Справа № 357/18613/24
1-кп/357/232/25
10.04.2025 Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участі: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
сторін кримінального провадження:
прокурора Білоцерківської окружної прокуратури ОСОБА_3 ,
обвинуваченої ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Біла Церква кримінальне провадження, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42024112030000438 від 25.10.2024, за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Біла Церква Київської області, громадянки України, неодруженої, із середньою освітою, непрацевлаштованої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст.126-1 КК України,-
1. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.
В порушення вимог ст. 28 Конституції України, згідно з якою кожен має право на повагу до його гідності, а також в порушення вимог Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» умисно та безпричинно, в період часу з 31 грудня 2023 року по 30 жовтня 2024 року, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , систематично вчиняла по відношенню до своєї матері ОСОБА_6 , психологічне насильство, яке виражалось у словесних образах, погрозах, висловлюваннях нецензурною лайкою в її бік, приниженні, що призвело до погіршення соціального функціонування та зниження якості поточного життя потерпілої ОСОБА_6 , а саме викликало комплекс негативних психоемоційних змін у вигляді сталої психоемоційної напруги з підвищеною тривожністю, розгубленістю почуттів, погіршеним настроєм, страхом за здоров'я та безпеку свого життя, переживання почуттів образливості та приниженої гідності.
Зокрема, 31 грудня 2023 року, близько 23 години 30 хвилин, за місцем спільного проживання ОСОБА_4 повторно протягом року вчинила відносно своєї матері ОСОБА_6 домашнє насильство, а саме умисні дії психологічного характеру які полягали в образах, а саме висловлювання нецензурною лайкою, чим вчинила психологічне насильство в сім'ї та в подальшому притягнута до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.
Разом з тим, ОСОБА_4 продовжуючи свої умисні дії, спрямовані на вчинення домашнього насильства, 16 лютого 2024 року, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , вчинила відносно своєї матері ОСОБА_6 , домашнє насильство, а саме висловлювалась нецензурною лайкою в її бік, чим вчинила психологічне насильство в сім'ї та в подальшому притягнута до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 173-2 КУпАП.
Крім цього, 25 вересня 2024 року, близько 22 години 20 хвилин, за місцем спільного проживання ОСОБА_4 повторно протягом року вчинила відносно своєї матері ОСОБА_6 домашнє насильство, а саме словесно ображала та вчинила штовханину, чим вчинила психологічне насильство в сім'ї та в подальшому притягнута до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.
Крім цього, ОСОБА_4 продовжуючи свої умисні дії, спрямовані на вчинення домашнього насильства, 27 вересня 2024 року, близько 19 години 30 хвилин, за адресою: АДРЕСА_1 , повторно вчинила відносно своєї матері ОСОБА_6 , домашнє насильство, а саме: висловлювалася нецензурною лайкою, принижувала, погрожувала, крім цього влаштувала штовханину, внаслідок чого вчинила психологічне насильство щодо особи, з якою винна перебуває у сімейних відносинах, що призвело до погіршення соціального функціонування та зниження якості поточного життя потерпілої ОСОБА_6 .
Разом з тим, ОСОБА_4 продовжуючи свої умисні дії, спрямовані на вчинення домашнього насильства, 30 жовтня 2024 року, перебуваючи за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , вчинила відносно своєї матері ОСОБА_6 , домашнє насильство, а саме словесно ображала останню, чим вчинила психологічне насильство в сім'ї та в подальшому притягнута до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.
Отже, ОСОБА_4 умисно систематично вчиняла психологічне щодо своєї матері ОСОБА_6 , що згідно висновку судово-психологічної експертизи призвело до погіршення соціального функціонування та зниження якості поточного життя потерпілої ОСОБА_6 , а саме викликало комплекс негативних психоемоційних змін у вигляді сталої психоемоційної напруги з підвищеною тривожністю, розгубленістю почуттів, погіршеним настроєм, страхом за здоров'я та безпеку свого життя, переживання почуттів образливості та приниженої гідності. Нестабільний емоційний стан знаходиться у причинно-наслідковому зв'язку із вчиненим до неї насильства з боку її доньки ОСОБА_4 , а тому ОСОБА_6 завдані психологічні (моральні) страждання.
Таким чином, суд кваліфікує дії обвинуваченої ОСОБА_4 за ст.126-1 КК України, без кваліфікуючих ознак, а саме як вчинення домашнього насильства, тобто умисне систематичне вчинення психологічного насильства щодо особи, з якою винна перебуває в сімейних відносинах, що призводить до психологічних страждань потерпілої особи.
2. Підстави доведеності винуватості поза розумним сумнівом.
2.1. Позиція сторони захисту та сторони обвинувачення.
У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 свою винуватість у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст.126-1 КК України (з урахуванням зміни обвинувачення) визнала повністю, підтвердивши обставини, а саме час, місце, мотив та спосіб вчинення нею інкримінованого злочину, викладених в обвинувальному акті, які відповідають дійсності.
2.2. Обсяг доказів.
Судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачена, правильно розуміють зміст фактичних обставин, встановлених в обвинувальному акті.
Судом було поставлено на обговорення питання щодо доцільності дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Судом роз'яснено обвинуваченій положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку вона буде позбавлена права оспорювати фактичні обставини провадження в апеляційному порядку.
Суд також пересвідчився в добровільності позиції обвинуваченої та не знайшов підстав вважати, що остання себе оговорює або в інший спосіб викривлює визнані нею у судовому засіданні обставини вчинення кримінального правопорушення, ст.126-1 КК України.
Це узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно з яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
Вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, врахувавши, що обвинувачена ОСОБА_4 не оспорює фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.126-1 КК України, і як встановлено судом, правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності її позиції, суд дійшов висновку про недоцільність дослідження інших доказів по справі, обмежившись допитом обвинуваченої ОСОБА_4 , дослідженням письмових матеріалів щодо речових доказів, процесуальних витрат та матеріалів, що характеризують особу обвинуваченої.
2.3. Показання обвинуваченої.
Обвинувачена ОСОБА_4 вину визнала в повному обсязі, підтвердила обставини, викладені в обвинувальному акті (з урахуванням зміни).
2.4. Дослідження матеріалів, які характеризують обвинувачену.
До матеріалів справи надано копію паспорту ОСОБА_4 на підтвердження особи обвинуваченої та документи, які свідчать, що обвинувачена отримує допомогу у лікаря-нарколога з приводу синдрому залежності від алкоголю з 2010 року, медичну допомогу у лікаря-психіатра не отримує, за медичною допомогою до лікаря-психіатра не зверталась, має постійне місце проживання, характеристика за місцем роботи відсутня, непрацевлаштована, неодружена, згідно з рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 01.03.2017 позбавлена батьківських прав щодо малолітнього ОСОБА_7 , раніше не судима.
3.Кваліфікація дій обвинуваченого судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проведено в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту.
Суд, допитавши обвинувачену, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченої, дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_4 , поза розумним сумнівом, у скоєнні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ст.126-1 КК України, а саме у вчиненні домашнього насильства, тобто умисному систематичному вчиненні психологічного насильства щодо особи, з якою винна перебуває в сімейних відносинах, що призводить до психологічних страждань потерпілої особи.
4. Обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання.
Обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченої ОСОБА_4 , суд визнає щире каяття.
Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченої ОСОБА_4 , судом не встановлено.
5. Мотиви призначення покарання.
5.1. Позиції учасників провадження щодо покарання.
Прокурор зазначив, що у судовому засіданні достеменно встановлено, що інкриміноване протиправне діяння вчинено обвинуваченою, просив призначити обвинуваченій за ст.126-1 КК України покарання у виді обмеження волі строком 3 (три) роки та на підставі ст. 75 КК України звільнити обвинувачену від відбування покарання з іспитовим строком 2 (два) роки.
Обвинувачена ОСОБА_4 просила призначити покарання, яке не пов'язане з позбавленням волі, оскільки зробила для себе висновки, розкаюється у вчиненому.
Захисник просив призначити обвинуваченій покарання, яка не пов'язане з позбавленням волі.
Потерпіла ОСОБА_6 в судове засідання не з'явилась, подала заяву про розгляд кримінального провадження без її участі, проти зміни обвинувачення не заперечувала, підтримувати обвинувачення у раніше пред'явленому обсязі не бажає.
5.2. Висновки суду щодо покарання.
Суд, призначаючи обвинуваченій ОСОБА_4 покарання, враховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства.
Згідно з приписами ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з дотриманням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
За змістом статей 50, 65 КК України, особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості злочину.
Покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинений злочин, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових злочинів як самим засудженим, так і іншими особами.
Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання, суд керується вимогами ст.ст.65-67 КК України, роз'ясненнями, що містяться у постанові Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», та враховує позицію Європейського суду з прав людини, відповідно до якої покарання, як втручання держави в приватне життя особи, повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, воно має бути законним, тобто несвавільним, пропорційним, тобто не становити надмірного тягаря для особи, виходити з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Отже, призначаючи обвинуваченій ОСОБА_4 покарання, суд, на підставі ст. 65 КК України, ураховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії нетяжких злочинів, особу винної, яка має постійне місце проживання, неодружена, не має на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей, непрацевлаштована, раніше не судима, а також наявність обставини, яка пом'якшує покарання та відсутність обтяжуючих.
З огляду на викладене, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченої можливо без ізоляції від суспільства та призначає їй покарання у межах санкції ст.126-1 КК України у виді обмеження волі строком 3 (три) роки та зі звільненням її від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком 3 (три) роки, а також покладанням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
При цьому, суд вважає, що стимулюванням правослухняної поведінки ОСОБА_4 буде контроль за поведінкою засудженої протягом терміну, визначеного законом для тривалості іспитового строку, а також можливість її направлення для відбування призначеного покарання у разі невиконання покладених на неї обов'язків або систематичного вчинення правопорушень, що тягнуть за собою адміністративні стягнення і свідчать про її небажання стати на шлях виправлення.
Водночас, відповідно до ч.2 ст.76 КК України на осіб, засуджених за злочини, пов'язані з домашнім насильством, суд може покласти інші обов'язки та заборони, передбачені статтею 91-1 цього Кодексу.
Відтак, враховуючи конкретні обставини вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, суд вважає доцільним направити її для проходження програми для кривдників строком на 3 (три) місяці.
Призначення ОСОБА_4 саме такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченої, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду». Суд наголошує, що призначення покарання є дискрецією лише суду, та здійснюється лише на підставі внутрішнього переконання судді, і оцінки особистості обвинуваченого, з метою досягнення саме мети, визначеної ст. 50 КК України, тобто не лише покарати за вчинення правопорушення, а здійснити виправлення особистості, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Підстав для застосування положень статі 69 КК України судом не встановлено.
6. Цивільний позов не заявлено.
7. Вирішення питання про долю речових доказів, процесуальних витрат, заходів забезпечення кримінального провадження, інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку.
Як встановлено із матеріалів кримінального провадження, до ОСОБА_4 запобіжні заходи не застосовувались.
Витрати на залучення експерта, речові докази у кримінальному провадженні відсутні.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 7, 100, 124, 128, 349, 368-370, 373, 374, 376, 394, 395 КПК України, ст.ст.75, 76, 91-1, 126-1 КК України, суд,-
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватою у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст.126-1 КК України, та призначити покарання у виді обмеження волі строком 3 (три) роки.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_4 звільнити від відбування покарання з випробуванням строком 3 (три) роки.
Згідно зі ст.76 КК України покласти на ОСОБА_4 обов'язки, що передбачені пп. 1, 2 ч. 1, п.3 ч.3 ст. 76 КК України, а саме:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи;
- працевлаштуватися або за направленням уповноваженого органу з питань пробації звернутися до органів державної служби зайнятості для реєстрації як безробітної та працевлаштуватися, якщо їй буде запропоновано відповідну посаду (роботу).
Відповідно до п.5 ч.1 ст.91-1 КК України направити ОСОБА_4 для проходження програми для кривдників строком 3 (три) місяці.
Згідно з ч.1 ст.165 КВК України іспитовий строк ОСОБА_4 обчислювати з моменту ухвалення вироку, тобто з 10 квітня 2025 року.
Нагляд за ОСОБА_4 доручити уповноваженому органу з питань пробації за місцем мешкання засудженої.
На вирок суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області.
Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 6 ст. 376 КПК України копія вироку вручається негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Суддя: ОСОБА_1