Ленінський районний суд м.Полтави
Справа № 553/3015/19
Провадження № 1-кп/553/12/2025
Іменем України
10.04.2025м. Полтава
Ленінський районний суд м. Полтави в складі:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
за участю секретаря: ОСОБА_2 ,
за участю прокурора: ОСОБА_3 ,
обвинуваченого: ОСОБА_4 ,
захисника: ОСОБА_5 ,
представника потерпілої: ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві клопотання прокурора про продовження заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12019170030000439 від 11.05.2019 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 1 ст. 263 КК України, -
Кримінальне провадження № 12019170030000439 від 11.05.2019 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 1 ст. 263 КК України, перебуває в провадженні суду з 26.12.2019 року.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.12.2019 року справу передано судді ОСОБА_7 .
Розпорядженням «Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ» від 03.07.2023 № 21 призначено повторний автоматизований розподіл даної справи.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.07.2023 року справу передано судді ОСОБА_1 .
Ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 07.07.2023 року закінчено підготовку кримінального провадження, внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12019170030000439 від 11.05.2019 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 1 ст. 263 КК України, до підготовчого судового засідання.
У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження терміну дії заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , оскільки наявні ризики, передбачені у пп. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Захисник при вирішенні питання щодо клопотання про продовження строків запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів відносно ОСОБА_4 заперечувала.
Обвинувачений думку захисника підтримав.
Представник потерпілої клопотання про продовження строків запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів відносно ОСОБА_4 просила задовольнити.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Частиною 1 статті 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.02.2010 року у справі «Гарькавий проти України» зазначив, що особа не може бути позбавлена або не може позбавлятися свободи, крім випадків, встановлених у п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
У відповідності до ст. 5 п. «С» Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, нікого не може бути позбавлено свободи інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, і в таких випадках, як: законний арешт або затримання особи, здійснені з метою припровадження її до встановленого законом компетентного органу на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо є розумні підстави вважати за необхідне запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Таким чином, право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі.
Суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загально - суспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст. ст. 177, 178, 183 КПК України.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Суд, враховує ризики, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які були встановлені прокурором та знайшли своє підтвердження в ході досудового розслідування, є актуальними для даного кримінального провадження, а саме:
- обвинувачений буде переховуватися від суду з метою уникнення відповідальності за вчинення ним кримінальних правопорушень, порушення встановленню обставин по кримінальному провадженні та розумності строків проведення судового розгляду, оскільки розуміє про тяжкість покарань, передбачених санкціями інкримінованих йому кримінальних правопорушень;
- обвинувачений буде незаконно впливати на свідків та потерпілу у кримінальному провадженні, з метою зміни їх показів на його користь;
- обвинувачений буде продовжувати вчиняти інші кримінальні правопорушення, оскільки він неодноразово був судимий за злочини різного ступеню тяжкості (у тому числі проти життя та здоров'я особи), ніде не працює, а також не має сталого джерела доходів, схильний до вчинення кримінально карних діянь проти життя та здоров'я особи.
Інші більш м'які запобіжні заходи не зможуть запобігти від настання вищеперерахованих ризиків, а також не зможуть забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього законом процесуальних обов'язків.
Застосування до ОСОБА_4 більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, не можливо запобігти вищевказаним ризикам, оскільки всі вони передбачають перебування на волі, що дає можливість вчинити дії, вказані у наведених ризиках, тим самим негативно вплинути на повне та всебічне встановлення об'єктивної істини у кримінальному провадженні.
Зважаючи на те, що злочин у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , передбачений ч. 2 ст. 121 КК України, вчинений із застосуванням фізичного насильства, а також вчинений злочин привів до загибелі людини, відповідно до вимог ст. 183 КПК України, суд вважає за необхідне не визначати розмір застави при продовженні виду запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
У відповідності до ч. 1 ст. 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
Враховуючи те, що на даний час обвинувачений ОСОБА_4 утримується в Державній установі «Полтавська установа виконання покарань № 23», обставини які стали підставою для обрання щодо обвинуваченого вищевказаного запобіжного заходу не змінились, з метою запобігання вчиненню ним інших кримінальних правопорушень, суд приходить до висновку щодо необхідності продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки існують ризики передбачені ст. 177 КПК України.
Керуючись ст. ст. 314-316, 369-372 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора - задовольнити.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою - продовжити, з утриманням в Державній установі «Полтавська установа виконання покарань № 23», строком на 60 днів, починаючи з 10.04.2025 року по 08.06.2025 року.
Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня проголошення.
Суддя Ленінського районного суду м. ПолтавиОСОБА_1