Справа № 541/4565/24
№ провадження 1-кп/541/99/2025
03 квітня 2025 року м. Миргород
Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 ,
прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
захисника, адвоката ОСОБА_6 ,
представника потерпілого, адвоката ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в місті Миргороді кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024175550000245 від 09.09.2024, за обвинуваченням
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Хмелеве, Маловисковського району, Кіровоградської області, з вищою освітою, непрацюючого, одруженого, утриманців не маючого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України,
08 вересня 2024 року близько 19 години 30 хвилин ОСОБА_5 , перебуваючи у приміщенні кафе «КаукіеvСаfе» що розташоване за адресою м. Миргород, вул. Данила Апостола, 9, Полтавської області, спільно з потерпілим ОСОБА_8 між якими виник словесний конфлікт, який переріс у сварку, в ході якої ОСОБА_5 діючи з прямим умислом направленим на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_8 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки свого діяння та бажаючи їх настання, наніс два удари кулаком правої руки в область голови потерпілого ОСОБА_9 зліва та ще один удар кулаком лівої руки в область голови потерпілого праворуч.
Внаслідок вказаних умисних ударів ОСОБА_5 спричинив потерпілому ОСОБА_10 наступні тілесні ушкодження у вигляді: перелом кута нижньої щелепи зліва, синець що розташований в ділянці нижньої щелепи зліва, які по ступеню тяжкості відносяться до пошкоджень середнього ступеню тяжкості, які спричинили тривалий розлад здоров'я потерпілого та забійна рана правої параорбітальної зони; синець, що розташований на верхній повіці правого ока, які по ступеню тяжкості, відносяться до пошкоджень легкого ступеню тяжкості.
Такі дії, ОСОБА_5 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 1 ст. 122 КК України, а саме спричинення потерпілому ОСОБА_8 умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження, тобто умисного ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 провину у вчиненні вказаного кримінального правопорушення визнав повністю, суду пояснив, що 08 вересня 2024 року у вечірній час в приміщенні кафе «КаукіеvСаfе» в нього виник конфлікт із потерпілим ОСОБА_11 , з яким вони до цього не були знайомі. Він перебував у тверезому стані, а потерпілий в стані алкогольного сп'яніння. Під час розмови ОСОБА_8 не реагував на зауваження та почав чіплятися, у зв'язку з чим він наніс йому удари в голову. Суду пояснив, що працює неофіційно охоронником та має тяжке матеріальне становище, а тому відшкодував потерпілому матеріальну шкоду в розмірі п'яти тисяч гривень, оскільки в повному обсязі відшкодувати збитки на даний час можливості немає. Цивільний позов визнав частково, а саме матеріальну шкоду. Однак, не погодився із розміром відшкодування моральної шкоди та просив суд зменшити її суму. Просив вибачення у потерпілого. Щиро розкаявся у скоєному та просив не призначати суворе покарання.
Захисник, адвокат ОСОБА_6 просив пом'якшити міру покарання обвинуваченому, яка буде призначена судом, оскільки ОСОБА_5 раніше до кримінальної відповідальності не притягався, за місцем проживання характеризується позитивно, а також просив врахувати щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та часткове добровільне відшкодування шкоди. Щодо цивільного позову вважав за можливе задовольнити його частково, в частині стягнення матеріальної шкоди, яка документальним чином підтверджена, однак заперечував щодо розміру моральної шкоди, яка із суб'єктивної точки зору визначена потерпілим, однак не підтверджена висновком судово-психологічної експертизи, а тому її розмір має бути суттєво зменшеним.
Потерпілий ОСОБА_8 в судове засідання не з'явився, про місце та час розгляду кримінального провадження повідомлений належним чином. Звернувся до суду із цивільним позовом.
Представник потерпілого, адвокат ОСОБА_7 в судовому засіданні щодо міри покарання покладався на розсуд суду, однак зазначав, що міра покарання повинна відповідати санкції статті. Підтвердив, що обвинувачений відшкодував потерпілому матеріальну шкоду в розмірі 5000 гривень. Зважаючи на викладене цивільний позов просив задовольнити частково, а саме просив стягнути із ОСОБА_5 на користь ОСОБА_8 матеріальну шкоду завдану кримінальним правопорушенням у розмірі 16249,47 грн, моральну шкоду в розмірі 20000 грн, а також процесуальні витрати на правову допомогу в розмірі 3000 грн.
Вина обвинуваченого ОСОБА_5 в скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України підтверджується матеріалами, зібраними під час досудового розслідування провадження, дослідженими в судовому засіданні, а саме:
- витягом з ЄРДР про реєстрацію 09.09.2024 року кримінального провадження № 12024175550000245 з правовою кваліфікацією кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 122 КК України;
- заявою ОСОБА_8 в якій останній просив притягнути до кримінальної відповідальності невідомого йому чоловіка, який 08.09.2024 близько 19 години 30 хвилин, перебуваючи у кафе «KaykievCafe» за адресою: вул. Данила Апостола, буд. 9, м. Миргород, Полтавської області, в ході сварки умисно наніс йому тілесні ушкодження;
- протоколом зняття показань з технічних приладів та засобів від 14.10.2024з доданими до нього відеозаписом та фототаблицями, відповідно до якого в ході огляду вилучено оптичний носій інформації DVD-R диск з відеозаписами з камер відеоспостереження розташованих в приміщенні кафе «КаукіеvСаfе» за адресою: м. Миргород, вул. Данила Апостола, 9, Полтавської області;
- протоколом огляду речей від 14.10.2024, в ході якого проводився огляд інформації на оптичному диску - DVD-R за участю потерпілого ОСОБА_8 , що вилучена з камер відеоспостереження кафе «КаукіеvСаfе» за адресою: м. Миргород, вул. Данила Апостола, 9, Полтавської області, на якому міститься відеозапис події, яка мала місце 08.09.2024 о 19 годині 29 хвилин в приміщенні кафе. В ході огляду відеозапису ОСОБА_8 повідомив, що впізнає себе як особу, якій 08.09.2024 невідомий чоловік в приміщенні кафе заподіяв тілесні ушкодження;
- протоколом огляду речей від 30.10.2024, в ході якого проводився огляд інформації на оптичному диску - DVD-R за участю обвинуваченого ОСОБА_5 , що вилучена з камер відеоспостереження кафе «КаукіеvСаfе» за адресою: м. Миргород, вул. Данила Апостола, 9, Полтавської області, на якому міститься відеозапис події, яка мала місце 08.09.2024 о 19 годині 29 хвилин в приміщенні кафе. В ході огляду відеозапису ОСОБА_5 повідомив, що впізнає себе як особу, яка 08.09.2024 в приміщенні кафе заподіяла тілесні ушкодження потерпілому;
- висновком судово-медичної експертизи № 519 від 11.09.2024 проведеної ОСОБА_8 встановлено, що у потерпілого були виявлені наступні тілесні ушкодження: перелом кута нижньої щелепи зліва; «…забійна рана правої параорбітальної ділянки…»; синці, що розташовані на верхній повіці правого ока; в ділянці нижньої щелепи зліва, які могли утворитися не менш, ніж від двох точок прикладання сили твердих, тупих предметів, по давності можуть відповідати даті та обставинам, викладеними в описовій частині постанови та вказаними підекспертним та по ступеню тяжкості відносяться: перелом кута нижньої щелепи зліва; синець, що розташований в ділянці нижньої щелепи зліва, можуть оцінюватися тільки у своїй сукупності, до тілесних ушкоджень середньої ступені тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров'я; «…забійна рана правої парарбітальної зони…»; синець, що розташований на верхній повіці правого ока, можуть оцінюватися тільки у своїй сукупності - до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я;
- протоколом проведення слідчого експерименту від 14.10.2024 з доданими до нього відеозаписом та фототаблицями, проведеного за участю потерпілого ОСОБА_8 , в ході якого останній розповів обставини вчиненого кримінального правопорушення та показав механізм нанесення йому тілесних ушкоджень ОСОБА_5 ;
- додатковим висновком судово-медичної експертизи № 567 від 28.10.2024, згідно якої ОСОБА_8 у своїх показах (протокол проведення слідчого експерименту та відеозапис від 14.10.2024) вказав: «…наніс два удари кулаком правої руки в область обличчя - щелепи зліва та один удар кулаком лівої руки в область голови…праворуч…» та показав на фототаблицях до нього та відеозапису. Враховуючи кількість, характер та анатомічну локалізацію, виявлених у ОСОБА_8 тілесних ушкоджень, вони могли утворитися за вищевказаних обставин.
Таким чином, з'ясувавши обставини та перевіривши їх доказами, суд вважає доведеною винуватість ОСОБА_5 у заподіянні ОСОБА_8 умисного
середньої тяжкості тілесного ушкодження, тобто умисного ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я.
Відповідно до положень ст. ст. 50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Суд, при призначенні покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Виходячи з засади співмірності призначене покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують і обтяжують.
Призначаючи покарання з додержанням вимог ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, а саме нетяжкого злочину, особу обвинуваченого, який офіційно не працює, одружений, утриманців немає, за місцем проживання характеризується нейтрально, не перебуває на обліку у лікаря нарколога та психіатра, раніше не судимий, розкаявся у скоєному, частково відшкодував завдані збитки.
Обставинами, які відповідно до ст. 66 КК України пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та часткове відшкодування завданого збитку.
Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання судом не встановлено.
Вищезазначені обставини дають суду підстави вважати, що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства, з призначенням покарання у вигляді обмеження волі та із застосуванням ст. 75 КК України із звільненням від відбування призначеного покарання з випробуванням і встановленням іспитового строку.
До початку судового розгляду потерпілим ОСОБА_8 заявлено цивільний позов у кримінальному провадженні до ОСОБА_5 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а саме матеріальної шкоди в розмірі 21249,47 грн, моральної шкоди в розмірі 20000 грн, а також процесуальних витрат на правову допомогу в розмірі 3000 грн.
Свої вимоги ОСОБА_8 обґрунтовує наступним. Внаслідок нанесення ОСОБА_5 тілесних ушкоджень потерпілий перебував на стаціонарному лікуванні та йому було проведено оперативне втручання, на підтвердження даних обставин надав копії фіскальних чеків, що підтверджують розмір матеріальної шкоди.
Разом з тим, під час розгляду кримінального провадження судом, обвинуваченим було частково відшкодовано потерпілому завдану матеріальну шкоду в розмірі 5000 грн, а тому представник потерпілого просив частково задовольнити цивільний позов в частині стягнення матеріальної шкоди, а саме в розмірі 16249,47 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Як передбачено у ч. 1 ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Згідно з вимогами ст. 1167 ЦК України - моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.
Статтею 23 ЦК України зазначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
У п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Обґрунтовуючи позовні вимоги щодо стягнення компенсації за завдану моральну шкоду потерпілий вказав, що неправомірними діями обвинуваченого йому завдано моральної шкоди, яка полягала у перенесених стражданнях внаслідок сильного фізичного болю, страху за здоров'я, неможливості повноцінно розмовляти та вимушеному лікуванні. У зв'язку із отриманими травмами було порушено нормальний спосіб життя потерпілого. Він вимушений був докладати значних зусиль для покращення стану свого здоров'я та до цього часу відчуває наслідки травмування.
Судом прийнято до уваги тривалість процесу лікування потерпілого, що завдавало моральних страждань та порушило нормальний спосіб життя потерпілого.
Таким чином, суд приходить до висновку, що неправомірними діями ОСОБА_5 (завдання тілесних ушкоджень) було завдано моральної шкоди потерпілому ОСОБА_8 , а тому позовні вимоги потерпілого щодо стягнення компенсації за завдану моральну шкоду слід задовольнити частково у сумі 15 000 грн, а в іншій частині слід відмовити через відсутність належного обґрунтування.
Крім того, між ОСОБА_8 та адвокатом ОСОБА_7 укладено договір про надання правової допомоги від 30.10.2024 року. За даним договором та відповідно до акту надання послуг № 1 від 21.12.2024 було надано послуги з підготовки та складання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням. Вартість юридичних послуг склала 3 000,00 грн., яка фактично станом на дату подання даного позову в повному обсязі сплачена ОСОБА_8 на користь адвоката ОСОБА_7 , що підтверджується Квитанцією б/н від 21.12.2024. А тому ОСОБА_5 просив стягнути витрати на правову допомогу в розмірі 3 000,00 гривень.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 Цивільного процесуального кодексу України до витрат пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з вимогами ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною 8 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до ч. 6 ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Отже, оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи, враховуючи предмет спору, ціну позовних вимог, конкретні обставини справи, суть наданих послуг, суд, за критеріями обґрунтованості розміру витрат на правову допомогу та пропорційності до предмета спору, приходить до висновку, що заявлений до відшкодування розмір витрат підлягає стягненню з обвинуваченого ОСОБА_5 на користь потерпілого ОСОБА_8 в сумі 3000 грн, оскільки відповідають критеріям розумності, співмірності та ґрунтуються на вимогах закону.
Таким чином, цивільний позов слід задовольнити частково, стягнувши з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_8 матеріальну шкоду завдану кримінальним правопорушенням у розмірі 16249 грн 48 коп, моральну шкоду завдану кримінальним правопорушенням у розмірі 15000 грн 00 коп, витрати на правничу допомогу в розмірі 3000 грн 00 коп., а всього - 34249 грн 47 коп.
Витрати на проведення експертиз у кримінальному провадженні відсутні.
Долю речових доказів суд вирішує у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 100, 368-371, 374, 376, 393-395 КПК України, суд, -
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України та призначити йому покарання у вигляді 1 (одного) року обмеження волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк 1 (один) рік.
У відповідності з п.п. 1, 2 ч. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_5 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Цивільний позов ОСОБА_8 - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , матеріальну шкоду завдану кримінальним правопорушенням у розмірі 16249 грн 48 коп, моральну шкоду завдану кримінальним правопорушенням у розмірі 15000 грн 00 коп, витрати на правничу допомогу в розмірі 3000 грн 00 коп., а всього - 34249 (тридцять чотири тисячі двісті сорок дев'ять) гривень 47 копійок.
Речові докази: оптичний диск з відеозаписом з камер спостереження кафе «KaykievCafe» за адресою: вул. Данила Апостола, 9, м. Миргород, Полтавської області, а також фотозображення рентгенівського знімку та довідку до нього видану Миргородською стоматологічною клінікою на ім'я ОСОБА_8 - залишити зберігати в матеріалах кримінального провадження.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, в разі подання апеляційної скарги, після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а засудженим в цей же термін, з моменту вручення йому копії вироку шляхом подачі апеляційних скарг через Миргородський міськрайонний суд.
Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити прокурору та засудженому.
СуддяОСОБА_1