Номер провадження 2-а/289/3/25
Справа №289/142/25
09.04.2025 м. Радомишль
Радомишльський районний суд Житомирської області у складі: головуючого судді Кириленко О.О., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Житомирській області про визнання протиправною та скасування постанови по справі про накладення адміністративного стягнення,
Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, яким він просить скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення від 18.01.2025 серії ЕНА №3886461. Свої вимоги обґрунтовує тим, що не здійснював порушення п. 11.2 ПДР, а твердження відповідача щодо необхідності керування транспортним засобом на дорозі, що має дві смуги для руху в одному напрямку, зайнявши правий край на проїзній частині, при відсутності інших транспортних засобів на ній, не відповідає формулювання зазначеного правила. На його думку, в даному випадку рух якнайближче до правого краю проїзної частини виступає, як оціночне судження засноване на суб'єктивній оцінці дорожньої обстановки учасниками руху. Зазначає, що перед розглядом справи про адміністративне правопорушення йому не було роз'яснено права, передбачені ст. ст. 54, 55, 59, 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, що є істотним порушенням прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. При цьому, розглядаючи справу не на місці вчинення правопорушення, відповідач здійснив відкладення розгляду справи, при цьому, не забезпечив позивачу можливості скористатися правовою допомогою та подання своїх клопотань та заперечень по суті порушення.
Ухвалою судді Радомишльського районного суду Житомирської області Мельника О.В. від 31.01.2025 відкрито провадження у справі (а.с. 16).
11.02.2025 на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він зазначив, що доводи позивача про не порушення ним норм адміністративного законодавства, не відповідають дійсності і надані з метою уникнення відповідальності за вчинене правопорушення. Окрім того, представник відповідача звертає увагу суду на те, що до матеріалів позовної заяви позивачем не долучено посвідчення водія відповідної категорії, що у свою чергу підтверджує його відсутність. Доказом встановлення вини позивача у порушенні ПДР являється винесена у встановленому законом порядку постанова по справі про адміністративне правопорушення та відео-докази, що додаються до відзиву. Представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 (а.с. 20-27).
Ухвалою від 11.02.2025 суддею Мельником О.В. задоволено самовідвід судді (а.с. 19).
Ухвалою судді Радомишльського районного суду Житомирської області Кириленка О.О. від 24.03.2025 прийнято дану справу до свого провадження (а.с. 35).
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши надані письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається із постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 18.01.2025 серії ЕНА №3886461, 18.01.2025 о 16:47 год. по вул. Карпенка, 10 в м. Радомишль ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Ford Transit», на дорозі, що має дві смуги для руху в одному напрямку, не зайнявши правого краю на проїзній частині, при відсутності інших транспортних засобів на ній, чим порушив п. 11.2, при цьому, не маючи права керування таким транспортним засобом, чим порушив п. 2.1 а) ПДР. За дані правопорушення ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 грн. Також в зазначеній постанові вказано, що до неї додається відеозапис з портативного відеореєстроатора поліцейського 588879, 858868 та відео реєстратора 70 маі (а.с. 6).
В частині притягнення до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене п. 2.1 а) ПДР, позивач постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії ЕНА №3886461 не оскаржує.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (із змінами та доповненнями).
Пунктом 2.3 цих Правил передбачено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміни і не відволікатись від керування транспортним засобом.
Відповідно до п. 11.2 ПДР на дорогах, які мають дві і більше смуг для руху в одному напрямку, нерейкові транспортні засобі повинні рухатися як найближче до правого краю проїзної частини, крім випадків, коли виконується випередження, об'їзд або перестроювання перед поворотом ліворуч чи розворотом.
Згідно з п. 1.2 ПДР в Україні встановлено правосторонній рух транспортних засобів.
Відповідно до п. 11.5 ПДР на дорогах, які мають дві і більше смуги для руху в одному напрямку, виїзд на крайню ліву смугу для руху в цьому напрямку дозволяється, якщо праві зайняті, а також для повороту ліворуч, розвороту або зупинки чи стоянки на лівому боці дороги з одностороннім рухом у населених пунктах, коли це не суперечить правилам зупинки (стоянки).
Згідно з статтею 31 Закону України «Про Національну поліцію», поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобовязаний зясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що помякшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також зясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 1995 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Згідно ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виноситьпостанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення.
Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Поліцейський у оскаржуваній постанові зазначив, що 18.01.2025 о 16:47 год. по вул. Карпенка, 10 в м. Радомишль ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Ford Transit», на дорозі, що має дві смуги для руху в одному напрямку, не зайнявши правого краю на проїзній частині, при відсутності інших транспортних засобів на ній, чим порушив п. 11.2, при цьому, не маючи права керування таким транспортним засобом, чим порушив п. 2.1 а) ПДР. За дані правопорушення ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 грн.
Відповідальність за порушення п. 2.1 а) ПДР, передбачена ч. 2 ст. 126 КУпАП, а за порушення п. 11.2 ПДР - ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Стаття 36 КУпАП передбачає, що при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо. Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.
Так, в фабулі постанови зазначено про вчинення позивачем двох правопорушень, однак при цьому, в оскарженій постанові взагалі відсутнє посилання на застосування відповідачем ст. 36 КУпАП, не зазначено, якими саме нормами передбачені санкції за обидва правопорушення.
Вищезазначені порушення позбавляють суд можливості перевірити чи були дотримані відповідачем вимоги ст. 280 КУпАП під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб'єкта владних повноважень.
В контексті наведеного слід відмітити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об'єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб'єктом владних повноважень (в даному випадку - інспектором патрульної поліції) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об'єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.
При цьому слід зазначити, що з огляду на усталену прецедентну практику Європейського суду з прав людини (справи "Гурепка проти України" ("Gurepka v. Ukrain", 06.09.2005, no. 61406/00), "Гурепка проти України (№ 2)" "Gurepka v. Ukraine (no. 2)", 08.04.2010, no. 38789/04), "Лучанінова проти України" ("Luchaninova v. Ukraine", 09.06.2011, no. 16347/02), "Вєренцов проти України" ("Vyerentsov v. Ukraine",11.04.2013, no. 20372/11) та інші), який тлумачить поняття "кримінальний" автономно, тобто незалежно від національної термінології, при розгляді справ про адміністративні правопорушення, національні органи влади мають дотримуватися закріплених у ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод гарантій.
Отже, для встановлення "обґрунтованості висунутого обвинувачення" у справі мають міститися достатньо переконливі, чіткі і узгоджені між собою докази, які в сукупності доводять винність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, згідно з принципом доведеності вини "поза розумним сумнівом".
Згідно ст. 252 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно з ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб'єкта владних повноважень. В контексті наведеного слід відмітити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об'єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб'єктом владних повноважень (в даному випадку - інспектором патрульної поліції) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об'єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.
Згідно ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Враховуючи, допущення відповідачем при прийнятті оскаржуваної постанови зазначених вище порушень, а також те, що усунення цих порушень можливо тільки під час нового розгляду справи, суд вважає за необхідне частково задовольнити позов ОСОБА_1 та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №3886461 від 18.01.2025 і надіслати справу на новий розгляд до Відділення поліції №2 Житомирського РУП №2 ГУНП в Житомирській області.
Керуючись ст. ст. 7, 245, 247, 280, 293 КУпАП, ст. ст. 77, 242, 244, 245, 246, 286 КАС України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції у Житомирській області (місцезнаходження: Старий бульвар, будинок 5/37, м. Житомир, 10008, код ЄДРПОУ 40108625) про скасування постанови по справі про накладення адміністративного стягнення - задовольнити частково.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №3886461 від 18.01.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП і надіслати справу на новий розгляд до Відділення поліції №2 Житомирського РУП №2 ГУНП в Житомирській області.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Сьомого апеляційного адміністративного суду безпосередньо протягом десяти днів з дня його складення.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О. О. Кириленко