Справа № 570/4811/24
Номер провадження 3/570/34/2025
10 квітня 2025 року м.Рівне
Cуддя Рівненського районного суду Рівненської області Гладишева Х.В., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, що надійшла від Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції в Рівненській області Національної поліції України відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого по АДРЕСА_1 , особу встановлено за паспортом громадянина України НОМЕР_1 , за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
У провадженні Рівненського районного суду Рівненської області перебувають матеріали справи, які надійшли від Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції в Рівненській області Національної поліції України про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - ОСОБА_1 ) за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕРП1 №128936 від 14 вересня 2024 року, 14 вересня 2024 року о 02 год. 30 хв. в с.Великий Житин, дорога Н-25 Городище-Рівне-Старокостянтинів 143 км. водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Ford Escort д.н.з. НОМЕР_2 в стані алкогольного сп'яніння, огляд проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Alcotest Drager 6820 (0567) результат огляду становить 2,00 % проміле, що підтверджується тестом №2560 від 14 вересня 2024 року, чим порушив вимоги п.2.9а Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КупАП.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явилися, хоча був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, разом з тим від матері ОСОБА_1 - ОСОБА_2 надійшло повідомлення, що її син захищає Батьківщину та приїхати в судове засідання не може. До заяви долучено медичний докумет, який вказує на те, що 08 лстопада 2024 року останній отримав поранення.
Слід зазначити, що в межах розгляду даної справи, суд неодноразово враховував обставини зазначені в заяві та відкладав розгляд справи, виходячи саме з поваги до прав та свобод учасників даної справи.
Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету судового провадження.
Згідно зі ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свободта практику Суду як джерело права.
Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосереднього його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Крім того, як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнова проти України").
Зважаючи на те, що судом надано значний час для реалізації процесуальних прав та вжито усіх необхідних заходів для повного та всебічного з'ясування обставин справи, враховуючи вимоги ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього обвинувачення, суд вважає, що справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 слід розглядати за відсутності вказаної особи та його захисника, та в межах тих доказів, які містяться у матеріалах справи та долучені до протоколу про адміністративне правопорушення.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності, суд встановив наступне.
Відповідно до положень Кодексу України про адміністративні правопорушення, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд повинен вжити всіх передбачених законом заходів для повного, всебічного і об'єктивного дослідження доказів у справі та з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до пунктів 4, 5 розділу 2 Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 18 грудня 2018 року № 1026, під час здійснення повноважень поліцейськими портативний відеореєстратор закріплюється на його форменому одязі на грудях (ближче до плечового суглоба) так, щоб не створювати перешкод діям поліцейського.
Включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо).
Відеозапис є ключовим доказом у справі про адміністративні правопорушенні у сфері керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
В протоколі про адмінправопорушення зазначено, що відповідно до ч.2 ст. 266 КУпАП проводилась безперервна відеофіксація 475632/475415.
Однак, до матеріалів справи не долучено диски та жодних пояснень з боку уповноваженого органу про причини відсутності відеозаписів до матеріалів справи не долучено. Наведене підтверджується описом скерованих до суду матеріалів.
Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255КУпАП.
Враховуючи, що матеріали адміністративної справи не містять відеозапису, на який є посилання у протоколі, про подію адмінправопорушення, то суд вважає, що, матеріали справи не містять достатініх доказів, які б поза розумним сумнівом доводили вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому адмінправопорушення.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У своїх рішеннях, в тому числі і проти України, Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на необхідність суворого дотримання процедури притягнення особи до відповідальності (як кримінальної, так і адміністративної).
У справах "Малофєєва проти Росії" та "Карєлін проти Росії" ЄСПЛ зазначає, що суд не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
В силу вимог ч. 4 ст. 129 Конституції України однією із засад судочинства є змагальність сторін і закон не покладає на суд обов'язок збирати докази винуватості чи невинуватості особи.
У своїх рішеннях "Ірландія проти Сполученого Королівства" від 18.01.1978 року, "Коробов проти України" від 21.10.2011 року Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення "поза розумним сумнівом", така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.
Згідно положень ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Враховуючи те, що зібрані по справі докази не доводять вину ОСОБА_1 "поза розумним сумнівом", вина останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП не доведена.
З огляду на те, що у Кодексу України про адміністративні правопорушення підстави для закриття справи за недоведеністю вини особи відсутні, суд приходить до висновку про необхідність закриття провадження у справі за відсутності складу адміністративного правопорушення, на підставі п.1 ст.247 КУпАП.
На підставі викладеного, керуючись статтями 130, 285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд, -
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст.130 КУпАП закрити, у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду через Рівненський районний суд Рівненської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Постанова у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови.
Суддя Гладишева Х.В.