року в розмірі 100 000 грн., що підтверджується банківською випискою № 3371 та 17.06.2005 року в розмірі 75 000 грн., що підтверджується банківською випискою № 3688. Отже, за твердженням позивача відповідач заборгував йому 30 870 грн.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Як визначено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Судом встановлено, що відповідачем 21.03.2007 року було сплачено позивачу 30 870,00 грн. за виконані роботи, що підтверджується платіжним дорученням № 1954.
З вищевикладеного вбачається, що відповідач виконав умови договору щодо оплати вартості підрядних робіт і на момент звернення позивача до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення суми заборгованості Акціонерним товариством холдингова компанія "Київміськбуд" вже було перераховано позивачу суму боргу в розмірі 30870,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням, копія якого долучена до матеріалів справи.
Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.
З урахуванням наведеного, приймаючи до уваги положення статті 1 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог Акціонерного товариства закритого типу "Київавтотранссервіс" про стягнення з Акціонерного товариства Холдингова компанія "Київміськбуд" заборгованості в розмірі 30870,00 грн.
Окрім суми основного боргу позивач в позовній заяві просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 1308,38 грн., 3 % річних -1659,37 та інфляційні витрати -8612,73 грн.
Відповідно п. 3.1 договору розрахунки за виконані роботи проводяться замовником в безготівковій згідно фактично виконаних робіт по формі КБ-2В та довідки вартості робіт КБ-3 на протязі двох тижнів з дня технічної прийомки виконаних робіт, на розрахунковий рахунок підрядника.
Судом встановлено, що виконані будівельні роботи були прийняті відповідачем в липні 2005 року, а отже у відповідності до вимог п. 3.1 договору відповідач розрахуватись з підрядником до 01.08.2005 року, проте відповідач в порушення умов договору розрахувався за надані послуги лише 21.03.2007 року.
Згідно статті 614 Цивільного кодексу особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.
Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.
Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та 3% річних, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов'язання лише на шість днів, з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню тільки 3 % річних в розмірі 1496,98 грн. за увесь час прострочення платежу (з 01.08.2005 року по 21.03.2007 року), також 4877,46 грн. - інфляційних витрат, розмір яких визначений за обґрунтованим розрахунком суду.
Відповідач припустився прострочення платежу, а тому позивач на підставі п. 7.2 договору просить стягнути з відповідача пеню, яка за розрахункам позивача становить 1 308,38 грн. Суд зазначає, що вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.
Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Пунктом 7.2. договору передбачено, що за несвоєчасне проведення остаточної оплати замовник сплачує підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період нарахування, від суми непроведеної оплати, за кожний день прострочення.
Позивачем нарахована пеня за період з 21.11.2006 року по 22.05.2007 року.
Згідно частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до матеріалів справи відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання в розмірі 30870,00 грн з серпня 2005 року, а отже пеня, у відповідності до вимог чинного законодавства, може бути нарахована позивачем лише за 6 місяців - за період з серпня 2005 року по лютий 2006 року, проте позивачем неправомірно нарахована пеня за період з 21.11.2006 року по 22.05.2007 року, а тому позовні вимоги в частині стягнення пені за період з 21.11.2006 року по 22.05.2007 року в розмірі 1308,38 грн. визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Відповідно до Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів" із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, справляється мито у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач сплатив 426,00 грн. державного мита, тоді як відповідно до ціни позову необхідно було сплатити 424,51 грн., в зв'язку з чим 1,49 грн. зайво сплаченого державного мита підлягають поверненню позивачу з Державного бюджету України на підставі статті 47 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 192, 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 258, 525, 526, 530, 546, 549, 551, 614, 625, 629, 837 Цивільного кодексу України, ст. ст. 32, 33, 34, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,-
1. Позов Акціонерного товариства закритого типу "Київавтотранссервіс" задовольнити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства Холдингова компанія "Київміськбуд" (01010, м. Київ, вул. Суворова,4/6, код ЄДРПОУ 29527052) на користь Акціонерного товариства закритого типу "Київавтотранссервіс" (08132, м. Вишневе, вул. Промислова,2-А, код ЄДРПОУ 16479973) 3 % річних в розмірі 1496 (одна тисяча дев'яносто шість) грн. 98 коп., 4877 (чотири тисячі сімдесят сім) 46 коп. - інфляційні витрати, 63 (шістдесят три) 74 коп.- державного мита та 17 (сімнадцять) 72 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. На підставі даного рішення повернути Акціонерному товариству закритого типу "Київавтотранссервіс" (08132, м. Вишневе, вул. Промислова,2-А, код ЄДРПОУ 16479973) з Державного бюджету України державне мито в сумі 1 (одна) грн. 49 коп., що перераховане платіжним дорученням № 264 від 22.05.2007 року (оригінал якого залишається в матеріалах справи), як зайво сплачене.
4. В іншій частині в позові відмовити.
5. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя І.Д. Кондратова
Дата підписання
рішення 25.12.2007 року