07.04.2025 Справа № 363/5880/24
07 квітня 2025 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:
головуючого-судді Чіркова Г.Є.,
при секретарі Пчолкіну М.В.,
за участі представника відповідачки ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» до ОСОБА_2 про визнання недійсним укладання полісу обов'язкового страхування,
встановив:
представник позивача звернувся до суду з вказаним позовом, в якому посилався на те, що ОСОБА_2 при укладенні електронного полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності в ТДВ «СГ «Оберіг» №ЕР-213642902, строк дії якого розпочався з 00 год. 00 хв. 10 березня 2023 року по 09 березня 2024 року включно, щодо транспортного засобу PEUGEOT PARTNER д.н.з. НОМЕР_1 , надала відповідачу неправдиві відомості про істотні умови предмету договору страхування, зокрема, знаючи про необхідність проходження обов'язкового технічного контролю (далі - ОТК) транспортного засобу PEUGEOT PARTNER д.н.з. НОМЕР_1 , та відсутність діючого протоколу про проходження обов'язкового технічного контролю щодо транспортного засобу, не повідомила про це ТДВ «СГ «Оберіг», а також під час формування полісу внесла до нього неправдиві відомості про те, що вказаний вище автомобіль є легковим, а не вантажним, а також, що транспортний засіб не підлягає обов'язковому ОТК, чим умисно ввела позивача в оману (ст. 230 ЦК України, ст. 17.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
26 грудня 2023 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу PEUGEOT PARTNER д.н.з. НОМЕР_1 . Після чого водій вказаного автомобіля надав позивачу копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, відповідно до якого вказаний автомобіль є спеціалізованим вантажним фургоном малотонажним - 0,285 тон.
В разі надання позивачу відомостей про те, що вказаний транспортний засіб підлягає обов'язковому технічному контролю та не пройшов його, позивач не уклав би поліс на вказаний у ньому строк.
В зв'язку з викладеним просив визнати недійсним з моменту його укладення поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР-213642902, який укладено під впливом обману, відповідно до якого забезпечено транспортний засіб PEUGEOT PARTNER д.н.з. НОМЕР_1 , vim-code НОМЕР_2 , а також стягнути з відповідачки судовий збір 2 422 грн. 40 коп.
Представник відповідача подав до суду відзив, в якому зазначив, що проходження транспортним засобом обов'язкового технічного контролю перед укладенням договору страхування та наявність протоколу перевірки технічного стану на предмет справності не є істотною умовою договору страхування. При укладенні оспорюваного договору сторони досягли згоди з усіх істотних його умов. При цьому, страховик не був позбавлений права перевірити надану страхувальником інформацію. Позивач за розумної та добросовісної поведінки мав можливість з?ясувати відсутність інформації про проходження вказаним транспортним засобом технічного огляду, оскільки відповідачка надала страховику усю необхідну інформацію про його марку та він-код, які надають технічну можливість для страховика за довідковими даними ідентифікувати цей автомобіль.
Більш того, позивачем не надано належних, достовірних і достатніх доказів на підтвердження того, що відповідач при укладанні страхового договору діяла умисно та повідомила недостовірну інформацію стосовно обов?язковості технічного контролю.
Позивачем не доведено, з яким саме умислом діяла відповідачка і яку мету вона переслідувала, при укладанні договору страхування.
Позивач мав довести наявність одночасно трьох складових, а саме: наявності умислу в діях відповідачки; істотності значення обставин, щодо яких особа введена в оману; наявності обману. Жодна з вказаних складових позивачем не доведена. Недоведеність факту обману з боку відповідачки є підставою для відмови у задоволенні позову.
Також зазначив, що ТДВ «СГ «Оберіг», уклавши договір обов?язкового страхування (видавши поліс), мало обов'язок перевірити, чи повинен транспортний засіб відповідачки проходити обов?язковий технічний контроль за час дії полісу.
Страховик не позбавлений можливості перевірити надану відповідачкою інформацію таким же чином, як це зроблено ним після настання страхового випадку, проте позивач не пред?являв до відповідачки ніяких вимог та погодився з тими відомостями, які надано останньою. Вказане свідчить, що відповідачка не порушувала прав позивача на стадії укладення правочину, а сам позивач самоусунувся від встановлення обставин, які мали значення для дотримання Закону при укладенні договору страхування.
Крім того, просив звернути увагу й на те, що згідно існуючої судової практики ТДВ «СГ «Оберіг» з аналогічними позовними вимогами до інших осіб звертається лише після настання страхових випадків з метою ухилення від виконання зобов'язань за страховими випадками.
Тобто на стадії укладення правочину позивач не вважає за потрібне перевіряти обов?язковість проходження транспортним засобом технічного огляду. Отримує майнову вигоду у виді страхових платежів, а коли стається страховий випадок - звертається з вимогами про визнання правочину недійсним з метою нездійснення виплат та не виконання своїх обов?язків за договорами страхування, а у разі виплати за настанням страхового випадку - повернення коштів за наслідками визнання полісу недійсним з моменту його укладання.
В цьому випадку позов подано після настання страхового випадку, а отже метою такого позову є недобросовісна поведінка самого позивача, безпідставне повернення суми страхового відшкодування.
Крім того, відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів», відповідач, як споживач послуг є слабшою стороною в таких правовідносинах, а не чітке розроблення змісту правочину, в частині обов?язковості проходження технічного огляду та випадків такого проходження і є наслідком того, що особи, які страхують свою відповідальність чи майно, не завжди знаючи про обов?язковість проходження технічного огляду, не зазначають таку інформацію не з метою ввести позивача в оману, а по своїй необізнаності. Позивач же може в договорі деталізувати обставини за яких такий техогляд є обов?язковим, щоб фізичні особи, які укладають такий правочин чітко могли розуміти, що в їхньому випадку такий техогляд є обов?язковим, а також позивач може і повинен перевіряти таку інформацію на стадії укладення правочину з метою дотримання вимог Закону в цій частині.
В зв'язку з викладеним вище просив у задоволенні позову відмовити.
Представник позивача подав до суду відповідь на відзив, в якому просив залишити відзив на позову заяву без розгляду, оскільки його подано більш ніж через два з половиною місяці після відкриття провадження у справі.
Також зазначив, що відповідно до положення про особливості укладання договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, затвердженим Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України № 3631 від 31.08.2017 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України № 1197/31065 від 27.09.2017 року, поліс заповнюється виключно з інформації, наданої/заповненої страхувальником, відтак, саме страхувальник повідомляє страховика про необхідність проходження відповідним транспортним засобом обов'язкового технічного контролю відповідно до Закону України «Про дорожній рух», та про строки дії чинного протоколу про ОТК, і лише на підставі цієї інформації, поданої страхувальником формується поліс з відповідною інформацією зазначеною у внутрішньому договорі страхування (полісі). Отже, саме страхувальник зобов'язаний надати достовірні дані щодо застрахованого транспортного засобу, зокрема і інформацію щодо проходження транспортним засобом процедури ОТК.
Враховуючи специфіку укладання саме електронних договорів страхування, яка викладена у вказаному вище розпорядженні, твердження відповідачки є хибними та не відповідають дійсності, оскільки остання не надавала Позивачу протокол перевірки технічного стану транспортного засобу під час укладення електронного полісу, а інформація надана виключно самою відповідачкою. Отже, формування полісу здійснювалося на підставі інформації наданої ОСОБА_2 . У свою чергу, відповідачка ознайомилася зі змістом полісу, не мала зауважень щодо умов викладених у полісі та погодилася з ними, сплативши страховий платіж, передбачений полісом.
Крім того, у разі надання відповідачкою відомостей страховику про те, що транспортний засіб «PEUGEOT PARTNER» д.н.з. НОМЕР_3 , станом на дату укладення договору страхування дійсний протокол ОТК був відсутній, ТДВ «СГ «Оберіг» мало обов'язок відмовити в укладенні полісу, оскільки це б прямо суперечило абзацам 6 та 7 п. 17.1 ст. 17 Закону № 1961-IV, та рекомендувало б страхувальнику звернутись для укладення полісу після проходження такого ОТК.
З урахуванням викладеного просив позов задовольнити.
Встановлено, що представник відповідачки вступив у справу 11 лютого 2025 року, після вступу у справу без зволікань 17 лютого 2025 року подав відзив на позовну заяву, а відтак, з метою забезпечення змагальності, доступу до правосуддя та реалізації прав на правову допомогу, суд вважає необхідним прийняти до уваги поданий відзив, неприйняття якого за таких обставин буде проявом надмірного формалізму, чого суд здійснити не в праві, коли кожна особа має право на правову допомогу.
Представник позивача в позові письмово просив розглянути справу у його відсутність.
Представник відповідача в суді просив в задоволенні позову відмовити з викладених у відзиві підстав. Звернув увагу на те, що при укладенні оспорюваного договору відповідачка надала в розпорядження позивача технічний паспорт на транспортний засіб, тобто всі наявні в неї документи необхідні для укладання договору страхування, які містять вичерпні технічні дані про її транспортний засіб. Зазначив, що 26 грудня 2023 року за участі забезпеченого транспортного засобу «PEUGEOT PARTNER» д.н.з. НОМЕР_3 , власницею якого є ОСОБА_3 , сталася ДТП. Наполягав на тому, що ТДВ «СГ «Оберіг» недобросовісно користується своїми правами, укладає договори, отримує матеріальну вигоду, при укладенні яких не враховує обставини, які стали підставою цього позову, а після того, як стається ДТП за участі забезпеченого транспортного засобу і виникає страховий випадок, згідного якого слід здійснити виплату страхового відшкодування по полісу, подають позов про визнання його недійсним і ухиляються від виконання своїх зобов'язань. В цьому зв'язку, рішенням НБУ від 31 грудня 2024 року позивачу скасовано ліцензію, оскільки товариство не виконує своїх обов'язків. Крім того зазначив, в Господарському суді м. Києва розглядається справа за позовом НБУ до ТДВ «СГ «Оберіг» про ліквідацію страхової компанії.
Заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.
Встановлено, що 09 березня 2021 року між ТДВ «СК «Оберіг» та ОСОБА_2 укладено поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР-213642902, відповідно до якого забезпечено транспортний засіб «PEUGEOT PARTNER» д.н.з. НОМЕР_3 . Відповідно до умов полісу строк його дії розпочався з 00 год. 00 хв. 10 березня 2023 року по 09 березня 2024 року включно.
Відповідно до листа Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ № 31/3035АЗ-31227-2024 від 23 жовтня 2024 року, забезпечений транспортний засіб PEUGEOT PARTNER» д.н.з. НОМЕР_3 за конструкцією - вантажний, вантажопідйомність - вантажний, вантажопідйомність - 0, 285 т та відповідно до ч. 7 ст. 35 Закону України «Про дорожній рух» підлягає проходженню обов'язкового технічного контролю з періодичністю - кожні два роки. Вищезазначений транспортний засіб ОТК не проходив та станом на 28 червня 2024 року діючого протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу не мав.
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , ОСОБА_2 є власницею транспортного засобу PEUGEOT PARTNER» д.н.з. НОМЕР_3 , тип - спеціалізований вантажний - спеціалізований фургон мало вантажний - В; номер шасі - НОМЕР_2 ; повна маса - 1750; категорія - В; об'єм двигуна - 1867, тип пального - D; кількість сидячих місць - 2; дата першої реєстрації - 03 травня 2012 рік.
У полісі №ЕР-213642902 у в графі «тип транспортного засобу» зазначено - «В2», а в графі «особливі умови використання забезпеченого транспортного засобу» зазначено, що транспортний засіб не використовується як таксі/маршрутне таксі та не підлягає обов'язковому технічному контролю. До керування допущено особи з водійським стажем менше 3-х років та/або водійській стаж страхувальника менше 3-х років. Транспортний засіб використовується протягом повного строку страхування 1-й місяць, 2-й місяць, 3-й місяць, 4-й місяць, 5-й місяць, 6-й місяць, 7-й місяць, 8-й місяць, 9-й місяць, 10-й місяць, 11-й місяць, 12-й місяць.
До сфери обов'язкового страхування належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно спеціального Закону України від 01 липня 2004 року №1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який діяв в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин та втратив чинність 01 січня 2025 року.
В зв'язку з цим, при вирішені цієї справи суд застосовує положення Закону, який діяв в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин.
У п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що страховий поліс - це єдина форма внутрішнього договору страхування, яка посвідчує укладення такого договору
Згідно ч.ч. 1-4 ст. 18 Закону України «Про страхування» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), для укладання договору страхування страхувальник подає страховику письмову заяву за формою, встановленою страховиком, або іншим чином заявляє про свій намір укласти договір страхування. При укладанні договору страхування страховик має право запросити у страхувальника баланс або довідку про фінансовий стан, підтверджені аудитором (аудиторською фірмою), та інші документи, необхідні для оцінки страховиком страхового ризику.
Договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що підлягають обов'язковому технічному контролю відповідно до Закону України «Про дорожній рух», укладаються страховиками за умови проходження транспортними засобами обов'язкового технічного контролю, якщо вони згідно з протоколом перевірки технічного стану визнані технічно справними. Договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів укладаються на строк, що не перевищує строку чергового проходження транспортним засобом обов'язкового технічного контролю відповідно до вимог Закону України «Про дорожній рух».
Факт укладання договору страхування може посвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), що є формою договору страхування.
Договір страхування набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не передбачено договором страхування.
У ст. 981 ЦК України визначено, що договір страхування укладається в письмовій формі. Договір страхування може укладатись шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва (поліса, сертифіката).
У разі недодержання письмової форми договору страхування такий договір є нікчемним.
Істотними умовами договору страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства (ст. 982 ЦК України).
Відповідно до ст. 983 ЦК України договір страхування набирає чинності з моменту внесення страхувальником першого страхового платежу, якщо інше не встановлено договором.
Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Законом України «Про електронну комерцію» визначено організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлено порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначено права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно ч.ч. 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
Відповідно до п. 17.6 ст. 17 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» особливості укладення договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності встановлюються у порядку, визначеному Уповноваженим органом за поданням МТСБУ.
Розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 31 серпня 2017 року № 3631, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27 вересня 2017 року за № 1197/31065, затверджено зміни до Положення про особливості укладання договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Вказаним розпорядженням, починаючи з 07 лютого 2018 року, забезпечена можливість укладання внутрішніх договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (які діють виключно на території України) в електронній формі.
Положенням про особливості укладання договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, затвердженим Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України 27 жовтня 2011 року № 673 і зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2011 року за № 1483/20221, а саме розділом ІІІ, визначено особливості укладання внутрішніх електронних договорів страхування.
Для укладення внутрішнього електронного договору страхування власник транспортного засобу через ІТС виражає намір укласти договір страхування та вносить відомості, необхідні для укладення такого договору, що є заявою на страхування. Перелік відомостей, необхідних для укладення внутрішнього електронного договору страхування, визначається МТСБУ та оприлюднюється на веб-сайті (веб-сторінці) МТСБУ.
Страховик на підставі отриманої через ІТС заяви на страхування формує пропозицію укласти внутрішній електронний договір страхування у формі проекту страхового поліса, що реєструється в єдиній централізованій базі даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Пропозиція укласти внутрішній електронний договір страхування направляється страховиком власнику транспортного засобу через ІТС і є чинною до закінчення доби, в якій її було сформовано.
Перелік відомостей, які повинні міститися у пропозиції укласти внутрішній електронний договір страхування, затверджується МТСБУ та оприлюднюється на веб-сайті (веб-сторінці) МТСБУ
МТСБУ забезпечує можливість перевірки факту реєстрації пропозиції укласти внутрішній електронний договір страхування в єдиній централізованій базі даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та оприлюднює на веб-сайті (веб-сторінці) МТСБУ інформацію про спосіб перевірки факту реєстрації пропозиції щодо укладення внутрішнього електронного договору страхування. Інформація про спосіб перевірки власником транспортного засобу факту реєстрації конкретної пропозиції укласти внутрішній електронний договір страхування в єдиній централізованій базі даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів повинна міститись у такій пропозиції.
Якщо власник транспортного засобу погоджується з отриманою пропозицією укласти внутрішній електронний договір страхування, він надає страховику через ІТС відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) укласти внутрішній електронний договір страхування і підписує внутрішній електронний договір страхування через ІТС відповідно до законодавства, що регулює організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції.
Внутрішній електронний договір страхування вважається укладеним з моменту одержання страховиком відповіді про прийняття власником транспортного засобу пропозиції укласти внутрішній електронний договір страхування.
Внутрішній електронний договір страхування набирає чинності з початку строку його дії, що зазначений у страховому полісі, але не раніше дати його реєстрації в єдиній централізованій базі даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів;
Відповідно до п. 2.1 ст. 2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.
Згідно п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховики зобов'язані укладати договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (внутрішній договір страхування, міжнародний договір страхування, міжнародний договір «Зелена картка») відповідно до цього Закону та чинного законодавства України.
Відповідно до п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ч. 2 ст. 18 Закону України «Про страхування» (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, що підлягають обов'язковому технічному контролю відповідно до Закону України «Про дорожній рух», укладаються страховиками за умови проходження зазначеними транспортними засобами обов'язкового технічного контролю, якщо вони згідно з протоколом перевірки технічного стану визнані технічно справними.
Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 35 Закону України «Про дорожній рух» транспортні засоби, що беруть участь у дорожньому русі та зареєстровані територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України, підлягають обов'язковому технічному контролю відповідно до цієї статті.
Обов'язковому технічному контролю не підлягають:
1) легкові автомобілі усіх типів, марок і моделей, причепи (напівпричепи) до них (крім таксі та автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку), мотоцикли, мопеди, мотоколяски та інші прирівняні до них транспортні засоби - незалежно від строку експлуатації;
2) легкові автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажні автомобілі незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепи до них - із строком експлуатації до двох років;
3) технічні засоби для агропромислового комплексу, визначені Законом України «Про систему інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу України»;
Обов'язковий технічний контроль транспортного засобу передбачає перевірку технічного стану транспортного засобу, а саме: системи гальмового і рульового керування, зовнішніх світлових приладів, пневматичних шин та коліс, світлопропускання скла, газобалонного обладнання (за наявності), інших елементів у частині, що безпосередньо стосується безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього природного середовища.
Порядок проведення обов'язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів визначає Кабінет Міністрів України.
Порядок проведення обов'язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 січня 2012 року № 137, визначає процедуру проведення обов'язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів, зареєстрованих уповноваженими органами МВС, за результатами якої встановлюється їх придатність до експлуатації або неможливість експлуатації, у відповідності до статті 35 Закону України «Про дорожній рух».
Слід також врахувати, що у відповідності до Переліку відомостей, необхідних для укладання внутрішнього електронного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, затверджених протоколом Президії МТСБУ від 25 травня 2017 року № 401/2017, для укладання внутрішнього електронного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страховик повинен мати наступні відомості:
1) Відомості про страхувальника, для фізичної особи: прізвище, ім'я та по-батькові; домашня адреса із зазначенням поштового індексу; адреса електронної пошти; номер контактного телефону; ідентифікаційний номер Державного реєстру фізичної особи-платника податку (ІНПП) у разі його присвоєння; відомості про реквізити документу, що посвідчує особу (для пільговика - документ, що підтверджує його право на зменшення розміру страхового платежу), а саме: назва документу, його серія, номер, дата видачі та орган, що видав документ;
2) Відомості про транспортний засіб (ТЗ), щодо якого укладається договір страхування: тип ТЗ; державний номерний знак; марка, модель; рік випуску; ідентифікаційний номер VIN (сімнадцятизначний) ТЗ або у разі відсутності в технічному паспорті відомостей про ідентифікаційний номер VIN, номер кузова (шасі, рами) транспортного засобу - відображається «б/н»; номер кузова (шасі, рами); населений пункт місця реєстрації ТЗ.
3) Особливі умови використання забезпеченого ТЗ: ознака використання ТЗ протягом повного строку страхування та номера місяців, в яких використовується ТЗ (у разі укладення договору страхування з обмеженим періодом використання ТЗ протягом року); ознака використання ТЗ як таксі/маршрутне таксі; ознака того, що ТЗ підлягає обов'язковому технічному контролю та дата наступного ОТК (для ТЗ, що підлягає обов'язковому технічному контролю); ознака допущення до керування ТЗ осіб з водійським стажем менше 3-х років.
4) Інші відомості, необхідні страховику для оцінки ризику.
5) Запланована дата початку дії договору страхування та строк страхування.
6) Відомості, зазначені в пунктах 1-4 страховик повинен отримати від страхувальника, але має право перевірити їх достовірність шляхом звірки з наявними даними у власних інформаційних реєстрах та з даними державних інформаційних ресурсів.
Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п. 6 ст. 3 ЦК України) і дії учасників приватних правовідносин мають бути добросовісними.
Добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (див., зокрема, постанови Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року в справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18), від 11 листопада 2019 року у справі № 337/474/14-ц (провадження № 61-15813сво18), від 09 вересня 2024 року у справі № 466/3398/21 (провадження № 61-2058сво23)).
У випадку виникнення судового спору учасники цивільного обороту мають розуміти, що їхні дії (бездіяльність) чи правочини можуть бути піддані оцінці крізь призму справедливості, розумності, добросовісності (постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 вересня 2024 року у справі № 466/3398/21 (провадження № 61-2058сво23).
Велика Палата Верховного Суду підкреслювала, що цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість (пункт 220 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2024 року у справі № 917/1212/21 (провадження № 12-24гс23)).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).
За правилами доказування, визначеними ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Отже, враховуючи викладене вище, суд доходить обґрунтованого висновку про те, що позивач не довів наявності підстав для визнання договору недійсним, оскільки при оформленні полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідачем (страхувальником) надано позивачу (страховику) інформацію, яку страховик мав можливість перевірити, зокрема з'ясувати відомості щодо належності транспортного засобу до типу вантажних і обов'язковості проходження цим транспортним засобом технічного контролю.
Як зазначалося вище, відомості про страхувальника, транспортний засіб, щодо якого укладається договір страхування, а також особливі умови використання забезпеченого транспортного засобу страховик повинен отримати від страхувальника, водночас має право перевірити їх достовірність шляхом звірки з наявними даними у власних інформаційних реєстрах та з даними державних інформаційних ресурсів.
Отже, страховик, отримавши інформацію від страхувальника щодо транспортного засобу та погоджуючись укласти договір страхування на підставі отриманих відомостей транспортного засобу та його технічних характеристик, не був позбавлений можливості додатково здобути інформацію щодо транспортного засобу, перевірити надану відповідачем інформацію. Вказані дії були вчинені ТзДВ «СГ «Оберіг» лише після настання страхового випадку, що свідчить про наявність наміру ухилитися від виплати страхових сум на користь потерпілої внаслідок ДТП особи.
Сторона оспорюваного правочину, дії якої засвідчують спрямування її волі на збереження дійсності правочину та його виконання, не може надалі оспорювати правочин з підстав, про які вона знала або повинна була знати під час виявлення цієї волі, що випливає із засад добросовісності, на яких ґрунтується зобов'язання (частина третя ст. 509 ЦК України).
У постанові від 21 січня 2021 року у справі № 348/2675/17 (провадження№ 61-17352св19) Верховний Суд зазначив, що проходження транспортним засобом обов'язкового технічного контролю може розглядатися як умова укладення договору, а не його істотна умова.
Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до даних свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 , транспортний засіб PEUGEOT PARTNER д.н.з. НОМЕР_1 віднесено до типу - спеціалізований фургон маловантажний - В; повною масою 1750 кг та масою без навантаження 1465 кг.
Також необхідно зазначити, що керування водієм транспортним засобом, що підлягає обов'язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов, є підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності (ч.ч. 1-4 ст. 121 КУпАП).
Проте, у межах розгляду цієї справи відомості про притягнення відповідачки до адміністративної відповідальності відсутні.
При цьому, з матеріалів справи вбачається, що позов подано після настання страхового випадку, з якого випливає, що метою такого позову та визнання недійсним правочину є недобросовісна поведінка позивача, метою якої є не виплачувати суму страхового відшкодування за правочином, який позивач просить визнати недійсним. Тобто, судом враховуються також загальні засади цивільного судочинства, засади розумності та справедливості, в зв'язку з чим суд констатує недобросовісність поведінки позивача в частині укладення правочину без технічного огляду транспортного засобу, та намагання визнати його недійсним після настання обов'язку виплачувати страхове відшкодування за таким правочином, з підстав не повідомлення інформації страхувальником про технічний огляд транспортного засобу.
Суд також керується законом України «Про захист прав споживачів», який застосовано до даних правовідносин і оскільки відповідачка, як споживач послуг є слабшою стороною в таких правовідносинах, не чітке розроблення змісту правочину, в частині обов'язковості проходження технічного огляду та випадків такого проходження і є наслідком того, що особи, що страхують свою відповідальність чи майно, не завжди знаючи про обов'язковість проходження технічного огляду, не зазначають таку інформацію не з метою ввести позивача в оману, а по своїй необізнаності. Позивач в договорі же може деталізувати обставини за яких такий техогляд є обов'язковим, щоб фізичні особи які укладають такий правочин чітко могли розуміти, що в їхньому випадку такий техогляд є обов'язковим , а також позивач може і повинен перевіряти таку інформацію на стадії укладення правочину з метою дотримання вимог Закону в цій частині.
Отже, доводи позову про введення ОСОБА_2 позивача в оману стосовно предмету страхування є необґрунтованими та недоведеними, а тому при вирішенні справи до уваги судом не беруться.
У суду немає підстав вважати, що відповідачка умисно шляхом обману уклала договір обов'язкового страхування відповідальності власників транспортного засобу, укладання якого згідно чинного законодавства України є її обов'язком.
Зазначене ґрунтується на правовому висновку викладеному у постанові Верховного Суду від 04 грудня 2024 року у справі №369/322/23.
За викладених вище обставин, суд доходить висновку, що порушених прав позивача, які б підлягали захисту у цій справі не встановлено, а відтак в задоволенні позову слід відмовити за недоведеністю та необґрунтованістю.
На підставі викладеного та керуючись статтями 259, 265, 268, 279 ЦПК України,
вирішив:
в задоволенні позову відмовити.
Повне судове рішення складено 10 квітня 2025 року.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного рішення шляхом подання в зазначений строк апеляційної скарги.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Страхова група «Оберіг», ЄДРПОУ 39433769, знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Васильківська, 14.
Відповідачка: ОСОБА_2 , РНОКПП - НОМЕР_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя