29 листопада 2007 р. № 5/2252-19/459А
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Добролюбової Т.В. -головуючого,
Гоголь Т.Г.,
Швеця В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова
на постанову Львівського апеляційного господарського суду
від 30 серпня 2007 року
у справі№ 5/2252-19/459А
господарського судуЛьвівської області
за позовомДержавної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова
до 1) Приватного підприємства " Квартал";
2) Товариства з обмеженою відповідальністю
"Таймер"
провизнання договору недійсним
Сторони були належним чином повідомлені про час і місце судового засідання, проте їх представники в судове засідання не з'явилися.
У листопаді 2005 року Державна податкова інспекція у Галицькому районі м. Львова (далі - позивач) звернулася до Господарського суду Львівської області з позовом до Приватного підприємства "Квартал" (далі - відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Таймер" про визнання недійсним договору № 12/07-1 від 12.07.04.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 23 грудня 2005 року (суддя Левицька Н.Г.) у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17 травня 2006 року (колегія суддів у складі: Якімець Г.Г., Дубник О.П., Орищин Г.В.) апеляційну скаргу ДПІ у Галицькому районі м. Львова задоволено, рішення суду першої інстанції від 23 грудня 2005 року скасовано.
Ухвалою Вищого господарського суду від 06 листопада 2006 у порушенні касаційного провадження відмовлено з огляду на те, що даний спір є справою адміністративної юрисдикції.
Ухвалою Вищого адміністративного суду від 21 червня 2007 року у прийнятті касаційної скарги до розгляду відмовлено. Ухвала мотивована тим, що оскільки судами попередніх інстанцій даний спір розглядався за правилами ГПК України, то касаційною інстанцією, відповідно, є Вищий господарський суд України.
04 липня 2007 року Приватне підприємство "Квартал" звернулося до Львівського апеляційного господарського суду з заявою про перегляд постанови від 17.05.06 у зв'язку з нововиявленими обставинами. Так, заявник вказує на те, що віднесення даного спору до справ адміністративної юрисдикції, в силу статей 112, 113 ГПК України слід вважати нововиявленою обставиною.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30 серпня 2007 року (колегія суддів у складі: Юрченко Я.О., Процик Т.С., Галушко Н.А.) рішення Господарського суду Львівської області від 23.12.05 та постанова Львівського апеляційного господарського суду від 17.05.06 скасовані, провадження у справі № 5/2252-19/459А припинено.
Постанова обґрунтована тим, що з 01 вересня 2005 року набрав чинності Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України), відповідно до якого, вирішення спорів за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом, відносяться до компетенції адміністративних судів. Апеляційний суд встановив, що оскільки позивачем виступає Державна податкова інспекція у Галицькому районі м. Львова, що здійснює владні управлінські повноваження - даний спір є публічно-правовим, а тому підлягає вирішенню судами адміністративної юрисдикції.
Не погоджуючись з винесеною апеляційним судом постановою, Державна податкова інспекція у Галицькому районі м. Львова звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30 серпня 2007 року скасувати та залишити в силі постанову Львівського апеляційного господарського суду від 17травня 2006 року.
В обґрунтуванні касаційної скарги заявник посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм процесуального права, зокрема, статті 112 ГПК України. Так, скаржник вказує, що віднесення даного спору до справ адміністративної юрисдикції не є нововиявленою обставиною.
Заслухавши суддю -доповідача, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог статей 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевих господарських судів та постанови апеляційних господарських судів та, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем у справі є орган державної податкової служби, який у спірних правовідносинах виступає як суб'єкт владних повноважень.
Виходячи з положень пунктів 1, 7, 9 статті 3 КАС України публічно-правовий спір, у якому хоча б однією із сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень є справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою).
Спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом відносяться до компетенції адміністративних судів.
Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов до висновку щодо необхідності припинення провадження у даній справі на підставі п. 1 частини першої статті 80 ГПК України, з огляду на те, що вирішення даної справи належить до компетенції адміністративних, а не господарських судів.
Разом з тим не можна погодитись з висновками, викладеними в постанові апеляційної інстанції. Колегія суддів вважає припинення провадження у даній справі помилковим, з огляду на наступне.
Припинення провадження у справі -це форма завершення справи, що зумовлена передбаченими законом обставинами, які повністю відкидають можливість здійснення судочинства. За приписами пункту 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України припинення провадження у справі відбувається у випадках, коли неможливий судовий захист особи в господарському суді.
Скасувавши рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду з процесуальних мотивів та припинивши провадження у справі, суд апеляційної інстанції не врахував, що згідно з пунктом 6 Розділу VІІ “Прикінцеві та Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України, вирішуються відповідним господарським судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України. При цьому, на час розгляду справи Львівський окружний адміністративний суд ще не розпочав свою діяльність.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Оскаржуване рішення у даній справі цим вимогам не відповідає.
Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені, оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а справа -скеровується на новий розгляд до Львівського апеляційного господарського суду. Під час нового розгляду суду апеляційної інстанції необхідно врахувати вищевикладене та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.
З огляду на зазначене, керуючись статтями 108, 1115, 1117, 1119, 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова задовольнити частково.
2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30 серпня 2007 скасувати.
3. Справу № 5/2252-19/459А скерувати на новий розгляд до Львівського апеляційного господарського суду.
Головуючий суддя: Добролюбова Т.В.
Гоголь Т.Г.
Судді:
Швець В.О.