Справа №567/2097/24
Провадження №2/567/137/25
01 квітня 2025 року м. Острог
Острозький районний суд Рівненської області у складі:
головуючий суддя - Василевич О.В.
секретар - Остроголова О.М.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та договорами позики, -
ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 65 972 грн., в якому просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість : за договором позики №2786583 від 09.02.2024 року в розмірі 26 900 грн., за договором позики №79841469 від 16.04.2024 року в розмірі 19 272 грн. та за кредитним договором №12446-05/2024 від 08.05.2024 року - в розмірі 19800 грн.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідно до договору позики № 2786583 від 09.02.2024 року, укладеного в електронній формі з ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», відповідач отримав позику на умовах строковості, зворотності та платності. В подальшому відповідно до укладеного між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 року та реєстру боржників № 26 від 24.06.2024 року до вищевказаного договору факторингу, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передало (відступило) на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, в тому числі щодо ОСОБА_1 в розмірі 26 900 грн., з яких : 8 000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 18 900 грн. - сума заборгованості за відсотками за користування позикою.
Також, відповідно до договору позики № 79841469 від 16.04.2024 року, укладеного в електронній формі з ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», відповідач отримав позику на умовах строковості, зворотності та платності. В подальшому відповідно до укладеного між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 року та реєстру боржників № 30 від 19.08.2024 року до вищевказаного договору факторингу, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передало (відступило) на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, в тому числі щодо ОСОБА_1 в розмірі 19 272 грн., з яких : 12 000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 1 440 грн. - сума заборгованості за відсотками за користування позикою, 5 832 грн. - сума заборгованості за процентами за понадстрокове користування позикою.
Первісний кредитор ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» зобов'язувався повідомити відповідача про відступлення на користь позивача ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» права грошової вимоги за вищевказаними договорами позики, однак, не зважаючи на це та умови договорів позики, відповідач не виконав зобов'язання з повернення позики та відсотків за її користування ні на користь позивача, ні на користь первісного кредитора ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів».
Крім того, позивач зазначає, що відповідно до кредитного договору № 12446-05/2024 від 08.05.2024 року, укладеного в електронній формі з ТОВ «АВАНС КРЕДИТ», відповідач отримав кредит на умовах строковості, зворотності та платності. В подальшому 19.09.2024 року між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу № 19092024 від 19.09.2024 року, відповідно до якого ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» передало (відступило) на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, в тому числі щодо ОСОБА_1 в розмірі 19 800 грн., з яких : 6 000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 10 800 грн. - сума заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами, 3 000 грн. - сума заборгованості за штрафними санкціями.
На виконання вищевказаного договору факторингу первісний кредитор ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» зобов'язувалось повідомити відповідача про відступлення на користь позивача ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» права грошової вимоги за вищевказаним кредитним договором, однак, не зважаючи на це, відповідач не виконав зобов'язання з повернення кредиту та відсотків за його користування ні на користь позивача, ні на користь первісного кредитора ТОВ «АВАНС КРЕДИТ».
Зазначає, що первісні кредитори зобов'язання за вищевказаними договорами виконали у повному обсязі та надали відповідачу кредитні/позичкові кошти у розмірах, передбачених умовами договорів.
У порушення умов укладених договорів відповідач зобов'язання за вказаними договорами належним чином не виконав та допустив виникнення заборгованості, загальний розмір якої станом на час звернення до суду становить 65 972 грн.
За наведених обставин позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у вищевказаному розмірі, а також судові витрати по справі.
Ухвалою суду від 30.12.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та постановлено розгляд справи здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження. Відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву.
Ухвалою суду від 18.02.2025 року витребувано в АТ КБ «ПРИВАТБАНК»:
- відомості про отримання ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) платіжної картки, яка частково містить наступні реквізити НОМЕР_2 ;
- відомості про надходження 09.02.2024 року на платіжну картку, яка частково містить наступні реквізити НОМЕР_2 , у разі належності її ОСОБА_1 , грошових коштів в сумі 8 000 грн. від ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» (код ЄДРПОУ 39861924) згідно договору позики № 2786583, з наданням підтверджуючих документів;
- відомості про надходження 16.04.2024 року на платіжну картку, яка частково містить наступні реквізити НОМЕР_2 , у разі належності її ОСОБА_1 , грошових коштів в сумі 12 000 грн. від ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» (код ЄДРПОУ 39861924) згідно договору позики № 79841469, з наданням підтверджуючих документів;
- відомості про надходження 08.05.2024 року на платіжну картку, яка частково містить наступні реквізити НОМЕР_2 , у разі належності її ОСОБА_1 , грошових коштів в сумі 6 000 грн. від ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» (код ЄДРПОУ 43619089) згідно договору № 12446-05/2024, з наданням підтверджуючих документів;
також витребувано в ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»:
- докази укладення відповідачем ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) договору позики №2786583 від 09.02.2024 року, договору позики №79841469 від 16.04.2024 року та кредитного договору №12446-05/2024 від 08.05.2024 року за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи (з наданням інформації щодо проведення ідентифікації позичальника - ОСОБА_1 при укладені договорів позики та кредитного договору, підписання ним таких правочинів електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора, заповнення заяв, здійснення інших дій, що необхідні для укладення вищевказаних договорів в електронній формі);
- докази сплати грошових коштів на користь первісних кредиторів (ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та ТОВ «АВАНС КРЕДИТ»)за договорами факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 року та №19092024 від 19.09.2024 року на підтвердження набуття позивачем прав вимог за вищевказаними договорами позики та кредитним договором.
Інших процесуальних дій не вчинялося.
Відповідач в поданому до суду відзиві на позовну заяву заперечив проти позову та вважає, що позивачем порушено порядок об'єднання позовних вимог. Водночас вказує, що він не укладав договори позики, не погоджував процентну ставку та інші умови кредитування. Вважає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів про те, що наявні в матеріалах справи договори було створено у порядку, визначеному Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» та що вони підписувалися електронними підписами уповноважених на те осіб, з можливістю ідентифікувати підписантів, що є обов'язковим реквізитом електронного документа. Зазначає, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази часу та способу генерування одноразового ідентифікатора та підтвердження відповідачем пропозиції щодо укладення договору.
Посилається на те, що заявлені позивачем до стягнення суми процентів за користування позичковими/кредитними коштами не ґрунтуються на умовах договорів і складених самим же позивачем розрахунків заборгованості. Заперечуючи проти позову, відповідач вказує на несправедливі умови договорів позики та кредитного договору в частині процентної ставки, яка є непропорційно великою по відношенню до тіла кредиту, суперечать принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду позичальника, як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлюють вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації, у разі невиконання ним зобов'язань та просить зменшити суму стягнення за процентами щонайменше до заявленогодо стягнення тіла кредиту - 26 000 грн., що на думку відповідача відповідатиме критеріям справедливості та розумності.
Одночасно вважає, що заявлені позивачем позовні вимоги про стягнення з нього неустойки за договором №12446-05/2024 та процентів за понадстрокове користування позикою за договором № 79841469 не підлягають задоволенню, оскільки на підставі п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦКУкраїни він, як позичальник, звільнений від такої відповідальності.
Також вважає, що надані позивачем реєстри боржників до договорів факторингу не є достовірними доказами на підтвердження факту переходу грошової вимоги до відповідача від первісних кредиторів до позивача, оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження сплати позивачем як новим кредитором грошових коштів первісному кредитору за передачу права грошової вимоги та зарахування їх на рахунок первісного кредитора.. Крім того, вказує, що позивач не надав розрахунку заборгованості, складених первісними кредиторами за кожним із вищевказаних укладених договорів та доказів, що підтверджували б такий розрахунок.
Водночас в заперечення обставин, викладених у позовній заяві, зокрема, зазначив, що позивачем не доведено факту надання йому первісними кредиторами (ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», ТОВ «АВАНС КРЕДИТ») кредитних коштів у розмірах, визначених вищевказаними договорами. Вказує, що заявлений позивачем до стягнення з нього розмір заборгованості відсутній, оскільки він не отримував грошових коштів від первісних кредиторів ні в готівковій, ні в безготівковій формі.
За вказаних обставин вважає, що позивач не довів укладення договорів позики та кредитного договору між ним та первісними кредиторами на умовах, що вказані в наданих копіях договорів, не довів перерахування йому тіла кредиту за вказаними договорами та розміру фактично наданих у кредит коштів та розміру відсотків, не підтвердив перерахування коштів первісним кредиторам за отримання грошових вимог та просить в задоволенні позову відмовити повністю.
Позивач у поданій до суду відповіді на відзив на позовну заяву заперечив проти доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, вказуючи зокрема на те, що відповідно до кредитних договорів грошові кошти були надані відповідачу в безготівковій формі за реквізитами платіжної банківської картки, вказаної останнім при реєстрації в особистому кабінеті на сайті первісних кредиторів. Зазначив, що відомості про проведення успішних транзакцій зберігаються безпосередньо у первісних кредиторів, у зв'язку з чим ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» не володіє оригіналами первинних документів, в тому числі, виписки по особовому рахунку відповідача, оскільки такі документи є банківською таємницею. Вказує, що відповідач як власник карткового рахунку, на який було перераховано кредитні кошти, може самостійно отримати виписки по рахунку для підтвердження або спростування факту перерахування/отримання кредитних коштів. Також зазначає, що перерахування коштів на платіжну картку відповідача за укладеними кредитними договорами було здійснено оператором онлайн-послуг платіжної інфраструктури, який не здійснює операцій з готівковими коштами, та перекази кредитних коштів здійснюються виключно у безготівковій формі. Зазначив, що кредитні договори укладені між сторонами в електронній формі мають силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами, які узгодили всі умови договору. Відповідач та первісні кредитори узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача на укладення таких договорів та на тих умовах, які в них вказані, в тому числі щодо розміру відсоткової ставки за користування кредитними коштами, шляхом підписання договорів за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Позивач зазначає, що відповідно до умов кожного з укладених кредитних договорів грошові кошти надано первісними кредиторами відповідачу як позичальнику в безготівковій формі на банківський картковий рахунок, вказаний відповідачем при укладені таких договорів, при цьому ідентифікацію позичальника було здійснено через банк-емітента, який видав відповідачу відповідну банківську картку. Разом з тим відповідач не надав будь-яких доказів, які б спростовували факт зарахування кредитних коштів на його картковий рахунок, вказаний в укладених ним договорах, як і не надав доказів, що такі карткові рахунки йому не належать. Позивач в обґрунтування розміру заборгованості за кредитними договорами надав суду детальні розрахунки заборгованості та докази, які підтверджують перерахування кредитних коштів для відповідача за укладеними з ним договорами, які було отримано від первісних кредиторів. Зазначає, що договори, укладені між відповідачем та первісними кредиторами, та договори факторингу, укладені між позивачем і первісними кредиторами, є дійсними та у встановленому порядку не оспорювались.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, в поданому до суду клопотанні просив розгляд справи здійснювати у його відсутності.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про місце, дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином у відповідності до п.1 ч.8 ст.128 ЦПК України. Згідно адресної довідки від 30.12.2024 зареєстроване місце проживання відповідача: АДРЕСА_1 .
У зв'язку з неявкою у судове засідання учасників справи, в силу положень ч.2 ст.247 ЦПК України розгляд справи здійснювався за відсутності учасників справи, та фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, із застосуванням аналізу вимог чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, дійшов до наступних висновків.
З матеріалів справи судом встановлено, що 09.02.2024 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір позики №2786583 в електронній формі, згідно якого відповідач отримав позику у розмірі 8 000 грн. шляхом безготівкового переказу на банківський картковий рахунок, строком на 15 календарних днів - з 09.02.2024 року по 24.02.2024 року, та зі сплатою процентів за користування грошовими коштами в розмірі : 1) 0,75 % на день (знижена процентна ставка, яка застосовується у відповідності до умов Програми лояльності); 2) 2,5 % на день (базова процентна ставка); 3) 2,7 % на день (процентна ставка за понадстрокове користування позикою, яка не застосовується в період воєнного стану) (пункти 2.1-2.3 договору позики)(а.с.8-10).
Згідно п.16 вищевказаного договору позики у разі якщо позичальник не дотримується умов офіційних правил програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», знижена процентна ставка, визначена п.2 договору, припиняє свою дію та застосовується базова процентна ставка, визначена п.2 договору.
Згідно пунктів 21, 22 договору позики, зазначений договір укладений у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, із застосуванням електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором згідно Закону України «Про електронну комерцію». Договір підписується електронним підписом позикодавця та надсилається для ознайомлення та узгодження умов позичальнику в особистий кабінет разом з електронним повідомленням - пропозицією укласти договір. На вказану позичальником електронну пошту надсилається одноразовий ідентифікатор для підписання договору, що згенерований під час проходження позичальником процедури укладення договору. Позичальник, приймаючи пропозицію позикодавця укласти договір, підписує в інформаційно-телекомунікаційній системі електронне повідомлення одноразовим ідентифікатором. Після підписання договору такими електронними підписами його умови вважаються прийнятими, а договір укладеним. Підписаний таким чином договір прирівнюється до укладеного у письмовій формі. Позичальник ідентифікований та верифікований за допомогою системи BankID НБУ.
Окрім того, 16.04.2024 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем ОСОБА_1 укладено другий договір позики № 79841469 в електронній формі, згідно якого відповідач отримав позику у розмірі 12 000 грн. шляхом безготівкового переказу на банківський картковий рахунок, строком на 16 календарних днів - з 16.04.2024 року по 01.05.2024 року, та зі сплатою процентів за користування грошовими коштами в розмірі : 1) 0,75 % на день (денна процентна ставка); 2) 2,7 % на день (процентна ставка за понадстрокове користування позикою) (пункти 2.1-2.3 договору позики) (а.с.19-21).
Згідно пунктів 21, 22 договору позики, зазначений договір укладений у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, із застосуванням електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором згідно Закону України «Про електронну комерцію». Договір підписується електронним підписом позикодавця та надсилається для ознайомлення та узгодження умов позичальнику в особистий кабінет разом з електронним повідомленням - пропозицією укласти договір. На вказану позичальником електронну пошту надсилається одноразовий ідентифікатор для підписання договору, що згенерований під час проходження позичальником процедури укладення договору. Позичальник, приймаючи пропозицію позикодавця укласти договір, підписує в інформаційно-телекомунікаційній системі електронне повідомлення одноразовим ідентифікатором. Після підписання договору такими електронними підписами його умови вважаються прийнятими, а договір укладеним. Підписаний таким чином договір прирівнюється до укладеного у письмовій формі. Позичальник ідентифікований та верифікований за допомогою системи BankID НБУ.
Одночасно судом встановлено, що 14.06.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №14/06/21, за яким ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» отримало право вимоги до боржників, вказаними у Реєстрах прав вимоги, зокрема і за договорами позики №2786583, № 79841469 (а.с.12-14).
Водночас, згідно умов п.1.1 договору факторингу встановлено, що за цим договором фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (позики), плату за позикою (плату за процентною ставкою), процент за порушення грошових зобов'язань, право на одержання яких належить клієнту.
Відтак з наведеного вбачається, що згідно умов вказаного договору фактором передано право вимоги за договорами, строк виконання зобов'язань за якими настав та не стосується зобов'язань строк виконання яких виникне в майбутньому.
За приписами пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом частини першої ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Аналіз вказаних норм свідчить, що частина перша статті 514 ЦК України регулює відносини між первісним кредитором та новим кредитором. Дійсність вимоги (суб'єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб'єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення. У разі, зокрема, коли право вимоги не виникло (наприклад у разі нікчемності чи недійсності договору) або яке припинене до моменту відступлення (зокрема, внаслідок платежу чи зарахування) чи існують законодавчі заборони (або обмеження), то така вимога не переходить від первісного до нового кредитора. Тобто, відступлення права вимоги (цесія) в такому випадку не має розпорядчого ефекту. Проте це не зумовлює недійсність договору між первісним кредитором та новим кредитором, тому що правовим наслідком відсутності критеріїв дійсності права вимоги є цивільно-правова відповідальність первісного кредитора перед новим кредитором.
Отже, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора, є істотними умовами цього договору (постанова Верховного Суду України від 05.07.2017 у справі №752/8842/14-ц, постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.01.2019 у справі №909/1411/13, від 13.10.2021 у справі №910/11177/20).
Як вбачається з матеріалів справи правовідносини за договором позики № 2786583 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 виникли 09.02.2024 року, та за договором позики № 79841469 - 16.04.2024 року, тобто значно пізніше ніж було укладено договір факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 року, таким чином на час укладення договору факторингу у ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» було відсутнє право вимоги до ОСОБА_1 за договорами позики № 2786583, № 79841469, оскільки відповідач на час укладення договору факторингу не був боржником - набувачем послуг чи товарів за первинними договорами.
Згідно витягу з реєстру боржників № 26 від 14.06.2024 року, ТОВ «ФК «Європейське агентство з повернення боргів» та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» підписали передачу права вимоги за договором позики №2786583, укладеним з ОСОБА_1 .
Згідно витягу з реєстру боржників № 30 від 19.08.2024 року, ТОВ «ФК «Європейське агентство з повернення боргів» та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» підписали передачу права вимоги за договором позики №79841469, укладеним з ОСОБА_1 .
Передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином (постанова Верховного Суду від 24 квітня 2018 року по справі № 914/868/17).
При цьому, суд зазначає, що чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності та існування на момент укладення договору факторингу.
Верховний Суд у постанові від 18.10.2023 року у справі № 905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.
Відповідно до положень ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
На підставі викладеного суд вважає, що ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» не довело переходу до нього прав вимоги за договором факторингу від 14.06.2021 року до відповідача за договорами позики № 2786583,№ 79841469, які були укладені з ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», а тому підстави для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за вказаними договорами відсутні, оскільки ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» не мало права на відступлення права вимоги, яким воно не володіло.
Зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позов ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договорами позики № 2786583 в розмірі 26 900 грн., № 79841469 в розмірі 19272 грн. задоволенню не підлягає.
Окрім того, судом встановлено, що 08.05.2024 року між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту №12446-05/2024 в електронній формі, згідно якого відповідачу в безготівковій формі шляхом перерахування на банківський картковий рахунок надано кредит у розмірі 6 000 грн., строком на 120 календарних днів - з 08.05.2024 року по 04.09.2024 року, та зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі : 1,5 % від суми кредиту за кожен день строку користування кредитом, яка застосовується в межах строку кредитування (пункти 1.1-1.4.1 кредитного договору)
Згідно п.1.4.2 договору клієнт має право 06.06.2024 року сплатити перший платіж відповідно до Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (Графік платежів), з урахуванням знижки в розмірі 3,33 %.
Відповідно до п.1.6 договору кредит надається в безготівковій формі у національній валюті на рахунок клієнта включаючи використання реквізитів платіжної кратки № НОМЕР_2 протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту.
Згідно з п.5.3 договору у випадку прострочення клієнтом терміну сплати чергового платежу, визначеного в Графіку платежів, товариство у перший день прострочення нараховує штраф у розмірі 50 % від суми, одержаної клієнтом за цим договором, при цьому загальний розмір нарахованого штрафу не може перевищувати граничні обмеження встановлені норами чинного законодавства України про споживче кредитування. Штраф підлягає оплаті клієнтом протягом строку кредитування.
Згідно п.2.18 договору укладення договору відбувається згідно Закону України «Про електронну комерцію».
Порядок створення та накладення сторонами підписів врегульовано п.2.16-2.18 договору та передбачає, що у випадку готовності клієнта прийняти пропозицію (оферту), клієнт натискає кнопку "підписати", після чого клієнт отримує вхідний дзвінок на номер телефону та вводить отриманий одноразовий ідентифікатор, або йому надсилається смс-повідомлення з одноразовим ідентифікатором, який клієнт вводить у відповідне поле. Введенням коду на сайті товариства клієнт підтверджує прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) товариства на укладення кредитного договору (електронний підпис клієнта накладається на оригінал договору) .
Відповідач прийняв умови договору про надання фінансового кредиту та підписав зазначений кредитний договір електронним підписом (а.с.32-34).
Одночасно з підписанням кредитного договору відповідач підписав електронним підписом графік платежів та паспорт споживчого кредиту (а.с.35-37).
Тобто, підписавши договір, відповідач підтвердив, що він погоджується виконувати його умови та розуміє його зміст.
Згідно ч.2 ст.639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
З огляду на викладене суд приходить до висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму.
Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовій формі (ст.ст.205, 207 ЦК України).
Згідно п.5 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Вищенаведене узгоджується з правовими позиціями, які викладені у постановах Верховного Суду від 23.03.2020 р. у справі №404/502/18, від 09.09.2020 р. у справі №732/670/19, від 07.10.2020 р. у справі № 127/33824/19, від 16.12.2020 р. у справі №561/77/19.
Відповідно до ч.13 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно ЦПК України.
Згідно ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні заявки-анкети для отримання кредиту, зробленої під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту позивача) вказується особа, яка створила таку заявку-анкету.
Враховуючи, що згідно вищевказаних положень кредитного договору, з його укладенням сторони домовились, що укладення такого договору з позичальником у електронній формі юридично є еквівалентним отриманню первісним кредитором ідентичного за змістом договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, а відтак сторонами дотримано вимоги щодо укладення правочину, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
З доводів позивача встановлено, що первісний кредитор (ТОВ «АВАНС КРЕДИТ») виконало свої зобов'язання та надало відповідачу кредитні кошти у розмірі, вказаному у відповідному договорі, шляхом перерахування коштів на платіжну банківську картку відповідача, та вказана обставина відповідачем не спростована.
Відповідно до умов кредитного договору, кредитні кошти надано відповідачу в безготівковій формі у національній валюті за реквізитами платіжної банківської картки, вказаної ним при укладенні кредитного договору.
Згідно кредитного договору в реквізитах позичальника ОСОБА_1 вказано номер особистого електронного платіжного засобу, який також частково містить наступні реквізити НОМЕР_2 .
З довідки АТ КБ "ПРИВАТБАНК" від 07.03.2025 року вбачається, що картку № НОМЕР_3 , на яку 08.05.2024 було здійснено переказ кредитних коштів в сумі 6 000 грн., емітовано на ім'я відповідача ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) (а.с.112).
Вказані обставини відповідачем не спростовані. При цьому суд враховує, що відповідач мав доступ до свого рахунку, а відтак мав можливість надати суду виписку зі свого рахунку на підтвердження/спростування надходження (не надходження) коштів від кредитора на виконання укладеного договору, його розміру, або ж підтвердження виконання своїх зобов'язань за даним договором та внесення коштів на погашення заборгованості.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про виникнення договірних відносин між сторонами вищевказаного правочину з приводу отримання відповідачем кредиту у ТОВ «АВАНС КРЕДИТ».
Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ст.638 ЦК України).
Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк та інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З матеріалів справи судом встановлено, що 19.09.2024 року між позивачем ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» та ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» укладено договір факторингу № 19092024 від 19.09.2024 року, згідно якого останнє відступило на користь позивача право грошової вимоги щодо погашення (стягнення) заборгованостей з боржників, які виникли на підставі кредитних договорів, згідно реєстру боржників, в тому числі відносно відповідача ОСОБА_1 в розмірі 19 800 грн., в тому числі: 6 000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 10 800 грн. - сума заборгованості за відсотками та 3 000 грн. - сума заборгованості за штрафними санкціями, що підтверджується договором факторингу № 19092024 від 19.09.2024 року, актом прийому-передачі реєстру боржників за вищевказаним договором факторингу від 19.09.2024 року та витягом з реєстру боржників до вищевказаного договору факторингу від 19.09.2024 року (а.с.38-42).
При цьому суд враховує, що згідно умов вказаного договору факторингу, за цим договором фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб-боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за управління кредитом, плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. (п.1.1 договору факторингу) (а.с.38 на звороті).
Згідно ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений законом спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно ст.1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Згідно правової позиції, викладеної Верховним Судом України у постанові від 23.09.2015 року у справі №6-979цс15 боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредиторові, неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі.
Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту.
При вирішенні спору судом взято до уваги, що відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань своєчасно не здійснив погашення основної суми заборгованості та не повернув грошові кошти, отримані в кредит.
З огляду на те, що ОСОБА_1 згідно укладеного кредитного договору взяв на себе зобов'язання погашати кредит у визначений договором строк, та вказаний обов'язок ним був порушений, що підтверджується розрахунком заборгованості за вищевказаним договором, а відтак у позивача як нового кредитора виникло право вимагати повернення кредиту.
Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором №12446-05/2024 від 08.05.2024 року заборгованість відповідача за основною сумою боргу становить 6 000 грн.
Відповідач не надав суду доказів, які б спростовували розмір заборгованості за основною сумою боргу, а відтак наданий позивачем розрахунок заборгованості в цій частині, приймається судом як достовірний.
Таким чином, судом встановлено, що відповідачем було порушено обов'язок з повернення кредитних коштів та вказана обставина в ході судового розгляду відповідачем не спростована, а відтак у позивача виникло право вимагати повернення основної суми кредиту у вищевказаному розмірі.
При вирішенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача відсотків за користування кредитними коштами суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Таким чином, у разі укладення кредитного договору/договору позики проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Позивач, звертаючись до суду з вимогами про погашення заборгованості, просив стягнути, окрім заборгованості за основною сумою заборгованості, також заборгованість за процентами за користування кредитними/позичковими коштами.
Отримавши кредитні кошти, відповідач погодився сплатити проценти за користування ними у розмірі визначеному договором, що обумовлено кредитним договором та відповідає вимогам ст.ст.1054, 1056-1 ЦК України.
Судом встановлено, що при укладенні кредитного договору №12446-05/2024 від 08.05.2024 року сторони договору дійшли спільної згоди та встановили денну процентну ставку (1,5 %), яка застосовується в межах строку надання кредиту, який згідно п.1.2 договору визначений сторонами тривалістю 120 днів (з 08.05.2024 року до 04.09.2024 року).
Згідно розрахунку заборгованості, який не спростований відповідачем, борг останнього зі сплати відсотків за користування кредитом становить 10 800 грн. (6000 грн. х 1,5% х 120 дн. = 10800 грн.), та на даний час такий борг по відсоткам відповідачем не сплачений, а відтак вказана сума також підлягає стягненню з відповідача.
При цьому безпідставними є доводи, викладені у відзиві на позовну заяву щодо несправедливого та надмірно завищеного розміру процентів за кредитним договором, що, на думку відповідача, не відповідає засадам добросовісності та є несправедливим, з огляду на наступне.
Статтею 18 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено самостійні підстави визнання умов договорів недійсними, що обмежують права споживача. Так, за змістом частини п'ятої цієї норми у разі визнання окремого положення договору, включаючи ціну договору, несправедливим може бути визнано недійсним або змінено саме це положення, а не сам договір. Тільки у разі, коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (частина 6 статті 18 Закону). Згідно визначення поняття "несправедливі умови договору" (частина друга статті 18 цього Закону) - це умови договору, які є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.
Отже, наведеними вище нормами передбачено, що у разі, якщо особа вважає несправедливим умови договору, вона має звернутися до суду із позовом про визнання таких умов договору недійсними. З таким позовом відповідач до суду не звертався.
Окрім того, судом встановлено, що між сторонами було належним чином укладено кредитний договір, згідно якого сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов договору. Відповідач повністю погодився з умовами кредитного договору, в якому, зокрема, чітко вказано розмір відсотків за користування кредитом, що підтверджується наявністю його електронного підпису.
При укладенні кредитного договору сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору та укладений правочин був спрямований на реальне настання правових наслідків.
Виходячи з оплатного характеру кредитних договорів, відсутні підстави вважати, що умови договору про сплату відсотків за користування кредитом є несправедливими та призводять до дисбалансу прав та обов'язків сторін договору, оскільки вказаний розмір відсоткової ставки погоджено за домовленістю сторін у відповідному договорі (постанова Верховного Суду від 07.04.2021 року у справі №623/2936/19).
При вирішенні позовної вимоги про стягнення штрафних санкцій у розмірі 3 000 грн. суд виходить з наступного.
Згідно з п.5.3 договору передбачено, що у випадку прострочення клієнтом терміну сплати чергового платежу, визначеного в Графіку платежів, товариство у перший день прострочення нараховує штраф у розмірі 50% від суми, одержаної клієнтом за цим договором, при цьому загальний розмір нарахованого штрафу не може перевищувати граничні обмеження встановлені норами чинного законодавства України про споживче кредитування. Штраф підлягає оплаті клієнтом протягом строку кредитування.
Разом з тим, відповідно до п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який було неодноразово продовжено та який триває на даний час.
Також, Верховний Суд у своїй постанові від 31 січня 2024 року №183/7850/22 (61-14740св23) зазначив тлумачення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).
Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч.2 ст.625 ЦК, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
Окрім того позивачем не доведено за який період нараховані такі штрафні санкції.
За наведених обставин стягнення штрафних санкцій у розмірі 3 000 грн. за вищевказаним кредитним договором у період дії воєнного стану не відповідає вимогам закону, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
При вирішенні спору судом взято до уваги, що відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, та при цьому суд враховує, що відповідач належних доказів повернення грошових коштів за кредитним договором № 12446-05/2024 суду не надав.
При цьому суд враховує, що відповідачем не спростовано факт укладення договору, розмір заборгованості за кредитним договором, наявність якої підтверджується розрахунком, наданим позивачем, та не надано контррозрахунок, який би піддавав сумніву розмір такої заборгованості. Також відповідач, у разі неможливості самостійно надати розрахунок заборгованості, міг заявити клопотання про призначення судової економічної експертизи, проте також цього не зробив.
Окрім того, загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України. Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує змінює або припиняє цивільні права та обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
Аналогічна позиція закріплена у постанові Верховного Суду України від 30 травня 2018 року по справі № 191/5077/16-ц (провадження 61-17422св18).
Як встановлено судом, укладений відповідачем вищевказаний кредитний договір ним не оспорювався та не визнавався судом недійсними.
У разі не спростування презумпції правомірності договорів всі права, набуті сторонами правочинів за ними, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Таким чином, заперечення відповідача ґрунтуються на формальних міркуваннях.
При цьому суд враховує, що фактично отримані та використані позичальником грошові кошти у добровільному порядку позивачу не повернуті, що свідчить про порушення прав позивача, а відтак суд приходить до висновку, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав у судовому порядку шляхом зобов'язання боржника виконати обов'язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів та сплати відсотків за їх користування, право вимоги яких перейшло від первісного кредитора до позивача на підставі договору факторингу.
З врахуванням наведеного, сума заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача за кредитним договором №12446-05/2024 від 08.05.2024 року становить 16 800 грн., в тому числі : 6000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 10 800 грн. - сума заборгованості по відсоткам.
Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача також слід стягнути понесені останнім витрати зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених вимог, що становить 771,09 грн. (16 800 х 3028 грн. / 65 972 грн. = 771,09 грн.)
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12, 76, 81, 83, 89, 141, 247, 263, 264, 265, 354 ЦПК України, -
Позов ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (місце знаходження: 01032, м.Київ, вул.Симона Петлюри, буд.30, код ЄДРПОУ 35625014) до ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання : АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором та договорами позики задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання : АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (місцезнаходження: м.Київ, вул.Симона Петлюри, 30, індекс 01032, код ЄДРПОУ 3562014, банківські реквізити IBAN № НОМЕР_4 в АТ «Таскомбанк») заборгованість за кредитним договором №12446-05/2024 від 08.05.2024 року в розмірі 16 800 (шістнадцять тисяч вісімсот) грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір у розмірі 771 (сімсот сімдесят одна) грн. 09 коп.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 09.04.2025 року.
Суддя Острозького районного судуВасилевич О.В.