83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
28.12.07 р. Справа № 38/279
Господарський суд Донецької області у складі судді Радіонової О.О.
при секретарі судового засіданні Тулаінової І.А.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Арес-ЛТД» м. Донецьк
до відповідача: Державного підприємства “Селидіввугілля» м. Селидове Донецької області в особі Відособленого підрозділу Шахта “Росія» м. Новогродівка Донецької області
про стягнення 250 997грн.85коп.
за участю
представників сторін:
від позивача: Дастик Т.М. юрисконсульт 1 кат. за дов. № 1 від 03.10.2007р., Просоленко О.М. гл.бух. за дов. № 3 від 31.10.2007р.
від відповідача: Гребенюк О.М. пом. директора з правових питань за дов. № 1/414 від 28.08.2007р.
У судовому засіданні оголошувалися
перерви з 21.11.2007р. до 23.11.2007р.
та з 25.12.2007р. до 28.12.2007р. та з
10-05 28.12.2007р. до 10-45 28.12.2007
згідно вимог ст. 77 ГПК України
Суть спору:
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Арес-ЛТД» м. Донецьк, звернувся до господарського суду з позовом до Державного підприємства “Селидіввугілля» м. Селидове Донецької області в особі Відособленого підрозділу Шахта “Росія» м. Новогродівка Донецької області про зобов'язання відповідача перерахувати на розрахунковий рахунок позивача суму у розмірі 250 997грн.85коп. та поновлення строку позовної давності, як пропущеного позивачем з поважної причини згідно заяви №110 від 28.09.2007р.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на договори № Р 17/3 від 17.03.200р. та № 76/2000 від 07.03.2000р.
10.10.2007р. на адресу господарського суду надійшов лист із Головного управління статистики у Донецькій області від 05.10.2007р. № 22-15/3136, відповідно до якого Державне підприємство «Селидіввугілля» значиться у ЄДРПОУ як юридична особа (ідентифікаційний код 33426253) та знаходиться за адресою: 85400, Донецька область, м. Селидове, вул. Карла Маркса, 41.
Лист судом розглянутий, прийнятий до уваги та залучений до матеріалів справи.
16.10.2007р. відповідач надав до суду відзиви на позовну заяву, в яких зазначив, що позовні вимоги не визнає в повному обсязі, оскільки вважає, що позивач пропустив строк позовної давності, який витік в жовтні 2005р., у зв'язку з чим, відповідачем у жовтні 2006р. була списана заборгованість та на теперішній час вона відсутня.
Відповідач просить суд застосувати норму ст. 267 ГК України. Крім цього, відповідач зазначив, що позивач документально не підтвердив факт поставки продукції відповідачу та порушив правило об'єднання вимог, не надав розрахунок стягуваємої суми, документів у підтвердження поставки, а посилається, вказуючи суму заборгованості, на акт звірки від 05.09.2003р. На підставі цього просить суд відмовити у задоволені позовних вимог.
Відзиви судом розглянуті, прийняті до уваги та залучені до матеріалів справи.
29.10.2007р. до суду надійшли заперечення позивача на відзив, в яких він просить суд відзиви відповідача залишити без задоволення та зобов'язати відповідача перерахувати позивачу 250997грн.85коп. посилаючись на наступне.
Між сторонами були укладені договори № Р 17/3 від 17.03.2000р. та № 76/2000 від 07.03.2000р. на поставку матеріалів та обладнання. Позивачем умови договорів виконані у повному обсязі, а відповідачем частково, заборгованість складає 250997грн.85коп. Відповідно до п. 7.1 договору № Р 17/3 від 17.03.2000р. останній діє до повного виконання сторонами всіх зобов'язань, оскільки відповідач частково виконав умови договору, то на його думку, договір продовжує діяти і до теперішнього часу.
Крім цього, позивач зазначив, що відповідач списав заборгованість 30.10.2006р., а позивачу стало про це відомо лише через 10 місяців та 5 днів, 05.09.2007р., тобто відповідач, на думку позивача, був заінтересований у пропуску строку позовної давності з тим, щоб не погасити заборгованість.
31.10.2007р. позивач надіслав до суду клопотання, в якому просить суд залучити до матеріалів справі докази у підтвердження заявлених позовних вимог.
Клопотання судом розглянуто та задоволено.
19.11.2007р. позивач звернувся до суду із клопотанням про залучення до матеріалів справи документів, яке судом розглянуто, прийнято до уваги та задоволено.
Відповідач у судовому засіданні 21.11.2007р. надав суду пояснення до заперечень на відзив, в яких зауважив на те, що в договорі № Р17/3 від 17.03.2000р. в п.1.3 вказано, що строк дії договору до 31.12.2000р., той же строк ( 31.12.2000р.) вказаний і в договорі № 76/2000 від 07.03.2000р. Крім того, відповідач посилається на те, що несвоєчасне повідомлення відповідачем позивача про те, що заборгованість була списана, не є поважною причиною пропуску строку позовної давності більш ніж на три роки після його витіку.
26.11.2007р. до суду надійшло клопотання позивача про залучення до матеріалів справи розрахунку позовних вимог згідно договору Р № 17/3 від 17.03.2000р., яке судом розглянуто, прийнято до уваги та залучено до матеріалів справи.
Згідно ухвали суду від 28.11.2007р. строк вирішення спору було продовжено на один місяць до 28.12.2007р.
Позивач надіслав суду заяву від 28.11.2007р., в якій просить раніше подане клопотання від 26.11.2007р. № 119 вважати помилково поданим, яка судом розглянута та залучена до матеріалів справи.
До суду надіслано листа, який отриманий 28.11.2007р. від позивача, до якого доданий розрахунок до договору № 76/2000 від 07.03.2000р., який судом розглянутий, прийнятий до уваги та залучений до матеріалів справи.
Відповідач надіслав суду листа б\н від 24.12.2007р., в якому повідомив, що витребувані судом докази стосовно погашення заборгованості перед позивачем не може представити з посиланням на поважну причину та додав акт про виділення до знищення документів, які не підлягають зберіганню від 20.07.2007р.
Позивач у судовому засіданні 25.12.2007р. надав суду заяву в порядку ст. 22 ГПК України, в якій уточнив свої вимоги остаточно та просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості за договором № 76/2000 від 07.03.2000р. у розмірі 200872,68 грн., від позовних вимог про стягнення заборгованості за договором № Р 17/3 від 17.03.2000р. у сумі 63491 грн. відмовляється, яка судом розглянута, прийнята до уваги та залучена до матеріалів справи.
28.12.2007р. у судовому засіданні позивач наполягав на позовних вимогах з урахуванням їх уточнення, а відповідач надав пояснення після ознайомлення з матеріалами справи, які судом розглянуті, прийняті до уваги та залучені до матеріалів справи.
Зокрема, у поясненнях відповідач зауважив про те, що продукція за договором № 76/2000 від 07.03.3000р. була поставлена після закінчення строку дії цього договору і посилання позивача на цей договір є неправомірним.
Крім того, відповідач повинен був розрахуватися за поставлений товар на протязі семи днів з моменту вимоги про його оплату, тому, на думку відповідача, рахунки є вимогою позивача сплатити поставлений товар. Позивач знав про те, що його право порушено, що підтверджено заявою про поновлення строку позовної давності, але документів, які б підтверджували поважність пропуску строку позовної давності позивач не надав. За період з лютого 2001р. по жовтень 2002р. відповідачем була здійснена оплата 100000 грн. за поставлений товар на адресу позивача. На теперішній час відповідач не має можливості уточнити, за якими договорами була здійснена оплата.
Судове засідання відкладалося у зв'язку з необхідністю представлення сторонами витребуваних судом документів та неявкою відповідача.
Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно із ст. 22 ГПК України.
У судовому засіданні сторони надали клопотання про відмову від фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом прийняте до розгляду, уваги та задоволено.
Відповідно до вимог ст. 81-1 ГПК України судом складено протокол, який долучено до матеріалів справи.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази по справі та вислухавши уповноважених представників сторін, господарський суд
Між Державним відкритим акціонерним товариством шахта «Росія» ДП ДХК «Селидіввугілля» (за договором- покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Арес-ЛТД» м. Донецьк (за договором - продавець, далі - позивач) були укладені договори № 76/2000 від 07.03.2000р. та № Р 17/3 від 17.03.2000р.
Відповідно до п. 3 наказу Міністерства палива та енергетики України від 25.02.2003р. «Про реорганізацію ВАТ ДХК «Селидіввугілля» реорганізовані державні відкриті акціонерні товариства, зокрема «Шахта Росія» шляхом їх злиття та створення на їх базі Державного підприємства «Селидіввугілля». Пунктом 10 вказаного наказу встановлено, що правонаступником «Шахти Росія» є Державне підприємство «Селидіввугілля».
Відповідно до листа із Головного управління статистики у Донецькій області від 24.02.2004. № 25/1-276 Державне відкрите акціонерне товариство Дочірнє підприємство Шахта «Росія» Державної холдингової компанії «Селидіввугілля» вилучено з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.
Відповідно до наказу Міністерства палива та енергетики України від 18.08.2004р. № 492 «Про створення ДП «Донецька вугільна енергетична компанія» припинена діяльність державних підприємств, в тому числі й «Селидіввугілля» (пункт 7 наказу).
Абзацами 1, 2 пункту 24 вищевказаного наказу встановлено, що правонаступником усіх прав та обов'язків відповідно до передавального балансу державного підприємства «Селидіввугілля» є ДП «Донецька вугільна енергетична компанія».
Наказом Міністерства палива та енергетики України від 26.05.2005р. № 237 «Про реорганізацію ДП «Донецька вугільна енергетична компанія» реорганізовано ДП «Донецька вугільна енергетична компанія».
Пунктом 6 вказаного наказу створено ДП «Селидіввугілля»
ДП «Донецька вугільна енергетична компанія» реорганізовано шляхом виділення з його складу відокремлених підрозділів, в тому числі й «шахта «Росія» та приєднання його до складу ДП «Селидіввугілля».
Відповідно до розділу 3 Статуту ДП «Селидіввугілля» (далі- відповідач) є правонаступником прав та обов'язків відокремленого підрозділу, згідно розподільчого балансу «Шахта «Росія».
Відповідно до пункту 1.1 договору № Р 17/3 від 17.03.2000р. продавець продає, а покупець приймає горно шахтне обладнання та матеріал на умовах товарного кредиту з відстрочкою платежу згідно із специфікацією, яка є невід'ємною частиною договору та зобов'язується його оплатити згідно умов даного договору.
Пунктом 1.3. встановлений строк дії договору до 31.12.2000р.
Розділ 4 договору передбачає умови оплати, а саме. пунктом 4.1. договору передбачено, що оплата вартості товару здійснюється покупцем до 17.06.2000р.
Серед інших умов є умова про те, що даний договір набирає чинності із дня його підписання та дії до повного виконання сторонами своїх зобов'язань ( п.7.1договору).
До договору надані специфікації № 1, 2, 5, які містять найменування, одиницю виміру, кількість та ціну продукції. Загальна сума згідно специфікацій складає 2 037 966,79 грн.
Надана суду копія вказаного договору містить мокру печатку підприємства позивача, оригінал договору суду не наданий.
Згідно п. 1.1 договору № 76/2000 від 07.03.2000р. постачальник ТОВ “Арес ЛТД» поставляє продукцію виробничого призначення відповідно до специфікацій на суму 200000грн., а покупець ДВАТ шахта “Росія» ДП ДХК “Селидіввугілля» приймає та оплачує продукцію.
Розрахунки за продукцію постачальника проводяться після поставки її покупцю шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок. Строк дії договору встановлюється з моменту його підписання до 31.12.2000р. (пункти 2.1,2.2, 4.1 договору)
До договору надані специфікації № 1, 2, 3, 4, 5, 7, які містять найменування, одиницю виміру, кількість та ціну продукції. Загальна сума згідно специфікацій складає 552057,50 грн.
Поставка продукції відповідачу за вказаним договором позивачем підтверджується накладними № 12 від 26.01.2001р. № 3/03 від 17.03.2000р., № 52 від 12.06.2001р., № 4 від 01.2001р., № 3 від 01.2001р та відповідно довіреностями серії ЯГН № 928815 від 26.02.2001р., серії ИАМ № 489218 від 10.03.2000р., серії ЯДГ № 566348 від 12.06.2001р., серії ЯГН № 928675 від 23.01.2001р., серії ЯГН № 928727 від 01.02.2001р.
Оскільки відповідач у повному обсязі не розрахувався з позивачем за поставлену продукцію згідно договорів від 07.03.2000р. № 76/2000 та від 17.03.2000р. № Р 17/3, позивач 30.08.2007р. за № 109 направив відповідачу претензію, в якій просить суд у добровільному порядку погасити заборгованість у сумі 250997грн.85коп.
У відповіді на претензію від 06.09.2007р. за № 06-19/3063 відповідач вимоги позивача не визнає, мотивуючи тим, що у жовтні 2006р. заборгованість була ним списана у зв'язку з закінченням строку позовної давності.
Оскільки, на думку позивача, до теперішнього часу за відповідачем рахується заборгованість у сумі 250997грн.85коп. за обома договорами, позивач просить суд стягнути її з відповідача.
Позивач надав суду заяву в порядку ст. 22 ГПК України, в якій уточнив свої вимоги остаточно та просить суд стягнути з відповідача суму заборгованість за договором № 76/2000 від 07.03.2000р. у розмірі 200872,68 грн., від позовних вимог про стягнення заборгованості за договором № Р 17/3 від 17.03.2000р. у сумі 63491 грн. відмовляється.
Позивач надіслав до суду заяву про поновлення строку позовної давності, в якій просить суд відновити строк позовної давності для звернення до суду з позовом про стягнення з відповідача 250997грн.85коп. та визнати причину пропуску поважною.
Відповідно вимог ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивач у підтвердження позовних вимог посилається на договори № 76/2000 від 07.03.2000р. та специфікації до нього, від 17.03.2000р. № Р 17/3 та специфікації до нього, акти звірки розрахунків від 01.07.2003р., від 01.08.2007р., претензію від 30.08.2007р. № 109, відповідь на претензію від 06.09.2007р. № 06-19/3063, листи від 30.08.2007р. № 108, від 05.09.2007р.№ 04/3084, повідомлення, додаткові угоди до договорів, рахунки фактури, акти приймання передачі, податкові накладні, розрахунки коректування ціни, довіреності, довідку із архіву, заяву про поновлення строку позовної давності, заперечення на відзив відповідача, клопотання від 26.11.2007р., заяву від 28.11.2007р., лист, заяву про уточнення позовних вимог від 25.12.2007р., правовстановлюючі документи тощо.
Відповідач посилається на відзиви на позовну заяву від 16.1.02007р., накази Міністерства палива та енергетики України від 23.02.2003р. № 96, від 18.08.2004р. № 492, від 26.05.2005р. № 237, лист від 24.12.2007р.б/н, лист та пояснення від 28.12.2007р., клопотання від 28.12.2007р., правовстановлюючі документи тощо.
Відповідно до ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Позивач обґрунтовує свої вимоги нормами діючого законодавства, тому судом застосовані ці норми, оскільки суд не має права самостійно змінювати предмет або підстави позову.
Згідно абз. 2 п. 4 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України щодо правовідносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов»язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Відповідно п.6 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України, правила цього Кодексу про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред»явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.
Відповідно ч.1.ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
За договором № 76/2000 від 07.03.2000р. розрахунки за продукцію здійснюються після її поставки покупцю. Остання поставка позивачем була здійснена 12.06.2001р. по накладній № 52 на суму 23000 грн. як вбачається із наданого позивачем розрахунку.
За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання (абз.2 ч.5 ст. 261 ЦК України).
За правилами частини 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов»язку не встановлений або визначений моментом пред»явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов»язок у семиденний строк від дня пред»явлення вимоги, якщо обов»язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Строк позовної давності має починатися лише тоді, коли позивач пред'явив свої вимоги по оплаті поставленого товару, а відповідач протягом семи днів не розрахувався.
Тому, право на позов у позивача виникло з моменту, коли він дізнався про те, що його вимога була залишена без задоволення (лист відповідача від 06.09.2007р. № 06-19/3063).
Претензія від 30.08.2007р. № 109 щодо погашення суми боргу за договором № 76/2000 від 07.03.2000р. відповідачем була отримана 31.08.2007р., яку відповідач відхилив, що підтверджується матеріалами справи.
Таким чином, суд вважає, що доводи відповідача щодо спливу позовної давності за зобов'язанням по сплаті отриманого товару за вказаним договором є необґрунтованими, а заява позивача про поновлення строку позовної давності - безпідставна.
Згідно абз.2 п. 4 Прикінцевих Положень Господарського кодексу України до господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями Господарського кодексу України, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов»язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.
Господарські зобов»язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать (абзац третій ч. 1 ст. 174 ГК України)
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору ( п. 1 ст. 193 ГК України).
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом в силу приписів абзацу 2 п. 1 ст. 193 ГК України.
Відповідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини (п.п 1 ч. 2 ст.11 ЦК України).
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться згідно ст. 526 ЦК України.
Згідно поданого позивачем розрахунку ціни позову за договором № 76/2000 від 07.03.2000р. заборгованість відповідача становить 200872,68 грн., що підтверджено накладними № 3/03 від 17.03.2000р., № 3 від 01.2001р. № 4 від 01.2001р., № 12 від 26.02.2001р., № 52 від 12.06.2001р. та відповідно довіреностями серії ЯГН № 928815 від 26.02.2001р., серії ИАМ № 489218 від 10.03.2000р., серії ЯДГ № 566348 від 12.06.2001р., серії ЯГН № 928675 від 23.01.2001р., серії ЯГН № 928727 від 01.02.2001р.
На вимогу суду позивач не надав у підтвердження виконання договірних зобов»язань за вказаним договором накладні № 4/11 від 13.11.2000р., № 7/11 від 14.11.2000р., № 8/11 від 21.11.2000р. № 9/11 від 21.11.2000р. № 5/12 від 14.12.2000р., на які він посилався у розрахунку, тобто не підтвердив поставку продукції відповідачу на суму 171 857,61 грн., тому позовні вимоги щодо стягнення заборгованості не підлягають задоволенню.
Акти приймання-передачі вугілля від червня 2000р та від 15.06.2000р.. на суму 166177,48 грн., на які позивач посилався у розрахунку, не стосуються договору № 76/2000 від 07.03.2000р., оскільки вони містять дати відгрузки продукції раніше ніж був укладений договір № 76/2000 від 07.03.2000р., а саме грудень 1998р. та січень і лютий 2000р.
Відповідачем не надано суду доказів у підтвердження погашення заборгованості по даному договору за накладними № 3/03 від 17.03.2000р., № 3 від 01.2001р. № 4 від 01.2001р., № 12 від 26.02.2001р., № 52 від 12.06.2001р. на суму 200872,68 грн.
Оскільки відповідачем до теперішнього часу не сплачена заборгованість за договором № 76/2000 від 07.03.2000р. у сумі 200872,68 грн., що підтверджується представленими доказами по справі та не спростовується жодним доказом відповідача, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення цієї заборгованості доказаними, обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Заперечення відповідача щодо того, що в матеріалах справи є рахунки-фактури, на підставі яких він повинен був сплатити товар не пізніше семи днів з моменту вимоги, суд не приймає до уваги, оскільки договір № 76/200 від 07.03.2000р. не містить такої умови, а поставлена продукція за вказаними накладними відповідає специфікаціям, які є невід»ємною частиною договору, тому посилання відповідача на те, що продукція поставлена поза межами строку його дії є необґрунтованими.
З урахуванням зазначеного, суд вважає, що витрати по сплаті держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу треба віднести на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене та керуючись абз. 2 п. 4 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України, ст.ст. 11, 509, 526, 530 ЦК України, абз.2 п. 4 Прикінцевих Положень Господарського кодексу України, ст. ст. 174, 193 ГК України, ст.ст.22, 33, 43, 44, 49, 78, п.4 ст. 80, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Припинити провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Арес-ЛТД» м. Донецьк до Державного підприємства “Селидіввугілля» м. Селидове Донецької області в особі Відособленого підрозділу Шахта “Росія» м. Новогродівка Донецької області про стягнення заборгованості за договором № Р 17/3 від 17.03.2000р. у сумі 63491 грн. у зв»язку з відмовою позивача від позову в цій частині.
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Арес-ЛТД» м. Донецьк до Державного підприємства “Селидіввугілля» м. Селидове Донецької області в особі Відособленого підрозділу Шахта “Росія» м. Новогродівка Донецької області про зобов'язання відповідача перерахувати на розрахунковий рахунок позивача суму у розмірі 250 997грн.85коп., задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства “Селидіввугілля» м. Селидове Донецької області в особі Відособленого підрозділу Шахта “Росія» м. Новогродівка Донецької області (85400 м. Селидове, вул. К. Маркса, 41,р/р 260033149081 в АК ПІБ м. Селидове, МФО 334312, ЄДРПОУ 33426253) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Арес-ЛТД» (340054 м. Донецьк, вул. Економічна, 34, фактична адреса: 83048, м. Донецьк, вул. Челюскінцев, 197, р/р 26001185183001 в КБ “Приватбанк», МФО 335496, ЄДРПОУ 38556093) заборгованість за поставлену продукцію по договору № 76/2000 від 07.03.2000р. у сумі 200872,68 грн., держмито у сумі 2007,98 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сім 94 грн. 40 коп.
В решті вимог відмовити.
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 29.12.2007р.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Суддя Радіонова О.О.
Надруковано 5 примірника:
1 - до справи
4-сторонам у справі