Справа № 293/1802/24
Провадження № 2/293/143/2025
31 березня 2025 рокуселище Черняхів
Черняхівський районний суд Житомирської області в складі:
головуючої судді Проценко Л.Й.
за участю секретаря судового засідання Ничипорук Н.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Черняхів в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області про визнання права на завершення процедури приватизації та здійснення державної реєстрації земельної ділянки
І. СУТЬ ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ
30.12.2024 ОСОБА_2 , яка діє в її інтересах ОСОБА_1 на підставі ордеру на надання правничої допомоги серії АМ №1109792 від 05.12.2024, звернулась до Черняхівського районного суду Житомирської області з позовом про визнання права на завершення процедури приватизації та здійснення державної реєстрації земельної ділянки.
За змістом позову просить визнати за ОСОБА_1 право на завершення приватизації, отримання на своє ім'я правовстановлюючого документа та проведення державної реєстрації права власності на:
- земельну ділянку розташовану по АДРЕСА_1 площею 0,1000 га, кадастровий номер 1825688201:14:008:0032, яка призначена для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд,
- земельну ділянку площею 0,2175 га, кадастровий номер 1825688201:14:008:0033, яка призначена для ведення особистого селянського господарства,
- земельну ділянку площею 0,1125 га, кадастровий номер 1825688201:14:002:0014, яка призначена для ведення особистого селянського господарства, що розташовані на території села Троковичі Оліївської сільської ради Житомирською району Житомирської області, в порядку спадкування за заповітом після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування позову зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_3 , який постійно проживав та був зареєстрований в АДРЕСА_1 .
Після його смерті залишилося спадкове майно, яке складається з земельної ділянки розташованої по АДРЕСА_1 , площею 0,1000 кадастровий номер 1825688201:14:008:0032, яка призначена для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, та земельних ділянок площею 0,2175 га, кадастровий номер 1825688201:14:008:0033 і площею 0,1125 га, кадастровий номер 1825688201:14:002:0014, які призначені для ведення особистого селянського господарства, що розташовані на території села Троковичі Оліївської (раніше-Троковицької) сільської ради Житомирського (раніше - Черняхівського) району Житомирської області.
Відповідно до рішення 15 сесії 12 скликання Троковицької сільської ради Черняхівського району Житомирської області від 02.10.1993 року № 22 «Про передачу земельних ділянок у приватну власність» вище вказані земельні ділянки передані ОСОБА_3 у приватну власність відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 № 15-92 «Про приватизацію земельних ділянок».
18.02.2022 ОСОБА_3 звернувся до Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області з заявою про передачу земельних ділянок у приватну власність. Однак, 23.08.2022 за №666-143/08-10/22 отримав відмову, в якій вказано про заборону безоплатної передачі земель комунальної власності у приватну, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою та формування земельних ділянок у зв'язку з прийняттям Закону України від 24.03.2022 №2145-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану». Дане питання запропоновано вирішити після закінчення дії воєнного стану.
Проте, за свого життя ОСОБА_3 не встиг завершити процедуру приватизації земельних ділянок та зареєструвати право власності на них на своє ім'я, так як ІНФОРМАЦІЯ_1 помер.
Позивач ОСОБА_1 є донькою померлого ОСОБА_3 та спадкоємицею після його смерті за заповітом і звернулась до відповідача з заявою про завершення процедури приватизації зазначених земельних ділянок, однак теж отримала відмову. Оскільки приватизація земельних ділянок не завершена нотаріус також відмовила позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на вказані земельні ділянки.
Зазначає, що спірні земельні ділянки сформовані, встановлені межі та їм присвоєні кадастрові номери 1825688201:14:008:0032, 1825688201:14:008:0033, 1825688201:14:002:0014.
В зв'язку з тим, що позивач не має можливості в позасудовому порядку скористатись своїм правом на спадкове майно, вона звернулась до суду за захистом своїх прав та інтересів з позовом про визнання права на завершення приватизації та визнання права власності на спірні земельні ділянки в порядку спадкування за заповітом після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
ІІ. ПРОЦЕДУРА та ПОЗИЦІЇ СТОРІН
06.01.2025 суд постановив ухвалу, якою прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі та призначив її розгляд за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання суд призначив на 12:00 год. 03.02.2025 (а.с.48).
03.02.2025 вказана справа не розглядалась у зв'язку з перебуванням головуючої судді в судовому засіданні по кримінальній справі №278/3344/15-к (а.с.52).
06.03.2025 сторони в підготовче судове засідання не з'явились. Представник позивача ОСОБА_2 подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутності. Позов підтримує, просить його задовольнити (а.с.53, 57).
Представник відповідача в судове засідання також не з'явився, причини неявки до суду не повідомив. Про день та час розгляду справи повідомлений належним чином (а.с.54).
06.03.2025 суд постановив ухвалу, якою закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 10:00 год. 31.03.2025 (а.с.59).
31.03.2025 сторони в судове засідання не з'явились. У матеріалах справи містяться заяви представника позивача про розгляд справи у його відсутності, в яких вона вказує, що позов підтримує в повному обсязі. Відповідач про день та час розгляду справи в суді повідомлений належним чином, однак причини неявки до суду не повідомив. Відзив на позов до суду не подав.
У відповідності до частини другої статті 247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
В силу ч.8 ст.178 ЦПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.
ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ та ДОКАЗИ НА ЇХ ПІДТВЕРДЖЕННЯ
Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 04.03.2023 ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.12).
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 22.04.1972 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є дочкою ОСОБА_3 (а.с.13).
Згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища №00048210578 від 28.11.2024 - 03.04.2009 за №00001531689 в Реєстрі зареєстровано актовий запис про шлюб №1468 від 15.09.2001, складений відділом реєстрації актів цивільного стану Житомирського міського управління юстиції, відповідно до якого укладено шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . 07.12.2009 шлюб між ними розірвано (а.с.14).
Відповідно до архівного витягу №К-77 від 26.02.2024 архівного відділу Житомирської районної військової адміністрації Житомирської області, рішенням №22 15 сесії 21 скликання Троковицької сільської ради народних депутатів від 02.12.1993 «Про передачу земельних ділянок у приватну власність» вирішено передати громадянам с.Троковичі та Некраші безоплатно у приватну власність земельні ділянки, які були надані їм для ведення особистого підсобного господарства та будівництва житлового будинку і залишити у постійному користуванні у розмірах згідно з додатком, а саме: ОСОБА_3 ділянки станом на 15.04.1992 - 0,43 га, у тому числі 0,33 га для особистого господарства та 0,10 га для будівництва та обслуговування житлових будинку (а.с.15).
Із повідомлення Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області від 23.08.1022 №666-143/02-10/22 вбачається, що заява ОСОБА_3 від 18.02.2022 за вх.№897 на сесії сільської ради не розглядалась, оскільки відповідно до Закону України від 24.03.2022 №2145-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану» заборонено безоплатну передачу земель комунальної власності у приватну, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою та формування земельних ділянок. Дане питання Оліївська сільська рада пропонує вирішити по закінченню дії воєнного стану повторно подавши заяву на розгляд сесії (а.с.16).
Згідно витягів з Державного земельного кадастру про земельну ділянку право власності на земельні ділянки за кадастровими номерами 1825688201:14:008:0033 площею 0,2175, кадастровий номер 1825688201:14:002:0014 площею 0,1125 та номер 1825688201:14:008:0032 площею 0,1000 га інформація про зареєстроване право власності в Державному земельному кадастрі відсутнє. Державна реєстрація земельних ділянок здійснена на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) (а.с.17-26, 34-39).
12.04.2023 приватним нотаріусом Драч Н.В. після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 заведено спадкову справу за №53/2023, номер у спадковому реєстрі 70517588, про що свідчить витяг про реєстрацію у спадковому реєстрі №72122546 від 12.04.2023, що підтверджує також повідомлення нотаріуса від 11.12.2024 №673/02-14. Відповідно до матеріалів спадкової справи №53/2023 спадкоємцем за законом та за заповітом після ОСОБА_3 є його дочка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Інші спадкоємці за заповітом та за законом відсутні (а.с.27, 43).
20.12.2023 ОСОБА_1 приватним нотаріусом Житомирського районного нотаріального округу Житомирської області Драч Н.В. видане свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3 на житловий будинок АДРЕСА_1 та зареєстроване право власності на нього за нею в державному реєстрі речових прав за №53035187 від 20.12.2023 (а.с.28-31).
Разом з тим, постановою приватного нотаріуса Житомирського районного нотаріального округу Драч Н.В. від 14.03.2024 №153/02-31 позивачу відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину за заповітом після смерті батька ОСОБА_3 на земельну ділянку АДРЕСА_1 , площею 0,1000 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); земельну ділянку, розташовану на території с.Троковичі, Житомирського району Житомирської області, площею 0,2175 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства; земельну ділянку, розташовану на території с.Троковичі, Житомирського району Житомирської області, площею 0,1125 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства. Причиною відмови є відсутність державної реєстрації на заявлені земельні ділянки (а.с.32-33).
Відділом містобудування, архітектури та земельних відносин Оліївської сільської ради листом від 23.12.2024 №1313 ОСОБА_1 повідомлено, що під час дії воєнного стану в Україні, у відповідності до пп.5 п.27 Перехідних положень ЗК України безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється. Положення цього підпункту не поширюється на безоплатну передачу земельних ділянок у приватну власність власникам розташованих на таких земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд). Позивачу запропоновано у разі наявності права власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 виготовити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі на місцевості площею 0,10 га, кадастровий номер 1825688201:14:008:0032 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. З приводу безоплатної передачі земельних ділянок з кадастровими номерами 1825688201:14:008:0033 та 1825688201:14:002:0014 рекомендовано звернутись після закінчення воєнного стану в Україні (а.с.44).
ІV. НАЦІОНАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО, ЩО ПІДЛЯГАЄ ЗАСТОСУВАННЮ ОЦІНКА ДОКАЗІВ ТА ВИСНОВКИ СУДУ
Згідно з ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Способи захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють як закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.
Захист цивільних прав це застосування цивільно-правових заходів з метою забезпечення реалізації цивільних прав.
Здійснюючи правосуддя, суд зобов'язаний поважати честь і гідність усіх учасників судового процесу і здійснювати правосуддя на засадах їх рівності перед законом і судом (ст.6 ЦПК України).
Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Спосіб захисту порушеного права, відповідно до ст.ст. 15, 16, 20 ЦК України, при зверненні до суду обирається позивачем.
Даний спір виник у зв'язку із неможливістю позивача отримати свідоцтво про право на спадщину у зв'язку з відсутністю реєстрації права власності на земельні ділянки за спадкодавцем.
Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю. Право власності набувається в порядку, визначеному законом. Право власності є непорушним.
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
За правилами статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи (частина перша та друга статті 1220 ЦК України).
В частинах 1, 2 статті 1223 ЦК України визначено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Стаття 1261 ЦК України встановлює, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.
Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п'ята статті 1268 ЦК).
Положенням ч.1ст.1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.
Згідно з пунктом «г» ч.1ст.81 3К України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.
Частинами 1, 2 статті 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
За правилами ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав; право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Згідно п.1 ч. ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Зі змісту постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» вбачається, що судам нижчих інстанцій було роз'яснено, якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім'я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.
За правилами ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду від 22.03.2023 у справі № 570/2844/19 зазначено, що з 01 січня 2013 року у зв'язку з набранням чинності Закону України «Про Державний земельний кадастр» державні акти на право власності чи право постійного користування земельною ділянкою не видаються, а право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» шляхом внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Земельний кодекс України, у редакції на момент виникнення спірних правовідносин, встановлював, що набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передання у власність земельної ділянки спадкодавцю; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження меж земельної ділянки із власниками чи користувачами суміжних земельних ділянок; одержання у встановленому порядку державного акта на землю; державна реєстрація права власності на земельну ділянку. Якщо зазначені вимоги спадкодавцем не дотримано - право власності на конкретні земельні ділянки не виникає та відповідно до статті 1216 ЦК України не переходить до спадкоємців у порядку спадкування.
Якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі статтею 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім'я спадкоємця, а не право власності на земельну ділянку.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 350/67/15-ц та постановах Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 128/1911/15-ц, від 30 червня 2020 року у справі № 623/633/17, від 25 березня 2020 року у справі № 158/1672/17, від 17 квітня 2019 року у справі № 723/1061/17, від 29 серпня 2019 року у справі № 554/1195/17, від 04 листопада 2020 року у справі № 545/1631/19 та від 24 грудня 2021 року у справі №343/1341/20.
19.11.2022 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення системи оформлення прав оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення та удосконалення законодавства щодо охорони земель», яким, зокрема, внесли зміни до пп.5, п.27 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України щодо безоплатної передачі земель державної, комунальної власності у приватну власність.
Цією нормою закону визначили, що забороняється безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі та розроблення такої документації. Положення цього підпункту не поширюються на безоплатну передачу земельних ділянок у приватну власність власникам розташованих на таких земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), а також на безоплатну передачу у приватну власність громадянам України земельних ділянок, переданих у користування до набрання чинності цим Кодексом.
Отже, право на безоплатне отримання земельної ділянки у власність під час дії воєнного стану мають тільки громадяни України, яким на праві приватної власності належать об'єкти нерухомого майна, у тому числі індивідуальні житлові будинки, гаражі, садові будинки та інші будівлі, право власності на які оформлено згідно діючого законодавства.
Окрім того, право на отримання безоплатно у власність земельних ділянок мають громадяни, яким земельні ділянки були надані до 1 січня 2002 року у користування (набрання чинності Земельним Кодексом України).
При цьому, документами, які підтверджують наявність у громадянина права користування, можуть бути, зокрема, державні акти на право постійного користування земельними ділянками (ст. 23 ЗК України в редакції 1992 року, первісна редакція ст. 126 чинного ЗКУ), державні акти на право володіння землею (ст. 23 ЗК УРСР 1990 року), записи в земельно-шнурових книгах сільськогосподарських підприємств і організацій, записи в погосподарських книгах сільських рад, записи в реєстрових книгах виконавчих комітетів міських і сільських рад (ст.20 ЗК УРСР 1970 року), державні акти на право довічного успадкованого володіння землею, договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку, акт відводу земельної ділянки в натурі.
Отже, матеріалами справи підтверджується, що позивач у справі є спадкоємцем за заповітом після померлого батька ОСОБА_3 , та на підставі ст. 1218 ЦК України до неї перейшли всі майнові права, які належали її батьку на момент смерті, тобто станом на ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Із досліджених матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_3 рішенням 15 сесії 21 скликання Троковицької сільської ради народних депутатів від 02.12.1993 передано безоплатно у приватну власність земельні ділянки, які були надані йому для ведення особистого підсобного господарства та будівництва житлового будинку і залишено у постійному користуванні у розмірах згідно з додатком, а саме: для особистого господарства - 0,33 га, для будівництва та обслуговування житлових будинків - 0,10 га, що разом складає 0,43 га (а.с.15).
Отже, ОСОБА_3 спірні земельні ділянки площею 0,33 га та 0,10 га безоплатно передані у користування ще 02.12.1993, тобто до набрання чинності Земельним Кодексом України 01.01.2002.
Однак, ОСОБА_3 не встиг скористатись своїм правом на приватизацію, оскільки помер ІНФОРМАЦІЯ_1 помер, тому на переконання суду таким правом може скристатися спадкоємиця померлого за заповітом - ОСОБА_1 на підставі вимог пп.5 п.27 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, рішення від 10 лютого 2010 року).
У контексті вказаної практики суд вважає наведене обґрунтування цього рішення достатнім, та інші доводи сторін не спростовує.
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Вирішуючи даний спір, суд надавши належну оцінку зібраним у справі доказам та встановленим на їх підставі обставинам, встановивши, що ОСОБА_3 за життя розпочав процедуру приватизації земельних ділянок для належного їх оформлення у встановленому чинним законодавством порядку, та разом з тим, мав таке право навіть після внесених законодавчих змін на період дії воєнного стану, тому суд вважає, що позивач, як єдина спадкомиця померлого за заповітом має право на завершення процедури приватизації означених земельних ділянок з кадастровими номерами: 1825688201:14:008:0032, 1825688201:14:002:0014, 1825688201:14:008:0033.
З вказаних підстав суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
V. ВИРІШЕННЯ ПИТАННЯ ПРО СУДОВІ ВИТРАТИ
Згідно з ч.1ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що позивач не просить стягнути з відповідача понесені нею судові витрати, суд залишає їх за нею, та не стягує з відповідача.
Керуючись ст.ст. 4,13, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_1 право на завершення приватизації, отримання на своє ім'я правовстановлюючого документа та проведення державної реєстрації права власності на:
- земельну ділянку розташовану по АДРЕСА_1 площею 0,1000 га, кадастровий номер 1825688201:14:008:0032, яка призначена для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд;
- земельну ділянку площею 0,2175 га, кадастровий номер 1825688201:14:008:0033, яка призначена для ведення особистого селянського господарства та земельну ділянку площею 0,1125 га, кадастровий номер 1825688201:14:002:0014, яка призначена для ведення особистого селянського господарства, що розташовані на території села Троковичі Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області, в порядку спадкування за заповітом після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи:
Позивач:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 ,
місце реєстрації: АДРЕСА_2 .
Відповідач:
Оліївська сільська рада Житомирського району Житомирської області,код ЄДРПОУ 04348409.
Місце знаходження: вул.Леоніда Ступницького, 68, с.Оліївка, Житомирський район, Житомирська область, 12402.
Повне рішення суду складене та підписане 10.04.2025.
Головуюча суддя Людмила ПРОЦЕНКО